Курсова робота Діяльність Поля Отле як основоположника документаційної науки
Код роботи: 6140
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Документознавство
Тема: Діяльність Поля Отле як основоположника документаційної науки
Кількість сторінок: 32
Дата виконання: 2019
Мова написання: українська
Ціна: 350 грн
Оформлення: Методичка
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРО ПОЛЯ ОТЛЕ ЯК ДОКУМЕНТОЗНАВЦЯ
1.1. Основні роботи з документознавства
1.2. Фактори утворення бібліології у розуміння Поля Отле
1.3. Геніальні ідеї Поля Отле, стоворення глобальної бібліотеки
РОЗДІЛ 2. ОДНОДУМЦІ ПОЛЯ ОТЛЕ ПРО СТРУКТУРУ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТАКІ ЯК ШВЕЦОВА-ВОДКА, КУЛІШОВ ТА КУШНАРЕНКО
2.1. Основні напрямки спеціального та управлянського документознавства
2.2. Здобутки документології та розвиткок документознавчих дисциплін Г. М. Швецової‑Водки
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ПОЛЯ ОТЛЕ З ІНШИМИ ДОКУМЕНТОЗНАВЦЯМИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Актуальність теми. Питання щодо визначення документознавства та його місця у системі наук належать до числа найбільш дискусійних та актуальних для сучасної бібліотечної освіти. За останні роки минув шлях від включення документознавства у число обов’язкових загально професійних дисциплін до заміни його документологією.
Останнє рішення пояснюється необхідністю відмежуватися від так званого «традиційного документознавства», котре сформувалося у надрах архівознавства. В той же час термін «документознавство» вже затвердився у якості позначення наукового та освітнього напрямку, заснованого на широкій трактовці документа як будь-якого матеріального носія з записаною на ньому соціальною інформацією.
Також слід зазначити, що документознавство належить до розряду молодих наук, воно ще остаточно не сформувалось як наукова дисципліна. Слід додати що документознавство, також, не має чітко сформованої структури.
Ця проблема є актуальною, тому що набула висвітлення у працях багатьох зарубіжних та вітчизняних науковців і дослідників. Серед них, Поль Отле, С. Г. Кулешов, Г. М. Швецова-Водка, Н. С. Ларьков, В. В. Бездрабко та багато інших. У працях П. Отле викладені фундаментальні основи документознавства. Основні етапи щодо розвитку документознавства та його історії розкрито у працях І. О. Белоусової, Г. М. Швецової-Водки, В. В. Бездрабко та С. Г. Кулешова. Предмет і об’єкт сучасного документознавства в Україні вивчався І. Б. Матяш. Думки щодо структури документознавства було викладено у працях Г. М. Швецової-Водки, Н. М. Кушнаренко, С. Г. Кулешова та М. С. Слободяника.
Об’єктом дослідження є Поль Отле як документознавць.
Предметом дослідження є наукові досліження Швецової-Водки, С. Г. Кулішова та Н. М. Кушнаренка.
Мета дослідження – дослідити передумови формування західноєвропейської документознавчої науки.
На основі об’єкта, предмета та мети дослідження було сформульовано наступні завдання: розглянути трактування документознавства як наукової дисципліни. Також історіографічний аспект або розглянути традиційне документознавство та його структуру, розглянути структуру сучасного документознавства. На теоретичному рівні аналіз та синтез, інформаційний, історичний, термінологічний, структурний підходи, дедукція та індукція та інші.
Методологічну основу дослідження складають емпіричні та теоретичні методи пізнання, а саме: інформаційний, історичний, структурний, термінологічний, системний, структурно – діяльнісний підходи, абстрагування, аналіз та синтез, індукція та дедукція, сходження від абстрактного до конкретного та ін.
Документознавство належить до розряду молодих наук, воно ще остаточно не сформувалося як наукова дисципліна, що узагальнює сукупність знань про документ, її складники визначені недостатньо чітко. Ця наука виникла не одразу, вона пройшла в своєму розвитку кілька етапів.
