Курсова робота Загальна характеристика психологічного консультування в групі

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика психологічного консультування

1.1. Історичні корені психологічного консультування

1.2. Підходи до визначення поняття психологічного консультування, принципи психологічного консультування

Розділ 2. Загальна характеристика психологічного консультування в групі

2.1. Формування та фази розвитку тренінгових груп

2.2. Види тренінгових груп та особливості їх консультування

Розділ 3. Групова динаміка

3.1. Сутність групової динаміки

3.2. Характеристика групової динаміки

Висновки

Список використаних джерел

Актуальність. У сучасній психотерапії нараховується понад 250 різних її видів та форм. Між собою вони різняться теоретико-методологічними засадами, тривалістю вивчення проблеми, формами практичної роботи тощо. Викликає інтерес класифікація різних типів психотерапії за формою роботи. Аналіз цієї класифікації дає можливість акцентувати увагу в межах індивідуальної та групової форм терапії.

Актуальність моєї роботи полягає в тому, що для більшого оволодіння знаннями і навичками консультування необхідно більш детально розглянути це питання. В наш час внаслідок різноманітних чинників виникає багато проблем як на індивідуальному так і на груповому рівні. Саме тому необхідно висвітлити питання групового консультування для того, щоб знати якими способами можливо вирішити конфлікт, який виник і тій чи іншій групі, як його можливо попередити, а також навчити членів групи самостійно вирішувати проблеми.

Предметом - нашого дослідження є взаємодія учасників групового консультування.

Об'єктом – психологічний тренінг як засіб групового консультування, тренінгові групи.

Мета дослідження – проаналізувати можливі форми та методи психологічного консультування, групову динаміку, тобто процеси, які проходять у групі від початку її формування, можливу поведінку у групі, ролі, які виконують учасники групи.

Завдання. Дослідити явище групового консультування, його методи та характеристики.

Дослідивши основні характеристики групового консультування ми можемо зробити наступні висновки: історія психологічного консультування має давню історію, його розглядали різні учені з різних точок зору, наприклад, як особливий вид допомоги, як деякий репертуар можливих дій, як психологічний процес.

Взагалі, консультування — розглядають як професію, в якої є своя історія і набір стандартів, що відрізняється від таких близьких дисциплін, як соціальна робота, психологія і психіатрія.

В свою чергу, психологічне консультування — це унікальний у своєму роді вид психологічної допомоги, оскільки ця робота пов'язана скоріше з профілактикою появи проблем, ніж з їх розв'язанням; психологи спеціалізуються на наданні допомоги здоровим людям, що переживають перехідні періоди і відчувають складності з адаптацією, а не роботі з людьми, які мають тривалі порушення життєдіяльності; взаємодія "клієнт — консультант" побудована таким чином, що створюється безпечна атмосфера довіри, що сприяє змінам.

Психологічне консультування — це процес взаємодії двох чи більше людей у атмосфері довіри, коли спеціальні знання консультанта спрямовані на надання психологічної допомоги клієнту чи групі клієнтів в оперативному розв'язанні проблем, виявленні особистісних ресурсів чи створенні перспективних програм розвитку.

Групова психологічна допомога полягає в участі у групових тренінгових процедурах. В останні роки різні форми групової психологічної роботи стали досить популярними внаслідок ефективності й більшої економічності у порівнянні з індивідуальною роботою. Однак, не слід думати, що остання має менше значення: користь психологічної підтримки може бути оцінена тільки виходячи з конкретної ситуації. Існують різноманітні тренінгові групи, це, насамперед, так звані Т-групи зустрічей, групи по розвитку навичок спілкування, гештальт-групи, групи психодрами. Менш відомі групи тілесної терапії, танцювальної терапії, терапії мистецтвом, тренінгу умінь.

Учасники психокорекційних груп являються суб’єктами своїх власних змін, орієнтованими на самовираження, особистісний ріст і розвиток. Рівень сформованості самосвідомості визначається потребою особистості у самовираженні й самоактуалізації, силою її прагнення до знаходження свого покликання, а також здатністю взяти на себе відповідальність за своє життя.

