Курсова робота Договір лізингу

« Назад

Розділ 1. Поняття лізингу та договору лізингу в цивілістичній науці

1.1. Теоретичні засади багатоаспектності поняття «лізинг»

Лізинг – багатоаспектне та багатогранне поняття, категорія з неоднозначним тлумаченням. Суть лізингу досить вдало висловив Аристотель, який сказав: "Найчастіше багатство полягає у рентабельному використанні власності, а не у володінні нею як такою". Звичайно, Аристотеля не можна розглядати як винахідника "лізингу", але ніхто краще за нього не зміг виразити філософський зміст, що лежить в основі цієї техніки фінансування американського походження, яка отримала значний розвиток у Західній Європі за останні 20 років [1, с.183].

Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм прояву цього нового кредитного інструмента. Але є сенс навести таке визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій із лізингу обладнання (Євролізинг): "Лізинг – це договір оренди заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності". Отже, лізинг стає складною триєдиною торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації збуту, який засновано на збереженні права власності на товари за орендодавцем. Його застосування пов'язане з "розщепленням" функції власності, тобто відділенням володіння майном від користування ним [1, с.183-184].

Деякі з авторів вважають найбільш повним визначення терміна "лізинг", сформульованого в Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг УНІДРУА, яка було прийнято в 1988 р. у Канаді. В названій Конвенції фінансовий лізинг визначається як операція, в якій одна сторона (лізингодавець) [4]:

- на умовах іншої сторони (лізингоотримувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець отримує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоотримувачем;

- укладає договір (договір лізингу) з лізингоотримувачем, надаючи лізингоотримувачеві право користування обладнанням за умови виплати лізингових платежів.

Між визначеннями лізингу, з метою оподаткування і здійснення правового регулювання майнових відносин, що виникають на підставі укладення договору лізингу, існує низка відмінностей [10, c. 12]:

1) у межах правового регулювання майнових договірних відносин для виконання обов'язку, щоб придбати предмет лізингу, то лізингодавець має купити його у відповідного продавця (постачальника). Відповідно до положень податкового законодавства лізингодавець може стати власником предмета лізингу, не лише викупивши його, а й виготовивши його згідно з інструкцією лізингоотримувача;

2) на відміну від цивільного та господарського законодавства України, у податковому встановлено правило про те, що всі ризики, пов'язані із предметом лізингу, обов'язково має нести лізингоотримувач;

3) в основу критеріїв договору фінансового лізингу в податковому законодавстві України покладено економічні критерії. Натомість цивільне та господарське законодавство України економічними критеріями не оперує.

Варто також розмежувати поняття "лізингова операція" та "лізингова діяльність". Порівнюючи ці поняття за змістом, можна дійти висновку, що вони мають спільні ознаки, тобто є сумісними та порівнянними. Під терміном "операція" розуміють низку дій, заходів, робіт, що виконуються за певним планом організацією, фірмою і пов'язані з досягненнями певної мети. А також вид діяльності, сукупність взаємопов'язаних дій щодо розв'язання економічної задачі або проблеми.

Термін "лізингова діяльність", з філологічної точки зору, означає специфічну форму людських відносин із навколишнім світом з приводу здійснення лізингових операцій. Лізингова діяльність включає у себе мету, засоби, результат і саму послідовність лізингових операцій для досягнення якого-небудь результату (наприклад, оновлення основних виробничих фондів, активізація інвестиційно-інноваційної діяльності тощо). Так, О.М. Левченко визначає лізингову операцію як деяку послідовність проведених циклів та дотримання відповідних умов [9, c. 208].

Трактування терміну «лізингова операція» надано в Податковому кодексі України, відповідно до якого лізингова (орендна) операція – це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Отже, лізингова операція – це сукупність певних процедур між суб'єктами лізингової діяльності, за якими лізингоотримувач отримує у користування актив від лізингоотримувача на визначений строк за встановлену плату. Лізингову діяльність можна представити як сукупність декількох взаємопов'язаних лізингових операцій.

1.2. Поняття, предмет договору лізингу

Відносно сутності лізингу не існує єдиної думки. Його зміст та роль в економічній теорії трактуються по-різному. Одні вчені розглядають лізинг як форму кредитування, другі ототожнюють його з довгостроковою орендою, що зводиться, по суті, до відносин найму, треті вважають лізинг прихованим способом купівлі-продажу засобів виробництва, четверті інтерпретують його як дії з управління чужим майном за дорученням.

