Лекція Правила вибору засобів переміщення для людей з обмеженими можливостями опорно-рухового апарату

« Назад

Здоровій людині складно відчути, з якими труднощами стикаються люди з обмеженими можливостями. Люди, які перенесли травми або мають вроджену патологію потребують спеціального обладнання для полегшення переміщення, мета яких − допомогти пацієнтам стати більш самостійними в житті. Будь-яка людина не бажає бути тягарем родичам, які за ним доглядають. Медична сестра повинна сама знати правила вибору допоміжних засобів та навчити пацієнта і родичів пацієнта ними користуватися.

Крісло-каталка або інвалідний візок – незамінний засіб переміщення для людей з обмеженими можливостями опорно-рухового апарату, а також тих, хто проходить курс посттравматичної або післяопераційної реабілітації. Перед використанням допоміжного засобу переміщення необхідно визначитися, що необхідно пацієнту: крісло-каталка чи візок.

Крісло-каталка підходить пацієнтам, які не мають можливості переміщуватися за допомогою візка самі (через ослаблення організму, порушення опорно-рухового апарату або люди похилого віку). Тому для переміщення пацієнту необхідна допомога іншої людини. Крісло-каталка використовується, в основному, для транспортування пацієнтів у приміщенні. Пацієнт в ній знаходиться, як правило, обмежений час.

Візок – застосовується як для самостійного пересування, так і для догляду за людьми, які не можуть переміщуватися без допомоги, та розрахований на тривале перебування в ньому пацієнта (для активного переміщення в приміщенні або на вулиці).

Візок більш маневрений, краще утримує рівновагу порівняно з кріслом-каталкою (за рахунок наявності великих коліс).

Візок з важільним приводом використовується для самостійного переміщення та розрахований на подолання великих відстаней.

Електричний візок оснащений електроприводом. Цей вид візка може експлуатуватися як на вулиці для подолання великих відстаней, так і у приміщенні. Візок керується за допомогою пульта управління − джойстика, що вмонтований у підлокітник.

Візок активного типу дозволяє пацієнту легко переміщуватися, самостійно доглядати за собою, він використовується для заняття спортом (маневрений).

Візок із санітарним оснащенням використовується в якості туалетного візка, оснащений знімним судном.

Так як візок стає невід'ємною частиною повсякденного життя людини, яка не може переміщуватися самостійно, то і вимоги до їх вибору досить серйозні. Візок та крісло-каталку слід підбирати, виходячи з індивідуальних потреб, а також параметрів пацієнта, який буде нею користуватися. Це вкрай важливо як для фізичного і психічного стану пацієнта, так і для близьких йому людей.

Перш ніж обирати певну модель візка, необхідно звернути увагу на такі моменти:

- вантажопідйомність візка − яку вагу може витримувати ця конструкція;

- вага самого візка − це може бути актуально при його транспортуванні, підйомі (у разі відсутності пандусів);

- підлокітники (знімні/незнімні, відкидні/фіксовані, регульовані по висоті/нерегульовані) − важливий фактор у процесі пересаджування пацієнта з візка на ліжко та навпаки.

- підніжки (фіксовані/знімні, регульовані за кутом нахилу та по висоті/ нерегульовані, складаються/не складаються, з упорами для гомілок або без них) − важливий фактор для комфортного довготривалого перебування пацієнта у візку;

- наявність високої спинки, підголівника та обмежувачів. При необхідності повної підтримки тулуба пацієнта важливо підібрати крісло-каталку зі спинкою, що дозволяє відкинутися назад, а в деяких випадках рекомендувати використовувати спинку крісла з секційною регуляцією висоти. Вона дозволяє змінювати рівень підтримки в міру того, як у пацієнта відновлюється функція окремих сегментів тулуба;

- спинка візка (регульована/нерегульована за кутом нахилу та по висоті).

Спинка, яка змінює кут нахилу, необхідна пацієнтам, яким складно перебувати у вертикальному положенні тривалий час.

- колеса.

Для приміщення підійде візок з литими шинами (ці колеса підходять для дуже рівних поверхонь), а от для вулиці необхідно обрати візок з пневматичними шинами які забезпечують більш м'який хід, хоча їх і потрібно буде періодично накачувати;

- пневматичні колеса забезпечують візку більш м'який хід і підходять для застосування як в приміщенні, так і на вулиці;

- можливість складання візка − складна рама практично незамінна при транспортуванні;

- стіл для візка.

