Курсова робота Українська народна метеорологія та її особливості (за публікаціями українських та радянських дослідників кінця ХІХ – початку ХХІ ст.)
Код роботи: 5298
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Метеорологія
Тема: Українська народна метеорологія та її особливості (за публікаціями українських та радянських дослідників кінця ХІХ – початку ХХІ ст.)
Кількість сторінок: 41
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: 400 грн
Вступ
Розділ 1. Традиційні українські народні знання та їх класифікація
1.1. Народні знання українців як важливий компонент традиційної культури, їх диференціація
1.2. Функції народної метеорології в системі народних знань та житті народу
1.3. Підсумки
Розділ 2. Загальна характеристика народних прикмет
2.1. Народна прикмета. Її внутрішній зміст та зовнішнє оформлення
2.2. Загальна оцінка прикмет: апологетика та критика
2.2.1. Безглузді прикмети та помилкові уявлення
2.2.2. Сумнівні та суперечні передбачення. Чужі прикмети – поширена помилка інтерпретації
2.3. Підсумки
Розділ 3. Класифікація прикмет за об’єктами спостереження
3.1. Короткочасні завбачення погоди
3.1.1. Передбачення за атмосферними явищами
3.1.2. Живі барометри
3.1.3. Рослини-синоптики
3.1.4. Метеозалежність людей – синоптична схильність чи хибне уявлення
3.2. Довгострокові передбачення. Народний агрометеорологічний календар
3.3. Підсумки
Розділ 4. Народні знання та народна метеорологія в XX-XXI ст.
Висновки
Список використаних джерел
В даній роботі було здійснено спробу обґрунтування феномену української народної метеорології, користуючись матеріалами передовсім українських дослідників із залучанням радянських для більш об’єктивного її аналізування.
В першій частині роботи було розглянуто практичні аспекти народних знань, продемонстровано їх загальну класифікацію. Також досліджено роль метеорологічних спостережень в житті українського народу.
Основна частина роботи поділяться на два розділи – другий та третій відповідно. В другому розділі дане визначення феноменові народної метеорологічної прикмети, визначено її внутрішній зміст, зовнішнє оформлення – усну форму та фольклорне забарвлення. Також продемонстровано як критичну, так і апологічну точки зору щодо їх достовірності. Визначено групи «хибних», «сумнівних» та «чужих» метеопередбачень, що зумовлюють загальне враження недостовірності народних метеорологічних прикмет.
В третьому розділі роботи було розглянуто широкий спектр прикмет, що вказують на ті явища погоди, які служать безпосередніми ознаками прийдешніх атмосферних змін: спостереження за небесними світилами, метеорологічними явищами, тваринами (як свійськими, так і дикими), рослинами. Більшість з таких прикмет є науково обґрунтованими, оскільки вони правильно підмічають хід явищ. Також продемонстровано й особливості народного агрометеорологічного календаря, складовими якого, власне, є прикмети.
В останньому розділі зазначено особливості народної метеорології в XX-на початку XXІ ст., висвітлено проблему шельмування народного досвіду за останнє століття.
Аналіз народних агрометеорологічних знань є особливо актуальним у наш час, і розглянута тема передбачає перспективи подальшого дослідження. Зокрема, більш ґрунтовне дослідження складових та особливостей народного агрометеорологічного календаря. А також, наявна можливість розширення питання на східнослов’янський рівень, аналітичного порівняння особливостей народного календаря у різних народів.
1. Астапенко П. Д. Вопросы о погоде. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 1986. – 389 c.
2. Болтарович З. Є. Народна медицина українців. – Київ, 1990. – 230 с.
3. Васянович О. Загальна та реґіональна характеристика короткотермінових метеорологічних знань українці Середнього Полісся // Вісник Львів. ун-ту, – 2008. (Серія: істор.; вип. 43). – С. 421-422.
4. Васянович О. О. Народні метеорологічні знання поліщуків // Берегиня. – 2005. – №2. – С. 53-64.
5. Васянович О. О. Якщо кіт качається у клубок... (Метеорологічні знання та вірування жителів Малинщини) // Берегиня. – 2003. – №4. – С. 15-22.
