Дипломна робота Поетика епіфаній у романі Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге»
Код роботи: 5826
Вид роботи: Дипломна робота
Предмет: Історія зарубіжної літератури
Тема: Поетика епіфаній у романі Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге»
Кількість сторінок: 63
Дата виконання: 2019
Мова написання: українська
Ціна: 1500 грн
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕПІФАНІЙ ЯК ЛІТЕРАТУРНОГО ЯВИЩА У ТВОРЧОСТІ Р.М. РІЛЬКЕ
1.1. Поняття «епіфаній» в літературі
1.2. Програма бачення світу Р.М. Рільке
1.3. Зіставлення символізму та модернізму в романі «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге» та у всій творчості Рільке
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕПІФАНІЙ У ТВОРЧОСТІ Р.М. РІЛЬКЕ «НОТАТКИ МАЛЬТЕ ЛАУРІДСА БРИГГЕ»
2.1. Особливості роману Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге»
2.2. Поетика епіфаній у романі Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Епіфанії – це жанр, який ще дуже мало згадується в історії літератури, це маленькі імпульси, маленькі сполохи, світло яких особливо яскраво висвітлює деякі миті життя. Часом ці імпульси можуть здаватися суперечливими, часом, ну як вже імпульсам і належить, вони такі і є, але загальний хід всіх імпульсів є від народження до перенародження.
Письменником, який вміло використав у своїх творах епіфанії, є Райнер Марія Рільке.
Ім'я P.M. Рільке – одного з найвидатніших ліриків світової літератури, «Орфея XX століття» – стоїть поряд з іменами Ш. Бодлера (1821-1867), П. Верлена (1844-1896), Ж.-А. Рембо (1854-1891), Е. Верхарна (1855-1916), П. Валері (1871-1945), О. Блока (1880-1921), В. Свідзінського (1885-1941), О. Мандельштама (1891-1938), Б.-І. Антонина (1909-1937). Його творчість є значущою для всіх, хто шукає відповіді на вічні питання. Поет жив у переломну епоху кінця XIX – початку XX ст., яка спонукала шукати шляхів до втраченої гармонії. Поезія P.M. Рільке увібрала всі етапи пошуків – від неоромантизму та імпресіонізму через заглиблений у філософські та релігійні роздуми символізм до «нової речевості» (стилю, що тяжіє до конкретності зображення і прийшов на зміну експресіоністському пафосу та схематизму).
Ніхто із поетів світу не справив на літературу минулого століття такого впливу, як Р.М. Рільке. Бельгієць Е. Верхарн, один із чільних представників символізму, вважав його кращим поетом Європи і своїм улюбленим названим братом. Ірландець В.Б. Єйтс, натхненник Кельтського відродження, у своїй пізній творчості взяв у нього всю концепцію смерті, що народжується з людиною й помирає. Як пише француз Ґ. Марсель, філософ і письменник: «У Рільке… підвалини видаються грандіозними, їх майже неможливо охопити поглядом, а значущість його творчості переходить за всі межі, які спочатку можна було йому поставити» [10].
Великого австрійського поета - Райнера Марію Рільке - можна назвати символом інтеграції Європи. Дійсно, Рільке народився у Празі (тоді територія Австро-Угорщини), жив у Німеччині, Франції, Швейцарії, відпочивав в Італії, Іспанії, обожнював Росію. Тому його називають «європейським поетом», котрий створив поетичні шедеври не лише німецькою мовою, але й французькою, італійською, а також російською. Як зазначає сучасний вітчизняний публіцист Євген Вітковський: «Рільке краще не зараховувати ні до кого. Досить і того, що його епігони донині непогано почувають себе буквально у всіх європейських літературах» [3, с. 7].
Йому судилося стати не лише улюбленцем певного кола близьких шанувальників, а одним із найвеличніших поетів західноєвропейської літератури, із творчої спадщини якого черпало натхнення не одне покоління літераторів. Вважаємо (i це не перебільшення), що не лише європейська, але й світова лірика розвивалася певний час під впливом поезій Р.М. Рільке, бо: «У Рільке, - за словами Г.-Ґ. Ґадамера - підвалини видаються грандіозними, їх майже неможливо охопити поглядом, а значущість його творчості переходить за всі межі, які спочатку можна було йому поставити» [4, с. 237]. Маріна Цвєтаєва в листі, написаному в середині 20-х років помираючому від лейкемії Рільке, зазначає: «Ви для мене не просто улюблений поет, бо, кажучи «улюблений», ми блюзнірськи припускаємо можливість порівняння з кимсь. Ви для мене - вираження сутності поезії як такої» [6, с. 7].
