Основні оператори мови SQL

Оператор UNIQUE дає змогу зробити вибірку без дублікатів.

Предикат, який іде за WHERE, може включати оператори порівняння =, >, >=, <, <=, <>, бульові оператори AND, OR та NOT, а також дужки для зазначування потрібного порядку обчислення.

Оператор DESC означає сортування за зменшенням, а ASC — сортування за зростанням.

Оператор IS IN (можна просто IN) означає належність елемента множині. Оператор IS NOT IN (або просто NOT IN) інтерпретується як «не належить множині».

SPX є довільною позначкою, що використовується для зв’язку між SPX.S# у внутрішньому блоці і таблицею зовнішнього блоку. Виконання запиту можна пояснити так: «по черзі для кожного рядка, наприклад, SPX таблиці SP знайти значення P#, якщо це значення належить множині значень P#, для яких відповідне значення S# не дорівнює значенню S# у рядку SPX, тобто, якщо деталь постачається постачальником, відмінним від постачальника, ідентифікованим рядком SPX».

Оператор CONTAINS означає «містить», «має».

Оператор GROUP BY ділить поточну таблицю на такі групи, в яких усередині будь-якої з цих груп усі рядки мають однакові значення в зазначеному стовпці (стовпчиках). Потім діє вираз HAVING, який є спеціальною формою виразу WHERE, але стосується не окремих рядків, а груп: предикат у виразі HAVING завжди посилається на властивості груп, а не рядків, і на основі цього предиката групи або відбираються, або відкидаються. Отже, спочатку таблиця поділяється на такі групи, що кожна містить певне значення S#. Потім по черзі для кожної групи множина всіх значень P# у групі порівнюється з множиною всіх значень P#, яка відповідає постачальнику S2. Коли перше з цих двох множин містить друге як підмножину (включаючи випадок рівності), дістаємо відповідне значення S#. Тепер, як бачимо, потреба в позначці SPX відпала і ключове слово UNIQUE більше не потрібне.