Реферат Психологія сім’ї та сімейні кризи

Вступ

Розділ 1.Соціально-психологічні характеристики сім'ї

Розділ 2. Теорії криз у працях Е. Ліндермана, Дж. Каплана, Дж. Якобсона

Розділ 3. Характеристики сімейної кризи

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Актуальність даної теми полягає у тому, що сім'я має здатність впливати на хід розвитку суспільства. У родині закладаються моральні, фізіологічні основи буття людини, його духовні, світоглядні якості. Тому від морального здоров'я сім'ї багато в чому залежить і моральне здоров'я суспільства. Сім'я - це найменша, але важлива первинний осередок суспільства, в якій люди пов'язані між собою певними відносинами. Виникла вона на ранніх етапах розвитку цивілізації, але з того часу зазнала серйозних змін. Структура союзу між представниками слабкої і сильної статі є предметом вивчення різних соціальних предметів. І практично кожен з них дає своє визначення такого поняття.

Сім'я - осередок (мала соціальна група) суспільства, найважливіша форма організації особистого побуту, джерело якої в подружньому союзі і родинних зв'язках, тобто відносинах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами, і іншими родичами, котрі живуть разом і провідними спільне господарство на основі єдиного сімейного бюджету. Життя сім'ї характеризується матеріальними і духовними процесами. Через сім'ю змінюються покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід.

Сім'я, її форми і функції прямо залежать від суспільних відносин в цілому, а також від рівня культурного розвитку суспільства. Природно, чим ВИЩЕ культура суспільства, отже, тим вище культура сім'ї.

Отже, сім'я як осередок суспільства є невіддільною складовою частиною суспільства. І життя суспільства характеризується тими ж духовними і матеріальними процесами, як і життя сім'ї. Чим вище культура сім'ї, отже, тим вище культура всього суспільства. Суспільство складається з людей, які є батьками і матерями у своїх сім'ях, а також їхніх дітей. У зв'язку з цим дуже важливі ролі батька і матері в сім'ї, а зокрема виховна функція сім'ї [1, с. 2].

Дискусії про демографічні проблеми, суперечки про сім'ю, про шлюб продовжують і, очевидно, триватимуть. До чого призведе низька народжуваність? Як ставитися до все більш частим «вільним» подружнім спілкам? До яких наслідків призведе велике число позашлюбних народжень? Чому зростає кількість самотніх молодих людей? Різні точки зору на ці проблеми, на можливість і ефективність їх вирішення знаходять відбиток у світогляді, ідеології людей, товариств. Так чи інакше вони трансформуються в проведену державну політику - сімейну, демографічну, соціальну.

Такий важливий момент: сім'я, як соціальний феномен, треба перестати розглядати як ПРОБЛЕМУ, що знаходиться в центрі суспільної уваги, і тим більше з позицій федеральної влади. Проблемою є бідність, висока смертність, бездомність, хвороби... Дебати про підтримку сім'ї, широко використовують семантику «захисної» ідеології, ставлять сім'ю в положення слабкою, яка потребує постійних дотацій, компенсації... Тим часом сім'я з - бій досить автономний, самостійний і, очевидно, цілком стабільний соціальний інститут. І стабільність його не залежить від того, в яких формах і типах шлюбних союзів люди організовують своє сімейне життя [3].

Сім'я це живий організм і в цьому організмі постійно відбуваються зміни. І це неминучий процес: ми дорослішаємо, мужніємо, старіємо, народжуються, ростуть і стають дорослими наші діти, з нами відбуваються інші важливі події. Сімейне життя складається з певних стадій, етапів. І кожна з цих сходинок змушує наше життя мінятися не тільки зовні, але і внутрішньо. Таким чином, сім'я в своєму розвитку проходить ряд етапів, кожен з яких містить в собі як кризи, так і можливості особистісного зростання членів сім'ї та розвитку сімейної системи в цілому.

З переживанням кризи пов'язаний ризик невизначеності майбутнього, природний для будь-якого розвитку, і настільки ж природне прагнення уникнути цього ризику. Якщо сім'я як система намагається уникнути змін, обумовлених її природної динаміки, то це може стати джерелом виникнення негативної симптоматики у її членів - психосоматичних, сексуальних, емоційних розчарувань.

Подружні стосунки теж змінюються, не стоять на місці, вони або розвиваються, і це розвиток носить позитивний характер, або навпаки погіршуються, тобто подружжя виявляються неготовими до змін у своєму житті. Люди сімейні просто зобов'язані навчитися адаптуватися до умов, що змінюються. Якщо подружжя не хочуть мінятися самі, і змінювати своє ставлення до ситуації, що склалася, їх шлюб довго не протягне [5].

1. Алешина Ю. Е. Цикл развития семьи: исследования и проблемы / Ю. Е. Алешина // Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология. 1987. № 2. – С. 17-25.

2. Андреева Т. В. Семейная психология. / Т. В. Андреева. - СПб., 2004. – 380 с.

3. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. / Л. Я. Гозман. - М., 1987. – 290 с.

4. Гозман Л. Я., Алешина Ю. Е. Социально-психологические исследования семьи: проблемы и перспективы / Л. Я. Гозман, Ю. Е. Алешина // Вестник Московского университета. 1985. Сер. 14. Психология. № 4. – С. 13-16.

5. Домбровский А., Велента Т. Кризис семьи / А. Домбровский, Т. Велента // Семейная психология и семейная терапия. 2005. №3. – С. 36-39.

6. Калмыкова Е. С. Психологические проблемы первых лет супружеской жизни / Е. С. Калмыкова // Вопросы психологии. 1983. № 3. – С. 9-11.

7. Левкович В. П., Зуськова О. Э. Методика диагностики супружеских отношений / В. П. Левкович, О. Э. Зуська // Вопросы психологии. 1987. № 4. – С. 5-7.

8. Обозов Н. Н. Семейно-брачные и родственные отношения / Н. Н. Обозов // Психология межличностных отношений. Киев, 1990. – 169 с.

9. Олифирович Н. И., Зинкевич-Куземкина Т. А., Велента Т. Ф. Психология семейных кризисов. / Н. И. Олифирович, Т. А. Зинкевич-Куземкина, Т. Ф. Велента. - СПб.: Речь, 2006. - 360 с.