Лекція Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги та її застосування в умовах України

Вступ

1. Кейнсіанська теорія сукупного попиту

1.1. Кейнсіанська функція споживання

1.2. Інвестиційна функція

1.3. Державні закупки та податки

1.4. Рівновага на товарних і фінансових ринках

1.5. Рівновага на фінансових ринках: попит і пропозиція позичкових коштів

2. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

2.1. «Кейнсіанський хрест»

2.2. Коливання рівноважного обсягу випуску навколо потенційного рівня. Ефект мультиплікатора

3. Застосування кейнсіанської моделі рівноваги в умовах України

Висновки

Однією з найбільш болючих проблем, з якими зіткнулася Україна на етапі становлення ринкових відносин, є інвестиційна криза. У вітчизняній економіці спостерігався хронічний дефіцит фінансових ресурсів як на макрорівні, так і на мікрорівні. Невпинно скорочувалися обсяги державних капіталовкладень, і хоч такий процес є об'єктивним, зважаючи на мету реформування економіки, замінити їх нічим. Фінансові ресурси суб'єктів мікроекономічного рівня, особливо промислових підприємств, які могли б бути використані для інвестування, зведені до мінімуму внаслідок:

- падіння обсягів виробництва, спричиненого, в свою чергу, цілим комплексом факторів (розривом сталих господарських зв'язків, неконкурентоспроможністю продукції, підвищенням рівня конкуренції на внутрішньому ринку, зростанням цін на паливно-енергетичні ресурси, неефективною системою управління і т. ін.);

- "вимивання" оборотних коштів, обумовленого розвитком інфляційних і гіперінфляційних процесів;

- низького технічного рівня виробництва (зокрема, високого ступеня зносу основних фондів і, відповідно, низьких амортизаційних відрахувань);

- неефективної амортизаційної політики держави (недосконалої системи ставок амортизаційних відрахувань; відсутності розробленого механізму прискореної амортизації; несвоєчасної індексації основних фондів в умовах гіперінфляції та застосування так званих "понижуючих коефіцієнтів" до відновної вартості в умовах помірної інфляції).

Таким чином, інвестування за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання є скоріше виключенням, ніж правилом. Але навіть якщо потрібні грошові кошти знайдені, немає гарантії того, що вони будуть вкладені у найбільш ефективний проект, який відповідає оптимальному напрямку стратегічного розвитку підприємства.

Нині велике значення має вибір фінансових ресурсів для покриття дефіциту державного бюджету, для проведення соціальної та інвестиційно-інноваційної політики тощо. Тому теоретичне формування оцінок ресурсів є досить актуальною проблемою.

Для розв’язання цієї проблеми було вирішено взяти класичний приклад, де розглядаються основні фінансові ресурси у взаємозв’язку з макроекономічними показниками. Таким прикладом є макроекономічна модель Кейнса, яка представлена в його знаменитій книзі “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”.

Причиною появи моделі став передусім методологічний підхід Дж. М. Кейнса, що полягав у поєднанні макроекономічного аналізу з наданням виняткової важливості психологічним факторам, які в кінцевому результаті й визначають функціонування економічної системи.

Кейнсіанська модель базується на кількох важливих принципах:

1. До Кейнса були поширені погляди, згідно з якими інвестиціям відводилась пасивна роль: потрібні в першу чергу заощадження, які самі приведуть до утворення інвестицій. Кейнс змінив цю формулу. Він стверджував, що саме інвестиції, а не заощадження викликають зміни у доході. Таким чином, Кейнс уперше заявив про доходоутворювальну природу інвестицій. Здійснення ж заощаджень, навпаки, є певним гальмом економічного розвитку.

2. Дж. М. Кейнс вважав, що рівноважний рівень доходу зовсім не обов’язково забезпечує повну зайнятість. Тобто він допускав можливість економічної рівноваги при неповному використанні виробничих потужностей. Причиною цього є відсутність автоматичного саморегулювання економічної системи. Кейнс, таким чином, заперечив здатність ринкової економіки автоматично підтримувати повну зайнятість. Цей висновок підводить нас до необхідність державного втручання в економіку, що здійснює справжній переворот як в економічній теорії, так і в практиці господарювання.

