« Назад

1. Коментар до теми

Опановуючи дану тему, важливо звернути увагу на етапи розвитку уявлень про предмет психології, на те, як по-різному сьогодні трактується предмет психології у різних психологічних школах, в залежності від методологічних підходів, світоглядних переконань представників певного напрямку, наукових традицій.

Традиційно предметом психології у вітчизняній науці виступала психіка людини. Психіка - це властивість головного мозку, завдяки якій відбувається взаємодія з навколишнім світом, адаптація до нього, саморегуляція поведінки та діяльності людини та її реалізація. Важливо розібратися у тих анатомо-фізіологічних структурах, які забезпечують функціонування психічної діяльності, зрозуміти роль нервової системи у виникненні та розвитку психіки, зрозуміти, що психіка невідривна від функціонування мозку, який є важливою умовою її існування.

Психічна діяльність здійснюється за допомогою спеціальних фізіологічних механізмів. Одні з них забезпечують сприймання впливів зовнішнього світу та власного організму, інші – перетворюють їх в нервові імпульси, треті – передають ці імпульси до центральної нервової системи, четверті – планують і регулюють поведінку, п’яті – приводять в дію м’язи, шості – формують емоційний забарвлення поведінки тощо. Вся ця складна робота забезпечує активну орієнтацію організму у довкіллі та рішення проблем життєдіяльності і відбувається за участю нервової системи.

Нервова система -це мережа взаємопов’язаних нервових клітин та волокон, які забезпечують взаємодію людини з навколишнім середовищем. Вона складається з центральної (ЦНС), периферичної та вегетативної нервової системи. До складу ЦНС входять спинний та головний мозок. У спинному мозку знаходяться центри безумовних рефлексів, пучки нервових волокон: одні з яких передають імпульси до головного мозку, а інші -від головного мозку - до м’язів, шкіри, різних залоз. У головному мозку знаходяться центри, що регулюють дихання, серцеву діяльність, діяльність кровоносних судин (довгастий мозок), керують положенням та координацією тіла у просторі, відповідають за орієнтувальні рефлекси на світло, звук тощо (середній та довгастий мозок ), координують довільні рухи, відповідають за утримання рівноваги (мозочок), центри збору збудження від усіх органів відчуттів, функціонування умовних рефлексів, прояву емоцій тощо (проміжний мозок). В залежності від того, яка частина спинного та головного мозку була уражена при інсульті, травмі, порушуються ті чи інші функції.

Основний принцип функційної організації людського мозку: жодне з його утворень не забезпечує повністю яку-небудь складну форму людської поведінки, але вносить високоспецифічний внесок в організацію поведінки людини.

Периферична нервова система представлена аферентними (чутливими) нервами, які передають імпульси від рецепторів (утворень, котрі слугують для перетворення світлової, механічної, хімічної, термічної енергії агентів зовнішнього та внутрішнього середовища у нервові імпульси) до ЦНС, і еферентними (рухливими нервами які передають імпульси від ЦНС до скелетних м’язів.

Вегетативна нервова система обслуговує м’язи внутрішніх органів та залози.

Вивчення анатомо-фізіологічних механізмів психічної діяльності дозволяє зрозуміти матеріальну основу протікання психічного життя, те, що психічне - це не окрема ідеальна сутність, яка функціонує сама по собі, і що від анатомічної будови та особливостей фізіологічного функціонування залежать індивідуальні відмінності психічних проявів людини. Саме тому при вивченні теми пропонується велика кількість завдань з опрацювання теоретичного матеріалу, спрямованих на осмислення анатомо-фізіологічних механізмів психічного.

Але треба пам’ятати, що мозок - це орган психічної діяльності, а не її джерело, бо вивчення щляхів нейродинамічних процесів не дає пояснення того, що саме людина відчуває, сприймає, уявляє, про що і як вона думає, до чого прагне, які цілі ставить перед собою, якими інтересами, поглядами, переконаннями керується у своїй поведінці. А саме в цьому й виявляється специфіка психічного, його своєрідність. Мозок - матеріальний місток, що поєднує психіку з об‘єктивним світом, він - лише умова виникнення психіки, її розвитку, а також, її деградації на фінальних стадіях онтогенезу. Психічна діяльність має свою власну природу та свої закономірності і є вищим проявом психічної активності.

