Індивідуальна робота Право людини на вільний доступ до інформації про стан довкілля

ВСТУП

Основна частина

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

В сучасних умовах суспільного буття, формування та реалізації концепції сталого розвитку серед пріоритетів національних інтересів України особливо виділяється забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження і відновлення навколишнього природного середовища. Охорона довкілля як загальної системи життєзабезпечення людини є задачею ми першорядної важливості з точки зору збереження генофонду населення України, а також перспектив економічного і соціального розвитку.

Визнання і закріплення у законодавстві прав людини і громадянина будь-якої правової державної системи, їх обсяг, види і зміст у сучасних умовах становлять одну з актуальних, пріоритетних і найважливіших проблем. Права людини є однією з вічних та актуальних проблем соціально-культурного розвитку суспільства, що досліджувалось як загальнотеоретичними юридичними науками, так й у межах філософських наук, етики, релігієзнавства та інших наук.

Останнім часом в Україні спостерігається різке погіршення стану навколишнього природного середовища, і саме воно загострює питання подолання існуючих негативних наслідків, а також напрацювання комплексу заходів, які б створили механізм ефективного забезпечення екологічних прав громадян. Особливо можна виділити право громадян на вільний доступ до інформації про стан навколишнього середовища, що дозволяє забезпечити безпечне для життя та здоров’я людини довкілля. Проте, частіше всього екологічну інформацію попри усі закони відносять до комерційної таємниці.

Отже, у своїй роботі я більш детальніше розгляну, що собою являє право людини на вільний доступ до інформації про стан довкілля.

Отже, проаналізувавши положення українського законодавства можна зробити висновок, що доступ громадян до екологічної інформації досить обмежений. Багато недоліків міститься і в самих законах, що стосуються порядку надання та отримання такої інформації. Більшість науковців вважають що потрібно прийняти закон про екологічну інформацію. Я погоджуюсь з їхньою думкою, оскільки щодо врегулювання питання про надання доступу до екологічної інформації серед великої кількості вітчизняних і міжнародних нормативно-правових документів, виник ряд правових проблем як по застосуванню норм національного законодавства в області охорони довкілля, так і реалізації права на екологічну інформацію.

Дуже багато в законодавстві існує неузгодженостей, щодо екологічної інформації, а саме надання їй відповідного статусу.

Також, чинне законодавство України містить низку недоліків у сфері правового регулювання права громадян на доступ до екологічної інформації, обмежуючи тим самим обсяг можливостей громадян при реалізації конституційних прав на отримання екологічної інформації, що погіршує становище громадськості, зменшує її роль у процесі забезпечення та реалізації права на безпечне довкілля.

У своїй роботі я більш детальніше розглянула, що саме являє екологічна інформація, повноваження та відповідальність органів які надають цю інформацію, а також порядок її отримання.

1. Конституція України http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA /96-% D0%B2%D1%80.

2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.

3. Закон України «Про інформацію»: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.

4. Постанова Верховної Ради України «Про інформування громадськості із питань, що стосуються довкілля»: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2169-iv.

5. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_015.

6. Алексєєва Є. А. «Основні положення Закону України «про доступ до публічної інформації» в контексті інформації про стан довкілля: посібник для суб’єктів господарювання. – Львів – 2012 – 38 с.

7. Боровська І. «Право громадян на одержання повної та достовірної інформації про стан довкілля» Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2006. — С. 71-79.

8. Бойченюк І. «Екологічна інформація та комерційна таємниця» // Вісник екологічної адвокатури. – 2006. – № 30. – С. 12-16.

9. Козак З. Я. Доступ до екологічної інформації / Посібник: Львів: «ЕПЛ», 2006.

10. Козак З. Порядок доступу до екологічної інформації: окремі правові проблеми / З. Козак, Н. Стецик // Вісник екологічної адвокатури. – 2006. – № 30. – С. 18-21.

11. П’ятковська І. До питання про суб’єкти, що зобов’язані надавати екологічну інформацію / І. П’ятковська // Вісник екологічної адвокатури. – 2006. – № 30. – С. 16-18.

12. Черкашина О. «Право громадян на екологічну інформацію (окремі проблеми його реалізації)»: http://juristkiev.com/readarticle.php?article_id=1.

13. Шурупова К. В. Отказ в предоставлени и или несвоевременное предоставление экологической информации / Шурупова К. В. // Ученые записки Таврийского національного университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2013 – Т.26 (65), №1.