Його твори стали предметом творчих пошуків багатьох вітчизняних та зарубіжних літературознавців. У польському рількезнавстві найвідомішими є дослідження Вітольда Бачиньского, Януша Поломского, Вальдемара Боженьского, Мечислава Яструна, Катажини Кучиньскої-Косхани та ін.
Отже, актуальність нашого дослідження полягає в тому, що в українському літературознавстві немає ґрунтовних досліджень творчості Райнер Марії Рільке.
Метою нашої роботи є дослідження поетики епіфаній у романі Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге».
Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:
1. Розглянути поняття «епіфаній» в літературі.
2. Охарактеризувати програму бачення світу Р.М. Рільке.
3. Проаналізувати зіставлення символізму та модернізму в романі «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге» та у всій творчості Рільке.
4. Розкрити особливості роману Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге».
5. Дослідити поетику епіфаній у романі Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге».
Об’єкт дослідження – роман Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге».
Предмет дослідження - поетика епіфаній у романі Р.М. Рільке «Нотатки Мальте Лаурідса Бригге».
Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел.
1. Бакусев В. Trames, caligine densus ораса / Вадим Бакусев // Рильке P. M. Прикосно-вение: Сонеты к Орфею: Из поздних стихотворений [Пер. с нем.]. - М.: Текст, 2003. - С. 7-29.
2. Белей Н. Орфей ХХ століття [Текст] / Н. Белей // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2001. - № 9. - С. 36-40
3. Витковский Е. Роза Орфея / Евгений Витковский // P. M. Рильке. Избранные со-чинения. - М.: РИПОЛ КЛАССИК, 1998. - С. 5-20.
4. Ґадамер Г.-Ґ. Інтерпретація буття Райнером Марія Рільке / Ганс-Ґеорг Гадамер. Гер-меневтика і поетика. - К.: Юніверс, 2001. – 280 с.
5. Гончаренко Э. П. «Дублинцы» Джеймса Джойса: классика модернистской новеллы [монография] / Элла Петровна Гончаренко. - Днепропетровск: Наука и образование, 2000. - 76 с.
6. Из переписки Рильке, Цветаевой и Пастернака в 1926 году / Публ. и коммент. К. М. Азадовского, Е. Б. и Е. В. Пастернаков // Вопросы литературы. - 1978. - № 4. - С. 233-281.
7. Кравченко Леся. Ліричний герой Р. М. Рільке [Текст]: (До проблеми суб'єктивного синкретизму) / Леся Кравченко // Слово і час. - 2004. - № 5. - 38-42.
8. Кравченко Л. Райнер Марія Рільке і Василь Стус: особливості поетики [Текст] / Л. Кравченко // Слово і час. - 2003. - № 9. - С. 35-43
9. Ман П. де. Аллегории чтения: Фигуральный язык Руссо, Ницше, Рильке и Прус-та / Поль де Ман; пер., примеч., послесл. С. А. Никитина. - Екатеринбург: Изд-во Ураль-ского ун-та, 1999. – 368 с.
10. Марсель Г. Homo viator / Габриєль Марсель; пер. з фр. Віктора Шовкуна. - К.: Університетське видавництво «Пульсари», 1999. – 308 с.
11. Наєнко Михайло. Концепт модальності й поетика Рільке [Текст] / Михайло Наєнко // Слово і час. - 2011. - № 2. - С. 103-104
12. Райнер Марія Рільке і Україна [Текст] // Лисенко І. М. Любові висока струна / І. М. Лисенко. - К., 2010. - С. 161-170.
13. Райнер Марія Рільке. Нотатки Мальте Лявридса Бріґґе / Пер. з нім. Ю. Прохаська. - Київ: Грані-Т, 2010.
14. Рільке Райнер Марія. Думки про мистецтво і поезію // Райнер Марія Рільке. Збірник. - К.: Мистецтво, 1986. - 292 с.
