Лекція №4, Сторони в цивільному процесі
Код роботи: 5475
Вид роботи: Лекція
Предмет: Цивільне право
Тема: №4, Сторони в цивільному процесі
Кількість сторінок: 18
Дата виконання: 2010
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
1. Поняття сторін в цивільному процесі, їх права та обов’язки
2. Поняття належної та неналежної сторони. Порядок заміни неналежного відповідача
3. Процесуальна співучасть
4. Процесуальне правонаступництво
Рекомендовані джерела
Сторонами називаються учасники позовного провадження – позивач і відповідач. Їх характерною рисою є наявність протилежних інтересів. Справа у суді ведеться від імені та в інтересах сторін, на них поширюється правова сила рішення та покладаються судові витрати. На боці позивача або відповідача можуть виступати кілька осіб. Така ситуація отримала назву процесуальної співучасті.
Якщо у справі неправильно визначений відповідач, ЦПК України встановлює процесуальний порядок заміни неналежного відповідача.
У випадку вибуття зі справи сторони, передбачено можливість процесуального правонаступництва, що забезпечує можливість продовження справи та вирішення спору.
1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №40. – Ст. 492.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40. – Ст. 356.
3. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №1. – Ст. 1.
4. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №24. – Ст. 207.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 р.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про виключення майна з опису» №6 від 27.08.1976 р.
7. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р.
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2.
9. М. Й. Штефан Цивільне процесуальне право України. Академічний курс. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре» – 2005 р. – 624 с.
10. Цивільний процес: Навчальний посібник / За ред. Ю. В. Білоусова. – К. – 2006 р.
11. Цивільний процес України: Навчальний посібник / За ред. Ю. С. Червоного. – К. – 2006 р.
12. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За загальною редакцією С. С. Бичкової. – К.: Атіка, 2008. – 848 с.
13. Цивільне процесуальне право України: Підручник / Бичкова С. С., Бірюков І. А., Бобрик В. І., та ін.; За заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009.
14. С. Фурса, Є. Фурса, С. Щербак Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У двох томах. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006 р.
15. Гражданское процессуальное право: Учебник / С. А. Алехина, В. В. Блажеев и др.; Под ред. М. С. Шакарян. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 584 с.
1. Поняття сторін в цивільному процесі, їх права та обов’язки
Справи позовного провадження передбачають спір про право і, відповідно, наявність двох сторін. У статті 26 ЦПК України, яка визначає склад осіб, що беруть участь у справі, в першу чергу названі сторони, оскільки вони – необхідні учасники процесу.
Сторони – це основні суб’єкти позовного провадження, особисто заінтересовані у судовому рішенні, від імені та в інтересах яких ведеться справа, на яких поширюється матеріально-правова сила рішення і покладаються судові витрати.
Сторони мають протилежні юридичні інтереси стосовно один одного. Ці інтереси проявляються двояко:
- кожна сторона має у справі матеріально-правовий інтерес, який ґрунтується на цивільному правовідношенні;
- матеріально-правовим інтересом сторін до результату справи обумовлюється і їх процесуальний інтерес – винесення рішення певного змісту.
Ознаки сторін
- спір, що виник між сторонами, є предметом розгляду у цивільному процесі;
- наявність протилежних інтересів;
- заінтересованість у результатах розгляду справи (наявність одночасно матеріально-правового та процесуально-правового інтересу);
- процес ведеться від імені сторін;
- судове рішення адресується сторонам;
- на сторони поширюється матеріально-правова сила рішення;
- на сторони покладаються судові витрати.
Для того, щоб бути стороною у цивільній справі, достатньо мати лише цивільну процесуальну правоздатність. Для того, щоб безпосередньо здійснювати свої права у суді необхідно мати процесуальну дієздатність.
СТОРОНАМИ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ МОЖУТЬ БУТИ:
- фізичні особи
- юридичні особи,
- держава Україна,
- Автономна Республіка Крим,
- територіальні громади,
- іноземні держави
- інші суб’єкти публічного права, спір яких має вирішуватися судом
Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами у процесі є:
- ПОЗИВАЧ
- ВІДПОВІДАЧ
Позивач – це фізична, юридична особа або держава, яка звертається до суду для захисту своїх прав та інтересів, а також особа, в чиїх інтересах поданий позов прокурором, органами державної влади та іншими уповноваженими особами.