Формування синтезуючої науки про документ відбувається вже практично століття.
Спочатку це були праці бельгійського вченого Поля Отле, який заклав головні методологічні засади документознавчої науки. Він запропонував назвати нову науку що вивчатиме документаційну діяльність бібліологією або документологією, що було б пов’язано з ототожненням книги та документа.
П. Отле заклав теоретичні основи документологія у багатьох статтях, монографії «Трактат про документацію» 1934 р., а також у практичній діяльності Міжнародного інституту документації та пізніше Міжнародної федерації з документації. Предметом нової науки стали процеси, пов’язані з пошуком, збиранням, систематизацією і поданням в користуванні різних видів документів.
Становлення документознавства як самостійного напрямку наукової діяльності відбувалося на початку ХХ століття. В остаточне формування документознавства вагомий внесок зробили зарубіжні науковці, такі як відомий теоретик бібліотечної справи, професор, доктор педагогічних наук Ю.М. Столяров та його послідовниця, також професор і доктор педагогічних наук Н.М. Кушнаренко.
Не менш важливий внесок у становлення документознавства як суспільної науки зробили й українські вчені. З них варто назвати доктора історичних наук, професора М.С. Слободяника та доктора історичних наук, професора Г.М. Швецову – Водку. Проте, тому стану науки який ми зараз маємо, передувала не одна наукова робота та не один рік спостережень і досліджень.
Отже, формування документознавства як науки передбачає визначення її об’єкта, предмета, структури, методів, понятійного апарату – в їх єдності та цілісності. Документознавство як науки є комплексне вивчення документа як системного об’єкта. Спеціально створеного для зберігання і розповсюдження передачі інформації в просторі та часі.
ВИСНОВКИ
Поль Отле являється одним із перших провісником ідеї запропонування наукових рукописів. Важливі в науковому відношенні матеріали, які однак, представляли інтерес лише для вузького кола фахівців. Він запропонував розсилати в центральні бюро по кілька примірників у рукописному вигляді. Бюро доводили б ці рукописи до зацікавлених адресатів.
Добре знаючи роботу десятків міжнародних організацій аж до самої широкої - Ліги Націй - включно, Отле прийшов до висновку, що єдиною надією на мир у всьому світі, на гармонійний розвиток людства залишається всесвітнє упорядкування документації. У монографії «Світ» П. Отле стверджував що «Оскільки світ йде зараз шляхом гіперсепаратизму, скоро лише одна документація буде встановлювати постійні і благотворні зв'язки між людьми».
При цьому їм ставилося в обов'язок проводити експертизу одержуваних рукописів на новизну, точність і повторюваність інформації. Сучасне документознавство має на своєму рахунку багато прогресивних концепцій та теорій. Його представники ведуть нескінченну працю з розширення його бази, ними написано багато книг та статей, котрі високо оцінені світовим науковим товариством.
Питання розвитку та функціонування документознавства є дуже актуальними на наш час і потребують детальнішого його вивчення, де особливе значення треба приділити саме змісту та структурі цієї наукової дисципліни.
Не менш важливий внесок у становлення документознавства як суспільної науки зробили й українські вчені. З них варто назвати доктора історичних наук, професора М.С. Слободяника та доктора історичних наук, професора Г.М. Швецову – Водку. Проте, тому стану науки який ми зараз маємо, передувала не одна наукова робота та не один рік спостережень і досліджень.
Багато відомих вчених, такі як М. С. Слободяник, С. Г. Кулешов, Г. М. Швецова-Водка, Н. М. Кушнаренко та інші, працювало та працюють над проблемою визначення структури документознавства, але вони так і не пришли до єдиної думки щодо цього питання.
Отле описував «відривний журнал», що видавався на автономних картках або відривних листках, щоб їх можна було включати у відповідні досьє.