15. Рильке Р. М. Письма о Сезанне // Рильке Р. М. Записки Мальте Лауридса Бригге. - М., 2001. - С. 229.
16. Сенчук І. А. Ірландський модернізм кінця ХІХ – першої половини ХХ століть: Вільям Батлер Єйтс і Джеймс Джойс: навч. посібник / Ірина Анатоліївна Сенчук. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – С. 198-245.
17. Семенюк О. "Так співати вміє лише Орфей": урок з вивчення поезії Райнера Марії Рільке [Текст] / Олена Семенюк // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2013. - № 6. - С. 27-31.
18. Хольтхузен Г. Э. Райнер Мария Рильке сам свидетельствующий о себе и о своей жизни. - Челябинск, 1998. - С. 180.
19. Научная библиотека КиберЛенинка: http://cyberleninka.ru/article/n/o-forme-zapisok-malte-lauridsa-brigge-raynera-marii-rilke#ixzz44lrUOYeC.
20. Ялтанець Т. Л. Мультикультуралізм, естетичні принципи, провідні мотиви творчості Р.-М. Рільке [Текст] / Т. Л. Ялтанець // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2004. - № 4. - С. 21-22.
21. Eifler M. Die subjektivische Romanform seit ihren Anfangen in der Friihromantik: ihre Existenzialitat und Anti-Narrativik am Beispiel von Rilke, Benn und Handke. Tubingen, 1985. - S. 52.
22. Fulleborn U. Form und Sinn der Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge. Rilkes Prosabuch und der moderne Roman // Materialien zu Rai ner Maria Rilkes «Die Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge» (Hrsg von H. Engelhardt). Frankfurt a. - M„ 1974. - S. 175-198.
23. Hartmann P. Texte als linguistisches Objekt / P. Hartmann // Stempel, Wolf-Dieter. Beitrage zur Textlinguistik. - München: Fink, 1971. - S. 9-29
24. Jens W. Die Revolution der deutschen Prosa // Jens W. Statt einer Literaturgeschichte. Pfullingen, 196231 - S. 109-133.
25. Klein J. Die Struktur von Rilkes Malte // Wirkendes Wort. 1951/52. - № 2. - S. 95.
26. Martini F. Literarische form und Geschichte: Aufsatze zu Gattungstheorie und Gattungsentwicklung vom^jturm und Drang bis zum Erzuhlen heute. Stuttgart, 1984. - S. 156.
27. Parry І. Space and Time in Rilkes Orpheus Sonnets / The Modern Language Review. (A Quarterly Journal ed. for the Modern Humanities Research association by T. J. B. Spencer (ad others)). - Vo l. LVIII. - 1963. - S. 524-531.
28. Rilke R. M. Sämtliche Werke in 6 Bänden. Bd. 1. - insel taschenverlag 1101. Frankfurt am Main, 1987. - 883 s.
29. Schlegel F. Kritische Ausgabe / Friedrich Schlegel. Band 20. - München, 1975. - 540 s.
30. Steinhard E. O twórczośći Rilkego / Ewa Steinhard // Do Polski przyjadę... Reiner Maria Rilke w oczach krytyki polskiej / Red. M. Zabury. - Wrocław, 1995 - S. 70-75.
31. Vogt A. Ärztliche Betrachtung liber «Die Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge» von Rilke // Materialien zu Rainer Maria Rilkes «Die Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge» (Hrsg. von H. Engelhardt). Frankfurt a. - M., 1974. - S. 151.
32. Впервые переведено на украинский «Заметки Мальте Лявридса Бригге» Рильке // Режим доступу: http://zaxid.net/news/showNews.do?vpervyie_perevedeno_na_ukrainskiy_laquozametki_malte_lyavridsa_briggeraquo_rilke&objectId=1208579&lang=ru.
33. Гильдина А. М. Новеллистика Джеймса Джойса: контекст, текст, интертекстуальность [Електронний ресурс] / Анна Михайловна Гильдина. – Режим доступу: http://www.james-joyce.ru/articles/novelistika-james-joyce/.
34. Джойс Дж. Дублинцы [Електронний ресурс] / Джеймс Джойс. – Режим доступу: http://lib.ru/DVOJS/dublincy/.
