Курсова робота Писанкарство в українських школах

Вступ

1. Історична частина

2. Художні особливості, технологія

3. Методика викладання

Висновки

Використана література

У концепції національного виховання зазначено, що «формування громадських рис передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості». Одвічне прагнення народу до краси в усьому – житті, культурі, побуті, дозвіллі – відбилося в народній педагогіці, яка сьогодні є головним орієнтиром для педагогів.

Виховуючи в молоді народні естетичні погляди, смаки, які грунтуються на народній естетиці, науіональне виховання передбачає виховання навичок гарної поведінки, доброзичливого ставлення до людей, виробленню умінь власноручно примножувати культурно-мистецькі надбання народу.

Актуальність зазначеної проблеми зумовила вибір теми роботи «Українська писанка як твір мистецтва».

Примноження здобутків національної культури закономірно будується на традиціях. «Завдяки їм – писав Григорій Ващенко, - зберігається і розвивається рідна мова, без якої неможливе існування нації, зберігається релігія, звичаї, здобутки мистецької творчості, світогляд, народні ідеали – все те, що створює обличчя народу, що відрізняє його від інших народів».

Традиції народного мистецтва мають продовжувати своє життя в дитячій художній творчості. Прилучення дітей та молоді до занять різними видами народного мистецтва, оволодіння народними ремеслами, збагачення культурними цінностями скарбниці українського народу є на сьогодні основними завданнями школи та позашкільних закладів.

Саме з метою художньо-естетичного виховання школярів засобами народного мистецтва, що будь-який його вид містять у своїй основі ядро – вироблену віками техніку виконання, навколо якої розвиваються різні творчі підходи, індивідуальні особливості роботи майстрів, матеріалізовані зразки народної творчості, давнього і сучасного мистецтва.

Художньо-творчі здібності проявляються в здатності переймати досвід і навички, накопичені попередниками та збагачувати його новий і цінний у процесі власної діяльності, а не в копіюванні.

Розпис писанок – найпоширеніший вид декоративно-прикладного мистецтва у деяких народів: українців, румун, поляків, чехів, та ін. Збереження цього звичаю – свідоцтво безперервного розвитку народного мистецтва, його зв’язку з далеким минулим і сьогоденням.

Яких тільки епітетів не вживають на похвалу писанці. Та й вона сама використовується як порівняльна ознака чогось винятково гарного. То найкраще визнання господаря, коли про його хату кажуть, що вона, як писанка. Найвищого поетичного ґатунку порівняння з писанкою села.

Насамперед бачимо в писанці красу, не замислюючись над її значимістю. А багато хто думає, що це витвір наших сучасників. І так, і ні. Писанки є однією з найдавніших галузок народного ужиткового мистецтва. Ми продовжуємо використовувати елементи творів давніх українців, додаючи від себе чи то якусь їх давню комбінацію, чи то нове кольорове рішення деталей, а в основі залишаються все ті ж наші прадавні орнаменти, які від початку були не окрасою, а магічними знаками заклинання, охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами.

Писанки – це своєрідний мініатюрний живопис України, наповнений ритуальним значенням: величання споконвічного закону весняного пробудження сонця і відродження природи.

Яйце з його предивною таїною, - з прозорої рідини та жовтка з‘являється в світ нове життя, - було чи не найбільшим об’єктом культу. Різні народи світу шанували яйце і мали свою власну атрибутику його возвеличення. Та, мабуть, жоден з народів не доніс до сьогодення свої автохтонні графічні уявлення про життя так виразно, як український.

І тепер українська писанка разом із нашими земляками помандрувала в далекі світи. І тепер немало американців, австралійців, канадців сприймають як свою рідну. Й не уявляють Великоднього свята без писанки. Більше того, наші земляки в Канаді задумали спорудити й пам’ятник, щоб у серцях поселенців він будив любов до рідного краю. І ось біля міста Калгарі гордо знісся пам’ятник. Красується 10-метрова українська писанка багатьма різнокольоровими трикутниками.

Мета курсової роботи: дослідити та вивчити матеріал «Писанкарство в українських школах» його розвиток та збереження.

Завдання курсової роботи:

1. Визначити історичні теоритичні питання, які є основою.

2. Узагальнити і вивчити традиційні мотиви української писанки.

3. Вивчити орнаменти різних регіонів України та притаманні їм кольори.

Структура курсової роботи: курсова робота складається із встуту, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

Предмет дослідження: історія та процесс розвитку методів навчання на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі.

Мета дослідження: аналіз методичної літератури, спостереження, методи порівняння.

Практична значимість дослідження випливає з того, що теоритичний метеріал, висновки, практична робота можуть використовуватися студентами та вчителями у початкових классах.

У писанці – цілий світ. Як наука, як заклинання нерозривності роду, народу і всесвіту, як життя в дусі Господньому, у вірі, надії й любові.

Писанки вражають єдністю архаїчних елементів, а особливо подібністю писанкових елементів до елементів на посудинах трипільської культури. Аналогічні мотиви спіралі, змія вужа, змія дракона, сонечка, хвиль та ін., які дуже широко розповсюджені в орнаментації трипільських горщиків та мисок.

Нині писанкарство набуває колишнього розвою. Відроджуються забуті техніки, з‘являються нові майстри. А це запорука невмирущості традицій нашого народу, сили його духу і таланту. Виник навіть музей писанки у місті Коломия Івано-Франківської області. Українці, відчувши животворний подих відродження національних традицій, почали вкладати у ці маленькі високомистецькі витвори свої уявлення про весняне пробудження цілого народу, про невмирущість вічно живого духу України.

Про писанки збереглося багато легенд. Одна з них така: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами.

Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло. Отже, доки живе писанка, доти буде світ.

1. Науково-методичний журнал «Мистецтво та освіта» // 1997 р. - № 2 – с. 37-38.

2. Науково-методичний журнал «Мистецтво та освіта» // 1997 р. - № 3 – с. 39-44, с. 8-9.

3. В. Мірчук, І. Рудько, С. Вінцковський. «Легенди про писанку». // 2000 р.

4. Образотворче мистецтво. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів України 5-7 класи. // Тернопіль 2001 р.

5. Альбом «Українські писанки та їх символи». // Івано-Франківськ 1997 р.

6. О. В. Мірчук «Українське народознавство». // Київ «Освіта» 1992 р.

7. Науково-методичний журнал «Народне мистецтво». // 1998 р. - с. 19-20.