За допомогою одних психічних явищ (уваги, відчуття, сприйняття, мислення, пам‘яті, уяви, мови) людина пізнає навколишній світ (фізичний та соціальний), отримує інформацію про нього, за допомогою інших (темперамент, характер, воля, почуття, здібності) - пристосовується до дійсності та регулює власну поведінку. Треті ж (потреби, потяги, мотиви, цінності, інтереси, ідеали, спрямованість) спонукають та спрямовують поведінку людини. За допомогою психіки людина пристосовується до реальності, привласнює її здобутки, регулює свою поведінку та реалізує себе. Особливою вимогою до людини, що почала вивчати психологію, є формування особливого неупередженого погляду на оточуючий світ і саму себе, що дозволяє побачити дійсний прояв психологічних особливостей в поведінці і діяльності людини. Тому при вивченні теми велике значення надається також формуванню вмінь і навичок організації і аналізу даних психологічного спостереження як одного з основних методів психологічного дослідження, чому присвячується практичне заняття з теми.

2. Самостійна робота з теоретичним матеріалом (СРТМ-2)

Запропоновані завдання для самостійної роботи з теоретичним матеріалом дозволяють глибше зрозуміти: сутність даної теми, особливості становлення предмету психології (завдання 3.2.1 3.2.9); різноманітність визначень предмету психології в залежності від методологічних підходів та переконань вчених, представників певної психологічної школи (завдання 3.2.2); будову анатомо-фізіологічних структур людини (завдання 3.2.3, 3.2.4); зв’язок між фізіологічними механізмами та психічною діяльністю (завдання 3.2.5, 3.2.6); особливості психічної діяльності людей з домінантністю правої чи лівої півкулі головного мозку (завдання 3.2.7); сутність та взаємозв’язок різних психічних явищ (завдання 3.2.8).

2.1. Опрацюйте роботи Грановської Р.М. (С.256-270), Колесніченко Л.А., Борисенко Л.Л. (с. 15-29), Немова Р.С. (с.5-72):

- складіть схему - конспект даної теми у зошиті (обсяг – до 10 сторінок)

або виконайте письмово такі завдання:

- розділіть базу знань теми на три групи за необхідністю засвоєння: 1) дуже важливо; 2) важливо; 3) бажано;

- складіть термінологічний словник основних понять з теми;

- сформулюйте близько 10 питань, відповіді на які розкривали б основну суть теми;

- надайте письмове пояснення фрази “Психологія має довгу передісторію та коротку історію” (обсяг - до 1 сторінки).

2.2. Визначте, до якого напрямку психології (психологія діяльності, психоаналіз, генетична психологія, гештальтпсихологія, гуманістична психологія, біхевіоризм) відносяться наведені нижче твердження та назвіть представників цих шкіл. Занотуйте свої відповіді у зошиті.

1. Предмет дослідження даної школи - психіка як функція мозку, що виникає у результаті специфічної взаємодії живих істот з оточуючим середовищем. Розвиток особистості відбувається в процесі включення у різні види діяльності (гра, учіння, праця, спілкування). Психіка формується у діяльності та посідає в ній певне місце і виявляє в ній свої особливості. Психіка залежить не від діяльності взагалі, а від провідної діяльності. Провідна діяльність - це діяльність, а не лише вирішує суперечності між потребами та можливостями їх задовольняння, яка веде за собою розвиток. Завдяки їй відбувається формування та розвиток психічних процесів, рис та якостей особистості тощо.

Провідні види діяльності послідовно змінюють один одного в залежності від віку людини. Основний шлях психологічного аналізу для цієї школи: від діяльності - до психіки.

