Лекція №2, Діяльність і особистість

« Назад

1. Коментар до теми

Тема “Діяльність і особистість” є однією з найперших тем у курсі “Психологія діяльності і навчальний менеджмент”, оскільки тут розкриваються базові поняття психології як науки: індивід, особистість, індивідуальність, діяльність, а також основи підходу до наукового пізнання і аналізу психічного через поняття діяльності.

Передусім слід чітко зрозуміти суть наукових понять “людина”, “індивід”, “особистість”: Людина є соціально-біологічною істотою, яка поєднує в собі природне і соціальне, спадкове і набуте в особистому досвіді. Як живий організм людина – індивід, який має певну фізичну конституцію, тип нервової системи, високорозвинений мозок, пряму ходу і т.д. і підкоряється біологічним закономірностям. Разом з тим людина – суспільна істота, носій свідомості і самосвідомості, продукт суспільних відносин, суб’єкт активної діяльності, спрямований на перетворення світу. Саме соціальна характеристика людини позначається поняттям “особистість”.

Найважливішим фактором і умовою формування особистості є діяльність як внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, яка регулюється усвідомленою метою і спрямована на творче перетворення діяльності і себе самої.

Категорія діяльності – одна з фундаментальних у психології, що розроблялась Л.С.Виготським, С.Л. Рубінштейном, О.М. Леонтьєвим, О.Р. Лурією, О.В. Запорожцем, П.Я.Гальперіним та ін. Методологічний принцип наукового пізнання психічного: психіка людини формується у діяльності, в ній проявляється і в діяльності має вивчатися. В свою чергу, діяльність, її структура залежить від рівня розвитку особистості, яка виступає її суб’єктом. В цьому полягає єдність психіки і діяльності. Як пояснювальний принцип психіки категорія діяльності використовується при вивченні найрізноманітніших явищ психічної реальності (пізнавальних процесів, мотивації, волі та емоцій, особистості), а також при побудові різних галузей психології.

Таким чином, розкриття сутності діяльності як необхідної умови психічного розвитку особистості є основою глибокого і всебічного дослідження особистості людини і відповідно ефективної організації управління її діяльністю, зокрема навчанням. Саме тому ґрунтовне вивчення теми “Діяльність і особистість” має вирішальне значення для подальшого опанування дисципліною “Психологія діяльності та навчальний менеджмент”.

2. Самостійна робота з теоретичним матеріалом (СРТМ-1)

Запропоновані для самостійного виконання завдання мають сприяти глибокому опануванню теоретичним матеріалом і, таким чином, досягненню навчальної мети. Так, завдання 2.2.1 і 2.2.9. сприяє формуванню цілісного уявлення про тему “Діяльність і особистість”, усвідомленню тісного взаємозв’язку основних понять теми, вмінню виділяти основне і суттєве в навчальному матеріалі. Завдання 2.2.2, 2.2.3 спрямовані на засвоєння змісту понять людина, індивід, особистість, індивідуальність, їхніх характеристик та взаємозв’язку. Виконання завдання 2.2.4 дозволяє, порівнявши прояви активності людини і тварини розмежувати поняття активність і діяльність. Завдання 2.2.5 має на меті навчитися проводити теоретичний аналіз організаційно-психологічної структури діяльності. Розкриттю особливостей основних видів діяльності присвячено завдання 2.2.6. Завдання 2.2.7 є ключовим для розуміння принципу єдності психіки і діяльності і пізнання психічного через діяльність. Підготовка і виконання завдання 2.2.8 спрямовані на усвідомлення тісного взаємозв’язку психології діяльності і управління навчанням.

2.1. Опрацюйте розділ 2 підручника Козакова В.А

- Складіть конспект розділу у зошиті (форма – довільна, обсяг – до 10 стор. рукописного тексту)

або виконайте письмово такі завдання:

- Виконайте в зошиті за власним вибором (погодженим з викладачем) 3 (три) завдання для самостійної роботи до розділу (стор 26). Завдання мають бути власноручно занотовані у зошиті для наступного оцінювання.

