Основні теорії походження релігії

Існують різні погляди на походження релігії. Виокремились два основні підходи. Згідно з першим – релігія має божественне походження, другий – стверджує її соціальні витоки.

Так теологічні теорії ґрунтуються на твердженнях про надприродні причини та обставини походження релігії. Ідейною основою є священні тексти, які розповідають про створення світу Богом. Виразний опис акту творення дає Біблія.

Цю споконвічну проблему намагались вирішити мислителі різних історичних епох. Давньогрецький мислитель Платон (428-348 рр. до н.е.) вважав, що існує реальний світ речей та світ ідей. Ідеальний світ протистоїть реальному, як добро злу. Добро – джерело істини, за сутністю, хоча за формою Бог має особистісний характер.

Збагнути не лише сутність природи, а й те, що поза нею прагнув і Арістотель (384-324 рр. до н.е.). І оскільки йшлося про сфери трансцендентного, великий мислитель свою філософію називав теологією, наукою про Бога.

Теорію божественного походження релігії звичайно розвивали християнські богослови, отці церкви такі, як Афанасій Олександрійський (295-375 рр.), Іоан Златоус (350-407 рр.), Іоан Дамаскін (675-753 рр.), Августин Блажений (354-430 рр.), Тома Аквінський (1225-1274 рр.).

Традиціоналістська теорія не потребує доведення, оскільки ґрунтується на вірі. Значного поширення вона набула в християнстві.

Наукові теорії походження релігії об’єднує спроба пояснити релігію, як результат реалізації певних потреб, інтересів чи неспроможність людини подолати свою залежність від зовнішніх сил.

Перше натуралістичне пояснення походження релігії дали французькі просвітники 18 ст. Їхніми послідовниками були представники німецької класичної філософії Л. Фєйєрбах (1804-1872 рр.), а також такі мислителі, як К.Маркс (1818-1883 рр.) та Ф.Енгельс (1820-1895 рр.). Головні ідеї цієї теорії – краси та гармонії. Ідеї добра та Бога дуже близькі. Релігія зумовлена споконвічною безпорадністю людини силами могутньої природи.

Анімістичну теорію (анімізм (лат. Anima - душа)) започаткував англійський етнограф Е.Тайлор. Стверджував, що поява релігії зумовила віра в душу, духів.

Англійський філософ і соціолог Г.Спенсер виводить походження анімізму з ідеї „двійника”: первісна людина бачила свого двійника уві сні, чи в екстатичному стані і в неї з’явилась думка про подвійну сутність людини.

Етнологічний підхід обґрунтовував фольклорист Дж.Фрезер (1854-1941 рр.). У творі „Золота гілка” він демонструє підтвердження того, що розвиток людства розпочався з магії, яка передувала релігії.

Психологічну теорію заснував З. Фрейд (1856-1939 рр.). Релігія є наслідком психічних переживань людини, яка перебуває у стресовій ситуації. У Фрейда психічне передує соціальному та визначає його, а тому психологічне сприйняття світу первісною людиною зумовлює релігійне світорозуміння.