2. Предмет дослідження цього напрямку - людські потреби, потяги, бажання, мотиви, емоції та статево-рольова поведінка. Засновник цього напрямку розглядав психіку людини як багаторівневу, глибинним рівнем якої є несвідоме. Він вважав, що психічне життя людини повністю визначається несвідомим. Несвідоме виступає як прояв вроджених драйвів, сексуальних та агресивних (“драйв” - гіпотетична конструкція тілесних проявів, пов‘язаних з проявами душевними). У вітчизняній психологічній науці довгий час це поняття тлумачилось як “інстинки”. Драйви є джерелом психічної енергії, яка визначає динаміку психічного життя людини, структуру психіки, характер людини та соціально-культурні явища.

Автор даного напрямку вважав, що несвідоме - це реально існуюче, але сприйняття його свідомістю вимагає особливих зусиль, технічних процедур, певних навичок, пов‘язаних з умінням прояснити ці явища. Він показав, що події та враження раннього дитинства утворюють шаблон більш пізнього сприйняття життєвого досвіду, дорослі люди несвідомо пояснюють своє життя відповідно до тих категорій, що були важливими в дитинстві.

На сьогоднішній день представники цієї школи відійшли від пояснення психічного життя з точки зору задоволення біологічних драйвів та стали шукати детермінанти психічного життя в ньому самому.

3. Представники цієї школи розуміли психічний розвиток як процес витіснення примітивних форм біологічно обумовленої психіки психікою соціалізованою. Предметом вивчення був інтелект дитини. Один з засновників цього напрямку запропонував концепцію стадіального розвитку пізнавальної сфери. У мисленні дитини, вважав він, проявляються наступні особливості: а) магія, тобто до певного віку єдність зовнішнього світу та власного “Я”, своїх думок, дій; словам та жестам надається сила впливу на зовнішні предмети та явища; б) анімізм, коли предмети та явища наділяються свідомістю та волею; в) розуміння всього оточуючого світу як створеного руками людини для своїх цілей.

Всі ці особливості мислення відображаються в егоцентризмі дитини, для якого характерні синкретизм, зв‘язок всього зі всім, нечутливість до протиріч, перехід від конкретного до конкретного, змішування суб‘єктивного та об‘єктивного, підміна реальних зв‘язків речей власними внутрішніми спонуками. Егоцентризм долається соціалізацією. Соціалізація - це адаптація дитини до соціального середовища, в процесі якої вона стає здатною до співробітництва з іншими людьми, узгодження з ними своєї точки зору на об‘єкт пізнання.

4. Представники цього напрямку висунули програму вивчення психіки як цілісної внутрішньої структури. Це первинна індивідуальна властивість психіки, що перебуває у відповідності з фізіологічними процесами мозку та зовнішнім світом. Такий підхід дозволив показати зумовленість сприйняття співвідношенням предмета (“фігури”) і його оточення (“фону”), з‘ясувати роль інсайту (проникливість, збагнення) та переструктурування чуттєвих даних у мисленні. Нове у психіці є наслідком реорганізації та перецентрації існуючих у ній же гештальтів.

5. Предмет дослідження цього напрямку - здорова творча особистість. Мета такої особистості - самоактуалізація (якомога повний вияв своїх можливостей). Це прагнення ґрунтується на потребі самоактуалізації - “вершині” в ієрархії потреб людини, яку складають також потреби в повазі та самоповазі, потреби в любові з боку соціального оточення, належності до спільноти, потреби в безпеці (захист від страху та тривоги), та фізіологічні потреби (спрага, голод, продовження роду). До цього блоку відносяться пізнавальні (“знати й розуміти”) та естетичні потреби (“сприймати прекрасне”), але вони не входять до ієрархії і є вторинними. Потреба в самоактуалізації виявляється лише тоді, коли задоволені потреби, що перебувають на нижчих щаблях. За неможливості реалізувати потреби в самоактуалізації людина підпадає згубним потягам, вадам тощо.