2.2.2. Визначте малюнок (рис.2.1.), який відображає певний тип взаємозв’язку між кожною парою наведених нижче понять. Обґрунтуйте свою відповідь письмово.

1) людина (А) – індивід (Б);

2) особистість (А) – індивід (Б);

3) особистість (А) – суспільство (Б);

4) суб’єкт (А) – особистість (Б);

5) особистість (А) – індивідуальність (Б).

Рис. 2.1 - Схеми окремих типів взаємозв’язку понять “людина”, “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”, “суспільство”

2.3. Поділіть подані нижче особливості на: 1) ті, які характеризують людину як особистість; 2) ті, які характеризують людину як індивіда. Занотуйте свої відповіді в зошиті.

Цілеспрямованість, старанність, низька адаптація до темряви, впертість, середній зріст, відповідальність, суспільна активність, приємний голос, інстинкти, темперамент, знання, працелюбність, авторитет, блакитні очі, ідеали, погана координація рухів, вік, мовлення, гострота зору, мотиви, активність, світогляд.

2.4. Складіть письмово порівняльну таблицю проявів активності людини і тварини (табл.2.1.), прочитавши наведені розділи підручників:

- Немов Р.С. Психология. Учеб. для студентов высш.пед.учеб.заведений. В 3 книгах. Книга 1. Общие основы психологии. – М.: Просвещение: Владос, 1995. – С.124-138 (розділ “Діяльність”)

- Скрипченко О., Волинська Л., Огороднійчук З. та ін. Загальна психологія (курс лекцій). – К.: Вид-во «Правда Ярославичів», 1997. – с. 436. С 301-323 (розділ “Активність та діяльність”)

Таблиця 2.1.

Порівняння проявів активності людини і тварини

Активність людини	Активність тварини
1)	1)

2.5. Проведіть письмовий аналіз (виділивши і охарактеризувавши основні елементи) організаційно психологічної структури будь-якої діяльності за власним вибором (наприклад, ігрової, спортивної, навчальної тощо).

2.2.6. Складіть в зошиті порівняльну таблицю (форма довільна) на тему: “Що об’єднує і що відрізняє гру, навчання і працю як основні види діяльності?”

2.2.7. Зробіть письмово анотацію дидактичного тексту, поданого нижче, що є фрагментом роботи Гіппенрейтер Ю.Б. “Введение в общую психологию” [2, С. 122-124]. Проілюструйте механізм зрушення мотиву на мету власним прикладом.

Дидактичний текст “Розвиток мотивів”[1]

Остановлюсь на следующем очень важном вопросе: развитии мотивов. После всего сказанного для вас теперь должно быть ясно, что этот вопрос важен прежде всего с точки зрения воспитания и самовоспитания личности.

При анализе деятельности естественный путь движения—тот, который был проделан сегодня: от потребности к мотиву, затем к цели и действию (П—М—Ц— Д). В реальной же деятельности постоянно происходит обратный процесс: в ходе деятельности формируются новые мотивы и потребности (Д—М.—П). Иначе и не может быть; например, ребенок рождается с ограниченным кругом потребностей, к тому же в основном биологических.

Как в ходе деятельности образуются новые мотивы? Этот вопрос очень сложен и еще недостаточно изучен. Однако в теории деятельности намечен один механизм образования мотивов, который получил название механизма сдвига мотива на цель (другой вариант его названия—механизм превращения цели в мотив).

Суть этого механизма состоит в том, что цель, ранее побуждаемая к ее осуществлению каким-то мотивом, со временем приобретает самостоятельную побудительную.силу, т. е. сама становится мотивом.

Я вновь обращаюсь к вашему опыту. Вам, наверное, хорошо знакомы по школьной жизни такие случаи, когда ученик начинает охотно заниматься каким-нибудь предметом потому, что ему доставляет удовольствие общение с любимым учителем. Но со временем оказывается, что интерес к данному предмету углубился и школьник продолжает заниматься этим предметом уже ради него самого и, может быть, даже выбирает его в качестве своей будущей специальности.