Стіл для візка полегшує догляд за пацієнтами під час вживання їжі.

Вибір розміру крісла-каталки або візка

Дуже важливо врахувати як внутрішні, так і зовнішні габарити крісла- каталки або візка (далі − транспортний засіб). Внутрішні розміри візка повинні бути підібрані для комфортного і безпечного перебування в ній пацієнта за певними правилами, про які йтиметься нижче, а зовнішні габарити не повинні заважати переміщенню транспортного засобу в просторі. Необхідно пам'ятати, що загальний габарит візка повинен бути меншим, ніж ширина дверних отворів та ліфта в будинку пацієнта.

На зовнішні габарити візка слід звернути особливу увагу. Потрібно виміряти ширину дверних прорізів у приміщенні (в т.ч. у ванній кімнаті), ліфта. Далі необхідно дізнатися зовнішні габарити самого транспортного засобу. Загальний габарит транспортного засобу розраховується за формулою: до ширини внутрішньої нижньої рами додати ширину коліс. Довжина транспортного засобу може впливати на його здатність розвертатися у приміщенні.

1. Ширина сидіння. Для визначення оптимальної ширини сидіння потрібно виміряти відстань між найбільш виступаючими точками стегон пацієнта в сидячому положенні. До отриманої цифри необхідно додати 5 см, це забезпечить пацієнту захист від потертостей і пролежнів, дасть необхідний простір для руху. Якщо ця відстань буде більше 5 см, це може призвести до викривлення хребта.

Увага! Якщо пацієнт планує виїжджати у транспортному засобу на вулицю, слід врахувати товщину верхнього одягу!

Правильно підібрана ширина сидіння дозволить:

- рівномірно розподілити вагу пацієнта на сидінні,

- полегшити переміщення у транспортному засобу,

- уникнути тертя тіла об бічні стінки крісла.

2. Глибина сидіння. Для того, щоб вибрати правильну глибину сидіння, потрібно виміряти в сидячому положенні відстань від внутрішнього згину коліна вздовж стегна до сідниць (на рівні спини). З отриманого значення необхідно відняти 5 − 7,5 см. Отримана цифра − оптимальна глибина сидіння. Для перевірки: відстань між підколінною ділянкою пацієнта та краєм сидіння не повинна бути більше 3 − 4 пальців (5 − 7,5 см).

Потрібно врахувати:

- якщо глибина сидіння транспортного засобу недостатня, посилюється тиск на ділянку сідничних горбів, що підвищує вірогідність утворення пролежнів та зростає можливість перекидання транспортного засобу з пацієнтом;

- якщо глибина сидіння велика − край транспортного засобу буде постійно тиснути на верхню частину ікри та під коліном, що призведе до порушення циркуляції крові і подразнення шкіри в даній ділянці.

Зменшити глибину сидіння стандартного транспортного засобу можна за допомогою ортопедичної подушки, яка кріпиться до спинки візка.

3. Висота сидіння. Висота сидіння − це відстань від підлоги до сидіння. Для визначення правильної висоти необхідно виміряти довжину ноги (яка зігнута в коліні) від п'ятки або краю підошви до нижнього краю стегна. До отриманої висоти потрібно додати 5 см. Необхідно, щоб відстань від підлоги до поверхні, де розташовуються ноги, була менше 5 см. При правильно підібраній висоті сидіння під стегно пацієнта можна помістити дві третини вказівного пальця (4 − 5 см). При використанні у транспортному засобу подушки її товщину також потрібно врахувати. Якщо висота сидіння збільшується на 2,5см (за рахунок подушки), стільки ж необхідно додати до відстані між підлогою та підніжками транспортного засобу.

 

Якщо підніжки і сидіння встановлені занадто низько:

- задні (великі) колеса будуть тертися об щиколотки;

- збільшиться тиск на ділянку сідничних горбів (підвищує вірогідність утворення пролежнів);

- при повороті тулуба або під час спуску по мінімально нахиленій поверхні пацієнт може перекинутися з транспортного засобу;

- пацієнту буде складно дотягуватися до предметів, розташованих вище рівня візка, і в спробі дотягнутися він може перекинути транспортний засобу.

Якщо підніжки і сидіння встановлені занадто високо:

- людина не зможе під'їхати до столу, а якщо зможе, його коліна будуть постійно упиратися в столешницю (кришка стола).

