Іудаїзм - релігія єврейського народу

Формування починається у 2 тис. до н.е.

Іудаїзм – перша монотеїстична релігія, яка послужила основою для двох світових релігій – християнства та ісламу. Термін «іудаїзм» походить від назви єврейського племінного об’єднання Іуди, яке наприкінці XI ст. до н.е. домінувало в ізраїльсько-іудейській державі.

Це перша релігія Одкровення, де Бог відкрився людям через свого пророка, щоб передати людям найвищі істини, які згодом були зафіксовані у Святому Письмі. Історія стародавніх євреїв – це історія виникнення й розвитку іудаїзму.

Давні євреї (євреї з рим. – ті, що прийшли з-за ріки Єфрат) проживали в Палестині, яка охоплювала ще й території нинішніх Ізраєлю та Йорданії.

За часів царювання Давида та його сина Соломона (кін. XI – пер. пол. Х ст. до н.е.) ізраїльсько-іудейське царство було одним з наймогутніших.

Цар Соломон зміцнив державний апарат, побудував величний храм Ягве в Єрусалимі, де було встановлено ковчег заповіту, встановив єдину податкову систему.

Після смерті Соломона велике царство розпалося. Виникло дві нові держави: Ізраїльське царство зі столицею Сомарією, яке в 722 р. було завойовано Ассирією та Іудейське царство зі столицею Єрусалимом. У 587 р. вавилонський цар Навуходоносор II завоював Іудейське царство, зруйнувавши Єрусалимський храм, а його жителів переселивши до Вавилону. З того часу й почалося розселення стародавніх євреїв по світу; звідси й термін «діаспора» - розсіяння за межами Палестини.

Невдовзі Вавилон був захоплений персами і з дозволу царя Нора іудеї повернулись до відновленого Єрусалиму, де вони відбудували зруйнований у 586 р. до н.е. храм Ягве. Цей період іудейської історії називають «періодом другого храму». З VI ст. до н.е. формується нове Іудейське царство, яке завоював в 322 р. до н.е. Александр Македонський. Це була доба еллінізму. Спротив іудеїв римській владі спричинив вигнання їх з Єрусалиму.

Імператор Адріан заново відбудував зруйнований Єрусалим, перейменувавши його як римську колонію Елія Капітоліна, а на місці єрусалимського храму було зведено храм Юпітера. Тепер це було язичницьке місто Євреям заборонялося в ньому жити. Але раз на рік вони могли збиратися біля стіни плачу, що залишилася від їхнього храму.

Святе письмо іудеїв формувалося поступово. До нього входить Тора (в перекладі з івриту вчення, концепція)– книга, яку згідно з легендою, Бог дав Мойсею. Текст Тори включає перші книги Біблії, відомі як П’ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону. В них ідеться про створення світу, людини (людей – Адама і Єви та їх вигнання з Едему ), всесвітній потоп, єгипетське рабство та вихід з нього під проводом пророка Мойсея.

У Торі вміщено 613 заповідей, 10 із них (Декалог) шануються і християнами. Період формування Тори VIII-VII ст. до н.е.

Крім Тори, священним книгам іудаїзму є також Книги Пророків та книги Писання. Загалом Святе Письмо іудаїзму називається Танах. Це абревіатура слів єврейською мовою Тора, Пророка і Писання. Танах пізніше було названо християнами Біблією або Старим Заповітом.

Заповіт – це укладання Союзу, Договору між Богом і людьми. В чому його сутність?

На горі Синай єврейському народу, що вийшов із Єгипту, з «дому рабства» (XIII ст. до н.е.) була «дарована» Богом Тора, Закон, який потрібно було прийняти та виконати. Тора – це 613 заповідей, десять з них (Декалог) надзвичайно важливі. Усі ці вимоги людина має виконувати упродовж усього свого життя. Той, хто виконує вимоги, отримує божественне благословення.

Єврейському народу, який добровільно прийняв 613 заповідей («виконаєм»), Бог буде не лише покровителем, але й обіцяє як найбільший дар Землю обетованну, яка буде ???-

Книги Святого Письма були написані на івриті та арамейською мовами. У III ст. до н.е. вони були перекладені грецькою. Зроблений переклад дістав назву Септугіанта – переклад Семидесяти. За легендою упродовж 70 днів 72 мудреці працювали над перекладом, не спілкуючись між собою. Коли порівняли тексти, виявилось, що вони повністю збігаються. Це було справжнім чудом.

Тлумачення Старого Заповіту, зібрані і відредаговані на початку III ст., Мішна (з івриту - повторення). Мішна стала об’єктом осмислення та коментування, і, як результат, виникла Гемора (від ором – учити, тлумачити). Мішна і Гемора складають Талмуд (з івриту – завершене знання), який було завершено в V ст. Талмуд включає не лише релігійні проблеми, але й філософські, історичні, правові, економічні та інші. Загальний його обсяг – 20 томів.

У Торі й Талмуді викладено основні положення іудаїзму: віра в єдиного Бога, який створив світ і людину за образом і подобою своєю, віра в ангелів і демонів, у первородний гріх, у праведність, потойбічний світ, загробну відплату, прихід Месії, майбутнє воскресіння мертвих.

Упродовж віків у єврейській діаспорі, що шанувала релігію пращурів, виникали течії та напрямки, пов'язані з новими способами тлумачення Тори, зокрема „каббала́” та „хасидизм”.

Каббала (“традиція”) - містичне вчення, яке надавало сакрального значення 10 цифрам і 22 літерам єврейської абетки. Головними текстами цього вчення були „Сефер Ієцира” ( „Книга Творення” ) та „Зогар” ( „Сяяння” ) (близько ХІІІ ст.), присвячені способам відкриття прихованого змісту Тори, в якій, за твердженням каббалістів, записано всю минулу і майбутню історію світу і долю кожної людини.

У XVIII ст. серед єврейських громад України та Польщі виникає хасидизм (від давньоєвр. “хасид” – благочестивий). Це вчення, спираючись на каббалу, також стверджує, що Тора має таємний зміст, але пошуки його - це справа не знавців Тори, а цадиків (праведників).

Родоначальником і першим учителем хасидизму в Україні був Ізраель бен Єліезер (1700- 1760), що став відомим під іменем Баал Шем Тов (той, хто володіє Божим Ім'ям). Він навчав, що світ створений з Божества і є його виявом. Бог перебуває в усіх речах та проявах людського духу. Тому до кожної людини потрібно ставитись, як до праведника, бо ніхто не падає настільки низько, щоб не міг знову піднятися до Бога, тобто “пізнати себе як вияв Божества”. Саме це і є, згідно з ученням хасидів, метою життя кожної людини.

Продовжив традиції хасидизму правнук Баал Шем Това раббі Нахман (1772-1810), який народився в містечку Меджибожі, навчався в Брацлаві, помер та похований в м. Умані.

Іудейські релігійні громади існують по всьому світу. Вони не мають організованого духовного центру. Перебуваючи в діаспорі, іудеї гуртувалися навколо місцевих синагог.

У 1948 р. була знову створена єврейська держава Ізраїль. Нині у світі проживає 17 млн. іудеїв.