Прийнято вважати, що розуміння лізингових відносин як таких бере початок ще від класичних принципів Римського права про розмежування відносин власності на майно та права користуватись ним. Але спробуємо розібратися, що саме розуміється під терміном «лізинг» сьогодні.

Визначення лізингу наведено у Цивільному кодексі України (стаття 806 ЦК), відповідно до якого лізинг кваліфікується як договір, за умовами якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоотримувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоотримувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний термін і за встановлену плату (лізингові платежі).

У Господарському кодексі України (стаття 292 ГК) лізинг трактується як господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування іншій стороні (лізингоотримувачу) на визначений термін майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоотримувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Глибше дослідити сутність лізингу можна за допомогою виокремлення відмінностей лізингу від інших форм оренди, та проведення чіткої межі між лізингом й іншими, схожими з ним, економічними відносинами. Як різновид орендних відносин лізинг має наступні особливості:

⎯ предмет лізингу, зазвичай — це машини, обладнання та устаткування, споруди, виробничого призначення (перелік предметів оренди як такої є набагато ширшим, враховуючи майно споживчого характеру);

⎯ термін лізингу; як правило він наближається до терміну повної амортизації предмета лізингу (що не є обов’язковим для оренди в цілому);

⎯ купівля орендодавцем майна, виходячи безпосередньо з потреб орендаря.

Сполучення трьох наведених якостей, що притаманні лізингу, досить чітко відрізняє його від інших форм оренди.

Предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Майно, яке перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому Законом України «Про фінансовий лізинг».

У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов’язки лізингодавця переходять до нового власника предмета лізингу.

Із моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.

Лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Лізинг характеризується як позитивними, так і негативними моментами для сторін, які беруть участь у ньому.

Розглянемо переваги лізингу для лізингоотримувача:

- ризик втрати або пошкодження майна, що орендується, лежить на його власнику(лізингодавцю), якщо інше не встановлене договором;

- власник може здійснювати обслуговування і ремонт обладнання;

- лізинг модернізує устаткування і надає можливість лізингоотримувачу користуватись найсучаснішим обладнанням;

- лізингові платежі здійснюються не одноразово, а частинами у погоджені терміни;

- з точки зору оподаткування лізинг є вигідніший для лізингоотримувача;

- лізингові платежі здійснюються після того, як устаткування встановлене на підприємстві і досягло відповідної продуктивності;

- немає необхідності у заставі;

- можливість співпраці з потенційними інвесторами, оскільки у лізинговій угоді беруть участь щонайменше три сторони.

Переваги лізингу для лізингодавця:

- лізинг є додатковим інструментом фінансування, який є актуальним для дослідження нових сфер прибуткового вкладення капіталів банків і їх дочірніх організацій;

- оформлення лізингових операцій порівняно з банківським кредитуванням є простішою і оперативнішою процедурою;

- ризик знижується порівняно з банківськими кредитами.

Проаналізуємо переваги лізингу для постачальника:

- лізинг є “нетрадиційною” формою комерційних взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітні посередники;

- підприємство розширює канали збуту своєї продукції;

- розширюється коло споживачів за рахунок тих підприємств, які або не потребують постійного володіння технікою, або не можуть придбати її у власність, або хочуть випробувати техніку на ділі;

- лізинг сприяє встановленню каналу зворотного зв’язку, під час короткочасного використання виявляються конструкційні недоліки і уся інформація такого роду передається підприємствам-виробникам для вживання заходів щодо їх усунення;

- за лізингу постачальник форсує темпи оновлення продукції – прискорюється зміна моделей, що дає змогу завоювати ринки;

- з’являється можливість на якийсь час позбавитися невживаного устаткування;

- зручність розрахунку – продавцю не доводиться вдаватися до комерційного кредиту і він може одержати усю суму безпосередньо після здійснення операції. Лізингова фірма забезпечує 100 % фінансування;

- зняття ризику можливого неплатежу;

- лізинг слугує засобом ефективної реклами. Потенційні покупці можуть переконатися у можливостях пропонованих машин і устаткування не за рекламними проспектами, а на ділі – у процесі експлуатації;

- постачальник збільшує обсяги продажу за рахунок підвищення попиту на допоміжне устаткування – розширення лізингу може викликати збільшення попиту, а отже, і продажі допоміжного устаткування, приладів, використовуваних під час експлуатації машин і устаткування, що реалізується каналами лізингу [7, с. 196].