Відповідач – це фізична, юридична особа або держава, яка притягується за заявою позивача до участі у справі, за припущенням позивача про порушення чи оспорення його прав чи інтересів.
Сторони мають рівні процесуальні права та несуть рівні процесуальні обов’язки. Але рівність прав не передбачає їх тотожності. Рівність процесуальних прав та обов’язків полягає у наданні рівних можливостей для захисту своїх прав та інтересів.
Позивач має право на позов, а відповідач, у свою чергу, може подати заперечення проти позову або пред’явити зустрічний позов. Але право на позов не є тотожним праву на зустрічний позов.
Процесуальні права сторін – це встановлені та гарантовані законом можливості вибору поведінки щодо участі у суді при розгляді та вирішенні цивільної справи, які забезпечують отримання захисту своїх прав.
ЗАГАЛЬНІ ПРАВА СТОРІН ЯК ОСІБ, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ У СПРАВІ (СТ. 27 ЦПК УКРАЇНИ):
- знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги,
- знімати копії з документів,
- отримувати копії рішень, ухвал,
- брати участь у судових засіданнях,
- подавати докази, брати участь у їх дослідженні,
- вимагати законного складу суду,
- подавати клопотання, апеляційні та касаційні скарги.
СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВА СТОРІН (СТ. 31 ЦПК УКРАЇНИ):
Позивач має право:
- змінити предмет або підставу позову,
- збільшити або зменшити розмір позовних вимог,
- відмовитися від позову повністю або частково.
Відповідач має право:
- визнати позов повністю або частково,
- пред’явити зустрічний позов.
Сторони мають право:
- укласти мирову угоду,
- передати справу на розгляд третейського суду,
- вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.
ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН МОЖНА ПОДІЛИТИ НА ЗАГАЛЬНІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ.
ЗАГАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН:
- добросовісно користуватися своїми процесуальними правами,
- дотримуватися порядку в судовому засіданні,
- виконувати розпорядження головуючого.
СПЕЦІАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН (вони є різноманітними і залежать від характеру справи, стадії процесу і т. ін.):
- участь відповідача у проведенні судово-біологічної експертизи у справах про встановлення батьківства,
- повідомлення про третю особу без самостійних вимог,
- подання позивачем копій позовної заяви.
У передбачених законом випадках за невиконання процесуальних обов’язків винна сторона несе відповідальність (або зазнає негативних наслідків своєї поведінки). Так, якщо позивач не повідомляє про зміну свого місця проживання під час розгляду справи, то документи суд надсилає за адресою, яку має суд. В цьому випадку, позивач вважається належно повідомленим про певні процесуальні дії (ст. 77 ЦПК України).
2. Поняття належної та неналежної сторони. Порядок заміни неналежного відповідача
Звертаючись до суду, позивач має довести:
- наявність спірного правовідношення та належність спірного права саме йому («активна легітимація»),
- те, що відповідальність за порушення має нести саме зазначений відповідач («пасивна легітимація»).
Належна сторона – це особа, яка є суб’єктом спірного правовідношення.
Неналежна сторона – це особа, яка не є суб’єктом спірного правовідношення.
Неналежна сторона – процесуально правоздатна особа. Вона наділена всім обсягом прав та обов’язків, тобто, є суб’єктом процесу, стороною у справі. Тому не допускається відмова у прийнятті позовної заяви з мотивів пред’явлення позову неналежним позивачем чи до неналежного відповідача.
ЦПК України не допускає заміни неналежного позивача. Якщо неналежний позивач вимагає прийняти її заяву і розглянути справу, то суддя зобов’язаний прийняти заяву і порушити справу. Якщо у результаті розгляду справи буде встановлено, що позивач дійсно неналежний, суд ухвалить рішення про відмову йому у задоволенні позову.
Заміна неналежного відповідача відбувається у суді першої інстанції. Така дія може бути вчинена до ухвалення судового рішення. При цьому розгляд справи не припиняється.
