« Назад

1. Мета та підстави участі у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

У цивільному процесуальному законодавстві закріплений принцип диспозитивності цивільного судочинства, однак в окремих випадках закон свідомо допускає відступ від цього правила, зважаючи на необхідність захисту інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства та держави. Тому відповідно до ст. 3 ЦПК до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, державні чи суспільні інтереси. Ця норма є проявом дії принципу публічності у цивільному процесі.

Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб:

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,

- органи державної влади та місцевого самоврядування,

- прокурор,

- фізичні та юридичні особи.

Вказані особи не мають у справі матеріально-правової заінтересованості, оскільки не захищають особистих інтересів. Виходячи із соціальної сутності держави, яка закріплена у Конституції України, утвердження і забезпечення прав і свобод людини проголошено головним обов’язком держави, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України). Це загальний принцип, однак у системі державних органів визначено окремі з них, які надіються функціями захисту прав людини і громадянина чи створення умов для цього. Такими повноваженнями можуть бути наділені й недержавні організації, а також юридичні та фізичні особи.

МЕТОЮ УЧАСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ є захист прав, свобод та інтересів іншої особи, з якою цей орган чи особа не перебувають у відносинах представництва.

Для деяких органів чи осіб така діяльність складає частину повноважень (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи опіки та піклування та ін.).

Для інших – це право може бути надане в силу вказівки закону (наприклад, представник психіатричного лікувального закладу у справах про обмеження фізичної особи у дієздатності чи визнання її недієздатною).

Якщо відповідний орган чи особа захищають у цивільному судочинстві особисті інтереси, то вони займають процесуальне становище сторони чи третьої особи з наділенням їх відповідним правовим статусом, визначеним цивільним процесуальним законодавством.

ПІДСТАВИ УЧАСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ органів та осіб, які захищають права, свободи та інтереси інших осіб,

Нормативні. Нормативною підставою участі у цивільному процесі органів та осіб, яким надано право захищати інтереси інших осіб, є норми цивільного процесуального права й інших галузей права, які надають їм повноваження захищати права та інтереси інших осіб. Так, наприклад, правовими підставами участі прокурора у цивільному процесі є Конституція України (ст.ст. 121-123), Закон України «Про прокуратуру», ЦПК, а також норми галузевого законодавства, накази Генерального прокурора України.

Фактичні. Фактичною підставою може виступати ініціатива цих органів чи осіб, закріплена у поданій до суду заяві. Також це може бути постановлення судом ухвали про залучення до участі у справі відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прокурора та ін.

Процесуальне становище органів та осіб, яким надано право захищати інтереси інших осіб

- відносяться до осіб, які беруть участь у справі;

- мають юридичну заінтересованість. Характер їхньої заінтересованості не особистий, а, як правило, службовий посадовий, тому вони і не мають матеріально-правової заінтересованості;

- загальні правила участі у цивільному процесі органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст.ст. 45-46 ЦПК.

Прокурора і орган державної влади та місцевого самоврядування об’єднує те, що вони є виразниками інтересів держави, і внаслідок цього можлива їх заміна, але водночас держава як носій інтересів замінена бути не може. Саме це відрізняє державу як матеріально заінтересовану особу від прокурора і органу державної влади та місцевого самоврядування, які займають різне процесуальне становище, завжди виступають на захист інтересів держави, хоча й діють від свого імені, а не від імені держави.

При зверненні до суду в захист прав і інтересів інших осіб повинні бути дотримані наступні умови:

- особа, у чиїх інтересах порушується справа, повинна мати право на звернення до суду;

- у компетенції даного органу передбачена можливість порушення певної категорії справ;

- орган, що звертається до суду для захисту прав і інтересів іншої особи, не є суб'єктом спірних матеріальних правовідносин;

- дотримано порядок пред'явлення позову.

2. Участь прокурора у цивільному процесі

Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Прокурор як особа, яка бере участь у справі, наділяється комплексом процесуальних прав та, будучи кваліфікованим фахівцем у галузі права, може сприяти суду в дослідженні обставин справи, подавати свої доводи, висловлювати міркування, подавати докази, які можуть бути у прокурора, якщо особи попередньо зверталися за захистом своїх прав у прокуратуру, тобто сприяти суду у встановленні істини у справі та реальному захисті прав суб’єктів цивільних процесуальних відносин.

Разом з тим здійснюється прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин, крім суду.

Мета участі прокурора представництво інтересів громадянина або держави

Завдання прокурора

- Сприяння судові у виконанні вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справи;

- Своєчасне вжиття заходів до усунення порушень закону.

Прокурор займає особливе процесуальне становище у справі. Він виступає як посадова особа, а не як позивач, заявник чи представник.

Види участі прокурора:

- обов'язкова участь, яка визначається законом (наприклад, у справах про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку), або, якщо суд, вирішуючи питання про склад учасників процесу визнає участь прокурора у процесі обов’язковою;

- факультативна участь, яка передбачає можливість подання прокурором заяви про захист прав, свобод чи інтересів інших осіб, однак, на підставах, визначених законом (наприклад, порушення справи про визнання шлюбу недійсним).

