Курсова робота Специфіка формування особистості в сучасних умовах з даними «соціології особистості»

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УЯВЛЕННЯ ПРО ОСОБИСТІСТЬ У СОЦІОЛОГІЇ

1.1. Подання про особистості в соціології

1.2. Формування особистості в процесі соціології

1.3. Взаємозв’язок формування, навчання, виховання і розвитку особистості

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 2. СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ, ЇЇ ПРОБЛЕМИ

2.1. Дослідження індувідуальності та соціологія особистості людини в соціології

2.2. Стадії розвитку особистості за психосоціальною концепцією Е. Еріксона

2.3. Соціальна структура особистості

ВИСНОВОК ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Актуальність теми. Протягом тисячоліть люди об'єднувалися в спільності для задоволення своїх потреб і прагнень, досягнення цілей і затвердження цінностей. Сьогодні вони вже з моменту свого народження вступають в досить щільно заселений світ, який не завжди виявляється комфортним і «человекоразмерним»: у ньому мало індивідуальної території, батьки і дідусі встановили свої правила панування, а мами та бабусі невротізірованних його безглуздими очікуваннями і віджилими забобонами. Волею Долі люди, які вивчають соціологію, до того ж, напевно живуть у міському товаристві, де занадто багато сторонніх «спостерігачів» «стихійних» соціологів, які вивчають ситуацію «по ходу життя» і дуже мало щирих, доброзичливих і безкорисливих відносин, щоб відчувати себе утихомирено і щасливо.

Над цією темою працювали такі науковці та писменики як: Бабосов Є.М., Волков Ю. Г., Мостова І. В., Горбунова М. Ю., Зборівський Г.Є., Ковальова О. І., Робер М.А., Тільман Ф.В., Юрченко Ю.Г., Полікарпов B.C., Щульгін М. Ю та інші.

Об’єктом дослідження: особистості людини в процесі соціології.

Тема дослідження: специфіка формування особистості в сучасних умовах з даними «Соціології особистості».

Мета - аналіз дослідження формування особистості в процесі соціології сучасній соціології вітчизняним або вітчизняними соціологами.

Об’єкт дослідження: ринок праці.

Завдання роботи:

1. Уявлення про особистість у соціології

2.Формування особистості в процесі соціології

3. Дослідження формування особистості в залежності від етапів її розвитку соціологія праці у ХХст.

Люди в цих умовах стали нагадувати зашорених конячок, яким покладено не відволікатися і робити свою роботу. У розвинених співтовариствах «вихований» людина повинна «не помічати» непристойне і неналежне тобто те, що відбувається не за встановленими правилами поведінка, ігнорувати символічні виклики інших людей і не переступати меж інтимної, особистої сфери тих, хто поруч. Йому слід дотримуватися усталені норми і вірити на слово різним інституційним фігур батькам сімейства і батькам народів, представникам Бога і представникам держави, вести себе «добре» тобто передбачувано і, звичайно, платити податки.

У сучасному житті ми дуже часто стикаємося з таким поняттям як «особистість», але не кожен здатен дати точне визначення цьому поняттю. Багато вчених, такі як Ч. Кулі, Дж. Мід, З. Фрейд, Р. Мінтон, Р. Мертон, Т. Парсонс, довгий час займалися вивчення особистості.

При вивченні даної теми контрольної роботи мені необхідно вирішити такі завдання:

1. Дати визначення поняттю «особистість» в соціології

2. Розглянути процес формування особистості в процесі соціології

3. Розкрити і охарактеризувати основні етапи формування особистості.

Особистість - одне з центральних понять соціології. Воно грає важливу роль в «будівництві» соціального знання, допомагаючи зрозуміти, чому людський світ так відрізняється від решти природного світу і чому він залишається людським тільки на основі збереження багатства індивідуальних відмінностей між людьми.

Особистість людини характеризується як досить стійке утворення, що виявляється в послідовності і передбачуваності її поведінки. Разом з тим вона здатна до адаптації в мінливих соціальних умовах завдяки змінам у ціннісних орієнтаціях, установках, інтересах, мотивах, більш адекватному пізнанню об’єктивних закономірностей суспільного розвитку.

Отже, підбиваючи підсумки зробленого мною роботи, слід відзначити, що в сучасній соціології особистість, як і суб'єкт який може бути індивідуальним - тотожним «особистості» і груповим - тотожним «спільності», означає активне соціальне начало, якийсь соціально-історичний тип здатності до діяльності.

Особистість - одне з центральних понять соціології. Воно грає важливу роль в «будівництві» соціального знання, допомагаючи зрозуміти, чому людський світ так відрізняється від решти природного світу і чому він залишається людським тільки на основі збереження багатства індивідуальних відмінностей між людьми.

Людина стає особистістю, вступаючи в суспільні відносини, в зв'язок з іншими людьми. У цих зв'язках і відносинах індивід набуває різноманітні суспільні властивості і таким чином поєднує в собі індивідуальні та суспільні якості. Людина стає персоніфікованим носієм соціальних якостей, тобто особистістю.

