Курсова робота Анатомічні та функціональні зміни у тканинах при спортивній мікротравмі

ВСТУП

Розділ 1. Загальна характеристика спортивного травматизму

1.1. Організаційні і матеріально-технічні причини травматизму

1.2. Медико-біологічні і психологічні причини травматизму

1.3. Спортивно-педагогічні причини травматизму

1.4. Основні напрями профілактики травм у спортсменів

Розділ 2. Особливості пошкодження тканин за умови виникнення спортивної мікротравми

2.1. Вплив значних фізичних навантажень на виникнення спортивних мікротравм

2.2. Профілактика і лікування мікротравматизму

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Актуальність теми: На сьогодні особливого значення інабуває тенденція до розвитку професійного та аматорського спорту в Україні, тому актуальним питанням є профілактика та вирішення проблем оптимізації функціонального стану спортсменів. Однією з таких проблем довгі роки залишається явище спортивного травматизму та мікротравм.

Травматизм є невід'ємним негативним наслідком професійного і олімпійського спорту. За статистичними даними середня кількість травм на 1000 осіб, що займаються спортом складає 4,7. Над вирішенням даної проблеми працюють видатні вчені та провідні фахівці, котрі постійно вдосконалюють методику спортивного тренування, систему медичного супроводу спортсменів, організацію та методологію спортивних змагань. Спільні зусилля науковців і практичних спеціалістів дозволили дещо зменшити процент спортивного травматизму за останні роки. Проте, в цілому, показники залишились досить високими.

Одним з прогресивних напрямів в діяльності щодо профілактики та найбільш повної ліквідації наслідків спортивних травм є реабілітація спортсменів. Вона охоплює безліч аспектів та напрямків, має у своєму арсеналі достатньо методів та засобів, спроможних дієво вирішувати проблеми стану здоров'я нації, у тому числі і проблему спортивного травматизму. Особливу увагу в останні роки привертає до себе галузь психолого-фізичної реабілітації.

Довгі роки консервативна медицина займалася лише лікуванням тіла, відкидаючи можливість підвищення ефективності результатів, завдяки “лікуванню душі”, тобто психотерапії. Спортивний травматизм спричиняє негативні наслідки не тільки у фізичному стані спортсмену, одночасно, це і значна психічна травма (більш чи менш виражена, що залежить від індивідуальних особистісних характеристик спортсмена).

Процес фізичної реабілітації травмованого спортсмена не може вважатися комплексним та завершеним без використання елементів психологічного супроводу.

Спортивна травма може спричинити такі психічні розлади як посттравматичний стресовий розлад, неврози, фобії. Якщо травма досить серйозна і подальше заняття спортом для травмованого не рекомендується, це може викликати тяжкі форми депресії, втрату позитивної “Я-концепції”, та деструктуризацію життєвої стратегії спортсмена. Вищезазначені процеси самі по собі є патогенними і небажаними, а крім того вони здатні чинити вплив на відновлення функціонального стану спортсменів, строки видужання, повернення до занять спортом або перекваліфікації, а також на подальші спортивні досягнення.

Правильно застосовуючи психотерапевтичні заходи під час комплексної фізичної реабілітації можна домогтися зменшення строків відновлення пацієнта(спортсмена), найбільш повної його соціальної адаптації і відносно швидкого повернення до професійного спорту (у випадках, коли немає уражень не сумісних зі спортивною діяльністю), що є вигідним як на соціальному, та і на економічному рівні.

Актуальність теми зумовлена популярністю та розвитком в нашій країні різних бойових мистецтв, котрі відносяться до найбільш травматичних видів спорту.

Мета роботи: проаналізувати дані наукових досліджень щодо особливостей змін в організмі, що відбуваються під час спортивних мікротравм.

Задачі:

1. Розглянути поняття спортивної мікротравми як негативного явища у професійному спорті.

2. Визначення анатомічних та функціональних змін при травмах.

3. Ознайомитися з причинами спортивних мікротравм.

4. Ознайомитись із методами їх профілактики.

Методи досліджень: аналіз наукової літератури та періодичних видань з даної проблематики, аналіз та інтерпретація отриманих даних.

Структура роботи: курсова робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 30 сторінки.

1. В. К. Велитченко «Физкультура без травм».

2. В. В. Кузьменко, С. М. Журавлев «Травматологическая и ортопедическая помощь».

3. Советская система физического воспитания. Под ред. Г. И. Кукушкина. М., «Физкультура и спорт», 1975.

4. П. Ф. Ленсгафт. Избранные сочинения. М., «Педагогика», 1988.

5. Настольная книга учителя физической культуры. Под ред. Л. Б. Кофмана. М., «Физкультура и спорт», 1998.

6. Педагогика. Под ред. В. В. Белорусовой и И. Н. Решетень. М., «Физкультура и спорт», 1978.

7. А. В. Шабунин. Лесгафт в Петербурге. Л., 1989.

8. Психология. Под ред. В. М. Мельникова. М., «Физкультура и спорт», 1987.

9. Л. А. Лещинский. Берегите здоровье. М., «Физкультура и спорт», 1995.

10. Г. И. Куценко, Ю. В. Новиков. Книга о здоровом образе жизни. СПб., 1997.

11. В. И. Воробьев. Слагаемые здоровья.

12. Н. Б. Коростелев. От А до Я.

13. И. П. Березин, Ю. В. Дергачев. Школа здоровья.

14. А. В Жеребцов. М., Физкультура и труд, 1986.

15. Б. В. Петровский. М., Популярная медицинская энциклопедия, 1981.

16. М. М. Фіцула. Педагогіка. – 2002.

17. М. П. Шилова. Изчение воспитаности школьников. – 1982.

18. І. В. Мартинюк. Національне виховання і теорія. - 1995.

19. О. Т. Шпак. Фізичне виховання учнів. – 1985.

20. В. Г. Постовий. Сучасна сім´я і педагогіка. – 1994.

21. В. Л. Карпаман. Спортивна медицина. – 1980.

22. П. А. Ренстрема. Спортивні травми. – К., 2002.

23. Д. Ф. Скрипченко. Хірургія. – М., 1979.

24. А. Г. Дембо. Причини і профілактика порушень в здоров’ї спортсмена. – М., 1979.

25. В. А. Гаселевич. Медичний довідник тренера. – 1981.

26. В. Ф. Башкиров. Лікування травм у спортсмена. – 1985.

27. Л. А. Петерсен. Травми у спорті (перекл. з швец.). – 1981.