6. Предметом психологічного дослідження у цій школі є поведінка людини, яка повністю залежить від зовнішніх стимулів. Представники цього напряму вважають, що повинні мати справу тільки з тим, що входить до організму у вигляді стимулів, а “виходить” з нього у формі поведінкових реакцій. Розвиток людини - це розширення репертуару поведінки, яке досягається шляхом набуття нових реакцій (дій на засадах наявного репертуару спадкових реакцій). Научіння базується на використанні різних підкріплень та покарань для формування необхідних реакцій. Надалі научіння розглядалось як збагачення досвіду організму за рахунок відповідей, що підкріплюються. Основою підкріплення є оцінка ймовірності повторення цієї відповіді у майбутньому.

2.3. Схематично зобразіть (намалюйте) в зошиті центральну нервову систему та вкажіть локалізацію функцій у кожній частині.

2.4. Намалюйте в зошиті схему анатомо-фізіологічного механізму рефлекторної діяльності.

2.5. Дайте письмову відповідь на наступні запитання щодо роботи великих півкуль головного мозку.

Чому:

а) на одноманітні зауваження учні перестають реагувати;

б) першокласник, коли пише, робить багато зайвих рухів;

в) захоплений вирішенням задачі, учень не помічає нічого навкруги;

г) після тривалого сидіння біля телевізора школяр довго не може заснути:

д) школярі після уроків в класі проявляють підвищену рухову активність

е) складно утримують увагу учнів після дзвоника.

Нагадуємо! У роботі великих півкуль спостерігається певна системність, яка має назву динамічного стереотипу. Сутність його полягає у тому, що якщо умовні подразники багаторазово повторюються в певній послідовності з однаковими часовими інтервалами, то у великих півкулях утворюються сполучення осередків збудження і гальмування, що формують систему позитивних і негативних умовних рефлексів. Повторюючись, динамічний стереотип здійснюється дедалі легше й автоматизується. Крім того, він характеризується більшою економністю рухів і зниженням втомлюваності, але залишається динамічним. Використовуючи знання про динамічний стереотип, особливості умовних та безумовних рефлексів, механізми їх утворення та гальмування тощо, поясніть явища, які зустрічаються в педагогічній практиці.

2.6. Відомо, що при ураженні певної зони півкуль головного мозку людини спостерігаються функційні розлади у її життєдіяльності. Перемалюйте в зошит таблицю (3.1) та заповніть її, показавши відповідно взаємозв’язок між ураженням названої області півкуль та функціональними розладами.

Таблиця 3.1

Відповідність між ураженням певної зони півкуль головного мозку та функційними розладами життєдіяльності

2.7. Опрацюйте у підручнику Козакова В.А. сторінки 47-49 та опишіть особливості психічної діяльності, зумовлені домінантністю тієї чи іншої пікулі головного мозку. Визначте за допомогою наведених нижче методик власну домінантність півкуль головного мозку.

Експрес-методика визначення типу мислення

Дайте відповіді на питання за такою шкалою: категоричне заперечення – 0 балів; безумовна згода – 10 балів; інші оцінки (1-9 балів) – це проміжок між категоричним запереченням і безумовною згодою. Зробіть відповідний висновок та викажіть своє ставлення до отриманих результатів.

Питання методики:

1. У мене переважає добрий настрій.

2. Я пам’ятаю те, чому навчився декілька років тому.

3. Прослухавши раз-другий мелодію, я можу правильно її відтворити.

4. Коли я слухаю розповідь, то уявляю її в образах.

5. Я вважаю, що емоції в розмові лише заважають.

6. Мені важко дається математика.

7. Я легко запам’ятовую нові обличчя.

8. У групі приятелів я першим починаю розмову.

9. Якщо обговорюють чиїсь ідеї, то я вимагаю аргументів.

10. У мене переважає поганий настрій.

Підрахунок результатів.

Зробіть підрахунки балів за кожну відповідь за формулами, де цифри – це номери запитань.