6. Гальцов А. П. Атмосфера и погода / А. П. Гальцов. – М.: Госкультпросветиздат, 1953. – 50 с.
7. Гальцов А. П. Завбачення погоди / А. П. Гальцов. – К, 1952. – 116 с.
8. Гальцов А. П. Наука о погоде и народные приметы. – М., 1958. – 40 с.
9. Гринченко Б. Д. Этнографические материалы собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. – Чернигов, 1895. – Вып. 1. – 308 с.
10. Драгоманов М. Малорусскія народныя преданія и разсказы / Сводъ Михаила Драгоманова: [Изданіе Юго-Западнаго Отдђла ИМПЕРАТОРСКАГО Русскаго географическаго Общества]. — Кіевъ: Типографія М. П. Фрица, Большая Владимір. ул., возлѣ памятн. Ирины собств. д., 1876. - 387 с.
11. Доманицький В. Народний календар у Ровенськім повіті Волинської губернії // Матеріали до укр. етнології. Львів, 1912. Т. XV. – С. 62-89.
12. Ермолов А. Народная сельскохозяйственная мудрость в пословицах, поговорках и приметах. – СПб., 1905. – Т. ІV. Народное погодоведение. – 468 с.
13. Жарков С. М. Народні прикмети і завбачення погоди. – К.: Радянська школа, 1956. – 160 с.
14. Куйбіда В. В. Народна зоологія: [навч. посібник для студ. пед. факультету] / В. В. Куйбіда. – К.: ІСДОУ, 1994. – 120 с.
15. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: [У 3 кн., 6 т.]. - Факс. вид. - К.: АТ "Обереги", – 1994.
16. Калинский И. П. Церковно-народный месяцеслов на Руси / И. П. Калинский. – М.: Художественная литература, 1990. – 238 с.
17. Литинецкий И. Барометры природы. – М.: Детская литература, 1982. – 143 с.
18. Литинецкий И. Б. Изобретатель – природа. / Изот Борисович Литинецкий. – Москва: Знание, 1986 – 208 с.
19. Максимович М. А. Собрание сочинений. – К., 1877. – Т. ІІ. – VIII, 524 с.
20. Матвєєва Н., Голобородько А. Святі і свята України. Календар церковних свят і народних традицій. — К., 1995. – 240 с.
21. Минько Л. И. Суеверия и приметы: Истоки и сущность / Л. И. Минько; Науч. ред. В. К. Бондарчик; Акад. наук Бел. ССР, Ин-т искусствоведения, этнографии и фольклора. - Мн.: Наука и техника, 1975. – 189 с.
22. Онищук А. Народній калєндар (Зеленици Надвірнянський повіт) // Матеріали українсько-руської етнології. – 1912. – Т. XV. – С. 1-61.
23. Руднев В. В. О некоторых представлениях традиционной агрометеорологии // Современные этносоциальные процессы на селе. – М.: Наука, 1986. – С. 72.
24. Рыбаков Б. Народный календарь / Свердловск: Средне-уральское книжное издательство, 1980. - 114 с.
25. Скуратівський В. Вінець / Василь Тимофійович Скуратівський. – К., 1994. – 240 c.
26. Скуратівський В. Святвечір. / Василь Тимофійович Скуратівський. – К.: Перлина, 1994. – Кн. 1. – 288 c.
27. Скуратівський В. Святвечір / Василь Тимофійович Скуратівський. – К.: Перлина, 1994. – Кн. 2. – 192 c.
28. Толстая С. М. Календарь народный // Славянские древности. – 1999. – Т. 2. – С. 442–446.
29. Этнография восточных славян: Очерки традиционной культуры. М., 1987.
Електронні джерела:
30. Володимир Лис більше не робитиме прогнозів [Електронний ресурс] // Волинь Post. – Доступ до джерела: http://www.volynpost.com/news/1552-volodymyr-lys-bilshe-ne-robytyme-prognoziv-pogody.
31. Історія української культури. Том 2, - Київ, 2001. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/istkult2/ikult210.htm.
32. Книга Бытие 8:18-22; 9:1-17. [Електронне джерело] // Библия онлайн. – Режим доступу: http://bibleonline.ru/children/ibt/9/.
