Лабораторна робота №2 Установка WEB-сервера APACHE, PHP та СКБД MYSQL на основі комплексу програм Денвер-2

« Назад

Мета лабораторної роботи: Навчитися встановлювати програмне забезпечення, необхідне для роботи веб-сервера.

Порядок виконання:

1. З сайту http://www.denwer.ru/dis/Base. скачати базовий комплект пакету «Денвер-2».

2. Встановити комплекс програм на комп’ютері.

3. Створити хост для подальшої роботи.

Інструкції до виконання:

1. Запропонований для виконання лабораторної роботи комплекс програм «Денвер-2» дозволяє запустити повноцінний веб-сервер Apache з підтримкою PHP, Perl і сервер MySQL на машині, що працює під керуванням MS Wіndows 95/98/Me/NT/2000/XP.

Порівняно з установкою окремо кожного з програмних продук­тів, що входять до його складу, даний комплекс має ряд переваг:

- Модульність і розширюваність. Немає необхідності переписувати багатомегабайтні дистрибутиви окремих компонентів. Базова версія пропонованого комплексу Apache+PHP+Perl+MySQL має розмір усього 2—3 Мб і при цьому він цілком функціональний. У разі потреби можна переписати із сайта розробників додат­кові комплекти, бібліотеки, що розширюють можливості PHP, і архіви, котрі забезпечують роботу з графікою, базами даних, відмінними від MySQL, і т. д.

- Компоненти комплексу вже конфігуровані для роботи. Звичайно, для оптимізації роботи і включення додаткових можливостей необхідно редагувати конфігураційні файли, але базові мож­ливості доступні відразу ж після установки. До складу пакета включений також установник, що значно спрощує процедуру конфігурування при «переїзді» пакета в іншу директорію.

- Програми, що входять до складу комплексу, написані різними розробниками; їхні особливості іноді можуть утруднити спіль­не функціонування цих продуктів. Можливі також принципові розходження різних версій однієї і тієї ж програми, що найчастіше утруднює установку і настроювання. Компоненти пакета «Денвер-2» конфігурувались і тестувались для забезпечення повноцінної роботи в складі комплексу.

- PHP працює як модуль веб-сервера Apache, що дозволяє налагоджувати програми авторизації користувачів і відкриває доступ до ряду додаткових можливостей. Необхідно відзначити, що сторонніми розробниками найчастіше пропонується працювати з інтерпретатором PHP як CGІ-програмою, що трохи обмежує можливості. Пакет «Денвер-2» передбачає таку можливість, але штатним режимом усе-таки є режим функціонування як модуля Apache.

Склад базового комплекту:

1. Apache: виконувані файли, дистрибутивні й адаптовані конфігураційні файли;

2. PHP: виконувані файли, модуль для веб-сервера Apache, дистрибутивний і адаптований конфігураційний файл, бібліотека GD — поки що без підтримки формату GІF;

3. MySQL: виконувані файли, файли повідомлень про помилки на російській і англійській мовах, база даних mysql;

4. панель керування базою даних MySQL — phpMyAdmіn, а також скрипт, що спрощує додавання нового користувача MySQL;

5. Perl: виконувані файли, модулі відсутні;

6. відлагоджувальна «заглушка» для sendmaіl (/usr/sbіn/sendmaіl), що не відправляє листи, а записує їх у файл /tmp/!sendmaіl.txt;

7. система автоматичного пошуку віртуальних хостів і відновлення системного файлу hosts, а також конфігурації Apache. Зав­дяки їй додавання нового віртуального хоста (чи домена третього рівня) полягає в простому створенні каталогу в /home (див. за аналогією з вже існуючими хостами) і перезапуску комплексу. Усі зміни вносяться в конфігураційні і системні файли автоматич­но, але можна керувати цим процесом за допомогою механізму шаблонів хостів (див. /usr/local/apache/conf/httpd.conf за детальними роз’ясненнями).

На офіційному сайті доступні доповнення, що розширюють можливості базового комплекту:

- PHP версії 3 у виді CGІ-програми;

- модулі і документація для Apache;

- модулі і документація для PHP;

- модулі і документація Perl;

- сервер MySQL з підтримкою транзакцій, документація;

- модулі підтримки технології Parser;

- інші популярні модулі.

2. Установка і настроювання

Усі дистрибутиви поставляються у вигляді архівів, які саморозпаковуються, що містять також і інсталятор, що автоматично запускається. Процес установки буде полягати у відповіді на низку питань у діалоговому вікні (рис. 1).

Рис. 1 - Вікно установки комплекса Денвер-2

Першим запитанням буде про те, у який каталог ви хотіли б встановити комплекс (за замовчуванням використовується C:\WebServers, і потрібно лише натиснути Enter, щоб погодитися з цим вибором). У зазначеному каталозі будуть розташовані абсолютно всі компоненти системи і поза ним ніякі файли надалі не створюються (крім ярликів на Робочому столі). Настійливо рекомендуємо встановлювати комплекс у каталог першого рівня — тобто, C:\WebServers.

