Первісні релігії: тотемізм, тотеми, фетишизм

Первісні або родоплемінні релігії виникли в епоху первісного ладу, який склався приблизно 40 тис. р. тому. Ці релігії існують серед народів, які донині зберігають основи родоплемінного способу життя. Поширені переважно серед аборигенів Африки, Південної Америки та Австралії, а також серед народів Півночі.

Це складний конгломерат місцевих традицій, обрядів і ритуалів, які супроводжують різні етапи людського життя (ініціації, похорони та ін.). Племінним релігіям властиві: 1) поклоніння духам (природи, пращурів), яким спочатку надавали зооморфних, а пізніше антропоморфних рис; 2) відсутність професійних служителів культу; 3) відправлення культу у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжується магічними обрядами (танцями, іграми) на честь духів.

Тотемізм (від індійськ. «ош-отем» - його рід) – форма найдавніших вірувань, пов’язаних з уявленням про надприродні кровні зв’язки даного роду чи племені, з певним видом рослин, тварин, рідше – предметів природи.

Первісні люди вірили, що тотеми – їхні спів родичі, які піклуються про них; тотемів шанували, на них заборонялося полювати. Але в певну пору року, дотримуючись ритуалу, тотемну тварину забивали, щоб колективно спожити її м'ясо, розраховуючи в такий спосіб отримати бажані якості своїх «спів родичів» - сили, спритності, витривалості, плодючості.

Фетишизм (від португ. feniso – зачарована річ) – дуже давні вірування, що полягали у мисленому наділенні деяких предметів неживої природи «чуттєво-надчуттєвими» якостями. Вважалося, що фетишизовані предмети-камінці, кістки, пір’я тощо є живими істотами й можуть мати для людини охоронне значення (захищати від ворога) та впливати на явища природи (зупиняти вітер, викликати чи припиняти дощ). Природу тотемізму вперше описав французький дослідник Шарль де Брос у книзі «Культ богів-фетишів» (1760р.) на матеріалах вірувань африканських племен, стародавніх єгиптян, греків та римлян.

Фетишистські уявлення, зазнавши численних видозмін, збереглися і в розвинутих релігіях та на побутовому рівні. Це амулети, талісмани, різні обереги, які трансформувалися в аксесуари жіночого та чоловічого одягу, а також різного роду прикраси.

Анімізм (від лат. аnima -душа) – це найдавніші вірування, пов’язані з уявленнями про існування в тілі людини її двійника – душі, від якої ніби залежить її фізіологічний та психологічний стани. Анімістичні вірування дослідив та описав у своїй книзі «Первісна культура» (1871р.) англійський етнолог та релігієзнавець Е.Тейлор.

 Спочатку люди вважали, душі – індивідуалізовані носії життя, можуть залишати (тимчасово) тіло та повертатися до нього. Органічно пов’язані з тілесним, душі в подальшому поступово звільняються від цих зв’язків, набираючи вигляду духів. На цій основі в подальшому формується уявлення про переселення та перевтілення душ.

Шаманізм (від евенк. «шаман» - знахар) – первісна форма релігії, що ґрунтується на вірі у можливість спілкування людини з духом, особливо поширене народів Північної Азії (бурятів, хантів, чукчів та ін.). служителі культу – шамани, впадаючи в екстатичний стан, стають посередниками між духами та людьми. При цьому вони, ніби то, набувають здатності лікувати, передбачати події, впливати на їх перебіг.

Магія (від грецьк. mageia - чаклунство) – віра в можливість впливу на навколишній світ через надприродних фетишів, духів і т. д. шляхом чаклунського дійства. Це зародкова форма релігійного культу. Магічні дії включають жертвоприношення, заклинання, обряди, ритуальні лісництва.

Є багато різновидів магії. Промислова магія спрямована на досягнення результату у мисливстві, рибальстві, землеробстві. Оскільки урожайність залежала від погоди, то людина намагалася вплинути на явища природи (викликати чи відвернути дощ, вітер). Так виникла метеорологічна магія. Лікувальна магія пов’язана з елементами народної медицини. Військова магія мала на меті подолати опір ворога та отримати над ним перемогу. Дуже популярна була любовна магія, за допомогою якої намагались «причарувати» чи ж «відчарувати».

У середні віки чаклунство було поширене у вигляді «чорної» чи «білої» магії. Загалом елементи первісної магії у трансформованому вигляді збереглися у всіх сучасних релігіях.

Національно-державні релігії виникли та формувались на території окремих держав. Релігійні ідеї тісно переплелись з елементами національних культур, традицій, звичаїв народів. Ці релігії справили значний вплив на формування менталітету народу. Характерними особливостями цих релігій є генотеїзм або монотеїзм, формування досить складного культу, тісний взаємозв’язок релігійних та державних ідей.