Курсова робота Біоритми та сприйняття часу

Вступ

1. Тимчасові параметри організму і його систем

2. Синхронізація роботи різних систем

3. Сприйняття часу

3.1. Проблема часу

3.2. Сприйняття часу

4. Біоритми в різних кліматичних умовах

5. Адаптація організму до роботи в гіпертермічних умовах середовища

6. Екологія людини, проблеми адаптації і здоров'я

Висновки

Перелік використаних джерел

Усе живе на планеті несе відбиток ритмічного малюнка подій, властивого нашої Землі. У складну систему біоритмів, від коротких – на молекулярному рівні – з періодом на кілька секунд, до глобальних, що з річними змінами сонячної активності живе і достойна людина. Біологічний ритм є одне з найважливіших інструментів дослідження чинника часу у діяльності живих систем та його тимчасової організації.

Стан здоров’я та працездатність людини багато в чому залежить від того, наскільки режим праці і відпочинку відповідає біоритмам. Без біоритмів неможливо нормальна взаємодія систем організму. Тому по них можна судити про загальний стан організму. Якщо біоритм порушується, виходить, починається патологія.

Існує гіпотеза, що життя людини підкоряється трьом циклічним процесам, які називають біоритмами. Ці цикли описують три сторони самопочуття людини: фізичну, емоційну й інтелектуальну. Біоритми характеризують підйоми й спади нашого стану. Вважається, що «зльотам» графіка, що представляє собою синусоїдальну залежність, відповідають більше сприятливі дні. Дні, у які графік переходить через вісь абсцис, уважаються несприятливими. Не всі вважають цю теорію строго науковою, але багато хто вірять у неї. Більше того, у деяких країнах миру в критичні дні, коли вісь абсцис перетинають одночасно дві або три криві, людям професій з підвищеним рівнем ризику (льотчикам, каскадерам і т.п.) надаються вихідні дні.

Біоритмами називаються ритми фізіологічних процесів, властиві усім живим організмам. Їхній характер завжди індивідуальний. У залежності від характеру біоритмів людей можна розділити на п'ять біоритмічних типів, чи хронотипів. Це "сови", що пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи ввечері і вночі; "жайворонки" - рано встають, найбільш активні ранком; слабко виражений ранковий тип; "голуби", однаково активні в різний час доби, і слабко виражений вечірній тип. Розрізняють добові, сезонні, місячні, річні, багаторічні біоритми. Велике значення мають сезонні біоритми. Вони визначають залежність захворюваності від часу року. Багато хто з нас, напевно, зауважували, щоосені й особливо навесні більш частими стають загострення виразки шлунку, алергії і ревматизму.

Режим праці і відпочинку повинні відповідати хронотипу. "Жайворонкам" не рекомендується працювати у вечірню зміну чи по ночах, тому що може порушитися синхронність дії біоритмів організму. Результат – різке погіршення стану здоров'я. Збій біоритмів може відбутися і коли людина різко змінює режим праці і відпочинку. Наприклад, при переході на позмінну роботу чи роботу повну цілодобову.

Адже організму доводиться пристосовуватися до незвичного атмосферного тиску, вологості, температури і - саме головне - годинному поясу. Ось тут і підстерігають збої біоритмів.

У кожної епохи свій темп, свій ритм. Одноманітна та повільна хода громіздких часів стародавнього світу складає різкий контраст з швидким перестуком сучасних електронних хронометрів. Недарма нам деколи здається, що в минулому час рухався повільніше, ніж тепер, тому що цінність часу визначається перш за все тим змістом, який вкладає в нього людина.

Сьогодні втрата однієї робочої хвилини в масштабах Європи рівнозначна втраті результатів праці 200 тис. людей протягом дня. Час потребує чіткості, економічності, організованості. Пошук ресурсів підвищення працездатності, творчої активності людини складає одну з важливих проблем сьогодення. Абсолютно новим резервом стимулювання активності праці є використання біологічних ритмів людини. Дослідження механізмів живих часів тісно пов’язано з пізнанням особливостей біологічного часу.

Будь-яка жива істота, в тому числі і людина, вмішує в собі своєрідний годинник. Його хід регулюється багатьма періодичними процесами навколишнього середовища та самого організму.

Людина та її стан змінюються не тільки рік за роком, а й місяць за місяцем, день за днем, щогодини. Проявом цього є коливання стану організму.

Біологічний ритм – це один з механізмів, що дозволяє організму пристосовуватись до змінних умов життя. Подібна адаптація триває протягом всього нашого життя, адже постійно тривають зміни в зовнішньому середовищі. Змінюють один одного пори року, циклон приходить на зміну антициклону, зростає та зменшується сонячна активність, вирують магнітні бурі, люди переїжджають зі степової зони в Заполярну – і все це потребує від організму здатності до адекватного пристосування. Тільки при відмінній роботі цього механізму можливе повноцінне життя.

Усіма вище згаданими проблемами зараз займається наука “Хронобіологія”.