Лівопівкульне мислення (Л) = 1 + 2 + 5+ 8 + 9

Правопівкульне мислення (П) = 3 + 4 + 6 + 7 + 10

Якщо результат “Л” переважає “П” більш ніж на 5 балів, то це є домінуванням “логічного типу мислення”, і навпаки.

Наприклад: на кожне запитання у вас такі бали: “1”–10, “2”– 6, “3”– 7, “4”– 8, “5”– 7, “6”– 3, “7”– 2, “8”– 8, “9”– 10, “10”-2. Тоді:

Л = 10+6+7+8+10 = 41 бал;

П = 7+8+3+2+2= 22 бали.

Отже у вас переважає лівопівкульний, тобто логічний тип мислення.

Експрес-тест “Художник чи мислитель?”

Якщо результати виконання опитувальників здалися вам сумнівними, пропонується ще один варіант визначення функціональної асиметрії півкуль головного мозку. Виконайте наведені нижче завдання. Зробіть відповідний висновок та викажіть своє ставлення до отриманих результатів.

Хід виконання:

- Переплетіть пальці рук, і ви помітите, що зверху завжди опиняється один і той самий палець. Отримані результати позначте буквами: ліва рука – Л, права рука – П.

- Спробуйте “прицілитись”, обравши собі мішень і дивлячись на неї крізь своєрідну мушку – олівець чи ручку. Інколи зручніше прицілитись крізь дірочку у листі паперу. Ви помітите, що, якщо заплющити ведуче око, то мішень суттєво зміститься відносно “мушки”. Отримані результати позначте буквами: ліве око – Л, праве око – П.

- Переплетіть руки на грудях. Ведучою вважається рука, кість якої лягає першою на протилежне передпліччя і опиняється на ньому зверху. Отримані результати позначте буквами: ліва рука – Л, права рука – П.

- Швидко складіть руки для оплесків так, щоб одна долонь була зверху. Поплескайте у долоні. Зверніть увагу, яка долоня при цьому виявиться домінуючою. Отримані результати позначте буквами: ліва рука – Л, права – П.

Таким чином, ви отримали одне з 16 можливих поєднань букв, якому відповідає певний психологічний міні-портрет. Відомо, що домінування певної руки чи ока свідчить про перевагу розвитку протилежної півкулі головного мозку. Тобто, коли ведучі ліва рука чи ліве око – домінує права півкуля (ваш тип – “Художник”), права рука чи праве око – ліва півкуля (тип “Мислитель”). Але не забувайте, що кожна людина – індивідуальність і реальний портрет буде все ж відрізнятись у чомусь від опису.

