Вступ

Розділ 1. Криза Четвертої республіки Франції

Розділ 2. Становлення П’ятої республіки

2.1. Передісторія П’ятої республіки і необхідність нового режиму

2.2. Прийняття і характеристика Конституції 1958 р.

Розділ 3. Політичний розвиток П’ятої республіки

3.1. Президентство Шарля де Голля

3.2. Травнево-червнева соціально-політична криза 1968 р., її наслідки

3.3. Політика П’ятої республіки у 1970-2011 рр.

Висновки

Список використаної літератури

Сучасна епоха характеризується дуже великим інтересом до минулого, до тих подій, які проходили в нестабільній політичній обстановці. Особливу увагу звертають події, які відбувалися у післявоєнний період по всьому світу, тим паче у Старій Європі, яка стала об’єктом різноманітних політичних подій. Так закінчення Другої світової війни з політичної арени відтіснило передові держави світу, такі як Німеччина, Франція та Великобританія на другий план, а на перший – вийшли СРСР та США.

Проте саме ті події, які відбувалися у післявоєнній Франції викликають дуже велику зацікавленість вчених та людства, бо саме у цій країні відбувалися ті політичні та історичні події, які на сьогодення складають невід’ємну частину існування геополітичної системи або ситуації у світі.

Актуальність вивчення становлення та розвитку П’ятої республіки во Франції являє собою велике значення. Саме при зароджені П’ятої республіки, яка виникла унаслідок кризи Четвертої республіки та завдяки діям на той час найвпливовішого політика Шарля де Голля і прийняттю Конституції 1958 р., дало дуже активний поштовх для виходу Франції як держави на міжнародну арену, покращення стосунків з іншими державами, особливо з СРСР. Ті конституційно-правові заходи і реформи, які проводилися урядом і згідно прийнятою Конституції 1958 р. дало можливість подальшому розвитку проблемного існування колоніальної імперії Франції, а саме у формі вже незалежних країн, які до цього були колоніями республіки.

Існування П’ятої республіки (з 1958 р. і по сьогодення) дає можливість краще зрозуміти політичну систему і структуру цієї країни, її прагнення для посилення впливу на світовій арені. Ті соціально-економічні заходи, які проводилися різними політичними урядами чітко показують усьому світу економічну тенденцію розвитку країни, що у своїй мірі відобразилася на стосунках населення і держави. У цей час починає набувати дуже активний розвиток студентський рух, який бореться за покращення своїх конституційних і соціальних прав.

Об’єктом курсової роботи є соціально-економічний та політичний розвиток Франції з 1958 р. і по сучасність (2011 р.).

Предметом є становлення та розвиток П’ятої республіки у Франції.

Хронологічні межі охоплюють середину 1950-х початок ХХІ століття, а також попередні періоди, зокрема існування Четвертої республіки (1946-1958 рр.), для кращого висвітлення необхідності встановлення нового конституційно-правого режиму, а також для розуміння самої проблематики.

Географічні межі роботи охоплюють дуже велику території сучасного світу, а саме: сучасна територія Франції з заморськими департаментами, Північна Африка, Північно-Західна Африка та частина території Південної Америки, але особлива увага зосереджена на сучасній території Франції (П’ятої республіки) і території сучасного Алжиру, бо саме на цих територіях найактивніше відбувалися соціально-політичні та соціально-економічні події.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі джерельної бази, здійснити комплексне історичне дослідження розвитку проблеми становлення та розвиток П’ятої республіки у Франції.

Завдання:

- показати передумови переходу Франції до П’ятої республіки;

- розкрити політичні причини виникнення П’ятої республіки у Франції;

- висвітлити конституційний процес П’ятої республіки;

- проаналізувати політичну діяльність Шарля де Голля;

- охарактеризувати зародження та наслідки кризових явищ у республіці;

- дати оцінку політичному та соціально-економічному розвитку П’ятої республіки на сучасному етапі.

Теоретико-методологічною основою роботи є комплексне всебічне дослідження окресленої теми на принципах історизму й об’єктивності. При написанні роботи широко використовувалися наступні методи дослідження: історичний, системний, структурно-функціональний, логічний, методи аналізу та синтезу.

Проблема становлення та розвитку П’ятої республіки у вивченні всесвітньої історії знайшла висвітлення у низці наукових досліджень і періодичних видань.

В роботі використано літературу, яка спрямована на розкриття теми П’ятої республіки в сучасній історіографії, її практичне значення у вивченні розвитку соціальних і політичних відносин між державою і громадянами, а також соціально-економічного розвитку держави.

Вивченням становлення та розвитку П’ятої республіки займалося багато вчених та істориків, великий вклад для подальшого розуміння зробили й самі учасники тих подій.

