Наукова стаття Міжнародні статистичні підходи оцінювання якості життя населення
Код роботи: 2896
Вид роботи: Наукова стаття
Предмет: Географія населення та розселення
Тема: Міжнародні статистичні підходи оцінювання якості життя населення
Кількість сторінок: 15
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
Анотація. В статті аналізуються міжнародні статистичні підходи до оцінювання якості життя населення, а також досліджуються можливості використання міжнародного досвіду для оцінювання якості життя населення України.
Ключові поняття: міжнародні концепції якості життя, рейтингування, стандарти життя, якість життя, індекс якості життя.
Аннотация. В статье анализируются международные статистические подходы оценки качества жизни населения, а также исследуются возможности использования международного опыта для оценивания качества жизни населения Украины.
Ключевые понятия: международные концепции качества жизни, рейтингование, стандарты жизни, качество жизни, индекс качества жизни.
Annotation. Quality of life is an indeterminate term; it means different things for different people. Despite of this researchers are still attempting to define and measure it. During the last five decades of last century, two main scientific approaches have been initiated: the use of “objective,” or social indicators, and the measurement of subjective well-being.
The current debate on measuring progress and well-being is rapidly gaining in importance throughout the world. Efforts to this end have the potential to bring about a real paradigm shift concerning what we as a society consider to be progress and how, as a consequence, we will shape how we live together.
In many countries national round tables are being conducted for the purpose of developing new sets of indicators for measuring well-being. Indicators of this kind can provide citizens with more accurate information on progress in their country, and they offer decision-makers crucial guidance for policy action.
Traditionally, a nation’s “well-being” or quality of life has been measured through its Gross Domestic Product (GDP). Since 1990, the United Nations Development Programme’s (UNDP) Human Development Index has led the way internationally in the effort to replace GDP with a broader measure of well-being.
The European Commission, the OECD and the UK Office for National Statistics have each launched projects to examine this issue.
The OECD, as an important international forum, has given decisive impetus to the measurement of progress and well-being. The Organisation brings together national and international stakeholders in the measurement of progress, initiates joint activities and has made a significant contribution to the debate through a number of publications. A milestone of OECD efforts to date was the launch of the Better Life Initiative in May 2011 with the publication of the Better Life Index and the Compendium of OECD Well-being Indicators.
In line with the OECD’s goal of making available the best possible information to the politicians and citizens of its member states to encourage the development of the best possible policy measures, the Better Life Index facilitates country comparisons across a range of dimensions.
Out of 34 OECD countries Australia, Canada and Sweden lead the way, at least based on the OECD’s preset weightings. What is special about the Better Life Index, however, is that online users can change the weightings in accordance with their own preferences and thus come up with a tailor-made ranking. Thus, the Index is conceived as an interactive, user-friendly tool for the purpose of bringing the issue into the debate on as broad a basis as possible.
Key words: international life quality models, rating, standards of life, quality of life, quality of life index.
Міжнародний досвід вимірювання якості життя свідчить про усвідомлення переважною більшістю міжнародних інституцій, економічно розвинених країн світу важливості розроблення системи оцінювання цього показника як важливого критерію суспільного прогресу.
Вимірювання якості життя дозволяє не тільки проводити порівняльний аналіз якості життя різних країн з метою їх позиціонування, а й розробляти стратегії державної політики у сфері підвищення якості життя населення, на засадах науково обґрунтованих норм та критеріїв, а також оцінювати ефективність управлінських рішень за результатами стратегічного планування.
1. Вимірювання якості життя в Україні, Аналітична доповідь, Лібанова Е.М., Гладун О.М., Лісогор Л.С. та ін. – К.: 2013.
2. Грішнова О.А. Людський розвиток : навч. посіб. / О. А. Грішнова. – К. : КНЕУ, 2006. – 308 с.
3. Ковтун Н.В., Романюк І.П. Міжнародний досвід оцінювання якості життя населення і можливості його використання в Україні / Н.В. Ковтун, І.П. Романюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.: Економіка. – 2013. – № 134. – С. 32-37.
4. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / За ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 367 с.
5. Романюк І.П. «Якість життя» як соціально-економічна категорія та об’єкт статистичного дослідження/ І.П. Романюк// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.: Економіка. – 2014. – №157. С.91-98.
6. Hagerty M.R., Cummis R.A., Ferriss A. L. et al. (2001): Quality of Life Indexes for National Policy: Review and Agenda for Research. Social Indicator Research.
7. Second European Quality of Life Survey [Eлектронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.eurofound.europa.eu/pubdocs/2009/02/en/2/EF0902EN.pdf.