35. Киселева И. В. Проблематика и поэтика раннего Джойса (Сборник рассказов «Дублинцы») [Електронний ресурс] / Ирина Викторовна Киселева. – Режим доступу: http://www.james-joyce.ru/articles/problematika-i-poetika-rannego-joysa/.
36. Потопельниця із Сени. Райнер Марія Рільке. Нотатки Мальте Лявридса Бріґґе // Режим доступу: http://litakcent.com/2010/10/22/potopelnycja-iz-seny/comment-page-1/.
37. Райнер Марія Рільке: Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе // Режим доступу: http://www.book.ua/book/1131.
38. Райнер Мария Рильке «Заметки Мальте Лявридса Бригге» // Режим доступу: http://www.celuu.ru/info/23205.html.
39. «Я ніколи не мав вітчизни» // Режим доступу: http://thelib.ru/books/rayner_mariya_rilke/notatki_malte_lauridsa_brige_zbirnik-read.html.
40. Rainer Maria Rilke. Aus den Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge // Режим доступу: http://www.libros.am/book/98555/zapiski-malte-lauridsa-brigge.
ВИСНОВКИ
Отже, провівши дослідження, ми можемо зробити натспуні висновки:
1. «Епіфанії» це прості короткі оповідки про те, що живе всередині нас. Це лікувальні сеанси самоодкровення і пошук Бога в собі.
Вперше термін «епіфанія» у літературознавство був уведений Дж. Джойсом.
Термін «епіфанія» запозичений з богослов’я, він буквально означає «богоявлення»: найчастіше про «епіфанії» говорять у зв’язку із Різдвом Христовим – волхви, які прийшли для поклоніння, зуміли побачити в дитині, що лежала в бідних яслах, обіцяного Богом месію.
В «епіфанії» Джойса ми маємо справу з двома планами одночасно, здійснюється не підстановка значення, а безмірне асоціативне його розширення. Крім того, якщо під символом завжди розумілася якась одна конкретна духовна сутність, то «епіфанія» Джойса стає образом-натяком, який, будучи присутнім в свідомості героя, говорить зразу про багато і може бути інтерпретований по-різному. Вернімося до снігу в оповіданні «Мертві».
Епіфанія (від грец.: "бути", "показуватися"): зриме або чутне проявлення якоїсь сили, насамперед божественної або надприродної. Поняття епіфанії, прийняте Джойсом у своїй творчості (не саме слово), письменник перейняв у Уолтера Патера з "Ув'язнення" до його "Нарисів з історії Ренесансу".
2. Якравим представником німецької літератури, який вдало застосував жанр епіфаній є Райнер Марія Рільке. Творчість Райнера Марії Рільке — величезний мистецький всесвіт, який у літературі ХХ століття посідає одне з визначальних місць. Видиме й невидиме, краса і потворність, людина й тварина; це вдома — у світі, вчора — сьогодні; само-тність — кохання, загибель — повернення в лоно природи (народитись востаннє), любов — зрада, голос — тиша, помирання — жалоба, життя — смерть складають тематичну канву його творів.
Роздуми над проблемою життя та смерті приводять до усвідомлення поетом того, що людина, заглибившись у власних емоціях, відчуттях, є цілковито самотньою.
Отже, розуміння світу як цілісності в творчості Рільке багатосегментним.
Воно побудоване на засадах взаємопроникнення опозиційних площин зовнішнього та внутрішнього, красивого та бридкого, доброго та злого, тимчасового та вічного. Таке розуміння світу становить основу ідіостилю Р. М. Рільке.
3. Проблема сприйняття власного твору або перекладу стоїть перед кожним митцем, кожен розуміє, що твір буде сприйматися саме через художньо-естетичні шари, тобто передовсім через мову. Художня цілість тексту вимагає від художника підвищеної уваги до кожного значущого слова або синтаксичної фігури. Літературознавча рецепція польських рількезнавців ще раз доводить, що твори Р. М. Рільке не лише будять зацікавлення, а й є об’єктом нових цікавих інтерпретації
4. Райнер Марія Рільке жив та творив в епоху модернізму.
Модернізм - загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX - поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, А.Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер.
Загальне визначення модернізму важко знайти, адже процес ускладняється різноманіттям художніх і соціальних форм модернізму. Досить часто термін «модернізм» використовують для позначення періоду культури кінця 19 — середини 20 століття. Періодом розквіту модернізму стали 20-30-ті роки, в час, коли він поширився за межі Європи до Сполучених Штатів Америки.
