Наукова стаття Аналіз захворюваності корів на ендометрит

« Назад

Вступ. Прибутковість сучасного молочного господарства безпосередньо пов'язана з надоєм корів. Світове виробництво молока постійно зростає. За останніх 20 років виробіток молока зріс на 131,6 млн. т. або 26,9%. Цілеспрямована селекція і кропітка робота зоотехнічних працівників призвели до того, що в більшості країн з високою культурою молочного виробництва середній річний надій на корову складає 8000 –10000 кг [4].

Позитивна динаміка продуктивності корів спостерігається в усіх країнах, в тому числі і в Україні. Оцінка рівня захворюваності маститами в усьому світі за доступними літературними даними показує, що дана хвороба спостерігається у 48 корів з кожних 100 голів, з яких у 39 виявляється субклінічний перебіг захворювання, а у 9 тварин – клінічний. В Європейському Союзі кількість хворих на мастит корів оцінюється в 6,9 млн. голів, що складає біля 30% усього дійного стада.

Проблема маститів великої рогатої худоби в Україні визначається вітчизняними дослідниками, як основне питання тваринницької галузі. Внаслідок масового поширення захворювань вимені серед корів молочне скотарство та переробна промисловість зазнають значних економічних збитків через зниження молочної продуктивності, погіршення якості молока й молочних продуктів [1, 8, 9].

Дослідження, що проводяться на молочнотоварних фермах ВРХ різних форм власності показали, що захворюваність корів маститом надто висока – 28,31%, причому клінічна форма перебігу становить 13,16%, а субклінічна – 86,84%, що в 6,6 разів більше. В приватному секторі було виявлено 36,9%, в фермерських господарствах – 25,96%, а в індивідуальних селянських господарствах – 8,1% корів, хворих на мастит. Доведено, що кількість корів, хворих на мастит з субклінічним перебігом щороку збільшується. Такий стан пояснюється тим, що в господарствах приватного і фермерського секторів корів не випасають, не проводиться систематичне обстеження на виявлення маститів, відсутні заходи боротьби та профілактики цього захворювання [2, 3,11].

Мікрофлора в молочну залозу може потрапляти різними шляхами: галактогенним – через дійковий канал, гематогенним та лімфогенним шляхами. Провідну роль відіграє галактогенний шлях, при якому збудники проникають із зовнішнього середовища через дійковий канал. Цьому сприяє забрудненість шкіри вимені мікроорганізмами. Постійне носійство золотистого стафілококу виявлено на шкірі дійок вимені клінічно здорових тварин (до 20%) та в молочній залозі (до 4,6% випадків), що дає підставу вважати ці об’єкти основним біотопом золотистого стафілококу в організмі корів. З усіх мікроорганізмів, які викликають мастити, найбільш небезпечним є Streptococcusagalactiae. На долю стрептококової етіології припадає 30-48% від числа тварин, хворих  на мастити бактеріального походження[6, 7].

Показник кількості соматичних клітин (SCC) у сирому молоці корів в нашій країні використовуються тільки для встановлення ґатунку молока.Але вони є одним із основних показників безпеки, які безпосередньо пов’язані з захворюванням вимені корів, особливо, субклінічним маститом. Контроль над кількістю соматичних клітин у молоці тварин, яких вирощують на фермах, просто необхідний, оскільки такий аналіз дозволяє визначити початок захворювання і вчасно призначити лікування[10].

Мета досліджень: вивчити вміст соматичних клітин у сирому молоці здорових та хворих на мастит корів тамікробний пейзажпри клінічному і субклінічному перебізі маститу.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводили на коровах української чорно-рябої молочної породи в ТОВ «Козацька долина 2006» Дунаєвецького району Хмельницької області. Субклінічні мастити визначалися за допомогою реакції секрету з кожної чверті з 2% мастидином відразу ж після доїння. Клінічні мастити виявлялися щоденним оглядом корів під час кожного доїння спеціалістами господарства за стандартною методикою клінічного обстеження вимені. При визначенні збудників субклінічних маститів від хворих корів одразу після доїння відбирали паренхімне молоко у стерильні пробірки. При гнійно-катаральному уражені вимені у стерильні пробірки відбирали виділення з хворої чверті. Перед забором вим’я обробляли 70% спиртом. Патологічний матеріал ставили в термос із льодом і досліджували не пізніше, ніж через дві години після відбору проб. Стафілококи виділяли на гемоагарі з 5 % крові великої рогатої худоби і 5 % натрію хлориду. До роду Staphylococcus зараховували кокові каталазопозитивані культури, які ензимували глюкозу середовища Хью-Лейфзона. До виду Staphylococcusaureus відносили культури, які коагулювали плазму кролика.

