Реферат Мусульманське право

Вступ

1. Поняття мусульманського права

2. Школи мусульманського права

3. Основні джерела ісламського права

4. Система мусульманського права та її структура

Висновки

Cписок використаних джерел

Останнім часом взаємини миру мусульманського і не мусульманського досить сильно загострилися, притім приклади цьому можна знайти як в Україні, так й в інших країнах. Дослідження ісламу та мусульманського права є досить актуальним для української науки з декількох причин.

По-перше, в Україні спостерігається нестача знань про інші правові системи, у тому числі про мусульманське право. Так, ще за часів СРСР науковців, які досліджували цю проблематику, можна було перерахувати на пальцях однієї руки. В Україні, на жаль, ця тенденція збереглася. Останнім часом було надруковано всього одну спеціалізовану роботу з ісламського права. Водночас іслам є релігією, яка найбільш динамічно розвивається в сучасному світі. Майже кожен п’ятий у світі сповідує іслам. За останні 50 років мусульманська громада збільшилася на 235% та налічує зараз близько 1,6 млрд.

По-друге, сприйняття правового досвіду інших систем є необхідною умовою динамічного та стабільного розвитку будь-якої правової системи. Мусульманське право є досить цікавою правовою системою, що містить багато специфічних правових норм та інститутів, які невідомі більшості вітчизняних теоретиків права. Їх теоретичне осмислення є важливим для становлення молодої української державно-правової науки та практики.

По-третє, значні зміни в сучасному світі, які характеризуються як глобалізація, призводять до конвергенції різних соціальних систем. Відсутність об’єктивних знань про інші правові системи є наслідком викривлення правосвідомості та правової культури як юристів, так і пересічних громадян, які сприймають власну правову систему як єдиний можливий варіант та апріорі не сприймають будь-яких інших поглядів. Як наслідок – формується соціальне підґрунтя для так званих цивілізаційних конфліктів.

Мусульманське право - складне соціальне явище, що зробило глибокий вплив на історію розвитку держави й права цілого ряду країн Сходу. Іслам - будучи однієї із трьох (поряд з буддизмом і християнством) світових релігій, що має своїх прихильників практично на всіх континентах й у більшості країн миру, мабуть, найбільше близько стикається з державою й правом. Сполучною ланкою тут виступають мусульманське право й ісламська правова ідеологія, що роблять значний вплив на міжнародну політику.

Виділяючи державний характер ісламу, мусульманське право завжди перебувало в центрі його навчання й будучи системою норм сприймалося ще і як універсальна політико-правова доктрина. Вивчення мусульманського права, як самостійної правової системи, представляє не тільки історичний, загальнотеоретичний, але й практичний інтерес. Роль, яка у цей час приділяється мусульманському праву в правовому розвитку, політиці й ідеології країн Сходу, наочно підтверджує, що воно зберегло ще досить широкі можливості активно діяти в новій історичній обстановці.

Усе вищевикладене свідчить про актуальність і практичну значущість цього дослідження.

Підбиваючи підсумок роботі, хотілося б додати, що мусульманське право не може існувати без ісламу, як й іслам не може існувати без мусульманського права, і саме ця єдність змушує мільйони людей-мусульман беззаперечно виконувати запропоновані їм норми, порию далеко не відповідним таким загальновідомим принципам як гуманізм, моральність, жаль. В ісламі панує концепція теократичного суспільства, у якому держава має значення лише як служитель установленої релігії.

Мусульманське право, як і канонічне, - це право церкви, право громади віруючих. Але цим подібність й обмежується; далі йдуть істотні розходження між мусульманським правом і правом канонічним. Мусульманське право, аж до дрібних деталей, - невід'ємна частина релігії ісламу. Воно несе на собі характер одкровень, як і ця релігія; отже, немає ніякої влади у світі, що могла б змінити мусульманське право.

Той факт, що наука мусульманського права і стабілізувалась у глибокому середньовіччі, пояснює деякі риси цього права: архаїчний характер ряду інститутів, його казуїстичність і відсутність систематизації.

Найбільше важливо, однак, не це. Головне - глибока оригінальність мусульманського права по самій його природі в порівнянні з іншими правовими системами взагалі й з канонічним правом зокрема.

Засноване на Корані мусульманське право варто розглядати як систему, зовсім незалежну від всіх інших правових систем, що не мають того ж джерела. Подібність із іншими системами, що може спостерігатися в рішеннях по тому або іншому питанню, можна пояснити з мусульманської ортодоксальної точки зору тільки простим збігом Корінь мусульманського законодавства й судової практики ставлять перед істориками численні й дуже цікаві проблеми.

Ми дослідили найбільш характерні особливості мусульманського права, яке в загальному вигляді можна визначити як релігійно-правову систему, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка сповідує іслам.

Найбільш суттєвими ознаками мусульманського права є такі: нерозривний взаємозв'язок права й ісламу, персональний характер дії мусульманського права, переважання в системі права обов'язків людини і санкцій за їх порушення, багато в чому архаїчний, казуальний і формальний характер права, його несистематизований характер, існування в мусульманському праві декількох течій і шкіл. Багато цих рис не має аналогів в інших правових системах, зокрема в українському праві.

У роботі також досліджено специфіку джерел мусульманського права – Корана, суни, іджми та кійаса, розкрито їх сутність, історію становлення та умови використання.

1. Алексеев С. С. Теория государства и права, Учебник для юридических вузов и факультетов под редакцией Алексеева С. С., М., изд. Бек 1998, - С. 241.

2. Абу Аля Ал-Маудуді. Принципи Ісламу. — Львів: Логос, 1995. — 112 с.

3. Васильев Л. С. История религий востока. – М., 1983. – С. 134.

4. Галазны П. Н. История государства и права зарубежных стран. - М., 1980. – С. 526.

5. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. М.: Междунар. отношения, 1996.

6. Жидков О. П. История государства и права зарубежных стран. Ч.1. - М., 1996. - С.420-421.

7. Крашенинникова Н. А История государства и права зарубежных стран. Часть 1. Учебник для вузов. Под ред. проф. Крашенинниковой Н. А и проф. Жидкова О. А.- М. - Издательство НОРМА, 2004. – 480 с.

8. Коран (Пер. с араб.) – М.: МНПП "Буква", 1991.

9. Лившиц Р. З. Теория права: Учебник. - М.: Таис, 2000. – 395 с.

10. Лубський В. І. Борис В. Д. Мусульманське право: Навчальний посібник. — К.: Вілоро, 1997. – 256 с.

11. Мусульманське право як філософсько-релігієзнавчий феномен: автореф. дис... д-ра філософ. наук: 09.00.11 / М. В. Лубська; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2008. — 35 с. - укp.

12. Мусульманське право: релігієзнавчо-правовий контекст: Моногр. / М. В. Лубська. — К.: Фітосоціоцентр, 2006. — 196 с. — Бібліогр.: с. 181-195. - укp.

13. Радугин А. А. Введение в религиоведение. – М.,1997. – С. 189.

14. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. / Пер. з рос. — Харків: Консул, 2001. – 656 с.

15. Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики. – М.: Наука, 1986.

16. Сюкияйнен Л. Р. «Шариат: Религия, Нравственность, Право»; Государство и право; 1996 №7.

17. Цвайгерт К., Кьотц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. Т. I. Основы. – М.: Междунар. отношения, 2000.

18. Юридическая энциклопедия. – М.,1997. – С. 495.