ПОРЯДОК ЗАМІНИ НЕНАЛЕЖНОГО ВІДПОВІДАЧА
(ст. 33 ЦПК України)
Ініціатори заміни:
позивач
суд
Порядок заміни відповідача за ініціативою позивача
- згода позивача на заміну відповідача
- подання клопотання позивачем про заміну відповідача
- постановлення ухвали судом про заміну неналежного відповідача на належного
- вибуття неналежного відповідача із процесу
- вступ належного відповідача у процес
Порядок заміни відповідача за ініціативою суду
- відсутність згоди позивача на заміну відповідача
- постановлення ухвали суду про залучення до справи іншої особи як співвідповідача
- залишення у справі неналежного відповідача
Наслідки заміни неналежного відповідача або вступу у справу іншої особи як співвідповідача
- Після заміни відповідача, за клопотанням належного відповідача розгляд справи починається спочатку.
- Дії, вчинені неналежним відповідачем не мають значення для належного відповідача і ніяких прав чи обов’язків для нього не створюють. В цьому випадку виникає нове процесуальне правовідношення з участю належного відповідача.
- У разі встановлення неналежності відповідача та відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача суд залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Отже, у справі виникає співучасть.
- У випадку заміни неналежного відповідача може змінитися підсудність цивільної справи. У такому випадку суд може передати справу на розгляд іншому суду, якщо буде задоволене клопотання належного відповідача.
- З моменту постановлення ухвали про заміну неналежного відповідача новий відповідач наділяється всіма відповідними процесуальними правами та обов’язками.
- Позовна заява не змінюється.
3. Процесуальна співучасть
Процесуальна співучасть – це участь в одному процесі кількох позивачів або кількох відповідачів, інтереси та вимоги яких не є взаємовиключними.
Відповідно до статті 32 ЦПК України позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів.
ВИДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ СПІВУЧАСТІ
В залежності від кількості осіб на боці позивача чи відповідача, визначають три види співучасті:
- Активна співучасть – це такий вид співучасті, коли позивачами є дві або більше осіб, а відповідачем – одна особа. Така назва співучасті обумовлена тим, що справа порушується за ініціативою позивача і відповідач залучається також за ініціативою позивача.
- Пасивна співучасть – це такий вид співучасті, коли позивачем є одна особа, а відповідачем – дві або більше осіб.
- Змішана співучасть – це такий вид співучасті, коли і позивачами і відповідачами є дві або більше осіб.
Залежно від характеру матеріально-правових зв’язків між суб’єктами спірних правовідносин розрізняють два види процесуальної співучасті:
- Обов’язкова співучасть – це такий вид співучасті, коли неможливо вирішити справу без залучення у процес всіх суб’єктів спірного правовідношення (наприклад, вимога про право на спадщину або про визнання заповіту недійсним може бути розглянута за участі всіх спадкоємців за законом).
- Факультативна співучасть – це такий вид співучасті, який ґрунтується на доцільності спільного розгляду позовних вимог кількох позивачів або до кількох відповідачів. Тобто, не обов’язково залучати всіх суб’єктів певного правовідношення, щоб вирішити питання про права чи обов’язки одного з них (напр., за позовами, що виникають із однорідних вимог).
ВИНИКНЕННЯ СПІВУЧАСТІ
1. Спільне пред’явлення позову кількома позивачами до одного відповідача
2. Спільне пред’явлення позову до кількох відповідачів.
3. Співучасть може виникнути за ініціативою суду у тих випадках, коли у процес мають залучатися співвідповідачі (обов’язкова співучасть).
4. Відповідно до ч.1 ст. 126 ЦПК України суд має право об’єднати в одне провадження кілька однорідних вимог за позовами одного і того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів, або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача.
ПІДСТАВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ СПІВУЧАСТІ
(ч. 2 ст. 32 ЦПК України):
- предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів (напр., позови, що виникають із права спільної власності);
- права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави (напр., позови, що виникають у випадку заподіяння шкоди кількома особами);
- предметом спору є однорідні права і обов’язки (напр., позови про виплату заробітної плати, які пред’являються кількома працівниками до одного роботодавця, позов ЖЕКу до кількох власників квартир).
За наявності хоча б однієї із підстав допускається співучасть.
Основна мета інституту процесуальної співучасті – ухвалення правильних рішень та їх стабільність
Суттєвою ознакою співучасників є те, що співучасники не перебувають у стані спору між собою. Навіть, якщо між ними виникають спори щодо розміру належної частки, то їх вимоги не виключають одна одну.
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СПІВУЧАСНИКІВ
- Співучасники користуються правами і несуть обов’язки сторін у процесі.