8. OECD Better Life Index [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://www.oecdbetterlifeindex.org/.
Постановка проблеми. Проблема формування системи індикаторів оцінювання, покращення інформаційного забезпечення та розроблення методичних підходів до вимірювання якості життя населення, що сприятиме визначенню найбільш проблемних сфер та прийняттю ефективних управлінських рішень у сфері поліпшення якості життя на національному рівні, потребує детального дослідження існуючих підходів і показників. Особливо враховуючи те, що у розвинених країнах результати оцінювання якості життя населення покладаються в основу формування державної політики досягнення прогресу суспільного розвитку. В Україні такі дослідження на сьогодні носять лише пошуковий характер.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі компоненти статистичного дослідження якості життя населення розглянуті у працях таких вчених, як О.Грішнова [2], Н.В. Ковтун [3], Е.Лібанова [1], М.Хагерті [6]. Невивченими залишаються теоретико-методологічні та організаційні питання, пов’язані із інформаційним забезпеченням, визначенням системи показників, необхідних для оцінювання якості життя населення, побудови достовірних прогнозів і здійснення позиціонування України та міжнародних співставлень та розробленням єдиних методичних підходів до вимірювання якості життя населення.
Мета статті – аналіз міжнародних статистичних підходів оцінювання якості життя в цілях дослідження можливостей використання міжнародного досвіду для оцінювання якості життя населення України.
Виклад основного матеріалу дослідження. Дотепер одним з найбільш адекватних і визнаних на міжнародному рівні підходів до вимірювання якості життя була методологія ООН, згідно з якою з 1990 р. розраховується Індекс людського розвитку ПРООН для 187 країн світу.
На основі аналізу прогресу, досягнутого у сфері людського розвитку, у 2010 р. запропоновано до впровадження інноваційні виміри людського розвитку, зокрема: побудову оновленого індексу людського розвитку, та індексу людського розвитку, скоригованого на нерівність, індекс гендерної рівності, та індекс багатовимірної бідності [4].
Побудова рейтингів країн за індексом людського розвитку дозволяє оцінювати прогрес у реалізації стратегій та програм розвитку з метою забезпечення якісного життя населення, та, відповідно, визначати напрями підвищення ефективності заходів державного впливу на людський розвиток.
У вересні 2000 року на Саміті Тисячоліття ООН лідери 189 країн схвалили Декларацію Тисячоліття і взяли зобов’язання працювати разом з метою підвищення безпеки, добробуту та справедливості в усьому світі. Декларація визначила вісім цілей, що стали відомі як Цілі Розвитку Тисячоліття. Значення цих кількісно вимірюваних та прив’язаних до часових рамок цілей, що мають бути досягнуті до 2015 року, важко переоцінити.
Декларація Тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, прийнята у 2000 році на сесії Генеральної Асамблеї ООН і затверджена 189 державами світу, започаткувала процес досягнення світовою спільнотою визначених до 2015 року результатів у тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилася найгострішою. Серед них – боротьба з голодом і злиденністю, забезпечення доступу до освіти, досягнення гендерної рівності, зниження рівня материнської та дитячої смертності, скорочення розповсюдження ВІЛ/СНІДу та інших захворювань, досягнення екологічної сталості, а також гармонізація зовнішньої допомоги для країн, що розвиваються.
У 2003 році Україна адаптувала глобальні ЦРТ на національному рівні. Цілі розвитку тисячоліття для України – це 7 цілей, 15 завдань та 33 показники для вимірювання прогресу (систему глобальних ЦРТ адаптовано для України з урахуванням особливостей національного розвитку).
Цілі, встановлені для України: подолання бідності; забезпечення доступу до якісної освіти впродовж життя; забезпечення ґендерної рівності; зменшення дитячої смертності; поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності; обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів; забезпечення сталого розвитку довкілля.
Держави-члени ООН взяли на себе зобов’язання зробити все можливе для досягнення цих цілей до 2015 р., що свідчить про визнання пріоритетності проблем людського розвитку, прийняття відповідальності за стан і перспективи людського розвитку, намагання створити систему звітності різних суб’єктів (уряди, громадян, корпорації та міжнародні організації).
Організація економічного співробітництва та розвитку розробила власну методологію, що використовує базу даних за категорією «Якість життя», яка базується на інноваційній платформі Better Life Initiative. Ця платформа надає результати рейтингу 34 країн, який проводиться громадянами в інтерактивному режимі, стосовно оцінювання якості життя за 11 основними напрямами: Доходи, Праця, Баланс праця-життя, Здоров’я, Освіта, Житло, Громада, Участь у суспільному житті, Навколишнє середовище, Безпека, Задоволеність життям. Ця методологія передбачає побудову персональних індексів якості життя кожним респондентом, що бере участь в інтерактивному режимі, забезпечує можливість вибору пріоритетів та порівняння країн між собою (між персонального) [8].
