Курсова робота Студентство у громадсько-політичних процесах в Україні у 1990-х роках

Вступ

1. Активізації студентського руху у 90-х роках

1.1. Передумови студентського руху у 90-х роках

1.2. Причини студентського руху у 90-х роках

2. Студентський рух проти пануючих пордків у 1990 р. «революція на граніті»

2.1. Передісторія

2.2. 16 днів на граніті

2.3. Значення

2.4. Учасники голодування

3. Результати активних дій студентства 90-х років 20 століття

Висновки

Перелік використаної літератури

Студентський рух є непростим соціальним явищем, складається з організованої молоді, яка юридично оформлена у громадські об’єднання, та неформальної самоорганізованої студентської ініціативи. За часів незалежності рух пройшов складний шлях у своєму розвитку від стихійного виникнення у вищих навчальних закладах до організаційного оформлення у Всеукраїнських громадських організаціях, мав у своєму розвитку притаманні лише собі особливості, такі як, популярність серед молоді, демократичність діяльності, багатовекторна спрямованість, постійне кількісне зростання та децентралізація.

За часів незалежності український студентський рух пройшов складний шлях у своєму розвитку, перетворюючись на дієву складову структуру самоорганізації українського суспільства. Він все активніше заявляє про себе в алгоритмі суспільного життя країни як учасник формування та реалізації молодіжної політики.

Вивчаючи студентський рух, необхідно враховувати, що він є непростим соціальним явищем і, як мінімум, складається з організованої молоді, яка юридично оформлена у громадські об’єднання, та неформальної самоорганізованої студентської ініціативи, “студентської субкультури”, які взаємно доповнюються.

Необхідно відзначити також, що проблема розвитку студентського руху турбує не тільки Україну та країни, що виникли на теренах колишнього СРСР, а й країни Західної Європи та Північної Америки.

У суспільствах, що увійшли в епоху постмодерну, спостерігається процес зростання самостійності, автономії, індивідуальності людини поряд з підвищенням відповідальності її за власну поведінку.

Мета роботи полягає у висвітленні, аналізі та систематизації особливостей становлення та розвитку Наукові праці. Том 94. Випуск 81 студентського руху в демократичному українському суспільстві. І хоча, за даними фахівців, лише 2-3 % української молоді перебуває в офіційно зареєстрованих молодіжних організаціях, а натомість понад 25 % знайшли місце у неформальних об’єднаннях, автор статті все ж вважає, що серцевину, найбільш дієву частину студентського руху складають студентські громадські об’єднання, які зареєстровані та діють відповідно до чинного законодавства і у тісній взаємодії з державними органами, і, в першу чергу, прагнуть вирішувати важливі соціальні проблеми студентства, сприяють їх соціалізації у відповідних соціально-економічних умовах розвитку суспільства, його політичної системи, традицій, культури – тобто всього, що відрізняє наше суспільство від інших. Ото ж, у роботі йтиметься про процес розвитку саме цієї частини сучасного студентства.

Сучасний організований молодіжний рух виник в період трансформації політичної системи від тоталітаризму до плюралістичної демократії. Його бурхливий розвиток визначався певними соціально-економічними проблемами, які переживало українське суспільство. Становлення державного механізму, відтак і становлення державної молодіжної політики, співпраця між молодіжними організаціями та державною відбувалися шляхом спроб та помилок.

Організований молодіжний рух в Україні продовжує змінювати свої форми, засоби та методи роботи. З’являються нові лідери, нові структури, виринають раніше приховані тенденції. Все це не дає можливості охопити усе явище в цілому, у всіх його виявах та формах.

Таким чином, сучасний організований молодіжний рух, пройшовши ряд певних періодів свого розвитку, сьогодні перебуває на новому етапі свого існування, який передовсім характеризується активною участю молоді як окремої соціально-демографічної групи з власними економічними, соціальними та політичними інтересами, оформленими у вигляді політичних структур у “великій політиці”.

Таким чином, студентському руху за часів незалежної України виповнилося вже понад 15 років. Та це не означає, що з 1991-1992 навчального року почало розповсюджуватися нове стале явище українського суспільства. Студентський рух мав низьку особливостей свого становлення та розвитку. Він пройшовшлях від стихійного виникнення у вищих навчальних закладах до організаційного оформлення.

1. Корнієвський О., Якушик В. Молодіжний рух та політичні об’єднання в сучасній Україні. – К.: Громада,1997. – 256 с.

2. Єригін О. Особливості формування і діяльності студентських громадсько-політичних об’єднань в умовах становлення багатопартійності в Україні: Автореф. дис. … к.і.н. – Харків, 1993. – 26 с.

3. Коляка І. Студентський рух в Україні (кінець 80-х – початку 90-х рр.): Автореф. дис. … к.і.н. – К., 1994. – 23 с.

4. Бебик В., Головатий М., Ребкало В. Політична культура сучасної молоді. – К.: Маестро,1996. – 123 с.

5. Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991-2004 рр.): Монографія. – Донецьк: Герда, 2006. – 472 с.

6. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті (історико-політологічний аналіз основних періодів). – К.: “АЛД”, 1997. – 160 с.

7. Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. – К.: Наукова думка, 1993. – 237 с.

8. Головенько В. А., Корнієвський О. А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. – К.: Наукова думка, 1994. – С. 56-74.

9. Молодіжний рух України: історія та сучасність. Збірник матеріалів. – К.: НВФ “Студцентр”, 1998. – 120 с.

10. Молодіжний і дитячий рух в Україні: історія та генезис. – К., 1993. – 118 с.

11. Молодіжний рух в Україні: Довідник. Частина І. – К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998. – 252 с.

12. Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 р.) / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2002. – 211 с.

13. Про становище молоді в Україні (щодо підтримки молодої сім’ї, посилення соціального захисту дітей та молоді у 2001-2006 рр.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2007. – 182 с.

14. Нормативно-правова база діяльності громадських молодіжних організацій / Редкол.: В. П. Банах, С. В. Зелінський, А. Г. Зінченко та ін. – К.: Четверта хвиля, 2001. – С. 129.