Далі пропонується ввести ім’я віртуального диска, що буде зв’язаний з вищезазначеною директорією. Рекомендуємо погодитися зі значенням за замовчуванням (Z:). Важливо, що диска з цим ім’ям ще не повинно міститися в системі — найчастіше так і відбувається з диском Z:.

Після цього почнеться копіювання файлів дистрибутива, а під кінець буде задане питання, як саме здійснюватиметься запуск і зупинка комплексу. Є дві альтернативи:

1) Створювати віртуальний диск при завантаженні машини (природно, інсталятор подбає, щоб це відбувалося автоматично), а при зупинці серверів його (диск) не відключати. Це найзручніший режим.

2) Створювати віртуальний диск тільки по явній команді старту комплексу І та, відповідно, відключати диск від системи — при зупинці серверів.

У результаті, після установки новостворений диск Z матиме вигляд, як на рис. 2.

Рис. 2 - Структура директорій новоствореного віртуального диску Z

На робочому столі з’являться ярлики для керування запуском, перезапуском і зупинкою сервера.

Керування запуском і зупинкою сервера здійснюється за допомогою файлів, що знаходяться в директорії комплексу etc:

- старт сервера: файл etc\Start.exe;

- зупинка сервера: файл etc\Stop.exe;

- зупинка і відключення віртуального диска: файл etc\Shutdown.exe.

Рекомендується зупиняти сервер саме по команді Stop.exe, тому що, в іншому випадку, можлива втрата даних у базі MySQL.

Після установки і першого запуску комплексу рекомендується відразу ж запустити броузер, набравши в ньому наступний URL: «http://localhost». Ви повинні потрапити на тестову сторінку системи. Вибравши ті чи інші посилання, можна протестувати кожен компонент окремо.

УВАГА: якщо при наборі цієї адреси в броузері вискакує повідомлення про помилку, перевірте:

- чи відключений у настроюваннях проксі-сервер;

- чи не запущений якийсь інший Web-сервер, що заважає Денверу (часто буває в Wіndows XP);

- чи запущений Денвер, і якщо так, то чи немає помилок при кліку на піктограмі пера (праворуч унизу)?

3. Створення віртуальних хостів

Створити в папці /home директорію з ім’ям, що збігається з ім’ям віртуального хоста (наприклад test.ua).

Ця директорія буде зберігати директорії документів доменів третього рівня для test.ru. Наприклад, ім’я abc.test.ua зв’язується сервером з директорією /home/test.ua/abc/, а ім’я abc.def.test.uа — з /home/test.ua/abc.def/. Ну і, звичайно, піддиректорія www відповідає адресам www.test.ua і просто test.ua. На рис. 3 показано, як може виглядати директорія /home. Не забудьте створити папку www у директорії віртуального хоста, адже саме в ній будуть зберігатися його сторінки і скрипти.

Рис. 3 - Директорія home

Запустити знову сервер, скориставшись, наприклад, ярликом Restart servers на Робочому столі.

Після створення віртуального хосту контролер віддаленого доступу на деяких системах може при першому відкритті хоста пропонувати альтернативу на зразок поданої на рис. 4. При цьому слід завжди вибирати Підключитися чи Повторити.

Рис. 4 - Повідомлення контролера віддаленого доступу

Що стосується структури каталогів, HTML-документи повин­ні знаходитися в директоріях /home/<ім’я_хоста>/www.

Підтримуються також віртуальні хости з доменними іменами третього і вище рівнів. Приклади того, як Apache шукає директорії документів хостів у цьому випадку, подані в табл. 1.

Таблиця 1

Відповідність директорій і доменних імен

Директорія /usr/local містить програмні компоненти — виконувані іконфігураційні файли Apache, PHP, MySQL. Автори постаралися зберегти це розташування наближеним до прийнятого в середовищі UNІХ. Але маються серйозні відмінності — не усі компоненти пакета розподілені по відповідних директоріях. Пов­ної аналогії з ОС UNІХ у будь-якому випадку не домогтися, але дане розміщення виконуваних і конфігураційних файлів дозволяє трохи легше орієнтуватися в компонентах сервера.

Директорія /usr/bіn — особлива, тому що в ній міститься інтерпретатор мови Perl, необхідний для функціонування комплексу. Це не накладає будь-яких зобов’язань на користувача, тому що вся робота з цією мовою ведеться «прозоро». Людина може навіть і не догадуватися, що деякі програми написані саме на Perl.

Слід зазначити, що для виконання деяких лабораторних робіт необхідно буде використовувати пакети розширення для даного комплексу.