Курсова робота Вплив телебачення на агресію особистості

Вступ

Розділ 1. Логіко-смисловий аналіз проблеми впливу телебачення на агресію особистості

1.1. Історія впливу телебачення на агресію особистості

1.2. Вплив телебачення на агресивну поведінку аудиторії

1.3. Особливості впливу телебачення на агресію дітей

Висновки до 1-го розділу

Розділ 2. Емпіричне дослідження проблеми впливу телебачення на агресію особистості

2.1. Дослідження впливу телебачення на агресію особистості за допомогою опитувальника агресії Баса-Даркі

2.2. Аналіз опитування батьків дітей і професіонала масового спілкування, щодо впливу телебачення на агресивну поведінку у підлітків

2.3. Інтерпретація результатів дослідження думки глядача про вплив телебачення на нього

Висновки до 2-го розділу

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Сучасне суспільство неможливо уявити без телебачення, людина залежна від телебачення як в емоційному, психологічному, так і світоглядному планах.

Отже, телебачення безпосередньо впливає на психічний стан людини та погляди на навколишній світ. Телебачення в обраному європейською цивілізацією способі життя – набагато більше, ніж засіб масової інформації: це явище, яке стало соціальним інститутом і пронизало всі сторони людського буття.

Широкий спектр програм надає людині можливість поповнити свої знання з різних сфер життя, збагатити соціальний досвід. Для сучасної людини телевізор став засобом осягнення реальності, своєрідним вікном у світ, і тут особливої ваги набуває зміст того, що відбувається на телеекрані.

Останні роки спостерігається стрімке збільшення медіа-насилля, вилив у телеефір відвертої агресії та зайвого натуралізму. Його завелика кількість викликає в телеаудиторії страх, спричиняє психічні розлади, стає каталізатором для вчинення злочинів. Сьогодні сценами насильства сповнені кінематограф, телепередачі, новини, їх можна спостерігати з ранку до вечора у будь-якій кількості. Вони доступні масовій аудиторії: і дітям, і дорослим, і людям з нездоровою психікою.

У країнах з розвиненою демократією вплив кіно і телебачення на суспільство давно став предметом прискіпливої уваги. Навіть розроблені заходи профілактики негативних соціальних наслідків насильства «з екрану». Але в Україні ця проблема залишається однією з улюблених тем хіба що політичних дебатів.

Провідні представники мас-медіа, насамперед, телекомпанії, керуючись швидкоплинною комерційною вигодою, часто зловживають показом сюжетів відверто агресивного змісту. Бо, як казав Михайло Задорнов, «найвищий у світі рейтинг – в автомата Калашникова й кокаїну».

Надивившись хоч кінофільмів, хоч інформаційних програм, наслухавшись репортажів про війну, ми вже не звертаємо на них увагу, вони нас більше не хвилюють, ми перестаємо сприймати насильство всерйоз. Поширенням на екранах насильства призводить до такого феномену як «культивація. Він полягає у тому, що люди, котрі часто дивляться телепередачі та фільми, вважають, що світ – це небезпечне місце і ним керують одні злочинці. Виникає штучне нагнітання жаху, люди починають думати, що майже на кожному кроці вибухають автомобілі і трапляються вбивства.

Український телеглядач сцени агресії бачить у середньому кожні 16 хвилин, а в період з 19.00 до 23.00 цей умовний інтервал скорочується до 12 хвилин. Численні сцени погроз, насилля, громадського безпорядку на екрані постійно зростають.

Найнебезпечнішим є те, що насильство має дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, напади депресії, помсти, наркотичну (алкогольну) залежність, відчуття відсутності допомоги, безнадійності або безсилля, брак самоповаги тощо. Підлітки починають вважати насильство припустимою моделлю поведінки і навіть способом розв’язання своїх проблем.

Отже, завелика кількість агресії на екрані призводить до нервового збудження глядача та невірного сприйняття ним реальності, провокує агресивну поведінку як відповідь. Саме тому екранне насилля, і, зокрема, його вплив на глядача, стає на сьогодні актуальною проблемою і потребує поглибленого вивчення.

Об’єкт дослідження цієї роботи – вплив телебачення на агресію особистості.

Предмет дослідження – поведінка та психічний стан аудиторії після перегляду агресивних сцен по телебаченню.

Мета дослідження – вивчити як саме впливає телебачення на агресивну поведінку людини, в чому це може проявлятися.

Метою зумовлені наступні завдання:

– дослідити історію впливу телебачення на агресію особистості;

– вивчити вплив телебачення на агресивну поведінку аудиторії;

– визначити особливості впливу телебачення на агресивну поведінку дітей;

– за допомогою досліджень, виявити як саме впливає телебачення на агресію особистості, у чому це може проявлятися;

– дослідити думку телеглядачів, щодо впливу телебачення на агресію особистості;

– дати рекомендації телеглядачам, зокрема учасникам експерименту, які допоможуть уникнути негативного впливу телебачення.

Робота складається із вступу, двох розділів та висновку. У першому розділі ми познайомимось із історією впливу телебачення на агресію особистості, вивчимо вплив телебачення на агресивну поведінку аудиторії, зокрема дітей.

У другому розділі ми будемо досліджувати вплив телебачення на агресію особистості, а також думку телеглядачів, щодо впливу телебачення на агресивну поведінку особистості.

У висновках ми узагальнимо, як впливає телебачення на агресивну поведінку телеглядачів, які особливості впливу на агресію дітей, що дивляться телевізор, якими є шляхи вирішення цієї проблеми.