В оді роботи над даною темою контрольної роботи, я дав визначення і розкрив сутність поняття «особистість» в соціології, розглянув процес формування особистості в процесі соціології, розкрив і охарактеризував основні етапи формування особистості.

Таким чином, можна зробити висновок: під соціалізацією розуміють процес засвоєння особистістю зразків поведінки суспільства і груп, їх цінностей, норм, установок. У процесі соціалізації формуються найбільш загальні стійкі риси особистості, які у соціально організованої діяльності, регульованої рольової структурою суспільства.

Індивідуальність— це поєднання психологічних особливостей людини, які створюють її своєрідність і відмінність від інших людей. Вона виявляється в особливостях темпераменту, характеру, переважаючих інтересах, якостях пізнавальних процесів, здібностях, індивідуальному стилі діяльності, мотивації тощо.

Основним компонентом структури особистості, який має виключне значення в трудовій діяльності, є спрямованість, тобто система стійких мотивів, домінуючих потреб, інтересів, схильності, переконань, світогляду, які визначають поведінку особистості в мінливих зовнішніх умовах. Спрямованість через позитивну домінуючу мотивацію поліпшує психічний стан працівника, активізує його пізнавальні процеси і трудові дії.

Для розвиненої особистості характерним є високий рівень самосвідомості. Самосвідомість — це уявлення людини про себе, яке формується на основі самопізнання, супроводжується переживанням різних емоцій і зумовлює ставлення до себе. На основі поєднання знання про себе з певним ставленням до себе виникає самооцінка особистості.

Розрізняють глобальну, або недиференційовану, самооцінку особистості і часткову, коли оцінюванню підлягають окремі властивості особистості або сторони її діяльності.

Самооцінка особистості як уявлення людини про себе може бути адекватною або неадекватною. Неадекватність виявляється в завищенні або заниженні самооцінки відносно еталону, з яким особистість порівнює себе. Адекватна самооцінка, почуття самоповаги, оптимальний рівень домагань працівника виконують функцію саморегулювання у процесі праці. Таке саморегулювання здійснюється спеціальною системою, яка названа поняттям «Я». Саморегуляція у процесі праці пов’язана з посиленням або послабленням активності, самоконтролем і корекцією дій і вчинків, плануванням діяльності, виходячи з рівня домагань, необхідних затрат розумової і фізичної енергії, розвитку здібностей.

Залежно від трудових досягнень формується ставлення до працівника, що дає йому підстави для високої самооцінки. У свою чергу, стійка, адекватна самооцінка є основою для формування таких рис особистості, як упевненість у собі, почуття власної гідності.

1. Бабосов Є. М., Загальна соціологія. Навчальний посібник, М.: ПРОСПЕКТ, 2011. – 361 с.

2. Волков Ю. Г., Мостова І. В. Соціологія: Підручник для вузів, М.: - Гардаріки, 2010. - 450 с.

3. Волкова Н. П., Полікарпов B. C., Інтегральна природа людини: природничий і гуманітарний аспекти, Ростов на Дону, 2012 – 259 с.

4. Горбунова М. Ю., Загальна соціологія. Конспект лекцій, Ексмо; 2011. - 358 с.

5. Зборівський Г. Є., Загальна соціологія. Підручник, М.: ИНФРА, 2012. – 567 с.

6. Здравомислов А. Г., Лапін М. І. Загальна соціологія. Хрестоматія. М., 2009-251с.

7. Ковальова О. І., Соціалізація. Знання. Розуміння. Уміння. М.: Просвіт 2011. – 484 с.

8. Леонтьєв О. М. Діяльність. Свідомість. Особистість. М.: ИНФРА, 2006.

9. Мудрик А. В. Соціалізація людини. М.: ИНФРА, 2007.

10. Робер М. А., Тільман Ф. Психологія індивіда і групи. М.: ИНФРА, 1999.

11. Франселла Ф., Банністер Д. Новий метод дослідження особистості. М.: Прогрес, 2001.

12 Волков Ю. Г., Мостова І. В. Соціологія: Підручник для вузів, М.: - Гардаріки, 2001.

13. Зборівський Г. Є. Загальна соціологія. Підручник, М.: ИНФРА, 2004.

14. Кулагіна І. Ю., Ковальова А. І., Соціалізація. Знання. Розуміння. Уміння. М.: Просвіт 2010. – 360 с.

15. Робер М. А., Тільман Ф. В., Психологія індивіда і групи. М.: ИНФРА, 1999.

16. Ткаченко А. В., Соціалізація людини. М.: ИНФРА, 2007.

17. Франселла Ф., Банністер Д. Новий метод дослідження особистості. М.: Прогрес, 2001.

18. Шевченко А. І., Соціалізація. Знання. Розуміння. Уміння. М.: Просвіт 2010. – 205 с.

19. Юрчак Є. М., Загальна соціологія. Навчальний посібник, М.: ПРОСПЕКТ, 2012. - 457 с.

20. Юрченко Ю. Г., Полікарпов B. C., Інтегральна природа людини: природничий і гуманітарний аспекти, Ростов на Дону, 2011. – 325 с.

21.Щульгін М. Ю., Загальна соціологія. Конспект лекцій, Ексмо; 2010. – 481 с.