Дуже важливо, щоб майданчик для ніг не був занадто низьким − це може призвести до травм.

Збільшити висоту сидіння стандартного транспортного засобу можна за допомогою ортопедичної подушки, яку розташовують під стегнами пацієнта.

4. Висота спинки. Для того, щоб визначити, яка висота спинки необхідна пацієнту, потрібно посадити пацієнта, розташувати руки пацієнта паралельно підлозі і в такому положенні виміряти відстань від поверхні сидіння до пахвової западини. Від отриманої величини необхідно відняти 10 см, отримана величина − мінімальна висота спинки. Якщо необхідна спинка вище, її регулюють відповідно до індивідуальних потреб пацієнта.

Для визначення оптимальної висоти спинки транспортного засобу пацієнту, якому необхідна повна підтримка тулуба потрібно виміряти висоту від поверхні сидіння до необхідного рівня підтримки (зазвичай це рівень плечей, шиї, середньої частини голови).

Якщо спинка занадто низька:

- голова пацієнта буде постійно завалюватися назад, і транспортний засіб може перекинутися.

Якщо спинка занадто висока:

- рухливість лопаток пацієнта буде обмежена;

- при спробі відхилитися в транспортному засобі назад пацієнт буде вдарятися шиєю або головою об край спинки.

5. Висота підлокітників. Висоту підлокітників для пацієнта необхідно розраховувати в положенні сидячи, потрібно виміряти відстань від основи ліктя до верхнього краю сидіння. До цієї величини необхідно додати 2,5 см.

Якщо підлокітники знаходяться дуже низько:

- пацієнту доведеться сутулитися;

- збільшиться навантаження на хребет;

- рівновага пацієнта при цьому порушується.

Якщо підлокітники занадто високо розташовані:

- пацієнту буде незручно сидіти.

Правильний вибір транспортного засобу дозволить запобігти багатьом травмам, забезпечити рівномірний розподіл ваги пацієнта, попередити тертя ділянок тіла об бічні стінки, позбутися проблем переміщення в приміщенні з обмеженим простором.

Правила розташування пацієнта з геміпарезом в транспортному засобі

Після перенесеного інсульту пацієнту іноді важко утримувати рівновагу, тому, людина, коли сидить, нахиляється вперед або схиляється на бік, спираючись на уражену сторону тіла (хвора рука переважує тулуб). Щоб цього уникнути, необхідно підкласти подушку під плече ураженої руки. Спеціальна підставка під час розташування пацієнта з геміпарезом у транспортному засобі, підвищує комфортне положення паралізованою руки, а також може використовуватися пацієнтами для зменшення набряків та уникнення контрактур. Для пацієнтів з геміпарезом зручніше зберігати рівновагу у транспортному засобі з підлокітниками і високою прямою спинкою та підставкою для ніг. Якщо ступня ураженої ноги не має упору (на підставці для ніг), можливий розвиток стійкого спазму м'язів, також ступня може зсунутися вперед і виникне загроза сповзання пацієнта з транспортного засобу.

Потрібно стежити за тим, щоб уражена рука не виявилася затиснутою між колінами або підлокітником і тілом. Для опори ураженої руки, щоб вона не сповзала на коліно і не звисала донизу, на підлокітник кладуть подушку на якій розташовують руку (або розташовують кінцівку на столику, підклавши під неї подушку або валик).

Переміщення людини у транспортному засобі повинно бути не тільки комфортним, а й безпечним.

Техніка безпеки при самостійному управлінні візком:

- необхідно завжди пам'ятати про гальма і підніжки, перш ніж сісти у візок або встати з нього, потрібно переконатися, що гальма візка зафіксовані, а підніжки підняті;

- перед початком руху потрібно виключити потрапляння будь-яких елементів одягу в рухомі деталі візка (колеса та спиці);

- по можливості необхідно обмежити поїздки на вулицю в дощову погоду та ожеледь, уникати поверхні вкритою піском і травою;

- закриті двері приміщення бажано відкривати поступово, без різких рухів, у приміщення в'їжджати тільки обличчям уперед;

- не переносити вагу тіла вперед (візок може перекинутися);

- забороняється намагатися підняти предмет нахиляючись через спинку візка та тягнутися за предметом далі, ніж на відстань витягнутої руки (візок може перекинутися). При необхідності підняти з підлоги будь-який предмет, необхідно під'їхати до нього так, щоб він знаходився збоку від вас на відстані витягнутої руки;

- при підйомі на поверхню під нахилом необхідно тримати спину прямо, не нахиляючись вперед і не відкидаючись назад (для запобігання перекидання візка);

- потрібно користуватися послугами супроводжуючої особи під час підйому на ескалаторі і подолання бордюрів та інших перешкод;

- забороняється навантажувати спинку візка сумками і рюкзаками (для запобігання перекидання візка).

