Тези Роль бенчмаркінгу, як засобу підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств
Код роботи: 797
Вид роботи: Тези
Предмет: Мультимедійні технології у фаховій діяльності (МТ)
Тема: Роль бенчмаркінгу, як засобу підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств
Кількість сторінок: 6
Дата виконання: 2015
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
1. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: навч. посіб. / О.О. Терещенко. [Електронний ресурс]. – К. : Вид -во КНЕУ, 2003. – 554 с. – Режим доступу: http://buklib.net/index.php?option=com_jbook&catid=142
2. Дубовик О. Формування конкурентних переваг на основі бенчмаркінгу / О. Дубовик // Регіональна економіка – 2005. – № 3.
3. Меренюк Т. В. Бенчмаркінг – шлях до конкурентних переваг / Т. В. Меренюк // Наука та практика. – Полтава, 2007. – С. 152–153.
4. Савчук В. Управленческий учет издержек / В. Савчук // Бухгалтерская наука. – 2008. – № 7/8 (49/50). – С. 29-34.
За умов глобалізації світових ринків підприємства різних галузей економіки повинні одночасно підвищувати якість своєї продукції, знижувати витрати на її виробництво та пропонувати достатньо диференційовану продукцію з метою якнайкращого задоволення існуючого попиту. Використання бенчмаркінгу дає організації можливість запозичити кращий досвід інших компаній, уникаючи «винаходу колеса». Культура підприємницької діяльності в організації буде орієнтована на такі цінності, як здатність робітників до навчання, підвищення власного потенціалу, що, у свою чергу, слугує поштовхом для розвитку організації. У підсумку компанія зможе зміцнити свою конкурентну позицію, а також досягти підвищення ступеня задоволеності покупців. Тому, методологія бенчмаркінгу стає дедалі популярнішою.
В Україні ґрунтовних досліджень на предмет бенчмаркінгу практично не проводиться. Методологія проведення та розкриття сутності бенчмаркінгу частково досліджена в працях деяких вітчизняних авторів: Ашуєв А.М., Грещак М.Г., Коцюба О.С., Дубовик О., Козак Н.О., у той час як чимало закордонних науковців досліджують цю проблему: Кубушкин Н.И., Бенделл T., Боулкр I., Годсталт П., Буркер В. Разом з тим, в науковій літературі недостатньо висвітлено проблему управління конкурентоспроможністю виробництва внаслідок використання підходів бенчмаркінгу, що особливо актуально для економіки країни.
Найважливішим засобом аналізу конкурентоспроможності підприємства є бенчмаркінг, під яким розуміють нескінченний процес порівняння товарів ( робіт та послуг ), методів, технологій та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними об'єктами кращих підприємств певної галузі.
Основну увагу бенчмаркінг приділяє проблемам дослідження причини того, як інші підприємства працюють вдаліше. Основний зміст та мета бенчмаркінгу полягають в порівнюванні з аналогом (еталоном), визначення причин цих відмінностей та виявлення можливостей щодо вдосконалення об'єктів бенчмаркінгу. Об'єктами бенчмаркінгу можуть бути: методи, процеси, технології, якісні параметри продукції, показники фінансово-господарської діяльності підприємств (структурних підрозділів). Досліджуючи виробничі процеси, методи чи технології виробництва і збуту продукції, головну увагу приділяють пошуку резервів зниження витрат виробництва та підвищенню конкурентоспроможності продукції. Таким чином можна визначити цільові параметри діяльності підприємства, яких потрібно дотримуватися, щоб забезпечити його стабільну конкурентоспроможність [ 1 ].
На думку Савчук В., бенчмаркінг (Benchmarking) - система оцінки діяльності підприємства на основі порівняння з будь-яким відповідним аналогом. Але по суті не існує однозначності у трактуванні сутності бенчмаркінгу, оскільки цей термін зовсім нещодавно з’явився у вітчизняній науці.[4, с.31]
Дубовик О., Пахомов С. трактують бенчмаркінг як конкурентний аналіз. Бенчмаркінг (від англ. вenchmark – “початок відліку”) – це механізм порівняльного аналізу ефективності діяльності одного підприємства з показниками інших, успішніших підприємств. Бенчмаркінг можна застосовувати у всіх сферах діяльності підприємства (виробництві і збуті продукції, маркетингу, логістиці, управлінні персоналом тощо).[ 2 ]
На нашу думку, бенчмаркінг – це найпростіший і найдешевший спосіб підвищення конкурентоспроможності одного підприємства на основі даних ефективності управління іншого підприємства, більш ефективного і успішного в цій сфері. Але не завжди дані одного підприємства можуть бути використані для іншого підприємства. Є ряд факторів, таких як економічний стан підприємства, кон’юктура ринку, географічне розташування і багато інших, що не дають повноцінно використати бенчмаркінгові дослідження іншого більш ефективного підприємства.
На думку Меренюка Т. В.,бенчмаркінг на сучасному етапі – це процес виявлення, дослідження, запозичення та адаптації передового досвіду підприємств однієї галузі, а також підприємств інших галузей (“out-ofbox”) з метою розвитку. Науковці розглядають його як ефективну маркетингову технологію. Бенчмаркінг – це процес пошуку стандартного чи еталонного економічно ефективнішого підприємства-конкурента з метою порівняння з власним та переймання його найкращих методів роботи. Бенчмаркінг не можна розглядати як одноразовий захід. Для отримання ефекту необхідно зробити його інтегральною частиною інноваційного та процесу вдосконалення виробничо-господарської діяльності з метою підвищення її ефективності.[3, c.152]
Бенчмаркінг на сучасному етапі розвитку в Україні майже не використовується. Це пов’язано з тим, що слабо розвинена наукова і методологічна база, немає жодного прикладу сертифікації всієї організації бізнесу, тобто система ISO використовується для ідентифікації «критичних місць», в яких і впроваджуються часткові вдосконалення, але основною проблемою впровадження бенчмаркінгу в Україні є закритість внутрішньої інформації, а відповідно до цього, неможливо провести порівняльний аналіз структури та динаміки витрат підприємств-конкурентів. Це частково пов’язано із тим, що підприємства в Україні конкурують на національному рівні і не має великої необхідності знижувати витрати на виготовлення продукції, оскільки це пов’язано із довгостроковим вкладенням капіталу.
Таким чином, бенчмаркінг витрат дає змогу комплексно оцінити управління витратами на підприємстві в порівнянні з обраними зразками чи орієнтирами та є важливою передумовою поступового вдосконалення управління витратами на основі технологій і практики інших підприємств.
Бенчмаркінг в Україні перебуває навіть не в стані зародження: практично не проводяться дослідження за цією проблемою, абсолютно відсутні центри бенчмаркінгу, підприємства не оприлюднюють жодної інформації з метою відкритого зіставлення та запозичення чужого досвіду.
Отже, вітчизняні підприємства повинні стати рушійною силою в організації системи бенчмаркінгу в Україні. Згодом Україна зможе приєднатися до Глобальної мережі бенчмаркінгу з метою підвищення ефективності функціонування вітчизняних підприємств, а саме зменшення їх витрат на виробництво одиниці продукції та підвищення її конкурентоспроможності.