Реферат Екологічна токсикологія

Вступ

1. Предмет, об’єкт та структура екологічної токсикології

2. Головні завдання та задачі, які вирішує токсикологія

3. Розвиток екологічної токсикології в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Багатовікова еволюція людських знань супроводжувалась поступовим накопиченням свідчень про шкідливий для людини, тварин та рослин вплив різноманітних факторів довкілля. Формування екологічної токсикології у самостійну наукову дисципліну повноосяжно розпочалось лише в останні роки.

ЕКОЛОГIЧНА ТОКСИКОЛОГIЯ — наука, яка безпосередньо пов’язана з екологією та токсикологією i відноситься до природознавчих галузей медико-біологічних знань, що гуртуються на використанні досягнень сучасних технологічних дисциплін для профілактики та протидії шкідливому впливу.

Наука, що вивчає ефекти впливу токсичних речовин та продуктів їх трансформації на екосистеми та їх кругообіг у біосфері, вплив на живі організми тварин і людини, особливо у харчових ланцюгах.

В сучасному світі екологічна токсикологія (екотоксикологiя) виникла і розвивається завдяки зацікавленості та зусиллям представників біологічних, медичних, хімічних та технологічних наук.

Сам термін екологія, як окреме біологічне поняття, виник всередині ХIХ сторіччя та перекладається у сполученні грецького слова е’соs (житло) та латинського logos (наука). Вивченням впливу отрут (toxikon) на органiзм людини, тварин, птахів, комах, рослин тощо займається токсикологія. Нагадаємо, що екологія — біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізменних систем: популяцій, біогеоценозів і біосфери.

ЕКОЛОГIЧНА ТОКСИКОЛОГIЯ — наука, яка безпосередньо пов’язана з екологiєю та токсикологiєю i вiдноситься до природознавчих галузей медико-біологічних знань, що грунтуються на використаннi досягнень сучасних технологiчних дисциплiн для профiлактики та протидiї шкiдливому впливу.

Шкідливий вплив екотоксикантів можливо лише за умови порівняння з нормою. Саме "поняття норми", яке надзвичайно широко використовується в соціальних, біологічних та медичних науках, має суто філософське значення в разі, коли немає достатнього експериментального обгрунтування та чіткої теорії Вислів Террулліана: "Credo, quia absurdum’’, що закликає до сліпої віри над розумом, дослідом в узагальнюючих рішеннях, які приймає екотоксиколог, є неприйнятним.

Норма (від латинського значення — зразкова міра, правило) в екотоксикології повинна кваліфікуватись як умовна рівновага доцільного існування організму у довкіллі, закріплена в генотипі і реалізована через фенотип. Питання про використання показника, що визначений як норма, вирішується на підставі мети, завдання роботи, нормативних документів, матеріально-технічної бази та наукових позицій, на яких стоїть дослідник-виконавець.

Шкідливий для поверхневого погляду вплив не завжди є негативним для еволюційного процесу розвитку. Тільки внаслідок закріпленої мутації можлива поява нових видів тварин і рослин. Серед шкідливих, негативних наслідків впливу токсиканта на особливу увагу заслуговують: бластомогенна, мутагенна, ембріотоксична та тератогенна дія.

Активне втручання людини в природу вимагає узгодження її діяльності з законами екологічної токсикології. Ось чому необхідність розвитку цієї галузі знань в Україні не викликає сумнівів.

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. —К.: Либідь —1993. —303 с.

2. Глуховський І.В., Шумейко В.М., Овруцький В.М., Маторін Є.М. та ін. Екологічна токсикологія та вимоги до знешкодження токсикантів. В кн.: Екологічна токсикологія на порозі XXI сторіччя. —К., 1997. —С. 12—25.

3. Каган Ю.С. Общая токсикология пестицидов. —К.: Здоровье —1981. —173 с.

4. Левина Э.Н. Общая токсикология металлов. —Л.: Медицина. —1972. —184 с

5. Метелев В.В., Канаев А.И., Дзасохова Н.Г. Водная токсикология. —М.: Колос. —1971. —246 с.

6. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды. —М.: Просвящение. —1992. —320 с.

7. Перепелиця О.П. Властивості та екологічний вплив хімічних елементів. К.: Вентурі —1997. —191 с.