Техніка безпеки для супроводжуючої особи:

Для людини, яка супроводжує людину на візку, необхідно дотримуватися наступних правил безпеки:

- завжди попереджайте людини про те, що ви збираєтеся робити, особливо якщо хочете нахилити візок назад;

- перш ніж розпочати рух переконайтеся, що стопи пацієнта зручно розташовані на підніжках;

- забороняється рухати візок занадто швидко;

- необхідно стежити за тим, щоб коліна і лікті пацієнта не вдарялися об косяки дверних прорізів;

- забороняється випускати візок з рук, особливо при русі під гору;

- у разі якщо спуск занадто крутий, потрібно рухатись спиною вперед та котити візок великими колесами вперед трохи нахиливши його до себе;

- для того щоб заїхати на бордюр, необхідно нахилити візок назад (до себе), поставити на бордюр спочатку передні (маленькі) колеса, потім підтягнути задні (великі);

- під час спуску візка з бордюру бажано нахилити візок назад (до себе), спустити його плавно на задніх колесах, потім опустіть на передні;

- під час руху візка, потрібно пам’ятати про положення власного тіла: спина повинна бути прямою, а коліна трохи зігнуті;

- взуття супроводжуючої людини повинно бути зручним без підборів;

- по сходах піднімати або спускати візок повинні як мінімум дві людини.

Правила спілкування з людиною, яка користується візком

Якщо ви вперше спілкуєтесь з людиною, яка користується візком можливо, вам буде важко, оскільки ви не знаєте, як діяти, щоб випадково не образити цю людину. Найважливіше, що необхідно запам'ятати − це те, що такі люди нічим не відрізняються від вас.

1. Вітайте людину у візку так само, як і звичайних людей. Простягніть руку, навіть якщо пацієнт обмежений у застосуванні верхньої кінцівки або у нього протез. Як правило, незалежно від фізичного стану таких людей, доречно при кожній зустрічі тиснути один одному руки.

2. Не ніяковійте, коли вживаєте такі фрази як: «пройти шлях» або «давай сходимо на прогулянку». Це образні, а не буквальні вирази, і людина у візку це розуміє. Було б більш ніяково, якби в розмові ви намагалися уникати таких фраз, оскільки вони вказують, що ви постійно думаєте про фізичний стан людини у візку.

3. Не торкайтеся самої людини (або його візка) доти доки вам не дозволять. Оскільки в інвалідному візку пацієнти зростом з дитину, люди інтуїтивно намагаються поплескати їх по плечу або доторкнутися до них. Людям з проблемами спини або хребта це може завдати біль, крім того, такий жест може вважатися поблажливим.

4. Візок − свого роду простір для людини, якщо дивитися на це з позиції особистого простору кожного з нас. Не торкайтеся візка, не намагайтеся котити його, доти доки не отримаєте на це дозвіл. Якщо ви не збираєтеся класти руку на плече цієї людини, не кладіть без потреби свою руку на візок.

5. Пропонуйте допомогу, коли це доречно. Дуже складно дізнатися, коли доречно запропонувати свою допомогу. Пам'ятайте, що навіть якщо людина користується візком, це не обов'язково може означати, що вона потребує допомоги. Як правило, такі люди вважають за краще залишатися незалежними від інших і пишаються тим, що в достатній мірі навчилися пристосовуватися до існуючих умов.

6. Під час розмови з людиною в інвалідному візку, знайдіть можливість присісти. Пацієнт дуже втомлює дивитися на вас знизу вгору. Набагато легше дивитися один одному у вічі, знаходячись на одному рівні.

Візок − технічний засіб пересування для людини, яка втратила можливість ходити, тому вимоги до правильного вибору візка дуже високі, адже по суті, це «другі ноги» для людей з обмеженими руховими можливостями. Частково втративши здатність вільно пересуватися, людина все ж може забезпечити собі умови, за яких вона поверне частину функцій свого тіла. Візок може бути настільки зручним, що пацієнт забуде про свої обмеження.