Ці показники були відібрані на основі врахування ряду статистичних критеріїв, таких як актуальність, якість даних (достовірність прогнозу, охоплення, своєчасність, порівнянність між країнами), та в ході проведення консультацій з країнами-членами ОЕСР.
Серед найбільш важливих функцій інтерактивного обстеження Better Life Initiative можна відзначити створення адекватної, доступної та порівнюваної бази даних для користувачів, яка дозволить краще зрозуміти, що суттєво впливає на якість життя населення, рівень задоволення умовами життя. Отримання відповідей респондентів дозволяє ОЕСР надавати обґрунтовані рекомендації політикам та державним діячам стосовно напрямів покращення якості життя.
Європейським фондом з питань покращення життя та умов праці (European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions), який заснований у 2000 р. (Дублін, Ірландія) здійснюється моніторинг якості життя населення у країнах ЄС. Цей фонд збирає, аналізує і публікує дані щодо 27 країн-членів ЄС і 2 країн-кандидатів (Хорватія, Туреччина). 160 показників розподілені на 12 груп за наступними напрямами, що відображають різні аспекти якості життя: Здоров’я, Зайнятість, Депривації за доходами, Освіта, Сім’я, Суспільне життя, Житло, Навколишнє середовище, Транспорт, Безпека, Відпочинок, Задоволеність життям.
Моніторинг якості життя населення ЄС базується на суб’єктивних оцінках і є альтернативним джерелом даних, оскільки доповнює об’єктивну оцінку, що базується на даних Євростату. Статистика ЄС стосовно питань доходів та умов життя (European Union Statistics on Income and Living Conditions, EU-SILC) застосовується для оцінки якості та рівня життя, для здійснення співставлень між країнами, порівняння кращих практик і вимірювання суспільного прогресу. При цьому соціальне залучення виступає одним з пріоритетних напрямів політики ЄС, оскільки на якість життя населення впливає незадоволеність життям соціально відторгнених груп населення.
Оцінки рівня добробуту в країні (згідно підходам ЄС) не можуть базуватися лише на оцінюванні економічних показників (зокрема, ВВП), необхідно здійснювати також вимір якості життя населення. Дані отриманого моніторингу можуть використовуватися у процесі розроблення заходів державної політики, яка повинна бути оцінена з позицій впливу на добробут населення, з урахуванням соціальної та екологічної складової якості життя [7].
Радою ЄС у 2010 р. прийнята Нова європейська стратегія розвитку на наступні 10 років − «Європа 2020: Стратегія розумного, сталого і інклюзивного зростання», яка базується на результатах аналізу моніторингу якості життя населення країн ЄС. Стратегія соціально-економічного розвитку Євросоюзу на період до 2020 року покликана зробити його економічно потужнішим, а громадян — заможнішими. «Наші зусилля мають бути більше сфокусованими на розвиток конкурентності ЄС, продуктивності, потенціалу до зростання та економічного зближення. Нова стратегія концентрується на ключових сферах, щодо яких потрібно діяти: знання та інновації, більш стала економіка, вища зайнятість та соціальне залучення», — йдеться у висновках Європейської Ради.
Відповідно до Стратегії 2020, визначаються три найважливіших напрями зростання:
1. Розумне зростання – зростання в ЄС має базуватися на знаннях та інноваціях. Передбачається досягти обсягу фінансування досліджень на рівні 3% сукупного ВВП ЄС. Інша мета – 40% молодих європейців повинні мати університетську освіту, а кожен громадянин ЄС отримати доступ до цифрового Інтернету.
2. Інклюзивне зростання – мають бути підвищені соціальне залучення та зайнятість. Робота повинна бути в 75% людей віком 20–64 років. Особливо важливим ЄС вбачає підготовку висококваліфікованих працівників. Також метою є зменшити на 20 млн кількість тих, хто перебуває на межі бідності (нині таких близько 80 млн).
3. Стійке зростання – розвиток так званих «зелених» технологій та конкурентної економіки. Важливим є скорочення імпорту газу й нафти, на цьому до 2020 року можна заощадити 60 млрд євро. ЄС планує підвищувати енергоефективність. Звісно, стратегія містить плани щодо подальшої боротьби зі змінами клімату. Крім усього іншого, перехід до низьковуглецевої економіки може дати 2,8 млн додаткових робочих місць.
