Лекція №6 - Теплообмінні поверхні парогенератора

Вступ

1. Парогенерувальні поверхні котла

2. Пароперегрівники

3. Економайзери

4. Повітропідігрівники

Для аналізу конструкції котла як складного теплообмінника складають теплову схему котлоагрегату.

Теплова схема встановлює взаємозв’язок між елементами котлоагрегату, розподіл приростів ентальпій теплоносія та охолодження газів, розміщення елементів в газоходах тощо.

Використання теплової схеми дозволяє оптимізувати конструкцію і експлуатаційні характеристики котла. Її основними параметрами є: тип та потужність котла, тиск і температура пари, вид і витрата палива, спосіб його спалювання тощо.

Важливим показником, що впливає на конструкцію котла є температура газів на виході з топки ϑ′т′ . Чим вона вища, тим нижчим є теплосприйняття топки, хоча висока середня температура в топці покращує променистий теплообмін. З іншого боку, якщо т ϑ′′ зростає, то більше теплоти треба передати в конвективних поверхнях. Звичайно, дещо зростають температурні напори у всіх елементах, але для забезпечення оптимального ККД необхідне збільшення площ конвективних поверхонь. Тому оптимальна температура газів на виході з топки визначається техніко-економічними розрахунками.

Оптимальні температури т ϑ′′ для спалювання природного газу і мазуту у промислових котлах знаходяться в діапазоні 950…1000 °С, в котлах малої потужності – 700…900 °С. При спалюванні вугілля т ϑ′′ повинна бути не більше 1100 °С з умови недопущення розм’якшення золи на виході з топки.