Даосизм, як релігія Китаю

Даосизм виник в Китаї одночасно з ученням Конфуція, як самостійна філософська доктрина. Засновником його вважається давньокитайський філософ Лао-Цзи. (7 – 6 ст. до н. е.).

У трактаті “Дао де цзин” ( 4 – 3 ст. до н. е. ) викладено учнями Лао-Цзи основи даосизму, філософії Лао-Цзи. В центрі доктрини – вчення про велике Дао, – закон буття. Стверджується, що Дао ніхто не створив, але все походить від нього. Пізнати Дао – у цьому сенс, мета життя. Виявляється Дао через свою еманацію, через Де, і якщо Дао породжує все, то Де – все живить.

У Даоському трактаті говориться про те, що життя і смерть – поняття відносні, але акцент було зроблено на життя, на тому, як його слід організувати. Стверджувалось, що праведні аскети, які приєднались до дао, можуть досягти фантастичного довголіття ( 800 – 1200 р.) і – навіть безсмерття. Це зумовило трансформацію філософського даосизму в даосизм релігії. Пропагування довголіття і безсмерття забезпечило даоським проповідникам популярність народу і прихильність в імператорів. Офіційна підтримка допомогла даосизму вижити і зміцніти в умовах панування конфуціанства. Згодом даосизм дуже змінився.

Вищою метою людини є відхід від пристрастей життя. Людина не повинна втручатися у природний перебіг подій згідно з проголошеним принципом “увей”(недіяня).

В основі даосистського віровчення лежать заповіді, співзвучні заповідям будизму(та й кофуціанства!): виконання синівського обов'язку, вірність, любов, терпіння, самопожертвування, протистояння злим вчинкам.

До пантеону також входять тисячі безсмертних духів, героїв місцевих культів, а імена Лао-Цзи, Конфуція, Будди (творців релігійних доктрин).

Жрецтво займалося ворожінням, астрологією, медициною. Ця практика збереглась і до нині.

Щоб стати безсмертним, кандидат повинен був здійснити не менш як 1200 добродійних актів, при цьому навіть один аморальний вчинок зводив усе нанівець.