Курсова робота Образ матері-церкви у «Треносі» Мелетія Смотрицького

Вступ

Розділ 1. Творчість Мелетія Смотрицького та його «Тренос»

1.1. Бароко в Україні та Мелетій Смотрицький

1.2. Жанрова природа «Треноса»

1.3. Патетичний стиль «Треносу»

Розділ 2. Образ матері-церкви у «Треносі» Мелетія Смотрицького

2.1. Основні мотиви та образи «Треносу»

2.2. Причини появи образу матері-церкви

2.3. Характеристика висвітлення образу матері-церкви

Висновки

Список літератури

Культурна ситуація кінця XVI – початку XVII ст. виразно засвідчувала потребу радикального оновлення не лише світоглядних цінностей, а й переосмислення нової концепції автора, у якому поєднувалися тип священика й митця – консервативно-охоронна та креативна функції. У добу раннього бароко формується історичне підґрунтя для національної свідомості, що згодом знайде своє яскраве вираження у формі культурних міфів чи ідеологем в епоху романтизму та модерну. Ці процеси, зокрема оприявнилися у тематичній модифікації полемічних творів.

Актуальність дослідження. У центрі уваги дисертаційного дослідження – творчість Мелетія (Максима) Смотрицького (1577-1633), яскравого представника літератури раннього українського бароко, полеміста, вченого, релігійного діяча. Актуальність роботи постала з відносної недослідженості творчих граней Смотрицького-письменника, його естетичних пошуків та експериментувань, художнього осмислення релігійних проблем. В обраному нами підході, закладена сучасна інтерпретація творів давньої епохи, яка постулює ідею розпізнавання прихованих сенсів у тексті, використовуючи при цьому парадигматичні основи міфологічно-ритуальних моделей барокової культури. Актуальність дослідження визначається новою естетичною інтерпретацією творчості Смотрицького – "психологічно-цікавої постаті" (А. Брюкнер) та "письменника великого формату" (о. Мелетій Соловій), осмисленням творчої спадщини письменника як феномена барокового гуманізму, своєрідної цілісності, непозначеної формальною зміною конфесійних орієнтирів.

Метою роботи є системне дослідження творів Мелетія Смотрицького у їх ідейно-типологічних та естетичних (риторичних) зв'язках, творчій своєрідності та еволюційному розвитку. З ціллю послідовного та об'єктивного розкриття питання ідейної візії Смотрицького, вважаємо за необхідне відстежити механізми і риторичну техніку творчого вираження письменника, міру його творчої активності та оригінальності; з'ясувати джерела впливу ранньобарокової епохи на свідомість письменника, рівень засвоюваності ним досвіду різноманітних риторичних шкіл та дискурсивних практик, які існували наприкінці XVI – початку XVII ст.

Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання таких завдань:

- оцінити міру художньої якості творів Смотрицького у світлі естетичних та історичних критеріїв риторики і поетики бароко;

- проаналізувати процеси, які вплинули на формування творчої та релігійної концепції Смотрицького;

- дослідити авторські візії світу крізь призму міфологічного мислення як адекватного епосі бароко втілення художнього задуму;

- окреслити найхарактерніші аспекти поетики творчості Смотрицького, розкрити особливості художньої фікції;

- виявити механізми міфологізації на рівні:

а) сакралізації авторської праці;

б) творення ідеального читача;

в) модифікації дійсності.

Об'єктом дослідження є творчість Мелетія Смотрицького у контексті естетичної та релігійної культури епохи раннього барокко та дослідження образу матері-церкви в «Тренос». Категорією, що об'єднує ці дві сфери наших наукових студій, є поняття міфу як риторичної конструкції втілення ідеї. Враховуючи багатозначність поняття контексту, у дисертації під ранньобароковим контекстом розуміємо естетичне вираження, а точніше – тогочасну риторику, як своєрідний засіб втілення творчих і релігійних інтенцій письменника.

Предметом роботи є виявлення специфіки культурно-історичної функціональності міфологічних моделей раннього українського бароко, які у поетиці творів Смотрицького втілились в образах, метафоричних схемах, топосах. Не менш важливим постає аналіз творчості Смотрицького через призму моделювання реальності засад тогочасної риторики.