Багато митців використовували форми і прийоми модернізму у своїй творчості. Модерністи породили духовну революцію, яка була наслідком кризи старого світу. Вони прагнули докорінно змінити застарілі ідеї та форми на нові шляхи і засоби художнього відображення реальності.
Модернізм характеризувався особливою увагою до внутрішнього світу людини; надавав перевагу творчій інтуїції; література підносилась до найвищого рівня,тому що митці вважали: лише вона може одухотворити світ; пошуком нових засобів та ідей в мистецтві.
Найвизначнішою течією 20 століття став символізм, який використовував символ як засіб вираження суті життєвих явищ, містичних уявлень, осяянь митця. Для символістів музика та поезія були найвищими формами пізнання, пошуків та відкриття. Засновниками течії стали Стефан Малларне, Артюр Рембо, а основними представниками були Райнер Марія Рільке, Стефан Георге, Оскар Уайльд і Станіслав Пшибишевський.
Поезія Рільке, що відкрила новий етап у розвитку поезії європейської, увібрала в себе всі етапи складного шляху естетичних пошуків митця - від неоромантизму та імпресіонізму через заглиблений у філософські та релігійні роздуми символізм до "нової речевості" (стилю, що тяжіє до конкретності зображення і прийшов на зміну експресіоністському пафосу та схематизму). На творчість Рільке глибоко вплинули живопис, скульптура, архітектура та музика.
Основою і вихідним пунктом поетичної еволюції Рільке була німецька класична література. Разом з тим, він активно засвоював і синтезував досвід романських і слов'янських культур. Звідси його спроби творити французькою і російською мовами.
5. Роман великого австрійського поета Райнера Марії Рільке "Нотатки Мальте Лявридса Бригге" вперше вийшов у світ понад сто років тому і по праву вважається "новим початком" європейської прози XX століття.
«Нотатки Мальте Лявридса Брігге» являють собою певний перелом в основних традиціях західноєвропейської літератури. Роман Рільке став предтечею модерністського роману в XX столітті.
У «Нотатках» виявляється особливий тип утворення сюжету. Явище це корениться в особливому розумінні події в ліричному романі. Окрема подія втрачає своє значення в нескінченній тривалості часу. Ні одне з них не важливіше іншого. Сюжет роману становить рух думки і почуття Мальте. Художня і смислова організація твору розрахована на активність сприймаючої свідомості читача, що характерно для літератури XX століття.
Новаторство Рільке полягає в тому, що в своєму романі він розширив можливості прози. Фрагмент виступає у нього як форма пізнання і прихованого повідомлення. Фрагментарна форма роману Рільке руйнує класичну форму роману XIX століття. У «Нотатках» форма нерозривно пов'язана з утриманням, зміст підказує форму. Рільке підвищує і підкреслює значення художньої форми, максимально зближуючи свою прозу з поезією.
Своєю творчістю Рільке наполягав на тому, що художньому цілому зовсім не обов'язково збігатися з емпіричною дійсністю. Нові єдності, поєднання, відносини виникають незалежно від цієї дійсності, в самому творі мистецтва. Заради створення цих нових відносин, нових єдностей і Рільке писав свій роман. Подібно Родену, який, на думку Рільке, «подав знак всім мистецтвам», він намагався спростити поверхню» буття, суворо відбираючи необхідне.
Отже, «Нотатки Мальте Лявридса Бріґґе» Р.М. Рільке є виразним свідченням про дух епохи, про нуртування задумів Рільке, який два роки згодом почне роботу над «Дуїнезькими елегіями». «Нотатки» недарма вважаються пропілеями до зрілої творчості Рільке, до філософської поезії про основоположні для людського буття речі. І вияви світоглядного й естетичного переродження, яке відбулося з митцем у цей час, розсіяні по всьому тексту, тому поглянути на «Нотатки» під цим кутом було по-своєму захопливо і змістовно.
Тому в «Нотатки Мальте» Рільке вписує власний портрет, не приховуючи страхів, сентиментальності, божевілля… Свої міркування і спостереження він також передає оповідачеві – двадцятивосьмирічному Мальте.
Отже, саме завдяки використанню жанру епіфаній автор створює роман, який здобув популярність у всій Європі.