Так Жискар д’Естен у своїй праці «Французи. Роздуми про долю народу» писав: «Древняя страна могла в одночасье распрощаться с демократией, деградировав до уровня латиноамериканских республик, где армия силой навязывает государству свои решения. И одной искры хватило бы, чтобы французская Нация испепелила саму себя в пожирающем огне кровавой междоусобицы. И вот, в годину суровых испытаний, Франция «прошлого, настоящего и будущего» призывает к власти генерала де Голля, символа и главу французского Сопротивления, пользующегося непререкаемым авторитетом отца Наци» [12, c. 17]. Сам Шарль де Голль заявляв, що «Демократические принципы и опыт требуют, чтобы все ветви власти — и исполнительная, и законодательная, и судебная — были четко разграничены и полностью уравновешены и чтобы над возможной политической несогласованностью верховенствовал национальный арбитр, способный обеспечить дух преемственности в условиях существования разношерстных по партийному составу правительств…» [10, c. 98].

Із вітчизняних істориків про події, які відбувалися у П’ятій республіці висловлювалися наступним чином: Арсеньєв Е.А. писав, що «Конституція 1958 р. дуже скупо регламентувала систему місцевого управління. Разом з тим французька (континентальна) модель місцевого управління стала зразком для наслідування в більшості країн світу», Анохина-Московченко В.І. стверджувала, що «Президентство де Голля дало Франції не тільки міцну економіку і «важкий» франк, а й великі можливості на міжнародній арені…У цей час найактивніше починають розвиватися французько-радянські відносини…, особливо в економічній сфері» [1, c. 320].

Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи становить 62 сторінок, з них основного тексту 58 сторінка. Список використаних джерел та літератури складається з 25 найменувань на 2 сторінках.

Становлення і розвиток П’ятої республіки пройшло дуже багато випробувань на своєму шляху. Вони існують і по цей день, тому що П’ята республіка існує з 1958 р. і по сьогодення. Кожне нове прийняття конституції Франції являє собою зародження нової республіки. Так була прийнята Конституція 1946 р. і була створена Четверта республіка, так і прийняття Конституції 1958 р. – дало народження П’ятій республіці Франції, яка існує і сьогодні.

Зародженню та утворенню нової республіки у Франції перш за все передувало те, що після повалення фашистського уряду Віші, а згодом утворення Тимчасового уряду, з’явилася на світ Четверта республіка, яка від початку свого існування була приречена до своєї загибелі. Постійна боротьба двох партій, які були лідерами політичного життя у країні, – комуністів і голлістів. Ті соціально-економічні і політичні процеси, які відбувалися під час існування Четвертої республіки і спричинили саму кризу республіки, яка потім переросла у її падіння та утворення П’ятої республіки.

Саме прийняття Конституції 1958 р. зародило існування сучасної Франції. Саме завдяки реформуванню конституційно-правої сфери країни, вдалося стабілізувати політичний розвиток держави.

Головними досягненнями цієї конституції є те, що воно чітко регламентувала порядок прийняття законів і законотворчих актів, а також надавала президенту країни розширенні права й необмежені повноваження під час надзвичайного стану. Найголовнішим досягненням цієї конституції є те, що вона спочатку надавала право на самовизначення колоній і заморських володінь Франції, окрім Алжиру. Але боротьба алжирського народу показала, що необхідно вирішувати проблемне питання, і Алжир отримав у 1962 р. незалежність, як і ряд французьких колоній в Африці.

Президентство Шарля де Голля відмітилося значною стабілізацією країни. Саме за де Голля почала дуже стрімко розвиватися Франція у культурному плані. Французьке кіно вийшло у лідери світового кінематографу. У цей час потеплішали відносини між СРСР та Францією, було укладено ряд економічних угод про співпрацю. Шарль де Голль показав усьому світу як можна мужньо і гідно вийти із складних політичних ситуацій, не дивлячись ні на що. Саме при першому президенті П’ятої республіки колоніальна імперія Франції почала поступово перетворюватися на ряд незалежних країн, що надало Франції додатковий міжнародний престиж.

Проте при кожній добрій владі, інколи виникає, період такого часу, коли настає невелика криза. Так при Шарлі де Голлі виникла травнево-червнева криза 1968 р., яка суттєво змінила соціальне положення населення. Саме у цей час, населення найактивніше почало проявляти свою соціальну і політичну позицію. Найактивнішу участь у цьому русі взяли студенти, яких підтримали залізничники. Саме студенти почали боротися за свої права, бо та існуюча система освіти, не дозволяла навіть гідно завершити своє навчання у ВНЗ. Уряд пішов на поступки, чим і заспокоїв хвилювання студентів. Саме після цих подій Шарль де Голль пішов у відставку. Так завершилась епоха видатного політика свого часу – першого президента П’ятої республіки Шарля де Голля.

Після епохи правління де Голля, настав час соціально-економічних і політичних змін в країні. Протягом якого уряди, намагались покращити становлення населення, вирішити соціальні питання, зробити все для покращення свого політичного положення. У період початок 1980-х – середина 1990-х рр. наступила політична, економічна стабілізація, завдяки заходам, які приймав президент Міттеран. З середини 1990-х років і по сьогодення Франція стала на шлях зближення з НАТО, проте залишається країною, яка одночасно протидіє політичному пануванню США у Європі, і є рівноправною державою поміж інших держав.