Дослідницький підрозділ компанії The Economist Group Economist Intelligence Unit використовує Індекс якості життя EUI, розрахований для 111 країн світу за регресійною моделлю, яка на 80% враховує результати опитувань. Індекс якості життя (англ. quality-of-life index) ґрунтується на методології, яка пов'язує результати досліджень за суб'єктивною оцінкою життя в країнах з об'єктивними детермінантами якості життя в цих країнах, отримані за результатами опитувань 3000 респондентів, що оцінювали різні сфери якості життя за п’ятибальною шкалою. Індекс був підрахований у 2005 році.
Дослідження використовує дев'ять факторів якості життя для визначення оцінки країни. Нижче наведено опис показників, які враховувалися при складанні рейтингу:
1. Здоров'я: Очікувана тривалість життя (в роках).
2. Сімейне життя: Рівень розлучень (на 1 тис. чол.), ставиться оцінка від 1 (мало розлучень) до 5 (багато розлучень).
3. Громадське життя: Змінна приймає значення 1, якщо в країні високий рівень відвідування церкви або профспілкового членства.
4. Матеріальне благополуччя: ВВП на душу населення, Паритет купівельної спроможності.
5. Політична стабільність і безпека: Рейтинги політичної стабільності та безпеки.
6. Клімат і географія: Широта, для розрізнення холодних і жарких кліматів.
7. Гарантія роботи: Рівень безробіття (у відсотках).
8. Політична свобода: Середній індекс політичної та громадянської свободи. Шкала від 1 (повністю вільна) до 7 (невільна).
9. Гендерна рівність: Вимірюється шляхом ділення середньої зарплати чоловіків на зарплату жінок.
У процесі розробки методології фахівці EIU враховували, що у 24 країнах ЄС найважливішим критерієм задоволеності життям (за даними опитування Євробарометром 28 європейських країн) вважається матеріальний добробут. Саме тому найбільшу увагу було приділено розрахункам ВВП на особу населення за паритетами купівельної спроможності (ПКС).
Legatum Institut розраховує Iндекс добробуту (Prosperity Index) для 110 країн світу, який базується на економетричному аналізі 89 показників, що відображають вплив різних чинників на добробут та дохід. Вагомість впливу кожного показника визначається на основі регресійного аналізу або суб’єктивних оцінок, що дозволяє побудувати субіндекси за 8 основними напрямами: Економіка; Розвиненість підприємництва і можливостей в бізнесі; Державне управління; Освіта; Охорона здоров’я; Рівень безпеки; Особиста свобода; Соціальний капітал.
Методологія Міжнародного Інституту розвитку менеджменту дозволяє здійснювати моніторинг основних макроекономічних показників майже 50 країн. Серед 300 показників, що відслідковуються, понад 100 оцінюються за допомогою експертного оцінювання за десятибальною шкалою. У кінцевому підсумку індекс якості життя включає такі компоненти: «Якість системи освіти», «Рівень соціальної злагоди у суспільстві», «Рівень персональної та майнової безпеки члена суспільства», які формують синтетичну категорію вищого рівня.
Такий підхід доцільно застосовувати у майбутньому для оцінювання суб’єктивної компоненти складових якості життя. Для вивчення суб’єктивних чинників доцільно запровадити експертну анкету (25-30 експертів) і застосувати 10-ти або 12-ти бальну шкалу для різних груп експертів.
Такий захід необхідно запровадити тому, що використання частки відповідей на питання не дозволить проводити на її основі подальший аналіз, орієнтований на моделювання і прогнозування. Оскільки вона являє собою альтернативну ознаку, що характеризує тільки рівень, обравши той чи інший варіант відповіді. Крім того, такий показник буде або характеризуватися відсутністю необхідної варіації, або при значеннях в межах 40-60% давати велику дисперсію, що унеможливлює її використання в моделюванні, а також в прогнозних цілях.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку використовує власну методику, згідно якої розраховується Індекс якості життя населення, що використовує набір показників. Зокрема, враховуються: щільність населення; ВВП на особу населення; рівень бідності за абсолютним виміром; коефіцієнт дитячої смертності; загальний рівень фертильності; рівень грамотності дорослих; доступність послуг охорони здоров’я.
За методикою британського дослідницького центру New Economic Foundation спільно з екологічною організацією Friends of the Earth, гуманітарною організацією World Development Movement, і групою незалежних міжнародних експертів, які використовують у своїй роботі, поряд з аналітичними розробками, статистичні дані національних інститутів і міжнародних організацій розраховується міжнародний індекс щастя (англ. Happy Planet Index) – це індекс, що відображає добробут людей і стан навколишнього середовища в різних країнах світу. Випускається раз на два-три роки.