33. Синоптик – не сапер. Може помилятися. – 06.09.2008. [Електронний ресурс] // Львівський замок. – Режим доступу: http://www.wz.lviv.ua/articles/67682.
34. Скрипник Г. Народні знання [Електронний ресурс] // Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник / за редакцією А. Пономарьова. - К.: Либідь, 1993. – Режим доступу: http://etno.uaweb.org/mynuvshyna/r21.html.
35. 12 липня – Петра і Павла. Традиції українського народу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kolyadka.h1.ru/Petra.html.
Вступ
Актуальність теми полягає у тому, що система емпіричних даних про природні явища, що протягом віків міцно закріпилася в житті українського народу та була невід’ємним його елементом, поступово втрачає свою практичність в урбанізованому світі, все більше поступаючись новітнім метеопрогнозам. Хоча останнім часом, поряд з передбаченнями офіційних метеорологів і можна почути кілька народних прикмет, все ж вони швидше набувають функції фольклорного забарвлення до теле- або радіопрограми. Тим не менш, народ (зокрема старше покоління) продовжує автоматично застосовувати народні прикмети, точно передбачаючи погоду не лише на наступний день, а й прийдешній сезон.
Ще сто років тому застосування народних прикмет безпосередньо на практиці було природним та, що важливо, необхідним аспектом життя українців-селян-землеробів. Однак наразі пласт народних знань та багатовікових спостережень знаходиться в стані «шельмування», що розпочалося в XX столітті та триває дотепер. Автор вважає необхідним розглянути проблематику даної проблеми разом з демонстрацією особливостей народних метеорологічних знань українців. Розгляд феномену народних метеорологічних знань вмотивований частим контактуванням з людьми старшого покоління, які є безпосередніми носіями народних спостережень.
Рівень дослідженості теми варіюється в залежності від реґіональних особливостей. Метеорологічні знання окремих історико-етнографічних реґіонів України вивчали відомі українські етнографи та фольклористи Михайло Максимович, Борис Грінченко, Павло Чубинський та ін. Була опублікована перша і поки що єдина книга з народної метеорології України, автором якої Віктор Василенко.
Новим етапом у розвитку етнографічного дослідження можна вважати 20-ті роки ХХ ст., коли співробітники Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Федора Вовка, Етнографічної комісії ВУАН, інших наукових осередків спрямували свою діяльність на створення широкої бази фольклорних та етнографічних матеріалів. Більшість з них знаходиться зараз у архівних фондах рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.
І, все ж таки, в порівнянні з ґрунтовними дослідженнями народних знань російського агрометеорологічного календаря, відносно нешироке коло дослідників зосередило увагу на його українських особливостях.. Більше того, можна говорили про бездумне запозичення аспектів російських прикмет для узагальненої моделі передбачень східнослов’янських народів.
Мета дослідження: об’єктивно визначити феномен народної метеорології як системи вікових спостережень українського народу, що сконденсовані у вигляді прикмет, примовок та передбачень.
Завданнями даного дослідження є:
- дати визначення поняттю «народна метеорологія» та охарактеризувати його місце серед інших народних знань;
- розглянути особливості метеорологічної прикмети;
- висвітлити структурно-функціональну специфіку народних метеорологічних передбачень та загальні позиції щодо їх достовірності;
- визначити раціональні та ірраціональні засади народних метеорологічних знань;
- з’ясувати місце народної метеорології в XX – початку XXI ст. та причин її нівеляції в зазначеному періоді.
Об’єктом даного дослідження є система українських народних знань, що відзначаються локальною варіативністю та наявністю спільних рис з практиками метеорологічних передбачень інших слов’янських народів.
Предметом є одна з галузей таких знань – народна метеорологія, що зафіксована в грандіозному спектрі метеорологічних спостережень за навколишнім світом – народних прикметах.