Недоліками лізингу є:

- лізинг передбачає тимчасове користування майном і не надає право власності;

- ризик морального старіння устаткування і отримання лізингових платежів лягає на лізингодавця;

- для лізінгоотримувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі або банківського кредиту;

- короткий термін лізингової угоди може виявитись економічно не вигідним для лізингоотримувача;

- після закінчення терміну лізингової угоди залишкова вартість устаткування повертається власнику;

- сплата лізингових платежів здійснюється протягом усього терміну дії договору, навіть якщо науково-технічний прогрес робить лізингове обладнання морально застарілим.

1.3. Форми та зміст договору лізингу

На сьогодні в умовах вітчизняної економіки не створено чіткої класифікації та більш-менш повного переліку форм лізингу. Враховуючи особливості чинного законодавства та особливості здійснення лізингових операцій, виділяють такі основні форми лізингу:

1) фінансовий;

2) оперативний;

3) зворотний;

4) пайовий;

5) міжнародний.

Фінансовий лізинг являє собою договір лізингу, у результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший за той, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Сума відшкодувань вартості об’єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати не менше ніж 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після завершення терміну договору фінансового лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно із договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Встановлення мінімального терміну фінансового лізингу на межі 60% амортизації дає можливість скоротити реальні періоди здійснення інвестицій через лізинг з 8–10 до 4–6 років [4]. Такий підхід вигідний як інвестору, так і лізингоодержувачу, оскільки останній може викупити об’єкт лізингу, не очікуючи завершення терміну його амортизації й отримати від цього певні економічні переваги. Важливим для суб’єктів фінансового лізингу є також надане їм право самостійно здійснювати індексацію вартості майна залежно від індексу інфляції за попередній період діяльності; лізингоодержувач має змогу повністю проамортизувати лізингове майно без втрат його реальної вартості через інфляційні процеси.

Оперативний лізинг – це договір лізингу, у результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, менший за той, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після завершення терміну договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Спільним для фінансового і оперативного лізингу є збереження права власності лізингодавця на об’єкт лізингу на весь термін договору лізингу. Перехід права власності до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Українське законодавство не лише чітко визначає два види лізингу, а й вирізняє різні форми лізингу.

 Під формами лізингу розуміють особливі відносини між сторонами лізингового договору.

Відповідно до чинного законодавства, виокремлено такі форми лізингу:

– зворотній лізинг передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому у лізинг. Після завершення строку договору лізингу товаровиробник має право викупити лізингове майно і таким чином відновити право власності на нього;

– пайовий лізинг являє собою здійснення лізингу за участі суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80% вартості набутого для лізингу майна. Характерною особливістю такого лізингу є надання лізингодавцю права залучати до фінансування купівлі майна для лізингу кошти інших кредиторів (банків, страхових та пенсійних фондів тощо).

Такий вид фінансування купівлі майна для лізингу дає змогу лізинговій компанії здійснювати великі й дорогі лізингові проекти, розширювати лізингову діяльність;

– міжнародний лізинг базується на договорі лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Він відкриває можливість для вітчизняного лізингоодержувача отримати в користування сучасну високопродуктивну техніку з будь-якої країни й досягти завдяки цьому конкурентних переваг на ринку.

Варто зазначити, що країна-лізингоодержувач заощаджує час і фінансові ресурси, які б знадобилися для розроблення та впровадження такої техніки [5].

Крім того, товаровиробники-лізингоодержувачі мають можливість скористатися світовими досягненнями науково-технічного прогресу, навіть якщо в них відсутня в достатній кількості іноземна валюта. У договорі лізингу може бути передбачена компенсаційна виплата лізингових платежів продукцією, що виробляється на лізинговому майні чи за його допомогою.