Очень часто такие «превращения» происходят в научной работе. Известно ли вам, что И. П. Павлов получил Нобелевскую премию совсем не за те исследования высшей нервной деятельности, которые широко известны? До них Павлов занимался физиологией пищеварения и изобрел очень остроумный метод изучения работы желудка, за что и получил эту премию.

И вот в ходе своих работ он заметил явление, которое он назвал «психическим отделением слюны» ( условно-рефлекторную реакцию слюноотделения), и задался целью выяснить природу этого явления. Вначале для Павлова это была цель, «освещенная» другим мотивом—понять механизмы пищеварения. Однако постепенно она превратилась в самостоятельный, ведущий мотив, который определил научную деятельность И. П. Павлова на протяжении всей остальной его жизни.

Каково внутреннее содержание этого таинственного и в то же время столь жизненно важного процесса превращения цели в мотив?

Художественное описание его можно найти в известном эссе Стендаля «О любви», где автор обозначает •его как процесс «кристаллизации»

Стендаль сравнивает процесс зарождения любви с тем, что происходит с предметом, когда он падает в перенасыщенный раствор соли (в знаменитые зальцбургские копи): если это, например, сухая ветка, то она покрывается кристаллами соли и через некоторое время, извлеченная из воды, приобретает вид драгоценности, сияющей алмазами. «То, что я называю кристаллизацией, есть особая деятельность ума,—пишет Стендаль,— который из всего, с чем он сталкивается, извлекает открытие, что любимый предмет обладает новыми совершенствами».

Если перевести метафору Стендаля на язык научных понятий, то процесс кристаллизации можно представить себе как процесс «выпадения» положительных эмоций на предмет (или цель) деятельности. Если процесс накопления положительных эмоций вокруг данного предмета идет достаточно интенсивно, то наступает момент, когда он (этот предмет) превращается в мотив.

Если снова воспользоваться метафорой, то можно сказать, что сначала предмет «отражает свет» (положительные эмоции) от других мотивов, а с какого-то момента начинает «светиться» сам, т. е. сам становится мотивом.

Важно подчеркнуть, что превращение цели в мотив может произойти, только если накапливаются положительные эмоции: например, хорошо известно, что одними наказаниями и принуждениями любовь или интерес к делу привить невозможно.

Итак, предмет не может стать мотивом по заказу даже при очень горячем желании. Он должен пройти длительный период аккумуляции положительных эмоций. Последние выступают в роли своеобразных «мостиков», которые связывают данный предмет с системой существующих мотивов, пока новый мотив не входит в эту систему на правах одного из них.

2.2.8. Дайте письмові відповіді на питання. “Одним із завдань навчання є формування вмінь та навичок, без яких неможлива майстерність, творче виконання будь-якої діяльності.

- Які навички Ви вважаєте необхідно формувати в учнів в процесі викладання економіки?

- Чому найважливішою умовою формування навичок є наявність глибоких знань з предмету?

- Як впливають на формування нових навичок раніше сформовані?

- Яке значення для успішного оволодіння навичками має систематична підготовка учнями уроків, дотримання режиму дня та ін.

2.2.9. Сформулюйте і запишіть висновки до теми (обсяг - до 300 слів).

3. Контроль теми

Для контролю даної теми слід надати викладачу на перевірку зошит, що повинен містити:

1) номер, назву, мету теми дисципліни;

2) конспект лекції до теми з вказаними датою проведення, назвою теми, основними питаннями;

3) СРТМ-1: номер роботи, номери завдань та результати їх виконання:

- 2.2.1. - результати опрацювання підручника: конспект розділу чи виконані завдання за підручником.

- 2.2.2. - відповідь та обґрунтування.

- 2.2.3. - відповідь та обґрунтування.

- 2.2.4. - порівняльна таблиця проявів активності людини і тварини.

- 2.2.5. - аналіз і характеристика основних елементів організаційно-психологічної структури діяльності.

- 2.2.6. - таблиця “що об’єднує, і що відрізняє гру, навчання і працю як основні види діяльності”.

- 2.2.7. - анотація дидактичного тексту “розвиток мотивів” з ілюстрацією механізму зрушення мотиву на мету власним прикладом.

- 2.2.8. - відповіді на питання.

- 2.2.9. - висновки до теми.