Хронобіологія вивчає вплив на життя людини та її самопочуття ритмів зовнішнього середовища та біосфери, тобто вивчає вплив погоди, температури, Місяця, Сонця тощо. Але ми більш детально розглянемо вплив сонячних ритмів на працездатність людини.

Біологічний час, як і всякий інший час в історії, природі та суспільстві має властивість необоротності. Є тільки “тепер”, ще немає завтра і вже немає вчора, кожну мить ми вже не ті, що були, і ще не ті, що будемо через деякий час.

1. Аугустинек З. Два определения времени // Вопросы философии. - 1970. - N6. - С. 48-53.

2. Аскин Я. Ф. Направление времени и временная структура процессов Пространство, время, движение. - М., 1971. – 126 с.

3. Ахундов М. Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. - М. 1982. – 142 с.

4. Бахтин М. Формы времени. - М.: Художественная литература, 1975. -271 с.

5. Бибик О. Ю. Вплив хронічної гіпертермії на активність гуморальної ланки імунітету // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції „Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров’я”. - Луганськ, 2007. - С. 2-3.

6. Бибик Е. Ю. Оценка показателей гуморального иммунитета при хронической гипертермии и физической нагрузке в эксперименте // Український медичний альманах. - 2007. - Т. 10, № 3. - С. 19-21.

7. Бибик Е. Ю. Способы моделирования экзогенной гипертермии // Український морфологічний альманах. - 2005. - Т. 3, № 3. - С. 9-12.

8. Димань Т. М. Екологія людини: підручник / Т. М. Димань. - К.: ВЦ “Академія“, 2009. - 376 с.

9. Лановенко О. Г. Сучасна екологічна криза: особливості та перспектива розвитку. - Метода. Збірник наукових праць. Випуск 1. - К.: Фітосоціоцентр, 1998. - С. 34-32.

10. Канке В. А. Формы времени. - Томск, 1984. – 281 с.

11. Клименко Л. П. Техноекологія: Навч. посібник для вищ. навч. закладів. – Одеса: Таврія, 2000. – 542 с.

12. Моделювання і прогнозування стану навколишнього середовища: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Либіль, 2003. - 208 с.

13. Мягченко О. П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 384 с.

14. Примак А. В. Экологическая ситуация на Украине и ее мониторинг: анализ и перспективы. - К.: Знание, 2000. - 234 с.

15. Реймерс Н. Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. – М.: Просвещение, 1992. – 568 с.

16. Рейхенбах Г. Направление времени. - М., 1962. – 234 с.

17. Рейхенбах Г. Философия пространства и времени. - М.1985. – 375 с.

18. Семенюк Н. В. Екологія людини: Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 356 с.

19. Экология города: Учебн. для студ. высш. учебн. завед. / Под ред. Ф. В. Стольберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.

20. Уорд З. Живые часы – М: Мир. 1974 – 160 с.

21. Чеботарева Н. Г. Экология человека. - Учеб. программа для ВУЗов. - М: 2009. - 32 с.

22. Бабакова Т. А., Момотова А. П. 500 экологических задач. - Петрозаводск, Карелия, 1991. - 234 с.

23. Бибик Е. Ю., Куцкая Е. В. Современные возможности медикаментозной коррекции морфогенеза органов иммунной системы // Український медичний альманах. - 2005. - Т. 8.

24. Бондарь Е., Губарева Л. Практикум по экологии человека. - М: Академия, 2005. - 215 с.

25. Бушов Юрий Валентинович, Светлик Михаил Васильевич. Фазовые взаимодействия между высокои низкочастотными ритмами ЭЭГ и их роль в когнитивных процессах // Вестник Томского государственного университета. Биология: журнал. - 2012. - № 3. - С. 137-145.

26. Гончаренко М. С., Бойчук Ю. Д. Екологія людини - 2-ге вид. випр. і допов. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2008. - 391 с. (28. 9 Г-65).

27. Залеський І. І., Клименко М. О. Екологія людини: Підручник.- К.: Академія, 2005. - 287 с.

28. Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології: Підручник / за ред. К. М. Ситника. - К.: Вища школа, 2001. - 358 с.

29. Богатирьова Р. В., Сердюк А. М., Тимченко О. І. Зміна суспільних орієнтирів як спосіб збереження здоров'я населення. // Довкілля та здоров'я. - 2011. - №2. - С. 3-8.

30. Василевський Н. Н., 1973; Баевський Р. М., 1977; Моісеєва Н. І., 1978; 1980). Біоритми, як загальні властивості живого Микитюк О. М., Злотін О. З., Бровдій В. М. Екологія людини. - 3-є вид., випр. і доп. - Харків “ ОВС “, 2004. - 254 с. (28.9 М - 59)

31. Медико-демографічна ситуація та організація медичної допомоги населенню у 2010 році: підсумки діяльності системи охорони здоров'я та реалізація Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". - К.: ОЗ України, 2011. - 104 с.