Слід мати на увазі, що, за оцінкою фахівців Міжнародної фінансової корпорації, українські законодавчі та нормативні акти, що регулюють експорт об’єктів та отримання платежів із-за кордону, не повною мірою сприяють здійсненню договорів міжнародного експортного фінансового лізингу для вітчизняних лізингодавців. Проте угоди лізингу для іноземних лізингодавців, які ввозять об’єкти лізингу на українську територію, є досить вигідними і на практиці регулярно виконуються. Це слід враховувати при використанні цієї форми лізингу.

 

Розділ 2. Характеристика договору лізингу та його особливості

2.1. Види лізингу

Відсутність єдиного підходу до проведення класифікації видів лізингу пов’язана передусім з різним баченням його сутності, неузгодженістю визначення класифікаційних ознак, об’єднанні декількох видоутворюючих ознак в одному виді.

Визначення сутності лізингу впливає на підхід науковця до класифікації видів лізингу. Тому, розглядаючи особливості трактування окремими вченими специфічних ознак лізингу, важливо акцентувати увагу на їхньому баченні лізингу як економічної категорії. Наприклад, Н. Коваленко та Ю. Човнюк розглядають лізинг як комплекс економічних відносин, що виникає у зв’язку з купівлею у власність майна та його подальшим наданням у тимчасове платне користування [6].

Оскільки лізинг виражає певну взаємодію елементів виробничих сил та виробничих стосунків, то він має матеріально-речову основу та соціально-економічну форму.

 Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності і спільної економічної діяльності по вертикалі і горизонталі (з власником, суспільством тощо), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речовий бік лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх або частини речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування [3, с. 126–127]. Аналізуючи вищесказане, визначальними ознаками лізингу є:

- тип орендуючого майна визначається орендарем;

- присутність посередника, який бере на себе зобов’язання власника майна;

- термін лізингу близький до періоду амортизації майна;

- періодична, але гнучка виплата лізингових платежів;

- можливість викупу лізингового майна.

Аналіз літературних джерел та власні дослідження дають змогу класифікувати лізинг за такими ознаками [2–4]:

1. За обсягом зобов’язань лізингодавця:

- фінансовий лізинг (лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший від терміну, за який амортизується 75 % вартості об'єкта лізингу, визначеної у день укладення договору);

- оперативний лізинг (передача у користування майна багаторазового використання на термін, за часом коротший, ніж його економічний термін служби, і неповною амортизацією устаткування протягом оренди).

2. За тривалістю угод:

- короткостроковий (до одного року);

- середньостроковий (від одного до трьох років);

- довгостроковий (понад три роки).

3. За масштабом ринку, де проводяться лізингові операції:

- внутрішній (суб’єктами лізингу є резиденти однієї країни);

- міжнародний (здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або коли майно чи платежі перетинають державні кордони):

- експортний (угода, за якої постачальник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а орендар – зарубіжна компанія);

- імпортний (операція, за якої лізингова фірма знаходиться в країні орендаря, а постачальник – закордонна компанія);

- транзитний ( угода, усі учасники якої знаходяться у різних країнах).

4. За відношенням до орендованого майна:

- чистий (за якого усі витрати, пов’язані з експлуатацією лізингового майна, реалізацією права економічної власності несе лізингоодержувач);

- повний (передбачає обов’язкове повне технічне обслуговування лізингового майна, його ремонт, страхування лізингодавцем та за його рахунок);

- частковий (характеризується виконанням лізингодавцем окремих функцій з обслуговування майна).

5. За наміром учасників:

- терміновий (здійснюється одноразова оренда майна);

- поновлюваний (договір продовжується після закінчення першого терміну контракту).

6. За рухом майна між учасниками:

- прямий (оренда, яка передбачає придбання лізингодавцем у підприємства-постачальника майна в інтересах орендаря);

- непрямий (передача майна у лізинг від постачальника лізингоотримувачу через лізингову компанію);

7. За складом учасників (суб’єктів) угоди:

- роздільний (ускладнений варіант фінансового лізингу, який передбачає участь в угоді кількох компаній та фінансових установ);

- зворотний (двостороння угода, згідно з якою власник обладнання продає його лізинговій компанії і одночасно укладає з нею договір лізингу на те саме обладнання як лізингоотримувач).

8. За ступенем новизни майна:

- з перших рук (здійснюється лізинг нового майна);

- з других рук (передача майна, яке було у використанні, в лізинг).