Опис міні-портретів особистості

ПППП	для вас характерний консерватизм, орієнтація на загальноприйняті думки та форми поведінки, ви не любите конфліктувати, сперечатися і сваритися
ПППЛ	визначальна риса вашого характеру – нерішучість
ППЛП	характер сильний, енергійний, для вас характерне кокетство, рішучість, почуття гумору, артистизм, при спілкуванні з вами необхідний гумор і рішучість. Дуже контактний тип характеру. Цей тип характеру в жінок зустрічається найбільше часто
ППЛЛ	рідкий тип характеру. Близький до попереднього, але м’якший, контактніший, повільніше звикає до нових обставин.
ПЛПП	тип характеру, що поєднує аналітичний склад розуму і м’якість, обережність. Найчастіше цей тип зустрічається в ділових жінок. Запобігає конфліктів, терплячий і розсудливий, дещо холодний, у стосунках полюбляє дистанцію.
ПЛЛЛ	а цей тип, навпаки, більш характерний для чоловіків. Відрізняється незалежністю, непостійністю і аналітичним складом розуму.
ПЛПЛ	слабкий тип характеру трапляється найрідше. Люди з таким характером беззахисні, піддаються різному впливу, але разом з цим здатні піти на конфлікт. Зустрічається, як правило, в жінок.
ПЛЛП	артистизм, деяка непостійність, потреба нових вражень. У спілкуванні сміливий, вміє запобігати конфліктів і переключатися на новий тип поведінки. Серед жінок зустрічається приблизно вдвічі частіше, ніж серед чоловіків.
ЛППП	таке сполучення зустрічається дуже часто. Основна риса – емоційність, що сполучається з недостатньою наполегливістю. Піддаються чужому впливу, і це дозволяє пристосовуватися до різних умов життя. Щасливі в друзях, легко сходяться з людьми
ЛППЛ	схожий на попередній тип, але ще менш наполегливий, м’який і наївний. Вимагає особливо уважного ставлення до себе – тип «маленької королеви»
ЛЛПП	вам притаманні дружелюбність і простота, деяка розпорошеність інтересів, схильність до самоаналізу
ЛЛПЛ	у вашому характері переважає простодушність, м’якість, довірливість. Тип, що рідко зустрічається. Практично не зустрічається в чоловіків.
ЛЛЛП	ви – емоційна, енергійна і рішуча людина. Але часто поспіхом приймаєте рішення, що приносить серйозні ускладнення. Чоловіки з таким характером менш емоційні, ніж жінки.
ЛЛЛЛ	у вас антиконсервативний тип характеру. Здатні на звичні речі глянути по-новому. Характерні – емоційність, егоїзм, упертість, що іноді переходить у замкненість.
ЛПЛП	Тип характеру, на який важко впливати іншим. Велика наполегливість у досягненні поставлених цілей. Люди з таким характером – непохитні, переконати їх часом виявляється неможливо. Вони схильні до самоаналізу, важко знаходять нових друзів. Дещо консервативні, оскільки часто нехтують думками інших.
ЛПЛЛ	характер сильний, але не нав’язливий. Внутрішня агресивність прихована зовнішньою м’якістю. Здатний до швидкого налагодження взаємодії, але порозуміння з іншими доходить до спроквола.

2.8. Назвіть та опишіть в зошиті основні види психічних явищ за будь-якою класифікацією. Проаналізуйте їх взаємозв’язок і наведіть приклади, які демонструють ці зв’язки.

2.9. Сформулюйте висновки до даної теми на ½ аркуша у зошиті.

3. Самостійна робота до практичного заняття “Методи психології” (СРПЗ-1)

Запропоновані завдання для самостійної підготовки до практичного заняття мають сприяти: ефективному опануванню методами психології, знаходженню спільного та розбіжного в основних методах психології, розумінню переваг та недоліків окремих методів психології (завдання 3.3.1, 3.3.2), а також опануванню одним з основних методів психологічного дослідження – методом спостереження (завдання 3.3.3, 3.3.4).

3.1. Характеристика методів психології

Визначте характерні особливості деяких найважливіших методів психологічного дослідження, виконавши у зошиті подані нижче завдання:

1. Перемалюйте в зошит і заповніть таблицю характерних особливостей окремих методів психології (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Характеристика методів психології

Назва	Визначення	Вимоги	Недоліки	Переваги

2. З названих нижче положень виберіть ті, які відносяться до: 1)експериментальних методів; 2) спостереження. Занотуйте цей вибір у зошиті.

а) дослідник не втручається у хід психічних явищ;

б) дослідник самостійно створює умови для виникнення певних психічних явищ;

в) психіка людини вивчається у процесі її звичної діяльності;

г) отримані дані у ході досліджень обов’язково фіксуються.

3. Перепишіть текст та вставте пропущені слова, використовуючи знання про основні вимоги, що пред'являються до методу спостереження:

До початку спостереження треба чітко сформулювати..., виходячи з..., скласти... спостереження, продумати... його здійснення, спостереження повинно проводитися... та..., отримані результати обов’язково... і....

