Дипломна робота Фінансово-правове регулювання валютного ринку України

« Назад

Висновки

Одержані в ході дослідження результати в сукупності розв’язують науково-практичну проблему фінансово-правового регулювання валютного ринку України з урахуванням особливостей, пов’язаних з інтеграцією України в світовий економічний простір, що дозволило сформулювати такі висновки:

1. Під фінансово-правовим регулюванням валютного ринку України слід розуміти комплекс необхідних засобів впливу на його суб’єктів з метою упорядкування їх діяльності, забезпечення виконання норм валютного законодавства, збереження якісної специфіки, вдосконалення й подальшого розвитку. Об’єктом фінансово-правового регулювання, у рамках проведеного дослідження, запропоновано вважати безпосередньо валютний ринок, а предметом – національну та іноземну валюту, що забезпечує функціонування валютного ринку.

Механізм фінансово-правового регулювання валютного ринку визначено як складову частину системи правового регулювання, що забезпечує формування валютної політики, визначає порядок обігу і використання валюти як всередині країни, так і за її межами. При цьому фактори управління валютним ринком можуть бути внутрішніми (що формуються в Україні й залежать від внутрішньої економічної політики) й зовнішніми (які залежать від світових тенденцій та діяльності міжнародних валютно-фінансових організацій).

2. Проведення ретроспективного аналізу фінансово-правового регулювання валютного ринку Україні свідчить, що його дія забезпечується головним чином завдяки підзаконним нормативно-правовим актам, інструкціям, положенням, листам Національного банку України, Державної фіскальної служби України та інших державних органів, що вимагає впорядкування норм валютного законодавства України, проведення систематизації чинних правових норм, які регулюють діяльність резидентів та нерезидентів на валютному ринку України. Отже, реальною потребою сьогодення є прийняття Закону України «Про валютне регулювання і валютний контроль», який дозволив би більш детально визначити види валютних операцій в Україні, правовий режим їх здійснення, правовий статус осіб, які здійснюють операції з валютними цінностями; уникнути дублювання правового регулювання одних і тих же відносин та невизначеності правового регулювання інших; визначити компетенцію усіх органів, які здійснюють правове регулювання в сфері валютних правовідносин.

3. Надана порівняльна характеристика фінансово-правового регулювання валютного ринку зарубіжних країн свідчить про цілеспрямований шлях більшості країн світу від жорстких валютних обмежень до лібералізації валютних операцій. Існує три режими національного валютного регулювання залежно від ступеня державного втручання: валютна монополія держави, за якої національна грошова одиниця не підлягає конвертації та є замкненою валютою; наявність системи валютних обмежень при проведенні певних операцій, коли національна грошова одиниця має тенденцію до виходу за межі внутрішнього грошового ринку й стає обмежено конвертованою; відсутність валютних обмежень, коли національна грошова одиниця виходить на світовий валютний ринок і стає вільно конвертованою.

Політика валютного регулювання більшості країн реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. За допомогою обмежень (у виді норми, заборони, правила тощо), держава має можливість регулювати ситуацію на валютному ринку, відповідно до економічного стану та стану грошового ринку. У той же час цей інструмент має переважно адміністративний характер і суперечить тенденції лібералізації валютних відносин. Визначено, що стан валютного ринку кожної країни залежить від політики державного регулювання економіки, від ступеня втручання державних органів у валютно-кредитні та фінансові відносини, які здійснюються через валютне регулювання, спрямоване на підтримку стабільного валютного курсу й вирівнювання платіжного балансу.

4. Аналіз особливостей реалізації контролю за валютно-курсовою політикою України дозволяє стверджувати, що організаційно-правове забезпечення формування та реалізації валютно-курсової політики держави складається з визначення цілей, форм та засобів реалізації валютної політики, підстав трансформації режиму валютного курсу, нормативного закріплення валютної стратегії держави з урахуванням тенденцій розвитку світових та регіональних валютних систем. Розробка концептуальних засад валютної політики України повинна здійснюватися за обов’язкової участі представників Національного банку, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства закордонних справ, Державної фіскальної служби, Державної митної служби, а також провідних науковців країни. Для координації зусиль з розробки Концепції валютної політики та її подальшої реалізації запропоновано створити Координаційну валютно-фінансову раду при Президентові України, що могла б забезпечити проведення єдиної й збалансованої грошово-кредитної, валютної та фінансової політики, як складової державної політики України.