9. За об’єктом:

- лізинг рухомого майна (об'єктами лізингу є: транспортні засоби (вантажні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна, будівельна техніка, верстати, засоби обчислювальної техніки, інше виробниче обладнання, механізми та прилади);

- лізинг нерухомого майна (об'єктами лізингу є будівлі та споруди виробничого призначення).

10. За формою лізингових платежів:

- з грошовими платежами (платежі здійснюються у грошовій формі);

- лізинг з компенсаційними платежами (платежі здійснюються у формі постачання товарів, вироблених на цьому обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг);

- лізинг зі змішаними платежами (поєднуються вищеназвані форми оплати).

11. За методом нарахування лізингових платежів:

- фіксований (загальна сума платежів нараховується рівними частками протягом усього терміну договору відповідно до погодженої сторонами періодичності);

- з авансом (лізингоотримувач під час укладання договору виплачує лізингодавцю аванс у погодженому сторонами розмірі, а інша частина загальної суми лізингових платежів (за мінусом авансу) нараховується й сплачується протягом терміну дії договору, як і під час нарахування платежів з фіксованою загальною сумою);

- “мінімальних платежів” (у загальну суму платежів включаються: сума амортизації лізингового майна за увесь термін дії договору, плата за використані лізингодавцем позикові кошти, комісійна винагорода й плата за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором).

12. За періодичністю внесення лізингових платежів:

- одноразові (здійснюються після поставки об’єкта лізингу та підписання сторонами акта приймання устаткування);

- періодичні (щомісячні, щоквартальні, щорічні платежі).

13. За способом фінансування:

- за рахунок власних коштів (використання власного капіталу для фінансування лізингових програм);

- за рахунок залучених коштів (здійснюється шляхом отримання лізингодавцем довгострокової позики в одного (простий варіант) або у кількох (складний варіант) кредиторів на суму близько 80 % зданих в оренду активів);

- роздільний (характеризує лізингову угоду, в якій лізингодавач придбає об'єкт оренди частково за рахунок власного капіталу, частково — за рахунок позиченого).

14. За цільовим призначенням:

- дійсний (повинен відповідати чинному законодавству та економічному змісту лізингу);

- фіктивний (спекулятивного характеру і розрахований на одержання прибутку за рахунок діючих у країні податкових та інших пільг).

15. За наслідками для лізингокористувача після закінчення терміну лізингової угоди:

- з правом продовження терміну договору (передбачає можливість продовження терміну лізингової угоди);

- з правом купівлі орендованого майна (надається можливість купівлі орендованого майна після закінчення терміну лізингової угоди);

- без права продовження терміну договору або купівлі майна (не передбачаються жодні домовленості на період після закінчення терміну лізингової угоди).

16. За метою використання:

- господарський лізинг (прямо пов'язаний з переоснащенням виробництва не шляхом купівлі машин та устаткування, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу);

- амортизаційний (здійснюється з метою використання амортизаційних та податкових пільг);

- спекулятивний (здійснюється недоцільне використання як податкових, так і амортизаційних пільг, з метою одержання прибутку).

 

2.2. Суб’єкти і об’єкти договору лізингу

 

2.3. Права і обов’язки суб’єктів договору лізингу

 

2.4. Стадії укладення договору лізингу

Досліджуючи зарубіжний і вітчизняний досвід правового забезпечення лізингової діяльності, більшість спеціалістів дійшли висновку, що процес і реалізація лізингових угод передбачає певну послідовність чітко контрольованих дій у наступних трьох стадіях:

1) підготовка і обґрунтування лізингового договору;

2) юридичного оформлення лізингового договору;

3) здійснення моніторингу виконання лізингової угоди.

Насамперед слід вирішити питання, чи є договір лізингу двосторонньою чи багатосторонньою угодою. Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоотримувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоотримувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний термін і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм(оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законодавством. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не передбачено законом [2].

