Курсова робота Проблемні настрої медіа-простору в умовах глобалізації

Вступ

Розділ 1. Вплив глобалізації на розвиток національного медіа-простору

Розділ 2. Національні медіа як чинник формування сучасної української ідентичності в умоваг глобалізації

Розділ 3. Аналіз національних медіа в умовах глобалізації

Висновки

Список використаних джерел

На початках становлення та розбудови державності України (1990-ті роки ХХ ст.) основна увага державних мужів приділялась економічній, політичній, дипломатичній сферам суспільства. Саме вони, на думку політиків, повинні були відігравати вирішальну роль у формуванні молодої демократичної держави.

Актуальність дослідження. Інформаційна сфера суспільства та процеси, що в ній відбувалися, видавалися не першочерговими та не надто важливими. З огляду на це актуальним на сьогоднішній день є дослідження проблем національного медіапростору в умовах глобалізації та аналіз сучасних форм інформаційного протистояння.

Поширення глобалізаційних тенденцій та новітніх інформаційних технологій у сучасному світі має об’єктивний, універсальний характер і спонукає всі національні культури активно достосовуватися до цих процесів. Глобалізація має як позитивні (об’єднавчі тенденції, які ведуть до взаємодії різних культур, стандартизація, що полегшує культурний обмін, інтенсифікація світових потоків інформації) аспекти, що спричиняють дедалі тісніше поєднання культур та збагачують їхнє спілкування, так і негативні, причому негативні аспекти (культурна уніфікація, ментальний колоніалізм, примітивізація смаків, споживацтво і конформізм).

Глобалізація матеріальних та культурних ресурсів є невід’ємною рисою розвинутої модерності Але деякі критики схиляються до думки, що і модерність, і глобалізація мають розглядатися не просто як чергові етапи світової історії, а як деструктивні й безповоротні процеси, що їх рушійною силою є економічні інтереси так званого “Першого Світу”. На їхню думку, глобалізація – це не “потік подій”, а всесвітня система експлуатації. Один з найгостріших критиків, шведський соціальний антрополог Джонатан Фрідман вважає, що сучасна світова система грунтується на “транснаціональних корпораціях і глобальних механізмах інвестицій та фінансових спекуляцій” і додає: “з’явилася також нова глобальна класова структура, міжнародна еліта, що складається з дипломатів, державних лідерів, представників допомогових та інших міжнародних організацій, як-от ООН, які разом грають у гольф або посмоктують коктейлі, гуртуючись у такій собі окремій культурній когорті. Це середовище перетинається з іншою міжнародною елітою – арт-ділерами, керівниками мас-медіа та інших культурних індустрій, які безпосередньо займаються медіа-репрезентаціями, створюючи картину світу та “картинки для світу”.

Метою даної курсової роботи є дослідження мас-медіа в процесі глобалізації.

Об’єктом курсової роботи є українські, національні мас-медіа.

Предмет курсової роботи є аналіз процесу глобалізації та її вплив на національні мас-медіа.

Основними завданнями курсової роботи є:

1. Дати характеристику глобалізації: сутність, ознаки, форми.

2. Визначити теоретичні моделі глобалізації.

3. Проаналізувати національні медіа як чинник формування сучасної української ідентичності та консолідації суспільства.

4. Дослідити мас-медіа в контексті глобальних суспільних трансформацій на початку ХХІ ст.

5. Проаналізувати глобальні проблеми розвитку держави в умовах інформаційного суспільства.

Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися методи: порівняльний, описовий, системного підходу й аналізу.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.

Основні параметри та тенденції розвитку системи мас-медіа, що сформувалася в Україні, загалом не є адекватними потребам суспільства у формуванні сучасної української ідентичності, збереженні культурно-історичної самобутності, виробленні й артикуляції загальносуспільних цінностей, соціалізації особистості, забезпеченні інформаційно-психологічної безпеки громадян.

Медіа-простір України практично не контролюється суспільством, неефективно (з точки зору інтересів громадян) контролюється державою і не є національним у сенсі домінування у ньому неукраїнського продукту. З іншого боку, близькою до нуля є інформаційна присутність нашої країни у світі.

Україна до цієї пори не досягла інформаційного суверенітету, не виробила дієвих важелів опору культурній та економічній зовнішній експансії у сфері масових комунікацій. Сьогодні це – одна з головних стратегічних загроз подальшому повноцінному розвитку суспільства та держави.

Штучна інформаційна ізоляція громадян шляхом механічного “огородження” свого комунікативного середовища (Білорусь) дає короткочасний позитивний ефект при гальмуванні розвитку країни та відсуванні її на периферію світового розвитку в довгостроковій перспективі.

