Распечатать страницу
Главная \ База готовых работ \ Готовые работы по гуманитарным дисциплинам \ Журналистика (Журналистская специальность) \ 5992. Доповідь Проблема інтелігенції в творчості публіцистів 20 століття

Доповідь Проблема інтелігенції в творчості публіцистів 20 століття

« Назад

Код роботи: 5992

Вид роботи: Доповідь

Предмет: Журналістика

Тема: Проблема інтелігенції в творчості публіцистів 20 століття

Кількість сторінок: 5

Дата виконання: 2014

Мова написання: українська

Ціна: безкоштовно

1. Бернік Ф. Культурна ідентичність в епоху глобалізації. Небезпека та перспективи / Франце Бернік // Слово і час. — 2010. – 138 с.

2. Жулинський М. Формування національної ідентичності, або Чим розростаються держави. Виступ на парламентських слуханнях на тему: «Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження» / Микола Жулинський // Слово Просвіти. — 2009. — 306 с.

4. Гриценко О. Українські ЗМІ в контексті глобальних процесів на початку ХХ століття / Олена Гриценко // Україна на шляху до Європи. — К., 2006. — 209 с.

5. Михайлин І.Л. Журналістика як всесвіт: вибрані медіадослідження / І.Л. Михайлин. — Х.: Прапор, 2011. — 512 с.

На зламі тисячоліть особливо гостро постала проблема формування творчої особистості майбутнього журналіста як справжнього професіонала. Адже саме йому довіряє люди. Нею можуть зацікавитись читачі, глядачі, слухачі. Взагалі журналістська точка зору на події «сприймається як органічна частка його професійної діяльності, реально впливає на формування громадської думки й суспільної свідомості».

Сучасні ринкові відносини потребують професійно компетентних і мобільних творчих фахівців, готових нести відповідальність за свої дії, слова й міркування, здатних успішно та ефективно самореалізовуватися й самовдосконалюватися в теперішніх соціально-економічних умовах.

Публіцист – письменник або журналіст, який висвітлює актуальні питання сучасностію. Які що стосуються здебільшого політики та громадського життя. Георгій Русланович Гонгадзе — був один із найкращих український журналістів. Він мав грузинського походження. Георгій Русланович був засновником та перший головний редактор інтернет-видання «Українська правда». Гонгадзе зник і був убитий у 2000 році.

Який народився 21 травня 1969 року в місті Тбилиси, а Грузиї. Був вбитий у 2000 році. День смерті офіційно невстановлено, але записано 17 вересня.

Наприклад написано ним перед один із уривки статті перед смертю:

«Для того щоб потрапити в кулуари було достатньо мати знайомого депутата. Знайомий депутат без жодних проблем проводив вас у середину. Для цього лише потрібно представивши своє посвідчення. На той момент статус журналіста цінувався, мабуть, на рівних зі статусом народного обранця, і відео операторам дозволялося блукати в самій сесійній залі. В Україні Журналістів не просто поважають. Тут їх потребують як в першу чергу націонал-демократи, було так важливо донести свою думку до народу.»

Також уривок із статті:

«Основні українські скляні перегородки на парламентському балконі — це, перш за все, символ. Символ того, як розуміють місце і роль журналістів нові господарі парламенту, які звикли розставляти все за відповідними полицями».

В статтях Георгій Гонгадзе, висміював українського призидента та Литвина, та інших депутатів працюючи на український уряд. Він надсміхався над тими депутатами, чиновниками які працювали на російську сторону та Українську теж. Називав їх зрадниками та двоєприбіжниками.

Писав про їхні, брудні справи, про їхні величезні заможні маєтки. Які депутати або авторитетні люди купували та оформляли на своїх родичів.

Також були статті про золоту молодь, дітей багатих депутатів. Як вони себе поводять. За їхні маршрути в нетверезому стані за кермом. Як діти високопосадовців збивають на машинах людей. Що за вбивсто людини їм нічого немає. Адже, один телефоний звінок татуся вирішує усі їхні питання.

Вся ця історія почалась із роздруківки розмови Кучми та Декача та Литвина. Яку вже опублікували після смерті журналіста.

Восени 2000 року в Україні вибухнув касетний скандал після оприлюднення «плівок Мельниченка», які свідчили про причетність тодішнього Президента України Л. Кучми та ряду інших високо посадовців та політиків до вбивства журналіста Г. Гонгадзе.

Пізніше стає відомо, що Георгій Гонгадзе працював на Олександра Мороза. А потім 28 листопада 2000 року, через два місяці після зникнення Гонгадзе.

Сам Олександр Мороз інформує Парламент та журналістів про те, що він володіє таємними записами розмов Президента Л.Кучми та високопоставлених урядових чиновників. Які винні, та мають пряме відношення до його вбивства Гонгадзе.

За словами Мороза, в бесідах, записаних співробітником Служби Охорони Президента Миколою Мельниченком, беруть участь Кучма та його найближчі помічники. А саме глава Адміністрації Президента Володимир Литвин та Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. А також керівник СБУ Л. Деркач, які обговорюють діяльність Гонгадзе і вирішують, як з ним бути.

На думку О. Мороза та деяких інших членів Парламенту, ці бесіди дають підставу вважати, що Президент певним чином причетний до зникнення Г. Гонгадзе.

Оскільки публіцистику виділяють в окремий рід літератури та журналістики.

Відомий на весь сіт публіцист Георгій Гонгадзе був викрадений в Києві 16 вересня 2000 року. Головним замовником вбивства відомого журналіста були депутати верховної ради україни.

23 серпня 2005 Указом Віктора Ющенка Георгію Гонгадзе було посмертно присуджено звання Героя України з удостоєнням ордена Держави за самовіддане служіння українському народові, громадянську мужність, виявлену у відстоюванні ідеалів демократії та свободи слова, вірність журналістській справі.

19 квітня 2006 ім'я Георгія Гонгадзе було присвоєно Машинобудівної вулиці міста Києва.

Його ім'ям названа загальноосвітня школа № 329 «Логос» у місті Києві.

Сьогодні професійна підготовка майбутніх журналістів є соціально-педагогічною проблемою, розв’язання якої дасть змогу привести реальний стан журналістської освіти в навчальних закладах України у відповідність із державним та соціальним замовленням.

Отже, упродовж останніх десятиліть сталися серйозні зрушення в змісті професійного навчання студентів журналістів: змінилися її мета, зміст і спрямованість на формування творчої особистості, здатної до саморозвитку, мобільності, творчої ініціативи, конкурентоспроможності.