На думки І.А.Решетнік, є «глибоко обґрунтоване підґрунтя необхідності визначення багатостороннього характеру договору лізингу», оскільки «маються на увазі майнові відносини, які склалися наступним чином: одна сторона (потенційний лізингоодержувач), в силу недостатніх фінансових коштів для придбання майна у власність, або якщо є необхідність лише у тимчасовому його використанні, звертається до іншої сторони (потенційного лізингодавця) із проханням придбати необхідне майно у третьої сторони (продавця) і надати майно лізингоодержувачу в тимчасове володіння і користування. Отже, у даному випадку йдеться про систему майнових відносин, які виникають у зв’язку із придбанням лізингодавцем у власність вказаного лізингоодержувачем майна у визначеного продавця з наступним наданням цього майна у тимчасове володіння і користування за визначену плату».

Також І.А. Решетнік робить висновок, що в основі лізингу – трьохстороння угода. Визначення цього факту сприяло б оптимізації юридичної конструкції договору лізингу і врешті ефективному регулюванню лізингових відносин, відповідно потреб кожного їх учасника.

О.В. Кабатова вважає, що в основі лізингу лежить трьохсторонній правочин, однак складається він із двох договорів: купівлі-продажу і передачі обладнання в тимчасове користування. Автор підкреслює, що «ця досить складна структура становить єдиний комплекс відносин, оскільки жоден з його елементів не може існувати самостійно без зв’язку з іншими.

В.В.Вітянський відзначає, що «ніякого трьохстороннього правочину, що породжує якесь єдине лізингове зобов’язання не існує. Замість цього лізингові відносини опосередковуються двома договорами: договором лізингу і договором купівлі-продажу, останній з яких є договором на користь третьої сторони».

Регулюючи питання оформлення лізингового правочину, законодавець у статті 5 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає лише істотні умови та письмову форму укладення договору лізингу, залишаючи інші питання юридичного оформлення договору лізингу на розсуд сторін [3].

Подальші взаємовідносини між сторонами на даній стадії, як правило базуються на наступних документах. Будь-яка лізингова угода починається з отримання лізингодавцем заявки від майбутнього лізиноодержувача на купівлю майна (обладнання) та здавання його в тимчасове користування. Заявка складається у довільній формі, але в ній обов’язково повинно бути зазначено найменування майна, його техніко-економічні характеристики, а також місцезнаходження потенційного постачальника та його реквізити.

Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію і отримання лізингодавцем рахунків за поставлену продукцію, останній зобов’язується виконувати одну із своїх функцій у лізингових відносинах – провести оплату загальної вартості поставки. Якщо під час прийняття обладнання виявлені дефекти, які можна усунути, то лізингоодержувач повинен їх перелічити в акті приймання в експлуатацію. При цьому в акті зазначається строк, не пізніше якого постачальник повинен усунути перелічені дефекти. Невиконання постачальником вимог лізингодавця є підставою для розірвання договору. Таким чином, підписання акта приймання є важливим моментом лізингової угоди, тому що з цього моменту починається дія лізингового договору, і до лізингоодержувача переходять деякі права і обов’язки, а саме: починається строк відліку лізингового договору; лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність обладнання, за гарантійне зобов’язання постачальника та за витрати, які можуть виникнути в результаті використання майна; ризик випадкової втрати, псування обладнання переходить до лізингоодержувача; усі права лізингодавця щодо постачальника, які дають можливість прямо пред’явити претензії відносно якості обладнання, ремонту і гарантійного обслуговування, переходить до лізенгоодержувача.

Передача лізингоодержувачем своїх прав і обов’язків третій стороні дозволяється тільки при згоді лізингодавця.

Лізинговий договір обов’язково повинен містити розділ (підрозділ) про страхування, в якому зазначаються порядок страхування майна та дії, які повинні бути вчинені при виникненні страхового випадку. Як правило, всі ризики щодо доставки майна несе лізингодавець, а всі ризики після підписання акта приймання – лізингоодержувач. Контроль за додержанням умов лізингового договору, як і договору страхування, лізингодавець повинен здійснювати постійно разом із страховиком. Це дає можливість аналізувати хід виконання лізингового договору, своєчасно вносити корективи в дії лізингоодержувача, допомагати йому уникати збільшення факторів ризику. Крім цього, у договорі зазначаються характер лізингових ризиків, які можуть виникнути при експлуатації об’єкта лізингу, дій сторін і компенсація можливих витрат.

Всі спори між суб’єктами договору лізингу, які не можуть бути вирішені на підставі взаємного погодження інтересів і компромісу, розглядаються у суді.

Договір лізингу укладається в двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.