3.2. Написання поведінкового портрету за даними спостереження

На основі спостереження за обраним за допомогою викладача одногрупником зробіть точний та детальний опис його поведінки - поведінковий портрет таким чином, щоб можна було б однозначно ідентифікувати (ідентифікація розуміється як процес співставлення, звірення одного об’єкта з іншим на основі ряду ознак та властивостей, в результаті чого відбувається становлення їх подібності) визначення портрет з тим, хто був об’єктом спостереження, однак все ж не надавалися прямі вказування на певну особу, відмітні риси зовнішності (наприклад, “злегка косить лівим оком” чи “частіше всього одягнена у рожеву блузку”).

Хід виконання:

1. За допомогою викладача отримайте картку з прізвищем того одногрупника, за яким протягом встановленого викладачем терміну ви будете спостерігати у природних умовах реального життя, і поведінку якого опишете. Необхідно зберегти у тайні ім’я тої людини, за якою спостерігаєте.

2. Ознайомтесь з планом спостереження -тими параметрами піддослідного, на які треба звернути увагу в ході спостереження.

План спостереження:

- Особливості зовнішнього вигляду, які мають значення для характеристики людини (стиль одягу, зачіски, наскільки людина прагне виділитися своїм зовнішнім виглядом, привернути до себе увагу, чи навпаки, “бути таким як усі”; байдужа до свого вигляду чи надає йому особливого значення). Які елементи поведінки це підтверджують, у яких ситуаціях?

- Пантоміміка (постава, особливості ходи, жестикуляція, скутість чи розкутість рухів, характерні індивідуальні пози).

- Міміка (загальний вираз обличчя, виразність міміки, у яких ситуаціях міміка буває найбільш жвавою, у яких -стриманою та скутою).

- Мовленнєва поведінка (темп, інтонація мовлення, мовчазність, говірливість, багатослівність, лаконізм, стилістичні особливості, зміст і культура мовлення, включення у мовлення пауз). Приклади індивідуальних вербальних штампів, висловлювань.

- Поведінка стосовно інших людей -положення у групі та ставлення людини до цього, спосіб встановлення контакту, характер спілкування (ділове, спрямоване на взаємодію, егоцентричне, ситуативне, поверхове, глибинне), стиль спілкування (авторитарний, ліберальний, демократичний), позиція у спілкуванні (активна, пасивна, споглядальна, уникаюча, агресивна, прагнення домінувати), наявність суперечностей у поведінці -демонстрація різних способів поведінки у однотипних ситуаціях (то спокійна реакція, то реакція наповнена тривогою, то агресивна). Вкажіть такі ситуації.

- Прояви ставлення до справи (відповідальність, наполегливість, вміння довести справу до кінця, сумлінність чи навпаки)

- Прояви ставлення до себе (підкреслює свої переваги, критично ставиться до себе, часто сумнівається у собі, завжди впевнений у собі, ставлення до особистих речей).

- Поведінка у психологічно значущих ситуаціях (відповідь на семінарах, при виконанні завдань, у ситуаціях конфлікту, складання заліку, іспиту тощо).

- Поведінка у навчанні.

3. Дані спостереження фіксуйте у щоденнику спостереження. Це окремий зошит, на першій сторінці якого запишіть ім’я та прізвище, стать і вік одногрупника, за яким спостерігаєте. У щоденнику записуйте факти з життя об’єкта спостереження. Кожний запис містить дату, час та тривалість спостереження, відображення тієї ситуації, у якій розгорталась поведінка, точну фіксацію дій, поведінки об’єкта спостереження. Наприклад, якщо запис стосується поведінки під час навчального заняття, то важливим буде вказати, у якому ряді він сидить, є це місце для нього постійним чи випадковим, сидить далеко від сусідів чи поряд, ці сусіди є постійними чи випадковими людьми тощо. Потім іде опис поведінки згідно плану.

4. На основі аналізу отриманих даних спостереження, записів у щоденнику складіть в зошиті поведінковий портрет одногрупника (форма – довільна, обсяг - 1,5 – 2 сторінки), керуючись такими вказівками.

