Курсова робота Фразеологічні зрощення у структурі українського речення: семантичний та функційний аспекти
Код роботи: 5869
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Сучасна українська мова
Тема: Фразеологічні зрощення у структурі українського речення: семантичний та функційний аспекти
Кількість сторінок: 44
Дата виконання: 2019
Мова написання: українська
Ціна: 500 грн
Вступ
Розділ 1. Фразеологізми в системі української мови
1.1. Фразеологізм як окрема мовна одиниця. Основні ознаки фразеологічних одиниць
1.2. Класифікація фразеологічних одиниць. Джерела їх виникнення
1.3. Стилістичне використання стійких і видозмінених фразеологізмів у творах художньої літератури
1.4. Функціональний аспект фразеологічних одиниць
Розділ 2. Фразеологічні зрощення в художніх творах українських письменників
2.1. Фразеологічні зрощення у мові твору Л. Костенко “Берестечко”
2.2. Використання фразеологічних одиниць у творчості М. Стельмаха
Висновки
Список використаної літератури
Проблема дослідження елементів розмовного стилю в художньому тексті постійно перебуває в полі зору українських мовознавців (І. Білодіда, В. Ващенко, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюха, В. Русанівського, Н. Сологуба, І. Чередниченко). Більшість науковців зазначало, що в мові художнього твору відбувається стилізація розмовності, тобто свідоме переймання письменником характерних особливостей розмовного стилю з метою створення відповідного колориту в художньому тексті. Саме з метою стилізації розмовності в мові художньої літератури письменники використовують фразеологію, окремі слова, властиві живому усному мовленню, синтаксично-інтонаційну будову речень.
В українському мовознавстві розмовні елементи художньої мови традиційно розглядаються у зв’язку з вивченням індивідуальних стилів письменників. Зокрема, ґрунтовно досліджуючи мовотворчість Григора Тютюнника, С. Бибик відзначає народнорозмовність як мовно-стильову естетичну домінанту його прози. Місце розмовних одиниць поряд з іншими стилістично маркованими засобами в мовостилях окремих письменників з’ясовували також Г. Бикова, Л. Бурківська, Т. Должикова, Л. Науменко, О. Переломова, Л. Шевченко та багато інших.
Творчий набуток Ліни Костенко та творчість Михайла Стельмаха репрезентують українську літературу й українську літературну мову 40 – 60 років ХХ ст. Різні аспекти індивідуальних стилів письменників привертали увагу мовознавців. Зокрема, лексичну синоніміку творів досліджували А. Бевзенко, фразеологію – Л. Авксентьєв, лексику – М. Миронюк.
Мовотворчості Михайла Стельмаха в контексті української народнопісенності присвячене дослідження Л. Козловської, епітетам в образній системі митця – Н. Сидяченко.
Слід зауважити, що функціонування фразеологічних зрощень у творчості Михайла Стельмаха, Ліни Костенко розглядалося досить поверхово у сучасному мовознавстві, що і зумовило вибір теми нашої курсової роботи.
Актуальність теми зумовлена необхідністю поглибленого теоретичного й практичного дослідження фразеологічних засобів стилізації розмовності в українському мовознавстві.
Об’єкт дослідження – фразеологічні одиниці в системі української мови.
Предмет дослідження – фразеологічні зрощення у творах М. Стельмаха, Л. Костенко
Мета роботи полягає у визначенні семантичного та функціонального аспектів фразеологічних зрощень у структурі українського речення.
Мета передбачає виконання таких завдань:
- проаналізувати стан досліджуваної проблеми на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки;
- розглянути сутність понять: “фразеологічна одиниця”, “фразема”, “фразеологічні зрощення”, “фразеологічні єдності”, “фразеологічні вислови” та ін.;
- з’ясувати класифікацію фразеологічних одиниць, джерела їх виникнення;
- виявити і дослідити у текстах М. Стельмаха, Л. Костенко особливості творення фразеологічних зрощень;
- простежити семантичний та функційний потенціали фразеологічних одиниць розмовного походження у творчості українських письменників.