- Кожен із позивачів або відповідачів відносно до іншої сторони виступає самостійним учасником процесу і у своїх діях не залежить від інших співучасників.
- Співучасники можуть доручити ведення справи одному із них. Таке доручення має бути належно оформлене.
- Співучасники можуть оскаржувати судові рішення самостійно, або приєднуватися до скарг інших співучасників.
За наявності процесуальної співучасті суд ухвалює спільне рішення, в якому визначаються права і обов’язки кожного із співучасників. Це рішення є об’єднаним, в ньому повинна міститися відповідь за кожною вимогою.
4. Процесуальне правонаступництво
Процесуальне правонаступництво – це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв’язку із вибуттям із процесу суб’єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов’язки правопопередника, і він продовжує у процесі участь останнього.
Підстава процесуального правонаступництва – наступництво у матеріальних правовідносинах, які мають майновий, але не особистий характер. У матеріальному праві допускається правонаступництво у випадках загального (універсального) наступництва у суб’єктивних правах – спадкування, реорганізація юридичної особи, та часткового (сингулярного) наступництва, переходу окремого суб’єктивного права – уступки вимоги, прийняття боргу на себе.
Процесуальне правонаступництво завжди загальне, так як правонаступник продовжує участь правопопередника в повному обсязі процесуального правовідношення, тобто в усіх процесуальних правах та обов’язках, незалежно від того, який вид наступництва настав у матеріальних правовідносинах. При цьому незалежно від умов матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Процесуальне правонаступництво виключається у випадках, коли не допускається наступництво у матеріальному праві, зокрема, коли вимога нерозривно пов’язана із особою позивача чи відповідача (за позовами про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поновлення на роботі), а також, коли наступництво суперечить закону або договору.
1. Правонаступництво настає у випадку смерті фізичної особи. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті, то підставою правонаступництва є також оголошення особи померлою. У випадку смерті фізичної особи правонаступництво не допускається, коли відповідні відносини припиняються із її смертю.
2. Припинення юридичної особи. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам-правонаступникам (внаслідок злиття, приєднання, поділу і перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ліквідація юридичної особи не тягне за собою матеріального правонаступництва, а значить і процесуального, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язань ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу (наприклад, за ст. 609 ЦК України).
3. Процесуальне правонаступництво настає у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні.
ПОРЯДОК ВСТУПУ ПРАВОНАСТУПНИКА У ПРОЦЕС
- Процесуальне правонаступництво можливе у будь-якій стадії процесу.
- Вступ у справу правонаступника оформляється ухвалою суду.
Під час виконавчого провадження звернутися до суду із заявою про заміну вибулої сторони її правонаступником може державний виконавець (за власною ініціативою або за заявою сторони) або сама заінтересована особа (ст. 378 ЦПК України, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
- Вступаючи у процес правонаступник повинен обґрунтувати своє наступництво, наприклад, надати свідоцтво про право спадкування, документ про реорганізацію юридичної особи, договір про переведення боргу або про переуступку вимоги. Суддя може відмовити у допуску до участі у справі правонаступника, якщо він не доведе своє право на наступництво.
- При заміні правопопередника-позивача потрібне клопотання про вступ правонаступника (відповідно до принципу диспозитивності). Якщо такої згоди немає, провадження у справі має закриватися.
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПРАВОНАСТУПНИКА
Правонаступнику переходять всі процесуальні права та обов’язки правопопередника.
НАСЛІДКИ ВСТУПУ ПРАВОНАСТУПНИКА У ПРОЦЕС
- Процесуальне правовідношення зберігається, процес продовжується.
- Розгляд справи спочатку не починається.
- Всі дії, вчинені правопопередником у процесі, обов’язкові для правонаступника. Правонаступник не може мотивувати свою певну вимогу тим, що він не брав участі у справі або що він не згоден із діями правопопередника.
- У випадку настання обставин для правонаступництва при розгляді справи у суді першої інстанції або при виконанні судового рішення, провадження у справі (чи виконавче провадження) має бути зупинено до визначення правонаступника.
За аналогією з правонаступництвом позивача може мати місце процесуальне правонаступництво третьої особи із самостійними вимогами. Оскільки така третя особа має всі права позивача, то, відповідно, щодо неї можливе правонаступництво.