У дослідженні здійснено спостереження над метафоричністю та полісемантичністю образів (передовсім Церкви-Матері), міфотворчою стилізацією та проблемою мімесису – наслідування сакрального та довершеного. Евристичність такого методу дослідження дозволяє відстежити авторський задум, інтенцію, оскільки визначення міфологічних моделей – це виявлення творчих можливостей Смотрицького-автора й Смотрицького-полеміста у рамках жанрово-стильової та естетичної системи бароко, у річищі парадигми християнської культури, яка, до речі, може замінюватись ширшим поняттям культури метатекстуального рівня. Сучасна проекція міфологічних моделей виявляє оригінальність та авторську модель письменника ранньобарокової епохи.

Інтерпретація творчої спадщини яскравого представника літератури раннього українського бароко Мелетія Смотрицького відкриває нові грані майстерності письменника і становить прикметну сторінку історії української літератури. Розгляд творчості Смотрицького як структурної єдності дає змогу масштабніше уявити новизну світорозуміння епохи бароко, чіткіше простежити естетичний та релігійно-філософський зміст його творів.

На відміну від своїх сучасників Смотрицький випадає з чітких тенденцій релігійної полеміки початку XVII століття, бо ставить собі завдання значно ширше, аніж дати відповідь конкретному опонентові, спростувавши чи утвердивши істинність богословських питань. Творам Смотрицького притаманна концептуальність вираження.

Проаналізовані міфологічні моделі творчості Смотрицького є основою загальної релігійно-тематичної концепції, що згодом розвинулася у полемічній прозі першої половини XVII століття ("Оборона церковної єдності" о. Льва Кревзи, "Палінодія" Захарії Копистенського). Їх об'єднує ідея повернення до джерел руського християнства й прилучення Русі до апостольської традиції, збереженої і переданої греками. У контексті ідеологічної функціональності вони сприймаються як міфи тієї епохи. Оскільки, "давність" чи, точніше кажучи, "авторитет давнини" становив у культурі раннього бароко цінність доказу, який леґітимізував та ушляхетнював візантійсько-руський етос у Речі Посполитій.

Серед усіх цих загальних параметрів, які створюють уявлення про Смотрицького як про неординарну й виняткову особистість свого часу, найхарактернішим, мабуть, є те, що, не відмовляючись від старого розуміння часу, як субстанційного і вічного, він одночасно йде назустріч модерним ідеям, новій культурі, здійснюючи, щоправда, безнадійну спробу об'єднати дві культурні концепції західної й східної цивілізацій у своєму світі. Смотрицький знаходиться на пограниччі стильових епох ренесансу й бароко. Творчість Смотрицького є своєрідним прикладом культурного симбіозу та барокової еклектики. Його письменницька стратегія, яка скеровується на почуття, кшталтування читачевої свідомості, є естетичною засадою барокової програми.

1. Бабич С. В. Творчість Мелетія Смотрицького у контексті раннього українського бароко: автореф. дис. … к. філол. н. / С. В. Бабич. – К., 2002. – 20 с.

2. Бабич С. В. Творчість Мелетія Смотрицького у контексті раннього українського бароко: дисертація … к. філол. н. / С. В. Бабич. – К., 2002. – 237 с.

3. Бабич Сергій. Творчість Мелетія Смотрицького у контексті раннього українського бароко: монографія [у надзаг.: Львівська медієвістика. – Вип. 2.] / за ред. проф. Богдани Криси / Сергій Бабич. – Львів: Свічадо, 2008. – 180 с.

4. Борисенко К. Г. Образ Церкви в передмовах до трактатів “Тренос” Мелетія Смотрицького та “Знаменія пришествія антихристова…” Стефана Яворського в контексті української полемічної літератури / К. Г. Борисенко // Вісник Харківського національного університету імені В. Каразіна. – Х., 2010. – № 910. – Вип. 60. – Частина ІІ. – С. 278–283. – (Серія: філологія).

