Курсова робота Психолого-педагогічна готовність дитини до шкільного навчання

Вступ

РОЗДІЛ 1. Теоретичне вивчення проблеми готовності дитини до школи

1.1. Готовність дитини до навчання як сучасна психолого-педагогічна проблема

1.2. Загальна характеристика компонентів психолого-педагогічної готовності до шкільного навчання

1.3. Особливості шкільної готовності дітей 6-7 років

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження готовності дитини до школи

2.1. Методи проведення дослідження

2.2. Аналіз результатів проведення дослідження

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

До кінця дошкільного віку дитина вже є у відомому сенсі особистість. Вона добре усвідомлює свою статеву приналежність. Вона знає, в якій країні живе, в якому населеному пункті знаходиться її будинок; має деяке уявлення про материки та інші країни. Вона віддає собі звіт в тому, яке місце серед людей займає (вона − дошкільник) і яке місце їй належить зайняти в найближчому майбутньому (вона піде вчитися в школу). Одним словом, вона знаходить собі місце у просторі та часі.

В якості найважливішого досягнення в розвитку особистості дитини виступає переважання почуття «Я повинен» над мотивом «Я хочу». До кінця дошкільного віку особливого значення набуває мотиваційна готовність до навчання в школі.

Один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства – психологічна готовність дитини до шкільного навчання.

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини, перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового положення в суспільстві, нових взаємовідносин з дорослими і однолітками.

У психолого-педагогічній літературі поняття «шкільна зрілість» трактується як досягнутий рівень морфологічного, функціонального та інтелектуального розвитку дитини, який дозволяє їй успішно долати навантаження, пов’язані з систематичним навчанням, новим режимом дня в школі.

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. У цьому сенсі проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З її рішенням пов’язано визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У цей же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Перехід дитини від дошкільного до шкільного способу життя є дуже великою комплексною проблемою, яка широко досліджується як в закордонній, так і у вітчизняній психології.

У закордонних дослідженнях вона відбита в роботах, що вивчають шкільну зрілість дітей (Р. Гетпер, А. Керн, С. Штребель, Я. Їрасек та ін.). Тут традиційно виділяються три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. На підставі виділених параметрів створюються тести визначення шкільної зрілості.

Але якщо закордонні дослідження шкільної зрілості в основному спрямовані на створення тестів і в набагато меншому ступені орієнтовані на теорію питання, то в роботах вітчизняних психологів міститься глибоке теоретичне осмислення проблеми психологічної готовності до школи, що йде своїми корінням з праць Л.С. Виготського та отримує продовження в працях Л. І. Божович, Д. Б. Ельконін, Н.Г. Салміна та ін.

Особливо широко ця проблема постала в нашій країні у зв’язку з переходом до навчання в школі з 6 років. Їй присвячено безліч досліджень і монографій (В. С. Мухіна, Є. Є. Кравцова, Г. М. Іванова, Н. І. Гуткина, А. Л. Венгер, К. Н. Поліванова та ін.).

Основною метою визначення психологічної готовності до шкільного навчання є профілактика шкільної дезадаптації. Для успішного вирішення цієї мети останнім часом створюються різні класи, у завдання яких входить здійснення індивідуального підходу в навчанні, по відношенню до дітей як готових, так і не готових до школи, щоб уникнути шкільної дезадаптації.

Мета дослідження: дослідити особливості готовності дітей 6 і 7 років до шкільного навчання.

Об’єкт дослідження: готовність дитини до школи.

Предмет дослідження: відмінності шкільної готовності дітей 6 і 7 років.

Гіпотеза дослідження: якщо, діти 6 років, мають нижчі показники готовності до шкільного навчання, то діти 7 років мають більш високі показники готовності до шкільного навчання.

Виходячи з об’єкта і предмета для досягнення поставленої мети, були визначені наступні завдання:

1. Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну літературу за темою дослідження.

2. Виявити психологічні особливості дітей 6-7 років.

3. Провести емпіричне дослідження психолого-педагогічної готовності до шкільного навчання дітей 6 і 7 років. Зробити порівняльний аналіз показників.

4. Розробити психолого-педагогічні рекомендації що до профілактики проблеми неготовності дітей 6-7 років до шкільного навчання.