Хронологічні межі роботи. Так, як мова йде про латентний культурний капітал народних знань, що накопичувався в свідомості народу з сивої давнини, його особливістю є, передовсім, реґіональна, а не часова неоднорідність. Однак, якщо робити акцент на літературних джерелах, що безпосередньо використовуються в даному дослідженні для висвітлення особливостей метеорологічних знань, питання хронології чітко окреслюється періодом кінця XIX - початку XXI ст., адже на кінець ХІХ ст. припадають перші писемні свідчення з народної метеорології, надруковані у пресі. В 20-30-х рр. ХХ ст. увага до народної матеріальної та духовної культури активізується, було зібрано значну кількість матеріалів.
У зв’язку з браком ґрунтовної бази досліджень окремого реґіону можливість звузити просторові межі даної роботи зникає, тому в роботі висвітлюються аспекти перш за все загальноукраїнських народних метеорологічних знань.
Дослідження складається насамперед з теоретичної частини, присвяченої феноменові народних знань, зокрема метеорологічних, що є невід’ємною частиною української культурної спадщини. Для формування чіткого уявлення про досліджуваний феномен безпосередньо в першому розділі потрібно дати стислу характеристику народних знань, провести їх оглядову диференціацію.
Основна частина дослідження розпочинається визначенням поняття «народної метеорологічної прикмети», з’ясуванням характерних для неї особливостей та висвітленням поглядів щодо рівня справджуваності прикмет загалом. У наступному розділі слід провести детальну стратифікацію метеоприкмет, зазначаючи їх різноманітність. Останній розділ характеризує стан народної метеорології протягом останнього сторіччя – поступове нехтування народними надбаннями.
В роботі застосовані методи компіляції літературних джерел, узагальнення загальних метеорологічних ознак та їх класифікації.
Під час опрацювання літературної бази автор стикнувся з проблемою її реґіональної диференціації. Переважна більшість етнологів та фольклористів, що досліджувала проблематику прикмети, висвітлювала їх або як узагальнений феномен, або констатувала спільні риси народної метеорології східнослов’янських народів. Використання джерел подібного змісту є корисним лише для охарактеризування загальних особливостей та проблем передбачення, що, власне, зроблено у перших двох розділах роботи. Важливим компонентом дослідження є залучання народних прикмет окремих реґіонів, виконана деякими пізнішими дослідниками, що, безумовно, є важливим аспектом розвінчання міфу про дисфункцію прикмет.
В роботі використані праці вже згаданих українських світочей етнографії та фольклористики як Михайла Максимовича, Бориса Грінченка, а також Михайла Драгоманова. Залучені польові матеріали дослідників початку XX ст., що зафіксовані в одному з видань «Матеріялів до українсько-російської етнольогії» (перші 12 з яких видавалися під керівництвом Федора Вовка).
Пізніші публікації дають більш об’єктивну оцінку народним знанням та метеорології зокрема. В цій галузі працюють Рибаков Б., Ермолов О., Руднєв В.В. Слід віддати належне науковцям Жаркову С.М. та Гальцову О.П., які провели детальну стратифікацію прикмет, зробивши їх семантичний поділ на «хибні», «чужі» тощо. В працях дослідників якнайкраще висвітлена загальна проблематика та стратифікація народних метеорологічних прикмет. Їх надбання поглибив такий дослідник, як Парнюк М.О., В.В. Куйбіда продемонстрував в своїх виданнях чимало прикмет за живою природою.
Василь Скуратівський – непересічна постать у вивченні народних календ та прикмет. Книги «Святвечір», «Вінець» та багато інших повною мірою маніфестують багатство народних знань. Чільне місце займають публікації таких дослідників, як Ганна Скрипник та Степан Килимник.
Початок XXІ ст. представлений локальними дослідженнями як-от праці Олександра Васяновича, в яких народознавець висвітлює народні метеорологічні знання поліщуків.
Чільне місце в даному дослідженні займає п’ятитомник «Історії української культури», в одному з видань якого колектив дослідників звертає особливу увагу на народні знання та їх диференціацію.
Перелічені джерела мають велике значення для формування уявлень як про важливі аспекти народної метеорології загалом, так і власне про українську народну метеорологію.
Зважаючи на складність обраної теми, осягнути всю повноту народних метеорологічних знань в межах однієї курсової роботи неможливо, тому дане дослідження є базовим етапом на шляху до більш ґрунтовного вивчення даної проблеми.