В 1906 р. ним було випущено карткове видання покажчика бельгійських журналів. У 1901-му та наступних роках у Бельгії випускався ряд інших видань у запропонованій Полем Отле формі.
За це і подібні висловлювання критики називали Отле утопістом, фантастом тощо. Втім, спочатку глузуванням піддавалася і розроблена ним УДК, і багато інших починань, що виправдали себе пізніше.
Отле ще в 1905 р. поставив питання про створення всесвітньої інформаційної служби. За матеріалами його великої доповіді на Міжнародному конгресі з всесвітнього економічного розвитку (під головуванням бельгійського короля було прийнято резолюцію.
Першим пунктом якої значилося: «У бібліотеках з їхніми зібраннями публікацій і музеях з їхніми колекціями різних предметів необхідно організовувати інформаційні служби, які повинні виступати в ролі посередників між суспільством і документами, надаючи за письмовим чи усним запитом всім зацікавленим особам інформацію щодо спеціальних питань...». Бельгійський уряд закликався до створення Служби інформації для наукових та навчальних інститутів Бельгії.
Найголовнішим для П. Отле був план створення Документарного союзу урядів. Він детально розробляв цей план протягом всього свого життя. Першим кроком мала стати «Гора мистецтв» («Mont des Arts»). За цим проектом у певному місці, в безпосередній близькості один від одного треба було зосередити Королівську бібліотеку, архіви, музеї та інші освітні і культурні заклади, що знаходяться під егідою міністерств внутрішніх справ і народної освіти. Згодом Гора мистецтв стане науковим, освітнім і культурним центром усього світу, поступово перетворившись на світову документарну службу, здатну надавати будь-який документ будь-якому бажаючому.
Описувати всі документи слід у Світовому бібліографічному репертуарі, систематизованому за УДК. Передбачалися збирання та зберігання документів, представлених у картковій формі Отле розробив і ввів стандарт таких карток в одній велетенській «документарній енциклопедії». В якій будуть систематизовані – природно, за УДК - і багатоаспектно пов'язані між собою всі фрагменти світового знання. Ця ідея - провісниця сучасних гіпертекстових систем.
Місце своїй енциклопедії П. Отле визначив в певній універсальній всесвітній бібліотеці, яка стане університетом письмового слова, архівіумом людства. Бібліотека буде органічно поєднуватися з науково-технічним бюро, об'єктом діяльності якого є не документи, а інформація.
Отле спеціально обумовлював, що бібліотека і бюро - аж ніяк не конкуруючі організації. Навпаки, в майбутньому вони складуть єдину, інтегровану службу. На його думку, функції бібліотек розширяться і вони надаватимуть користувачам безпосередньо саму інформацію. В цьому полягала наукова помилка Отле.
Відомий дослідник проф. С.Г.Кулешов. детально розглянув структуру документознавства. Він був переконаний, в тому що документознавство поділяється на загальне і спеціальне.
Отже, професора Г. М. Швецової‑Водки. Вважає що структуру документознавства, можна визначити як перехрещення двох напрямків її диференціації: аспектного і об’єктного. Аспектами виступають теорія документа, історія документа, організація документаційної діяльності
А от Н. М. Кушнаренко ввважав що предметом часткового документознавства, за Н. М. Кушнаренко, є «окремі види та різновиди документа». До часткових документознавчих дисциплін віднесено книги кінознавство, галузеве документознавство тощо. Однак у більшості перелічених дисциплін предметом вивчення є не тільки особливості відповідного виду документа.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бездрабко В. В. Поль Отле і наука про документ // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2011. – № 4. – С. 6–10.
2. Бездрабко В. В., К. Г. Мітяєв і становлення документознавства // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2012. № 1. – С. 321.
3. Бєлоусова І. О. Основні етапи розвитку документознавства // Актуальні питання документознавства: історія та сьогодення: Матеріали І регіональної науково-практичної конференції. – Луганськ: Альма-матер. – 2008. – С. 403.
4. Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи. / УДНДІАСД, ДАККІМ. – К., 2010. – 162 с.
5. Кушнаренко Н. Н. Книга про Поль Марія Гіслен: К.:Ліра-К-2011, 2011. – 387 с.
6. Кушнаренко Н. Н., Документоведение: Учебник. – 7-е изд., перераб. и доп. – К.: Т-во ЗнанняКОО, 2010. – 460 с. - 2 екз.
7. Ларьков Н. С. Документоведение: Учеб. пособ. Для вузов / Н. С. Ларьков. –М.: АСТ: Восток – Запад, 2011. – 432 с.
8. Нілова І. Документознавство як наукова дисципліна // Вісник Книжкової палати. – 2010. – № 4. – С. 27–30.
9. Отле П. Труды по библиотековедению. Руководство для общественных библиотек. Организация умственного труда. Руководство к администрированию. Практическое пособие. – М.: «Либерия», 2010. – 232 с.
10. Плешкевич Е. А. Традиционное и нетрадиционное документоведение: о чистоте идей, а может быть и рядов // НТБ. – 2010. – № 6. – С. 370.
11. Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Вісник Книжкової палати. – 2011. – № 4. – С. 181.
12. Сокова А. Н. Документоведение как научная дисциплина: объект, предмет, основные задачи // Документирование управленческой деятельности: Сб. науч. тр. / ВНИИДАД. – М., 2004. – №4. – С. 5–30.
13. Столяров Ю. Н. О дисциплинах общепрофессионального блока в проекте учебного направления «Библиотечно-информационная деятельность» // НТБ – 2011. – № 4. – С. 219.
14. Стеценко А. М. До питання про історію розвитку документознавства // Вісник Книжкової палати. – 2012. – № 7. – С. 356.
15. Ткаченко Н. М. Определение объекта и предмета документоведения // НТБ. – 2008. – № 4. – С. 30–43.
16. Резнеченко В. О. Управлінське документознавство. К.: Кондар. 2011.– 260 с.
17. Зиновьева Н. Б. Документоведение: Учеб.-метод. пособие. - М.: ИПО Профиздат, 2008. - 308 с. - 2 екз.
18. Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. - К., 2011. - 162 с. - 2 екз.
19. Ларьков Н. С. Документоведение: Учебное пособие. - М., 2009. - 427 с. - 2 екз.
20. Палеха Ю. І., Леміш Н. О. Загальне документознавство. Навч. посібник: К.:Ліра-К-2011. – 395 с.
21. Палеха Ю. І., Леміш Н. О. Загальне документознавство.Навч. посібник: К.:Ліра-К-2012.– вид.2-ге – 450 с. - 2 екз.
22. Швецова-Водка Г. Типологія документа: Навч. посіб. для студ. ін-тів культури. - К.: Кн. палата України, 2010. - 180 c. - 2 екз.
23. Швецова-Водка Г. Документознавство: Навч. посіб. – К: Знання, 2010. – 398 с. - 2 екз.
24. Шевченко В. В Документознавство та інформаційна діяльність: наука, освіта, практика: 2012 р.
25. Шевчук А. Ф. Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25-26 травня 2010 р. К.: ДАКККіМ, 2010. – 212 с. - 2 екз.
26. Струтинська О. В. Інформаційні системи і мережні технології. Навч. посібник./ За ред. проф. М. І. Желдака. – К., 2010. – 249 с. - 2 екз.
27. Палеха Ю. І., Леміш Н. О. Загальне документознавство.Навч. посібник: К.:Ліра-К-2012. – вид.2-ге – 450 с. - 2 екз.
28. Швецовський Г. О Типологія документа: Навч. посіб. для студ. ін-тів культури. - К.: Кн. палата України, 2010. - 180 c. - 2 екз.
29. Шука А. P. Документознавство: Навч. Посіб 2. – К: Знання, 2010. – 398 с.