Курсова робота Позакласна робота на уроках читання

Вступ

1. Позакласна робота в школі

1.1. Методика проведення уроків з позакласного читання

1.2 Зміст і завдання позакласного читання. Вимоги програми

2. Взаємозв’язок класного читання з позакласним

3. Уроки позакласного читання на підготовчому етапі

3.1. Уроки позакласного читання на початковому етапі

3.2. Уроки позакласного читання на основному етапі

Висновок

Література

«Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів, душі, думок, переживань, є краса і величність, сила і виразність рідного слова. Роль цього засобу в початковій школі, де зустріч з новим явищем навколишнього світу пробуджує в серцях дітей почуття зачудування, неможливо переоцінити».

Відродження державності в Україні поставили перед початковою ланкою освіти нові проблеми навчання і виховання. У центрі уваги сучасної національної школи має бути людина, її духовний світ, творчі здібності, високі моральні якості. Виплекати таку особистість можливо завдяки новим підходам до викладання літератури в школі, початкової зокрема.

Духовне відродження українського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формування національної самосвідомості, бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання – совісті, моралі, загальнолюдських цінностей, інтелігентності.

Зміни в усіх сферах нашого суспільства безпосередньо впливають і на літературну освіту школярів. Інакше бути не може, адже література – це відображене в художньому слові життя людини та суспільства з усіма складнощами та проблемами. А тому читання книжок в системі виховання особливо гостро постало в останні роки. Соціологи, батьки, вчителі відзначають, що учні стали менше читати, частина з них вважає читання «непродуктивною тратою часу», пропонує процес читання «якось механізувати», надає перевагу екранізованим версіям творів.

Художня книга – це особливий світ, який юнак читає і осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в його життя якомога раніше, тому що вона не замінна у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності…

Одночасно прищеплення учням інтересу до читання. Бажання постійно звертатись до книжок, прагнення навчитися читати їх самостійно, забезпечують не менш важливий аспект навчально-виховного процесу в школі – освітній. Така функціональна багатогранність впливу художньої книжки на учнів потребує кваліфікованого і системного підходу до роботи з нею як у школі, так і в сім’ї. Книжка може і повинна виступати засобом духовного спілкування батьків і дітей не лише молодшого шкільного, а й підліткового, юнацького віку.

Дитяче читання відіграє велику роль у житті дітей, далеко більшу роль ніж у житті дорослих. Книга, прочитана в дитинстві, залишається в пам’яті мало не на все життя й впливає на подальший розвиток дітей з книг, які діти читають, вони черпають певне світорозуміння, книги виробляють у них певні норми поведінки.

Вчитися читати і сприймати прочитане потрібно із шкільних літ. Ми виходимо з того, що читання – це діяльність, це активні пошуки істин, які не в готовому вигляді чекають читача. Складаючи нові підручники з літератури й читання, варто насамперед провести соціологічне дослідження: що дійсно читають діти, що їх хвилює, а що вони внутрішньо заперечують.

Узагальнюючи багатогранний досвід своєї виробничої і культурної діяльності, людина за допомогою книги передає цей досвід наступним поколінням. З книги людина дізнається по великі відкриття і винаходи, про боротьбу людини з природою і завоювання влади над нею. Книга дає не тільки знання, й сприяє вихованню повноцінної, всебічно розвиненої людини. Книга є джерелом духовного збагачення дитини.

Читання допомагає знайти в книгах тягові явища життя, дати їм оцінку, зіставити із навколишньою дійсністю, прищеплює любов до книги. Школа і вчитель виховують у дітей любов до книги, до друкованого слова, навчають учнів читати книги, вміло користуватися нею.

Що ж і як читають наші діти?

Результати досліджень засвідчили, що лише частина дітей (38%) читає багато, вважає читання своїм улюбленим заняттям. Творами, що викликають особливу зацікавленість, залишаються казки (1-3 класи), оповідання (4 клас). Менше діти захоплюються поезією, низьким виявився інтерес до науково-пізнавальної літератури.

Тривогу викликає те, що значна частина дітей на запитання «Чим ти любиш займатися у вільний час?» відповіла: «Дивитись телевізор», причому перегляд телепередач займає в середньому 2-2,5 години на день. Майже 20% опитаних учнів у вільний час «гуляють». У значної частини школярів (28%) відсутня елементарна бібліографічна грамотність. Цей недолік проявився в неуважності до авторів прочитаних творів, у неточності передачі назви книжки, в невмінні самостійно вибрати книжку за її основними ознаками; оскільки чітка система читання відсутня, багато учнів під час вибору літератури для позакласного читання керується випадковими порадами або добирає книжку навмання. Так, за порадою вчителя вибирають книжки лише 33% опитаних, за порадою бібліотекаря – 21%.

Судження школярів про прочитаний твір часто виявляються стандартними, позбавленими почуття особистісного ставлення. Відставання емоційного розвитку культури почуттів від рівня інтелекту проявляються досить часто в процесі опитування. Проте, відомо, що знання, не зігріті почуттями, творчо не перероблені, залишаються холодними, мертвими знаннями й на духовність особистості не впливають.

Звідси висновок: у таких учнів немає справжнього читацького інтересу, такого потягу до читання, яке викликає співчуття, співпереживання, робить процес читання творчим.

Загальновідомо, що у книжки, яка довго була основним джерелом інформації та популярним засобом дозвілля, з’явились могутні суперники – телебачення, відео, комп’ютер.

Маленький читач лише вступає в життя, у нього ще немає життєвого досвіду, і книга для нього є невичерпним джерелом відомостей, у ній він знаходить відповіді на свої незліченні «Чому?». Книжки, прочитані в дитинстві, часто запам’ятовуються на все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки.

Ось чому важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб дитина не розгубилася в книжковому «морі», щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші твори, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. Саме дорослі мають свідомо й цілеспрямовано виховувати в дитині читача, починаючи з сім’ї, дитячого садка, молодших класів.

1. Г. А. Чуйко, М. А. Білецька, Г. Ф. Школьна «Методика викладання української мови в початкових класах».

2. Г. П. Ткачук «Робота з дитячою книжкою на уроках позакласного читання» (посібник для вчителя).

3. З. Л. Головко «Уроки позакласного читання».

4. Початкова школи № 3, 2001 р.

5. Початкова школа № 7, 2001 р.

6. Початкова школа № 5, 2002 р.

7. Початкова школа № 9, 2003 р.

8. Початкова школа № 2, 2004 р.

9. Початкова школа № 7, 2004 р.

10. Початкова школа № 5, 2005 р.

11. Програма для середньої загальноосвітньої школи (1-4 кл). – К.: Початкова школа, 2006.