3. Заперечивши закон Сея, згідно з яким пропозиція породжує власний попит, Кейнс вирішив, що розв’язання основних економічних проблем слід шукати на боці сукупного попиту, а не на боці сукупної пропозиції, як вважали представники класичної школи. Внаслідок цього ядром макроекономічної моделі Кейнса є так званий ефективний попит, що в кейнсіанській літературі розуміють як таке співвідношення попиту і пропозиції, що сприяє отриманню максимального прибутку. Кейнс ототожнює ефективний попит з усією валовою виручкою, що включає доход й інших факторів виробництва, тобто не тільки прибуток підприємця, а заробітну плату, процент, ренту. Таким чином, ефективний попит по суті дорівнює національному доходу і складається з двох елементів: інвестицій (інвестиційного попиту) та споживання (споживчого попиту).

Кейнс та його послідовники пропонували, зберігаючи ринковий механізм, лише навчитися коригувати його за допомогою важелів державної політики.

Вплив держави на функціонування економіки відбувається завдяки грошово-кредитній та бюджетній політиці. Та вплив грошово-кредитної політики досить не значний, бо коли очікувана ставка прибутку низька, то навіть низька ставка процента не змусить підприємців здійснювати інвестиції.

Ефект, що його здійснює бюджетна політика на економіку, значно сильніший, бо її головним об’єктом є безпосередньо ефективний попит, а саме інвестиції.

Скорочення інвестицій чи їх недостатнє зростання слід компенсувати за рахунок державних витрат. При цьому напрям використання бюджетних засобів, за Кейнсом, не має принципового значення. Важливим є те, щоб вони через ефект мультиплікатора привели до зростання зайнятості та національного доходу. Бюджетна політика має два інструменти для досягнення вищесказаних цілей: коригування ставок податків (це здійснює вплив в основному на споживання) та збільшення чи зменшення державних витрат.

Концепція мультиплікатора, висунена Дж. М. Кейнсом, стала найважливішим практичним виходом економічної теорії і широко використовується для обґрунтування рішень уряду в різних країнах.

Значимість концепції, а також явні провали, пов’язані з її використання, змушують ретельно розглянути систему логічних ланцюгів, на яких вона побудована. Їх аналіз, в сукупності з аналізом числових прикладів, які приводяться для її захисту, дозволяє зробити висновок про принципіальну некоректність концепції. В усякому разі, в нині діючій формі.

Зрозуміла вся неправдоподібність подібної заяви після більш ніж 50 р. тріумфального нашестя кейнсіанства. Разом з тим гранично зрозуміло, що суспільству необхідна коректна економічна теорія, оскільки надто висока ціна негативних наслідків, зв’язаних з використанням в економічній науці гіпотез, які не склалися.

Таким чином , так як в статистичній залежності не можна змінювати аргумент і функцію, то із балансового рівняння Кейнса ніяк не витікає ефект мультиплікатора інвестицій. Наприклад, чим більше площа дощу, тим більше людей з парасольками. По кількості людей з парасольками можна судити про площу дощу. Але, вистроївши на вулиці людей з парасолями, не можна визвати дощ.

Ефект мультиплікатора витікає із схеми розповсюдження інвестицій, яка використовувалася Кейнсом. Але витікає ефект не той, про який говорив Кейнс, а в декілька разів більший. Можна запропонувати не менш подібну, ніж у Кейнса, схему, яка приводить до зворотного висновку про зворот ринку в результаті дії інвестицій. Відповідно, і тут мультиплікація не доводиться.

Практика підтверджує відсутність автоматичної мультиплікації. В іншому випадку не завершилися б повним провалом величезні інвестиції в ряді країн.

Чи існує на практиці мультиплікація інвестицій? Існує, але не по схемі і не по формулі Кейнса.

Теорія Кейнса дала досить практичні висновки щодо коригування розвитку національної соціально-економічної системи в напрямку досягнення так званої економічної рівноваги шляхом впливу на сукупний попит за допомогою таких фінансових важелів, як державні витрати, податки, державні кредити в залежності від стану економічної кон’юнктури.

Таким чином, кейнсіанська теорія стала підґрунтям поширеної в країнах ринкової економіки системи державного антициклічного регулювання.