Існує альтернатива, яка є значно складнішою у реалізації, проте оптимальною для України: політико-правова модернізація суспільства, паритетна участь України у світовому інформаційному обміні на основі збереження та примноження власних духовно-культурних цінностей, вироблення сучасної української ідентичності.

Для реалізації такого алгоритму розвитку українська система ЗМК повинна:

а) бути орієнтованою на задоволення комунікативно-інформаційних та просвітницько-виховних потреб соціуму і громадян (нині вона орієнтована насамперед на обробку суспільної свідомості в інтересах різних політичних сил);

б) давати цілісну збалансовану картину розвитку країни та суспільства, а також суто українську інтерпретацію глобальної ситуації, процесів, подій;

в) забезпечувати зворотний зв’язок між державою та суспільством;

г) бути достатньою мірою українізованою, задовольняючи при цьому потреби меншин;

д) щонайменше на 50 % заповнюватись конкурентоспроможним (рейтинговим на внутрішньому ринку) національним продуктом.

Вихід на такі параметри і тенденції розвитку передбачає здійснення комплексної, внутрішньо цілісної державної політики, спрямованої на вирішення таких основних завдань:

1. Мінімізація присутності на вітчизняному медіа-ринку іноземного капіталу. Серед першочергових завдань на цьому напрямку доцільно виділити такі:

а) розробити та винести на розгляд Верховної Ради Інформаційний кодекс України;

б) окремим Законом України визначити сфери господарювання, в яких, виходячи з вимог національної безпеки України, обмежується або забороняється діяльність підприємств із іноземними інвестиціями (згідно з частиною 5 статті 116 Господарського кодексу України і задля повноцінної реалізації вимог пункту 3 статті 12 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”);

в) передбачити систему пільг для українських друкованих ЗМК (крім таких, що мають еротичний, рекламний, розважальний характер), запровадити практику надання вибіркових пільг для виробництва і розповсюдження дитячих, наукових та освітніх видань, стрічок, програм.

2. Створення розвиненої та впливової системи загальнонаціонального Суспільного телерадіомовлення.

Зокрема:

а) якнайшвидше розробити та реалізувати Концепцію та Державну програму створення в Україні системи загальнонаціонального Суспільного телерадіомовлення;

б) розробити та внести на розгляд Верховної Ради України нову редакцію Закону України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України” із конкретизацією: обов’язкових складових виробничо-технологічної структури цієї системи (загальнонаціональне та супутникове телерадіомовлення, онлайнове мовлення в Інтернет, виробництво фільмів, телесеріалів, програм), її юридично-правового статусу, форм власності, господарської діяльності, джерел фінансування, засад програмної концепції, порядку утворення та діяльності органів управління та громадського контролю.

У Законі також має бути зафіксований принцип невтручання держави в управління суспільного телерадіомовлення; в) як складову процесу роздержавлення ЗМК розглянути можливість заснування Суспільного телерадіомовлення на основі державної власності на умовах забезпечення його редакційної незалежності; г) розробити окрему бюджетну програму розвитку Суспільного телерадіомовлення, та по можливості передбачити її у Законі України про Державний бюджет України на 2008 рік.

3. Створення високопродуктивної системи національного кіновиробництва та кінопрокату і забезпечення їх сталого розвитку. У 2005 році низкою державних установ (зокрема, фахівцями Міністерства культури і туризму), громадських організацій, окремих експертів був напрацьований значний корпус відповідних пропозицій, проектів та програм, яка є достатнім концептуальним фундаментом для реалізації цього завдання. Основні напрями:

а) модернізація кіновиробничих потужностей;

б) модернізація кіноосвіти;

в) забезпечення стабільних джерел фінансування вітчизняного кіновиробництва;

г) забезпечення ефективного маркетингу вітчизняних стрічок і телесеріалів на внутрішньому (як мінімум) та зовнішньому ринку.

4. Збільшення інформаційної присутності України у світі, для чого необхідно:

а) запровадження закордонного суспільного телерадіомовлення, і зокрема мовлення каналу супутникового телебачення для трансляції на зарубіжні країни;

б) системне розширення мережі корпунктів та представництв національних інформагентств у світі, збільшення списку закордонних передплатників національного інформаційного агентства “Укрінформ”;

в) системна популяризація культурних, науково-технологічних, соціально-економічних та інших досягнень українського суспільства на міжнародному рівні, (збільшення кількості іномовних інформаційних ресурсів про Україну, інформаційних та культурно-освітніх центрів при посольствах тощо).