Лекція №2, Інформаційні оцінки електронних систем

« Назад

Вступ

Поняття інформації відноситься до основних понять науки і тісно пов'язане з такими поняттями, як «інформаційні ресурси», «інформаційні технології», «інформаційне забезпечення», «інформаційні системи», «інформаційні структури» тощо. Для того, щоб дати найбільш повне визначення інформації, необхідно звернути увагу на те, що в її основі лежить взаємозалежність пари об'єктів – джерела і споживача інформації.

Джерелами інформації, насамперед, є природні об'єкти: люди, тварини, рослини, планети та ін. Разом із цим в міру розвитку науки і техніки джерелами інформації стають наукові експерименти, машини, апарати, технологічні процеси. Значний також перелік об'єктів, що є споживачами інформації: люди, тварини, рослини, різноманітні технічні пристрої тощо.

Виходячи зі сказаного, дають таке означення інформації: інформація – «сукупність відомостей про всілякі об'єкти, явища, процеси». Більш змістовним є твердження: інформація є вибір одного варіанта (або декількох) із багатьох можливих і рівноправних. Слово «рівноправних» означає, що усі варіанти, із яких робиться вибір, мають щось спільне, тобто належать одній множині.

У наукових працях розглянуто три основних варіанти вказаного вибору: якщо вибір підказаний (або вказаний), то мова йде про одержання (рецепцію) інформації; якщо вибір зроблений самостійно і випадково, то говорять про виникнення інформації; і, нарешті, якщо вибір однозначно визначений ситуацією або попередніми подіями (тобто вибору, по суті, немає), то про інформацію взагалі говорити не доводиться.

Основними формами подання інформації є символьна, текстова і графічна.

Символьна форма ґрунтується на використанні символів – літер, цифр, знаків і т. д., є найбільш простою і практично застосовується тільки для передачі сигналів про різні події.

Більш складною є текстова форма подання інформації. Тут, як і в попередній формі, використовуються символи – літери, цифри, математичні знаки. Однак інформація закладена не тільки в цих символах, але й у їх сполученні, порядку проходження. Завдяки взаємозв'язку символів і відображенню мови людини текстова інформація надзвичайно зручна і широковикористовується в повсякденному житті.

Найбільш місткою, але і найбільш складною, є графічна форма подання інформації. Образи природи, фотографії, креслення, схеми, малюнки мають велике значення в нашому житті і містять величезну кількість інформації. І хоча інформація не має ні маси, ні геометричних розмірів, жодних фізичних або хімічних властивостей, проте для її існування обов'язкова наявність якогось матеріального об'єкта, що передає або зберігає інформацію. Таких об'єктів досить багато, і їхня кількість увесь час зростає.

Можливі різні класифікації за різними ознаками. Як приклад можна навести одну з класифікацій соціальної інформації, згідно з якою виділяються два основних класи – масова (загальна) і спеціальна (системна) інформація.

Масова інформація – соціальна інформація, адресована всім членам суспільства незалежно від їх становища і роду занять.

Спеціальна інформація адресована не всім членам суспільства, а певним соціальним групам (наприклад, ученим даного фаху, економістам, робітникам якоїсь професії і т. д.). Для сприйняття цієї інформації необхідний початковий запас спеціальних знань і володіння професійною мовою.

Назвемо деякі найбільш важливі різновиди спеціальної соціальної інформації.

1. Наукова інформація – утворюється в результаті науково-дослідної діяльності. Наукову інформацію можна визначити як передане в інформаційному процесі наукове знання.

2. Технічна інформація – створюється в сфері техніки і призначена для вирішення технічних задач (розробки нових технічних пристроїв, машин, матеріалів і т. п.). Структура і властивості наукової і технічної інформації дуже близькі, тому ці два види часто об'єднують терміном «науково-технічна інформація».

3. Технологічна інформація – безпосередньо використовується в сфері матеріального виробництва для створення матеріальних благ (продуктів харчування, одягу, машин тощо).

4. Планово-економічна інформація – наприклад, про стан і перспективи розвитку промислових підприємств – використовується для планування і керування виробництвом.

Кожне повідомлення містить як умовну, так і безумовну інформацію. Визначити, яка інформація є умовною і яка безумовною, не так просто, як це здається на перший погляд.

Тут відіграють роль такі обставини:

- по-перше, умовна інформація має тенденцію до уніфікації, що природно, оскільки цінність її при цьому зростає;

- по-друге, уніфікована умовна інформація часто сприймається як безумовна;

- по-третє, найбільш цікавим і гострим залишається питання про умовність (або безумовність) інформації в природничих науках; прийнято вважати, що, вивчаючи природу, ми одержуємо (рецепіюємо) об'єктивну (тобто безумовну) інформацію.

Відомі дві основних форми існування інформації – статична (у вигляді записів на папері, стрічці, диску, фотопапері тощо) та динамічна – під час її передавання. Потрібно зауважити, що процес фізичного перевезення чи пересування носія інформації (листа, магнітної стрічки, диска, касети тощо) не відноситься до динамічної форми існування інформації. Якщо дані передаються каналом зв’язку, то у кожній точці каналу під час передавання процес змінюється в часі і так само змінюється вплив зовнішніх факторів на сигнали, що несуть в собі інформацію.

При фізичному перевезенні цього не відбувається, хоча дані, що зафіксовані на носію, теж підпадають під вплив зовнішніх факторів і можуть руйнуватися з часом. Таким чином, статичною цю форму можна назвати відносно. Більш точне визначення – квазістатична.

Інформація, що зберігається на носію, може зчитуватись, передаватись, знов записуватись, тобто вона може багаторазово переходити з однієї форми існування до іншої.

Основна проблема – передавання інформації з найменшими втратами. При цьому необхідно оцінювати інформацію кількісно.