Бактерії групи кишкової палички виділяли на середовищі Ендо, а стрептококи – на середовищі Гарро. Ідентифікацію проводили згідно з визначником бактерій Берджі.

Для постановки проби на чутливість до антибіотиків використовували метод дифузії в агар із застосуванням стандартних дисків.

Для визначення кількості соматичних клітин у молоці були відібрані 100 корів. Проби молока відбирали в стерильні пробірки після машинного доїння, потім з них готували мазки і проводили підрахунок кількості соматичних клітин за методикою Прескота-Бріда.

Результати дослідження. Поголів’я дійного стада, в якому проводилися дослідження складає 400 голів з середньою продуктивністю 7000 кг. За період дослідженняу 75 корів виявлено субклінічнийперебіг маститу, у 20 корів спостерігали гнійно-катаральний мастит і у 6 корів визначалася атрофія вим’я. За результатами проведених експериментів встановлено, що кількість соматичних клітин у молоці здорових корів коливається від 84 тис/см³до 436тис/см³і залежить від віку тварин. У первістокконцентрація соматичних клітин була найнижча. Так у  43 корів першої лактації середній показник SCC складав 146 тис/см³, а 48 корів 5 лактації – 254 тис/см³.

У тваринз субклінічними формами маститу кількість соматичних клітин коливається в межах від 508 тис/см³ до 756 тис/см³, а при клінічній формі їх кількість змінюється від876 тис/см³ до 6,926 млн/см³(табл. 1).

Таблиця 1

Вміст соматичних клітин у корів господарства ТОВ “Козацька долина 2006”тварин (n=100)

У результаті проведених бактеріологічних досліджень за весь період було обстежено 68 пробмолока, з яких виділено мікроорганізми, що належать до 3 родин. Родина Micrococaceaе, представлена Staphylococcusaureus. Із родиниStreptococaceaе виділили Streptococcusagalactiae. Серед мікроорганізмів родини EnterobacteriaceaеідентифікувалиEscherichiacoli.

З досліджуваних проб виділялимікроорганізми, як в асоціаціях, так і в монокультурах (табл.2).

Таблиця 2

Наявність мікроорганізмів та їх асоціацій в пробах секрету вим’я корів при субклінічному та клінічному маститі

Монокультури бактерій частіше висівалися при субклінічному маститі. Для даної форми маститів виявлено27випадків (58,7%).При клінічному маститі монокультури знайдено лише у 5пробах молока (22,7%).

Асоціації з Staphylococcusaureus і Escherichiacoli, або Staphylococcusaureus і Streptococcusagalactiae,Escherichiacoli і Streptococcusagalactiae при клінічному маститі висівалися у 16 (72,7%),  а при субклінічномув 17  випадках (37%). Інші асоціації з Staphylococcusaureus, StreptococcusagalactiaeіEscherichiacoli спостерігалася досить рідко, а саме у двох  випадках (4,3%) при субклінічному та в одному випадку (4,6%) – при клінічному маститі.

З проб молока корів, засубклінічного та клінічного перебігу маститів   виділено 3 основних штами мікроорганізмів, які висівалися у такому співвідношенніStaphylococcusaureus– 38,2%, Streptococcusagalactiae– 36,8%, Escherichiacoli – 25%.

Порівнюючи співвідношення мікроорганізмів (рис.1) за субклінічної та клінічної формиперебігу маститу можна зазначити, що за клінічного маститу максимальне розповсюдження має Staphylococcusaureus– 41,3 %.Два інших збудники зустрічаються, відповідно,Escherichiacoliу 34,8 %, а Streptococcusagalactiae у 23,9 % випадків.

При субклінічному маститу Streptococcusagalactiaeвиділялися з 40,9% патологічного матеріалу,Staphylococcusaureus – 31,8%та Escherichiacoli– 27,3%.

Рис. 1 - Співвідношення виділених збудників за різних форм перебігу маститу:

а –клінічна форма; б – субклінічна форма.

Рис. 2 - Чутливість мікроорганізмів до антибіотиків

Встановлено, що виділені культури мікроорганізмів були чутливі до цефалексину, гентаміцину, оксациліну, рифампіцину, енрофлоксацину (рис. 2).

Умовна чутливість виявлена у мікроорганізмів до таких антибіотиків, як: еритроміцин, олеандоміцин, лінкоміцин. До бензилпеніциліну, амоксициліну та ампіцилінувсі штами були резистентними. Щодо стрептоміцину, то чутливість до нього визначена у S. aureus і E. coli, а Str. agalactiae був умовно чутливим.