Мета і завдання зумовили вибір відповідних методів і прийомів дослідження: описовий метод, структурний, метод аналізу і синтезу. З метою виявлення і опису закономірностей функціонування одиниць художньої мови (фразеологічних зрощень), а також їх естетичного спрямування в художньому тексті використовувався метод лінгво-естетичного аналізу.
Джерелознавча база: фразеологічний словник української мови у 2-х томах, текст історичного роману Ліни Костенко “Берестечко” та тексти повістей “Щедрий вечір”, “Гуси-лебеді летять” та романів “Чотири броди”, “Кров людська – не водиця” Михайла Стельмаха.
Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та списку використаних джерел.
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету, завдання й методи дослідження.
У першому розділі – “Фразеологізми в системі української мови” розглянуто теоретичні засади дослідження фразеологізмів, визначено місце фразеологізмів серед інших одиниць мовної системи, джерела виникнення фразеологізмів та їх класифікацію, а також стилістичний та функційний аспекти фразем.
У другому розділі – “Фразеологічні зрощення в художніх творах українських письменників ” з’ясовано особливості творення та стилістичне функціонування фразеологічних зрощень у художніх текстах Ліни Костенко та Михайла Стельмаха.
У висновках узагальнено матеріал дослідження.
У списку використаної літератури зазначено 29 джерел.
1. Авксентьєв Л. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків: Вища шк., 1983. – 137 с.
2. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків, 1987. – 198 с.
3. Білоноженко В. М., Гнатюк І. С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. – К.: Наукова думка, 1989. – 154 с.
4. Ганич Д., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища шк., 1985. – 360 с.
5. Гнатюк І. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози // Українська мова і література в школі. – 1981. – № 9. – С. 62-64.
6. Демський М. Деривація фразем на базі слів та вільних синтаксичних конструкцій // Мовознавство. – 1988. – № 1. – С. 37-45.
7. Демський М. Лексичні і граматичні особливості українських іменникових фразеологізмів // Мовознавство. – 1981. – № 2. – С. 35-41.
8. Демський М. Українські фраземи і особливості їх творення. – Л., 1994. – 62 с.
9. Жуков В. Русская фразеология. – М.: Высшая шк., 1986. – 310 с.
10. Коломієць М. Питання фразеологічної синоніміки. – Дніпропетровськ, 1987. – 52 с.
11. Мацько Л. І., Сидоренко О. М. Українська мова: Посібник. – 2-ге вид., стер. – К.: Либідь, 1996. – 432 с.
12. Пономаренко А. Чи закинути кругле слівце... (про фразеологізми в художніх текстах) // Урок української літератури. – 2003. – № 5 – 6. – С. 21-32.
13. Скрипник Л. Видозміни форми фразеологічних одиниць // Мовознавство. – 1969. – № 4. – С. 3-13.
14. Стельмах М. П. Вибрані твори. Видавництво художньої літератури “Дніпро”. – К.: 1969. – 735 с.
15. Стельмах М. П. Вибрані твори у 2-х томах. Том 1-й. Чотири броди: Роман. – К.: Укр. письменник, 2003. – 594 с.
16. Стельмах М. П. Вибрані твори у 2-х томах. Том 2-й. Гуси-лебеді летять…; Щедрий вечір: Повісті. – К.:Укр. письменник, 2003. – 266 с.
17. Стельмах М. Кров людська – не водиця. – К., 1957.
18. Сучасна українська мова: Довідник / Л. Ю. Шевченко, В. В. Різун, Ю. В. Лисенко; За ред. О. Д. Пономаріва. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Либідь, 1996. – 320 с.
19. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О. Д. Пономарева. – 2 – ге вид., перероб. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.
20. Телия В. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингво-культурологический аспекты. – М., 1996. – 287 с.
21. Ткаченко Т. В. Стилістичні функції розмовності у мові роману Михайла Стельмаха “Чотири броди” // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наук. і пед. діяльн. проф. М. Я. Брицина. Зб. наук. праць. – К.: Знання України, 2004. – C. 351-352.
22. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови у 2-х томах. Том 1-й: А - М. – К.: Головне видавництво видавничого об’єднання “Вища школа”. – 1984. – 303 с.
23. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови у 2-х томах. Том 2-й: Н - Я. – К.: Головне видавництво видавничого об’єднання “Вища школа”.