В курсові роботі ми досліджували вплив телебачення на агресію особистості. Перш за все, слід відзначити, що проблема впливу телебачення на особистість є досить актуальною на даний час. Оскільки телебачення сьогодні для багатьох є основним джерелом інформації або засобом проведення вільного часу. Інколи телеглядачі, просиджуючи годинами за екраном, забувають, що телебачення може приносити не лише користь, а й шкідливо впливати на стан як фізичного, так і психічного здоров’я.

У своїх дослідженнях і експериментах до цієї проблеми зверталися багато вчених, зокрема А. Бандура, Р. Берон, Фешбах, Зінгер та інші. Численні експерименти доводять, що телебачення впливає на подальшу поведінку телеглядача і часто це проявляється і підвищенні агресії особистості.

Провівши декілька досліджень, ми дійшли висновків про те, що телебачення здійснює вплив на агресію особистості. Та все ж таки варто відзначити, що вплив телебачення не є однозначним. Яким буде цей вплив (позитивним чи негативним) залежить від багатьох речей. Насамперед від того, що дивитися. Тому слід збільшити перегляд позитивних, пізнавальних передач.

Багато чого залежить від самого телеглядача. Адже перегляд одних і тих самих сцен може на різних людей впливати зовсім по-різному. Так, для одного побачене втілиться у бажанні відтворити у власному житті, а іншого навчить ніколи такого не робити. Тобто інколи навіть показ агресивних сцен може впливати на телеглядачів позитивно, так званий ефект катарсису.

Особливу увагу слід приділити до дітей, які дивляться телевізор. Вони є найуразливішими глядачами, які самостійно неспроможні повністю і добре проаналізувати побачене. Саме тому досить часто телебачення впливає на них негативно, що проявляється в подальшому в їхній поведінці. В результаті опитування, яке було проведене серед телеглядачів, я дійшла висновків, що телеглядачі розуміють, що інколи телебачення може впливати негативно. Однак, поряд з цим вони не намагаються якось виправити цю проблему.

Варто відзначити і те, що з часом кількість агресивних сцен на телебаченні лише зростає. Це пов’язане з тим, що саме такі сцени привертають більше уваги телеглядачів, допомагають її втримати. Часто журналісти відображаючи криваві події, забувають про свої етичні норми, вдаючись до будь-яких методів, щоб завоювати телеглядача. А наслідки інколи просто вражають. Тому, показуючи криваві сцени, потрібно задуматись до чого це може призвести і хто за це понесе відповідальність.

Отже, занадто велика кількість насилля на телебаченні може погано впливати на подальшу поведінку телеглядачів, зокрема виявлятися у збільшені агресії особистості. Тому, слід пам’ятати про те, що телебачення може приносити не лише користь, а поганий вплив. Слідкувати за часом, проведеним перед телеекраном.

Ретельніше обирати передачі для перегляду. Щоб ми могли отримувати від телебачення лише корисну інформацію, не псуючи при цьому свого здоров’я.

1. Берон Р., Річардсон Д. Агресія[ електронний ресурс] – Режим доступу: // http://krotov.info/libr_min/b/bahtin/baron00.html

2. Екранне насильство: вплив мас-медіа(частина друга) [електронний ресурс] – Режим доступу: // http://www.mediakrytyka.info/za-scho-krytykuyut-media/ekranne-nasylstvo-vplyv-mas-media-chastyna-druha.html

3. Девід Маєрс. Соціальна психологія. Інтенсивний курс/ Девід Маєрс. – Санкт-Петербург: прайм – ЄВРОЗНАК, 2000.

4. Допира А. И. Воздействие экранного насилия на подростающее поколение: история социально-психологических исследований / Допита А. И. // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний та освітньо-методичний журнал. - №8., 2000. - 7-9 с.

5. Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989.

6. Змановская Е. В. Девиантология / Змановская Е. В. - Москва: Издательский центр "Академия", 2003. – 288 с.

7. Ляхова М. Вплив телебачення на людину [Цит. 2011, 23 лютого] [електронний ресурс] – Режим доступу: // http//lyakhova/info/2011/02/вплив-телебачення-на-людину-3/?lang=uk.

8. Мак-Квейл Д. Теорія масової комунікації / Д. Мак-Квейл; [пер. з англ. Оля Возьна, Галина Сташків]. – Львів: Літопис, 2010. – 538 с.

9. Потятиник Б. Екранне насильство. Вплив медіа / Потятиник Б. // Медіакритика. – 2008. – 5 груд.

10. Психологічний словник / під ред. В. П. Зінченко, Б. Г. Мещерякова. – Москва: Педагогіка-Прес, 1996 р.

11. Ролінський В. І. Агресивність на телеекрані та проблеми неповнолітніх / Ролінський В. І. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. - Київ-Житомир: ЖДУ, 2004. - Кн.1. – 363 с.

12. Скуратівський В. Л. Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття: Генеза. Структура. Функція: у 2 ч. / В. Л. Скуратівський. – Київ.: КМЦ "Поезія", 1997. Ч. 1. – 1997. – 224 с.

13. Суховеева И. А. Криминальные программы на ТВ: влияние на образ современной России / Суховеева И. А. // Relga. – 2006. – №18.

14. Тарасов К. А. Глобализованное кино как школа насилия / Тарасов К. А. // Кино в мире и мир кино. - М., 2003.

15. Федоров А. В. Права ребенка и проблема насилия на российском экране / Федоров А. В. – Таганрог: Изд-во Кучма, 2004. – 418 c.

16. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций [електронний ресурс ] – Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text5/01.htm.