Курсова робота Проект розпилювальної сушарки типу Ніро-Атомайзер

Вступ

1. Описання проектованого апарату

2. Призначення проектованого апарата в технологічній схемі

3. Розрахунки

3.1. Матеріальний баланс

3.2. Тепловий розрахунок

3.3. Конструкційний розрахунок

3.4. Гідравлічний розрахунок. Розрахунок і вибір вентиляторів

3.5. Розрахунок теплової ізоляції

4. Техніко-економічні показники роботи апарата

5. Умови безпечної експлуатації і питання екології

Список використаної літератури

Процес сушіння широко застосовують у харчовій промисловості для зневоднення різноманітних вологих матеріалів (твердих, пастоподібних, рідких) на різних стадіях їх переробки (сировина, напівфабрикати, готові вироби).

Вологу з матеріалів можна видалити різними способами: механічним, фізико-хімічним та тепловим. При механічному способі вологу відтискують у пресах або центрифугах. Фізико-хімічний спосіб ґрунтується на застосуванні вологовідбірних засобів і використовується переважно в лабораторній практиці. Зневоднювальними засобами є сірчана кислота, хлористий кальцій, силікагель. При тепловому способі волога випаровується з поверхні матеріалу і дифундує в навколишнє повітря, яке виносить вологу із сушарки. Із цього випливає, що сушінням називають термічний процес видалення вологи з матеріалів внаслідок її випаровування і дифузії.

Сушіння є суміщеним тепловим та дифузійним процесом, при якому волога дифундує із середніх шарів матеріалу до його поверхні, переходить крізь примежову плівку, а потім дифундує всередину газової фази, виносячи при цьому з матеріалу значну кількість теплової енергії. Підраховано, що в нашій країні приблизно 15 % палива витрачається на сушіння, при цьому енергетичний ККД багатьох сушильних установок становить лише 30…50 %. Тому підвищення технологічної та енергетичної ефективності процесів сушіння має важливе народногосподарське значення.

Розрізняють природне та штучне сушіння. Природне відбувається на відкритому повітрі без штучного нагрівання і відведення сушильного агента (повітря). Прикладом природного сушіння може бути сушіння солі у відкритих морських водоймищах. Цей спосіб сушіння характеризується значно тривалістю, причому процес не регулюється, а одержуваний кінцевий матеріал ще досить вологий.

У харчовій технології майже всюди застосовують штучне сушіння, тобто сушіння нагрітим сушильним агентом (нагріте повітря, димові гази), який після поглинання ним вологи з матеріалу відводять за допомогою спеціальних витяжних пристроїв (вентиляторів).

Для більшості харчових виробництв сушіння є одним із основних процесів, мета якого – підвищення стійкості матеріалів під час зберігання, поліпшення якісних показників, консервування, зменшення маси з метою транспортування. Методи сушіння вологих матеріалів розрізняють переважно способом підведення теплоти й зумовлені фізико-хімічними властивостями цих матеріалі, а також формою їх зв’язку з вологою.

В сушінні дріжджів надають перевагу розпилювальній сушарці, через те що вони легко піддаються автоматизації і вимагають менше роботи на її обслуговування. Також їм характерна мала тривалість сушіння і невисока температура розпилених частинок забезпечують високу якість готового продукту без денатурації білка, без потемніння продукту, збереження вітамінів і т. ін.

Внаслідок відносно низької напруги камери по волозі розпилювальні сушарки є досить громіздкі апарати. Крім того, обладнання для сушарок (розпилюючі і пиловловлювальні пристрої) є досить складним і дорогим в експлуатації.

Якщо розглянути детальніше, то спосіб сушіння розпиленням має низку переваг у порівнянні з іншими методами сушіння.

1. Процес сушіння протікає надзвичайно швидко (зазвичай 13-15 сек) і частки в зоні підвищених температур мають насичену поверхню, температура якої близька до температури адіабатного випаровування чистої рідини. Завдяки миттєвій сушці і не високих температур не відбувається денатурація білків, окислення, втрата вітамінів.

2. Легко регулювати і змінювати в потрібному напрямку якісні показники готового продукту в залежності від умов сушіння.

3. Готовий продукт не вимагає додаткового подрібнення.

4. Можна досягти високої продуктивності по висушеному матеріалу.

5. Висушуваний продукт не доторкається до поверхні сушарки до тих пір поки не висушитися, що спрощує проблему корозії матеріалу сушильної камери.

6. Сушка відбувається в широких температурних межах (60-300 °С).

7. Не відбувається винос пилу висушуваного продукту в приміщення цеху, що особливо важливо при сушінні шкідливих для людського організму речовин.

Метод сушки має і недоліки:

1. Великі питомі габарити сушильної установки при сушінні з початкової температурою повітря 100-150˚С і більше;

2. Порівняно дороге і складне обладнання для розпилення і виділення висушеного продукту з відпрацьованих газів;

3. Підвищена витрата електроенергії, обумовлена збільшеною витратою повітря.

1. Практикум з дисципліни «Технологічне обладнання галузі» для студ. спец. 7.05050313, 8.05050313 “Обладнання переробних і харчових виробництв” спеціалізації “Обладнання виробництв з перероблення м'яса”; “Технологія зберігання, консервування та переробки м'яса” напряму 6.051701 «Харчові технології та інженерія» ден. та заочн. форм навч. / Уклад.: О. М. Чепелюк, С. Д. Беседа, В. М. Таран, І. Г. Бабанов. – К.: НУХТ, 2011. – 113 с.

2. Процеси і апарати харчових виробництв. Курсове проектування: Навч. посіб. / За ред. проф. І. Ф. Малежика. – К.: НУХТ, 2012. – 543 с.

3. Інноваційні технології спиртової промисловості. Теорія і практика: Монографія. / Шиян П. Л., Сосницький В. В., Олійнічук С. Т. – К.: Видавничий дім «Асканія», 2009. – 424 с.

4. Технологія спирту. В. О. Маринченко, В. А. Домарецький, П. Л. Шиян, В. М. Швець, П. С. Циганков, І. Д. Жолнер. / Під ред. проф. В. О. Маринченка. – Вінниця: «Поділля-2000», 2003. – 496 с.

5. Расчет и проектирование сушильных установок пищевой промышленности / Гинзбург А. С. – М.: Агропромиздат, 1985. – 503 с.

6. Процеси і апарати харчових виробництв: Підручник / За ред. проф. І. Ф. Малежика. – К.: НУХТ, 2003. – 400 с.

7. Процеси і апарати харчових виробництв: Метод. вказівки до викон. курс. проекту для студ. спец. напряму 0917 «Харчова технологія та інженерія» та спец. 6.090200 «Обладнання переробних і харчових виробництв» напряму 0902 «Інженерна механіка» ден. та заоч. форм навчання / Уклад.: П. М. Немирович, О. С. Марценюк, А. М. Матиящук, М. М. Жеплінська. – К.: НУХТ, 2006. – 42 с.

8. Процеси і апарати харчових виробництв: Метод. вказівки до викон. контрол. робіт для студ. технолог. спец. заоч. форми навч. / Уклад.: І. Ф. Малежик, Л. В. Зоткіна, П. М. Немирович, О. В. Саввова. – К.: НУХТ, 2002 – 64 с.