Вказівки до написання поведінкового портрету:

а) спостереження здійснюється за двома напрямками: як за поведінкою одногрупника, так і за ситуаціями, у яких остання має місце (нормальних і стресових, стандартних і незвичайних тощо);

б) у характеристиці повинні бути відображені всі пункти плану, вона складається у довільній формі, можливе використання порівнянь, літературних зворотів тощо;

в) не повинно бути вказівок на специфічні риси зовнішності студента, за яким спостерігається, за допомогою яких його легко впізнають;

г) обов’язкове уникнення суджень та оцінок спостерігача стосовно особистості одногрупника, якого він описує.

4. Практичне заняття “Методи психології” (ПЗ-2)

Практичне заняття присвячене закріпленню знань і вмінь стосовно використання основного метода непрофесійного психолога – метода спостереження: (але цей метод вимагає від непрофесіонала значної підготовки у проведенні дослідження та вміння розмежовувати загальні уявлення про людину, що склалися у процесі взаємодії і власне результати спостереження.) перевірці і оцінці підготовлених поведінкових портретів, складених на основі самостійно проведеного спостереження за одногрупником (завдання 3.4.1), підведенню підсумків і висновків, обговоренню особистих вражень стосовно застосування методу спостереження (завдання 3.4.2). Практичне заняття може бути проведене як у формі індивідуальної, так і групової роботи. Методи: дискусія, дидактична гра, самоаналіз, відповіді на запитання і т.п.

4.1. Визначення особистості об’єкту спостереження за прочитаним поведінковим портретом

На занятті зачитайте характеристику – портрет на свого одногрупника, за яким велося спостереження протягом двох тижнів. Група повинна ідентифікувати поведінковий портрет з об’єктом спостереження. Зробіть в зошиті висновок про якість розробленого поведінкового портрету.

4.2. Опис вражень та почуттів, які супроводжували написання та прослуховування поведінкового портрету

Опишіть свої враження стосовно написання та прослуховування поведінкового портрету, надаючи відповіді на такі запитання:

Чи важко було виконувати це завдання?

Що було легшим: зачитувати характеристику чи слухати власний портрет? Чому?

Які емоції та почуття викликав поведінковий портрет, що описував Вашу поведінку?

Чи дізнались Ви щось нове про себе?

5. Контроль теми

Для контролю даної теми слід надати викладачу на перевірку зошит:

1) номер, назву, мету теми дисципліни;

2) конспект лекції до теми з вказаними датою проведення, назвою теми, основними питаннями;

3) СРТМ-2: номер роботи, номери завдань та результати їх виконання:

- 3.2.1. - результати опрацювання літератури: конспект чи виконані завдання;

- 3.2.2. – визначені назви напрямків психології та перелік їх представників;

- 3.2.3. - схематичне зображення центральної нервової системи з вказівкою локалізації функцій;

- 3.2.4. – схема анатомо-фізіологічного механізму рефлекторної діяльності;

- 3.2.5. - відповіді на запитання;

- 3.2.6. - таблиця, у якій розкривається зв’язок між ураженням певної області півкулі та функційним розладом;

- 3.2.7. - опис психічних особливостей людей з домінуванням лівої чи правої півкулі, виконані методики на визначення індивідуальної домінантності півкуль головного мозку з відповідними бланками, записами, розрахунками, висновками.

- 3.2.8. - аналіз та опис певних видів психічних явищ;

- 3.2.9. - висновки до теми.

4) СРПЗ-1: номер роботи, номери, назви завдань та результати їх виконання:

- 3.3.1. – таблиця характерних особливостей окремих методів психології, занотовані описи характерних особливостей експериментальних методів психології та спостереження, текст про вимоги до методу спостереження з вставленими словами;

- 3.3.2. – щоденник спостереження, поведінковий портрет одногрупника.

5) ПЗ-2: дата проведення, номер, назва, ціль заняття, номери завдань та результати їх виконання:

- 3.4.1. – висновок про якість розробленого поведінкового портрету;

- 3.4.2. – відповіді на запитання.