5. Боронь О. В. Поетика простору в творчості Тараса Шевченка: автореф. дис. … к. філол. н. / О. В. Боронь. – К., 2004. – 12 с.

6. Величко Самійло. Літопис: у 2 т.; пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; відп. ред. О. В. Мишанич / Самійло Величко. – К.: Дніпро, 1991.

7. Зосімова О. Мотив “марнота марнот” у поетичних епітафіях Лазаря Барановича: особливості жанрового втілення / О. Зосімова // Актуальні проблеми сучасної філології: літературознавство: збірник наук. праць / ред. кол. Я. О. Поліщук та ін. – Рівне: Перспектива, 2005. – Вип. ХІV. – С. 34–45.

8. Коваль В. М. Засоби емоційності в давній українській публіцистиці [Електронний ресурс] / В. М. Коваль // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 20. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1408.

9. Кралюк Петро. Духові пошуки Мелетія Смотрицького / Петро Кралюк. – К.: Український Центр духовної культури. – 1997. – 192 с.

10. Кулиш П. Плач россійскій / П. Кулиш // Основа. – 1861. – май. – С. 46.

11. Мишанич Олекса. Давня література в українській літературно-критичній та естетичній думці першої половини ХІХ ст. / Олекса Мишанич // Європейське Відродження та українська література XIV–XVIII ст. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 215–236.

12. Пелешенко Наталія. До питання про барокові (романтичні) типи культури / Наталія Пелешенко // Медієвістика. – Одеса: Астропринт, 1998. – Вип. 1. – С. 117–122.

13. Пелешенко Ю. В. Українська література пізнього Середньовіччя (друга половина XIII– XV ст.). Джерела. Система жанрів. Духовні інтенції / Юрій Пелешенко. – К.: Поліграфічний центр “Фоліант”, 2004. – 423 с.

14. Плач россійскій // Основа. – 1861. – Май. – С. 46–48.

15. Сивокінь Г. “Вибухи індивідуального обдарування” у видозмінах культурно-історичної епохи / Г. Сивокінь // Сивокінь Г. М. У вимірах сприймання: теоретичні проблеми художньої літератури, її історії та функцій – К.: Фенікс, 2006. – С. 124–128.

16. Смотрицький Мелетій. ΘPHNOΣ / Мелетій Смотрицький // Українська література XVII ст. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 67–92.

17. Ткаченко О. Г. Теоретичні засади жанрового визначення елегії / О. Г. Ткаченко // Вісник Сумського державного університету: збірник наук. праць. – 2006. – № 3 (87). – С. 63–69. – (Серія “Філологічні науки”).

18. Українські гуманісти епохи Відродження: антологія: у 2 ч. – К.: Основи, 1995. – Ч. 2.

19. Українські поети-романтики: поетичні твори / упоряд. і приміт. М. Л. Гончарука. – К.: Наук. думка, 1987. – 592 с.

20. Ушкалов Л. Гуманізм Тараса Шевченка / Л. Ушкалов // Ушкалов Леонід. Сковорода та інші: Причинки до історії української літератури / Леонід Ушкалов. – К.: Факт, 2007. – С. 312–350.

21. Ушкалов Л. В. З історії української літератури ХVIІ–XVIIІ століть / Л. В. Ушкалов. – Х.: Харківська шк., 1999. – 216 с.

22. Франко І. Історія української літератури. Часть перша: від початків українського письменства до Івана Котляревського / Іван Франко // Франко І. Зібрання творів: у 50 т. – Літературно-критичні праці. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 40. – С. 7–370.

23. Чижевський Д. Українське літературне бароко: вибр. праці з давньої літератури / Дмитро Чижевський. – К.: Обереги. – 2003. – 576 с.

24. Яременко П. К. Мелетій Смотрицький. Життя і творчість / П. К. Яременко. – К.: Наук. думка, 1986. – 160 с.

25. Charakterystyka i geneza poetyznych utworów Ambrożego Metlińskiego. Napisal Cyryl Studziński [Osobne odbicie s Tomu XXVI. Rospraw Wydziału filologicznego Akademii Umiejętności w Krakowie] / Cyryl Studzinski. – Krakow, 1897. – 51 s.