ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗЛАДІВ ФУНКЦІЙ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

1.1. Порушення інтегративних функції нервової системи

1.2. Порушення трофічної функції нервової системи

1.3. Порушення рухової функції нервової системи

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ РОЗЛАДІВ ФУНКЦІЙ ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

2.1. Розлади функцій черепних нервів

2.2. Розлади функцій спинномозкових нервів

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Актуальність дослідження полягає в тому, що Україна є однією з найбільших країн у Європі у якій демографічна ситуація несприятлива внаслідок низької народжуваності та невисокої тривалості життя. У більш ніж 80% випадків смерть громадян України зумовлена хронічними неінфекційними захворюваннями, які у 30% випадків призводять до первинної інвалідності дорослого населення, а захворювання, які пов’язанні з порушеннями функцій нервової системи зумовлює 10% первинної інвалідності дорослого населення. Знаючи особливості формування порушень функцій нервової системи можна виробити диференційний підхід до прогнозування порушень особистісної адаптації, вибору тактики лікування і наступного диспансерного спостереження за людиною, яка має такі порушення.

Нервова система – найскладніша частина організму людини, яка сформувалася в процесі різноманітних еволюційних перетворень і ароморфозів і на сьогодні має найбільш складний і диференційований механізм онтогенетичного розвитку. Будь-які відхилення у розвитку нервових процесів чи окремих органів призводять до важких захворювань або і летальних випадків. Для правильної діагностики стану хворого вимагає обстеження функцій нервової системи, що в свою чергу вимагає глибоких знань анатомо-фізіологічних особливостей нервової системи.

Висока смертність, захворюваність та інвалідність найбільш працездатного населення роблять захворювання та порушення функцій нервової системи основною проблемою діяльності державних, соціальних і медичних органів у більшості країн світу.

Мета: розкрити теоретичні аспекти та сутність розладів функцій нервової системи.

Об'єкт: функції нервової системи.

Предмет: особливості розладів функцій нервової системи.

Гіпотеза: при розладах функцій нервової системи виникають тяжкі порушення здоров’я людини та може виникнути інвалідизація.

Згідно з поставленою метою та висунутою гіпотезою було визначено основні завдання дослідження:

1. Розглянути порушення інтегративних функції нервової системи;

2. Охарактеризувати порушення трофічної функції нервової системи;

3. Проаналізувати особливості порушення рухової функції нервової системи;

4. Проаналізувати розлади функцій черепних нервів;

5. Проаналізувати розлади функцій спинномозкових нервів.

Для вирішення завдань, поставлених у дослідженні, використаний комплекс методів, що включає в себе:

– теоретичний аналіз медичної, фізіологічної літератури по досліджуваній проблемі;

– науково-соціологічне узагальнення та класифікація, а також аналіз, синтез, систематизація.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають теоретичні відомості про функції нервової системи І.П. Павлова, Л.А. Орбелі, А.Д. Сперанського, Ч. Белла, Ф. Мажанді, К. Бернар, Дж. Ленглі, І.М. Сєченова, Б.П. Бабкін, К.М. Биков, Г.Ф. Фольборт та інші.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку літератури, який налічує 41 джерело.

Отже, в результаті теоретичного дослідження ми прийшли до наступних висновків:

1. Основу інтегративних функцій нервової системи складають міжклітинні взаємодії – обмін інформацією між нейронами. Найважливішими функціями нервової клітини є генерування потенціалу дії, проведення збудження по нервових волокнах і передача його на іншу клітину. Функція нейрона порушується і при зміні концентрації одно- і двовалентних іонів у навколишньому середовищі. Нервова клітина цілком втрачає здатність до збудження, якщо помістити її в середовище, позбавлене Na⁺. До розладів інтегративних функцій ЦНС можуть спричинятися такі чинники: порушення електрофізіологічних властивостей і процесів; розлади нейрохімічних процесів; ушкодження нейронів зовнішніми чинниками; порушення енергетичного обміну в клітинах головного мозку; набряк і набухання головного мозку; внутрішньочерепна гіпертензія; розлади мозкового кровообігу; ушкодження клітин нейроглії.

2. Нервова трофіка – це функція нервової системи, яка полягає в нервовому управлінні обміном речовин в тканинах. Причини порушення нервової трофіки – пошкодження і захворювання нервів, а також невивчені механізми порушення гіпоталамічної регуляції. Патогенні впливи на периферичний нерв завжди супроводжуються зміною обміну речовин у відповідному органі. Спостерігається перебудова ферментативних процесів. У тканинах при порушенні іннервації виникають істотні морфологічні зміни. Припиняється імпульсна активність, вироблення і дія медіаторів (адреналін, серотонін, ацетилхолін), порушується або припиняється аксональний транспорт «речовин трофіки», припиняється або гальмується функція (моторика, секреція). Страждають мембрани і їхні транспортні функції.

3. Рухові розлади виникають як при ушкодженні зазначених відділів центральної нервової системи, так і при порушенні проведення імпульсів по рухових нервах і передачі імпульсів з нерва на м'яз. Також розлади рухової функції ЦНС можуть наступати при порушеннях нервово-м’язової передачі, в основі чого може лежати ряд механізмів: припинення проведення збудження до пресинаптичних нервових закінчень; розлади аксоплазматичного транспорту; порушення синтезу і депонування ацетилхоліну в нервових терміналях; пригнічення транспорту, ацетилхоліну в синаптичну щілину; кількісні та якісні зміни ацетилхолінових рецепторів постсинаптичної мембрани; розлади енергетичного обміну.

4. Порушення функцій черепного нерва при різних рівнях ураження їх стовбурів або ядер проявляється диференційованої неврологічною симптоматикою. Одночасне одностороннє ураження волокон або ядер черепних нервів з які надходили в стовбурі головного мозку провідниками пірамідної і екстрапірамідної систем, а також чутливими і вегетативними шляхами супроводжується виникненням альтернирующих (або перехресних) синдромів, для яких характерна поява на стороні поразки порушень функцій відповідних черепним нервах, а на протилежному боці – симптомів, пов’язаних з пошкодженням провідних шляхів. Нерідко виникають поєднані порушення функцій ряду анатомічно близько розташованих черепних нервів, що може бути обумовлено внутрішньочерепної пухлиною, абсцесом, арахноідальною кістою, а також судинними мальформаціями та іншими процесами, зокрема утиском певних черепних нерв в отворах основи черепа в області передньої, середньої та задньої черепних ямок.

5. Периферична нейропатія – дисфункція спинномозкового нерва або нерва, розташованого дистальніше сплетення або корінця. Вона включає численні синдроми, що характеризуються порушеннями чутливості різного ступеня тяжкості, болем, м'язовою слабкістю і атрофією, зниженням глибоких сухожильних рефлексів, вазомоторними симптомами. Захворювання периферичної нервової системи можуть викликатися різними причинами: порушенням кровообігу, травмою, здавлення нервів, токсичною впливом (отруєння алкоголем, свинцем, ртуттю, миш'яком), дек-якими видами порушення обміну речовин (напр., порушенням обміну речовин при цукровому діабеті), запальним ураженням.