24. Фразеологічні засоби стилізації розмовності в прозі Михайла Стельмаха // Мова і культура. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 8. – Т. ІІІ. – Ч. 1. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. Мова сучасного мистецтва. – С. 201-205.
25. Шанский Н. Фразеология современного русского языка. – М.: Наука, 1963. – 197 с.
26. Шумада Н. Фольклор у романі Михайла Стельмаха “Кров людська – не водиця” // Народна творчість та етнографія. – 2005. – №5. – C. 32-38.
27. Демська-Кульчицька О. М. Фразеологія / О. М. Демська-Кульчицька. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. – 74 с.
28. Костенко Л. В. Берестечко: [істор. роман] / Ліна Костенко; [Авт. післямов І. Дзюба, В. Панченко]; іл. С. Якутовича. – К.: Либідь, 2010. – 232 с.
29. Розгон В. В. Роль фразеологічних одиниць у структурі простого речення / В. В. Розгон // Наука і сучасність: [Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова]. – К.: Логос, 1999. – Ч. І. – С. 1-4.
Висновки
У ході дослідження ми проаналізували стан проблеми на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки. Дійшли висновку, що проблема дослідження елементів розмовного стилю в художньому тексті постійно перебуває в полі зору українських мовознавців (І. Білодіда, В. Ващенко, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюха, В. Русанівського, Н. Сологуба, І. Чередниченко).
Більшість науковців зазначало, що в мові художнього твору відбувається стилізація розмовності, тобто свідоме переймання письменником характерних особливостей розмовного стилю з метою створення відповідного колориту в художньому тексті.
Саме з метою стилізації розмовності в мові художньої літератури письменники використовують фразеологію, окремі слова, властиві живому усному мовленню, синтаксично-інтонаційну будову речень.
В українському мовознавстві розмовні елементи художньої мови традиційно розглядаються у зв’язку з вивченням індивідуальних стилів письменників.
Слід зауважити, що функціонування фразеологічних зрощень у творчості Михайла Стельмаха та Ліни Костенко розглядалося досить поверхово у сучасному мовознавстві, що і зумовило вибір теми нашої курсової роботи.
Також, розглянули сутність понять: “фразеологічна одиниця”, “фразема”, “фразеологічні зрощення”, “фразеологічні єдності”, “фразеологічні вислови” та ін.
З’ясували, що у сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів, які прийнятні й для української фразеології. За семантичною злитістю компонентів розрізняють:
а) фразеологічні зрощення;
б) фразеологічні єдності;
в) фразеологічні сполучення (В.В. Виноградова). До них додаються ще фразеологічні вислови (за класифікацією М.М. Шанського).
Оскільки, фразеологія української мови сформувалася протягом багатовікового історичного розвитку мовної творчості українського народу, його контактів з іншими народами і їх культурами, то це сприяло утворенню відповідних джерел фразеології.
Детально розглянули особливості функціонування фразем у структурі українського речення: в ролі дієслівного та іменного присудків, в ролі підмета, в ролі обставини, додатка, означення, а також звернули увагу на вживання фразеологічних одиниць у вигляді звертань, вставних та вставлених конструкцій.
Проаналізувавши мову роману Ліни Костенко “Берестечко”, виділили три основні структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць та дослідили багатство фразеологічних зрощень талановитої письменниці.
Індивідуальний стиль Ліни Костенко характеризується афористичністю мислення, яка часто ґрунтується на фразеологічному багатстві мови. Фразеологізми акумулюють у собі великий обсяг інформації, наявної у ментальному лексиконі, відображають світ національного світосприйняття предметів і понять, допомагають передати духовно-емоційний досвід певного етносу.
Виявили і дослідили у текстах М. Стельмаха особливості творення “обіграних” фразеологічних одиниць. Простежили їх стилістичний потенціал у творчості письменника.
Фразеологічні одиниці розмовного джерела є засобом створення національного колориту, виступають одним із компонентів розгортання сюжету, допомагають авторові дати яскраву характеристику дійових осіб, посилити експресивність авторської мови.
Письменник залучає у свої твори відшліфовані в народній мові традиційні фразеологічні одиниці, а також робить оригінальні зміни й доповнення в структуру фразеологічних сполук, трансформує їх.