Головне завдання індексу відобразити «реальний» добробут націй. Для порівняння рівня життя в різних країнах використовується значення ВВП на душу населення або ІРЛП, але ці індекси не завжди можуть відобразити реальний стан речей. Зокрема порівняння значення ВВП вважається недоречним, оскільки кінцева мета більшості людей не бути багатими, а бути щасливими і здоровими.
Міжнародний індекс щастя ґрунтується на загальних утилітарних принципах, що більшість людей хочуть прожити довге і повноцінне життя, а країни прагнуть зробити все можливе для досягнення максимального благополуччя своїх громадян, розумно використовуючи наявні ресурси, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.
Для розрахунку індексу використовуються три показники: суб'єктивна задоволеність життям людьми, очікувана тривалість життя і так званий «екологічний слід». Вперше індекс був розрахований у 2006 році, до нього увійшли 178 країн. Вдруге розрахунок проводився в 2009 році, до нього увійшли 151 країна. За підсумками 2012 року, самими «щасливими» країнами, виявилися: Коста-Ріка, В’єтнам і Колумбія, самими «нещасливими»: Катар, Чад і Ботсвана. Україна займає 100 місце.
Регіональні ініціативи оцінювання якості життя представлені канадським індексом добробуту (Canadian Index of Wellbeing). Достатньо тривалий термін моніторингу якості життя в Канаді (починаючи з 1994 р.) дозволив накопити значний досвід використання показників якості життя у державному управлінні (у т.ч. цінова доступність, здоров’я, безпека, участь у суспільному житті, соціальна інфраструктура, якість праці, житлових умов).
Канадський Індекс добробуту розраховується на основі 64 індикаторів за 8 основними напрямами: Громадське життя, Демократична Участь, Освіта, Довкілля, Здоров’я, Дозвілля і культура, Рівень життя, Використання часу. Основною метою розрахунку «Канадського Індексу добробуту» виступає удосконалення системи збору та обробки даних для медичних, соціальних, економічних та екологічних змінних, визначення тенденцій їх змін, підвищення статистичної грамотності громадян та державних діячів, забезпечення можливостей міжнародних порівнянь якості життя населення.
Методологія Mercer Human Resource Consulting є однією із найновіших і найвідоміших моделей у світі оцінювання якості та стандартів життя. Якість засобів для існування, для цілей обстеження, аналізу і ранжування міст, запропонований Mercer, відрізняється від «якості життя». Якість життя може бути пов'язана з суб'єктивною оцінкою або думкою про свій особистий стан і обставини в певному місті, але критерії, які використовує Mercer, щоб оцінити якість засобів для існування, є об'єктивними, нейтральними і неупередженими. Ця об’єктивна система вимірює якість способу життя іноземців на основі 39 критеріїв, згрупованих у 10 основних категоріях, такими як політико-соціальне середовище, економічні показники, наявність певних обмежень (наприклад, цензури), якість системи охорони здоров'я, якість системи освіти, доступність і вартість житл , культурне життя, клімат та ймовірність природних катаклізмів. Для рейтингу якості засобів для існування Mercer, Нью-Йорк є базовим містом для порівняння. Всі інші міста позиціонуються відносно нього.
Крім того, аналітичний підрозділ журналу The Economist, що займається підготовкою звітів і рейтингів, Economist Intelligence Unit, для складання списку «найбільш придатних для життя міст» (англ. World's Most Liveable Cities) користується сукупністю джерел, у тому числі і дослідженням Mercer. При підрахунку очок приймається до уваги доступність товарів, безпека життя, рівень освіти та охорони здоров'я, культурна та екологічна привабливість, а також ефективність інфраструктури. При цьому кліматичні умови, а також вартість життя не приймаються до уваги.
Такий підхід в подальшому може бути використаний для оцінювання якості життя в регіонах України. Базовим містом для порівняння буде виступати м. Київ.
Крім вище перерахованих методик існує ще багато міжнародних підходів до оцінювання якості життя. Так, суб’єктивні індикатори, які базуються на моделі суб’єктивного добробуту, включають задоволеність життям і психологічне благополуччя, моральний стан, самовдоволеність, щастя.
Психологічна модель включає особисте зростання, когнітивну компетенцію, ефективність і задоволеність, рівень гідності, усвідомлення незалежності, соціальну компетентність, контроль, автономію та само ефективність (самовладання). Модель соціальної згуртованості та соціального капіталу, включаючи соціальні, екологічні та «сусідські» ресурси (в тому числі ті, які полегшують взаємність і довіру, що випливають із соціальних зв'язків між людьми (Putnam 2000)), виділяє об’єктивні та суб’єктивні індикатори.