Форми участі прокурора:

- ініціювання процесу;

- участь у справі, що вже почалась.

Цивільно-правова суб’єктивність прокурора:

- прокурор захищає інтереси заявника і державні

- заінтересованість прокурора в справі має державний характер

- прокурор є службовою особою державного органу – прокуратури і діє без спеціальних доручень цього органу на підставі Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та службового становища, виконує покладені на органи прокуратури завдання і функції.

- відмова прокурора від поданої ним заяви не позбавляє заявника права вимагати від суду розгляду справи по суті.

- прокурор користується правами та обов'язками особи, в інтересах якої він діє, за винятком права укладати мирову угоду.

3. Участь у цивільному процесі органів державної влади та органів місцевого самоврядування

У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Вони можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Мета участі у процесі

Здійснення покладених на них функціональних обов'язків щодо захисту інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів, сприяння всебічному, повному встановленню судом усіх обставин справи, надання допомоги заявникам і заінтересованим особам у забезпеченні захисту їхніх прав та інтересів.

Органами державної влади є: органи виконавчої влади, Верховна Рада України та її апарат, Рахункова палата, Президент України тощо.

Органами місцевого самоврядування є: сільські, селищні, міські, районні, обласні ради та їх виконавчі органи; створені у порядку встановленому законом будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення.

Форми участі:

- ініціювання процесу шляхом пред’явлення заяви;

- обов’язкова участь у справі, що вже почалася;

- надання висновку:

а) обов’язкове надання висновку

б) факультативне надання висновку

Ініціювання процесу шляхом пред’явлення заяви

Органи й особи, яким надане право захищати права, свободи й інтереси інших осіб, звертаються до суду із заявою, у якій повинні бути зазначені підстави такого звернення. Наприклад, органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які мають право подавати до суду позови про захист прав споживачів. Органи опіки та піклування мають право подавати до суду заяву про обмеження цивільної дієздатності.

Обов’язкова участь у справі, що вже почалася

Відповідно до закону (ЦПК України, Сімейний кодекс України) органи опіки і піклування обов’язково беруть участь у справах про визнання особи недієздатною чи обмеження її у дієздатності, усиновлення та ін. Суд не може розглядати такі справи без їх участі.

Надання висновку

Давати висновок по справі можуть тільки органи державної влади та місцевого самоврядування. Практика довела, що такі висновки мають велике значення для правильного вирішення справи. Необхідність дачі висновків обумовлюється наявністю питань, які вимагають для їх вирішення спеціального досвіду. Незалучення цих органів може привести до неправильного вирішення справи.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень.

З метою подання висновку в справі у цивільному процесі найчастіше беруть участь наступні органи:

- органи опіки та піклування – у справах, що торкаються інтересів дітей та інших недієздатних осіб (позбавлення батьківських прав, про скасування усиновлення);

- відділи соціального захисту населення – у справах окремого провадження, що порушуються з метою призначення пенсії (оголошення особи померлою);

- житлово-комунальні органи (виселення, розділ і обмін житлової площі, переобладнання житлових приміщень).

ВИСНОВОК подається до суду у письмовому вигляді і залежно від компетенції державного органу повинен містити чітку, вичерпну відповідь на питання, поставлені судом. Він повинен бути докладно мотивований. При цьому в його обґрунтування можуть бути покладені не тільки ті дані, які є у матеріалах справи, але і зібрані самим державним органом.

Відмінність висновку органу державної влади та місцевого самоврядування від висновку експерта:

1. Експертиза є спеціальним дослідженням, проведеним для одержання доказу в справі, а подання висновку державним органом – форма здійснення ним своєї компетенції;

2. орган державної влади та місцевого самоврядування є особою, яка бере участь у справі, тобто заінтересованим у результатах справи учасником процесу. Тому його висновок являє собою судження про те, яке рішення суду, з погляду компетентного суб’єкта, буде найбільш правильним. Висновок експерта являє собою думку фахівця про наявність або відсутність конкретного факту, сформовану в результаті спеціального фактичного дослідження;

3. Експерт попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а орган державної влади та місцевого самоврядування – ні.

Правосуб’єктність органів державної влади та місцевого самоврядування

- органи державної влади, місцевого самоврядування віднесені до осіб, які беруть участь у справі;

- вони користуються правами та обов'язками, передбаченими ст.27 ЦПК України;

- наділені правами особи, в інтересах якої виступають, але не мають права укладати мирову угоду

- відмова зазначених органів від поданої заяви або зміна заявлених ними вимог не позбавляє особу, на захист охоронюваних законом інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи по суті.

- права інших осіб захищаються тоді, коли вони збігаються з державними інтересами незалежно від волевиявлення цих осіб.