Самоусвідомлення проявляється й розвивається в самопізнанні (самоспостереження і самоаналіз), самооцінці (емоційно-ціннісне відношення до себе) й саморегуляції. Консультування є однією з найбільш поширених форм допомоги людям у вирішенні їх проблем.

У процесі консультування можна виділити кілька взаємозв’язаних стадій-етапів. Будь-яке консультування, як правило, починається з дослідження проблеми. На цій стадії консультант повинен намагатися встановити хороший контакт з клієнтом, завоювати його довір’я. Необхідно уважно вислухати клієнта, проявити розуміння його проблем, спонукати його до поглибленого розгляду проблем. Цей етап закінчується тим, що суть проблеми чітко визначена і зрозуміла як клієнту, так і консультанту. Уточнення суті проблеми може тривати досить довго. Це дуже важливий процес, оскільки іноді допомагає не тільки зрозуміти суть проблеми, але й вияснити причини виникнення, навіть способи вирішення.

Етап ідентифікації альтернатив передбачає вияснення і відкритого обговорення можливих альтернатив вирішення проблеми. Консультант спонукає клієнта до роздумів щодо можливих варіантів вирішення проблеми, які є найбільш реальними. Етап планування допомагає здійснити критичну оцінку вибраних альтернатив вирішення проблеми.

В процесі планування шляхів реалістичного вирішення проблеми необхідно допомогти клієнту зрозуміти, що, на жаль, не завжди і не всі проблеми можуть бути позитивно вирішені. В процесі послідовної реалізації запланованого консультант допомагає клієнту будувати діяльність з врахуванням всіх обставин, витрат часу, можливості невдач.

Особливо важливо підтримати людину при часткових невдачах в реалізації запланованого, допомогти спрямувати зусилля на досягнення кінцевої мети. Процес консультування закінчується етапом оцінки і зворотного зв’язку. Консультант разом з клієнтом оцінюють рівень досягнення мети і узагальнюють результати.

1. Панюк В., Титаренко Т., Чепелєва Н. Основи практичної психології.: К.: 2001.

2. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. посіб. для студ. ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів. — Харків: Фоліо, 1996.

3. Коттлер Дж., Браун Р. Психотерапевтическое консультирование. — СПб.: Питер, 2001.

4. Клиническая психология: Учебник / Под ред. Б. Д. Карвасарского. — СПб.: Питер, 2001.

5. Рудницький Р. І. Практикум з психотерапії. – Чернівці: БДМА, 2001.

6. Таланов В. Л., Малкина-Пых И. П. Справочник практического психолога. — СПб.: Сова, М.: ЭКСМО, 2003.

7. Г. О. Хомич, Р. М. Ткач. Основи психологічного консультування // Навчальний посібник, Київ, 2004.

8. Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. - М.: Педагогика-Пресс, 1996.

9. Солошенко Д. В. Экстренная психологическая помощь. Консультирование // Практическая психология и социальная работа. - 2003. - № 9-10.

10. Спиваковская А. С. Профилактика детских неврозов. - М., 1998.

11. www.ukrreferat.ua.

12. Хозиева М. В. Практикум по возрастно-психологическому консультированию: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Издательский центр "Академия", 2002.

13. Н. М. Ануфриева, Т. Н. Зелинская, Н. Е. Зелинский. Социальная психология: Курс лекций – К.:МАУП, 2000.

14. Лозинська Н. Адаптація студентів до умов навчання у вищому закладі освіти. - Львів,2002.

15. Булах І., Волинська Л. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладача і студентів. – К., 2002.

16. Групповая психотерапия Б. Д. Карвасарский. Москва 1990.

17. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. - СПБ.: Питер, 2002.

18. Рудестам Н. М., Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. Москва, 1990.

19. Бурлачук Л. Б., Грабская Н. А., Кочарян А. С. Основы психотерапии. – Киев: Ника-Центр; Москва: Алетейа, 1999.

20. Осипова А. А. Введение в практическую психокоррекцию, групповые методы работы. – М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2000.

21. Богомолова Н. Н., Петровская Л. А.: Групповая дискуссия // соціально психологический климат коллектива, Ю.М. Жукова, Москва, 1981.