5. Економіко-правові засади валютного курсу України спрямовані на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин і на досягнення стійкого економічного росту, рівноваги платіжного балансу, зниження росту безробіття й інфляції в країні. Воно здійснюється за допомогою: валютної політики (девізна, дисконтна політика, валютна інтервенція тощо) і протекціоністських заходів (валютна блокада, заборона на вільну купівлю-продаж іноземної валюти, регулювання міжнародних платежів, руху капіталів, репатріації прибутку, руху золота, цінних паперів і т. ін.).

Для забезпечення оптимальної гнучкості номінального обмінного курсу за переходу від таргетування обмінного курсу до таргетування інфляції необхідно визначити оптимальну курсову динаміку гривні в реальному та номінальному вимірі; запропонувати інструменти забезпечення валютної стабільності; підвищити стійкість суб’єктів валютного ринку до курсових коливань.

6. При дослідженні особливостей взаємодії валютного ринку України із суб’єктами світового валютного ринку з’ясовано, що на національну валютну політику України суттєво впливають тенденції міждержавного валютного регулювання, яке забезпечується існуванням світових та регіональних (міжнародних) валютних систем. Так, завдяки членству в МВФ, Україна може отримувати досить вагомі кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації своєї валюти та залучення іноземних інвестицій. Але кредити МВФ надаються лише за умови виконання країною взятих на себе зобов’язань. Жорсткі монетарні обмеження гальмують функціонування внутрішніх важелів економічного зростання і нагромадження національних капіталів. Тому критерієм оцінки ефективності взаємодії з МВФ повинна стати відповідність вимог МВФ національним економічним інтересам та загальному економічному курсу країни.

Значний вплив на валютний ринок України має перехід країн ЄС на єдину валюту – євро. Тому план заходів щодо вступу України до ЄС крім загальних питань адаптації українського законодавства до вимог ЄС потребує глибокого вивчення проблеми вступу в Європейський економічний і валютний союз, що пов’язане з використанням євро у національному грошовому обігу.

7. У рамках проведеного дослідження визначено, що функціонування системи правового регулювання контролю за валютним обігом України забезпечується за рахунок діяльності усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) для вироблення і здійснення регулюючих, організуючих, координуючих та караючих впливів на суб’єктів валютних правовідносин. Основним документом, який визначає повноваження державних органів у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Але цей документ визначає повноваження не всіх органів правового регулювання, причетних до функціонування валютного ринку. У зв’язку із цим, в Законі України «Про валютне регулювання і валютний контроль» необхідно визначити, що систему органів правового регулювання контролю за валютним обігом України утворюють органи, наділені повноваженнями у сфері валютного регулювання і валютного контролю, до складу яких входять як вищі органи загальноправового регулювання, так і відповідні центральні органи виконавчої влади, а саме: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державна фіскальна служба України, Державна митна служба України.

8. При складанні сучасної системи класифікації валютних операцій та методів контролю за валютним ринком в Україні доведено, що правове регулювання валютним ринком України здійснюється за допомогою застосування як адміністративних, так і економічних методів. Адміністративні методи встановлюють обмеження щодо порядку здійснення валютних операцій, виходячи з виду, суб’єктів та призначення цих операцій. Економічні методи формують ринкові умови здійснення валютних операцій, залежно від укладених договорів і спрямовані на об’єднання інтересів держави і суб’єктів валютного ринку. Економічні методи реалізуються за рахунок застосування облікової політики НБУ, валютних інтервенцій, регулювання режиму валютного курсу та інших форм валютної політики. Потребою сьогодення є поступове збільшення ваги економічних методів у регулюванні валютних операцій, що буде сприяти процесам лібералізації валютного ринку країни.

Одним з головних методів правового регулювання, спрямованих на захист валютного ринку України, визначено ліцензування валютних операцій, яке передбачає спеціальні вимоги до банків для отримання відповідної ліцензії, порядок її отримання, анулювання та зміни, а також відповідальність за проведення резидентом або нерезидентом валютної операції без ліцензії або після її анулювання.