Курсова робота Особистісно-орієнтоване виховання дітей молодшого шкільного віку під час проходження педагогічної практики в Молозькій загальноосвітній школі

Вступ

Розділ 1. Сутність та особливості особистісно-орієнтованого виховання дітей молодшого шкільного віку

1.1. Педагогічні ідеї педагогів-класиків, як концептуальна основа особистісно-орієнтованого підходу

1.2. Основні шляхи впровадження особистісно-орієнтованого виховання

1.2.1. Тренінгові заняття

1.2.2. Казкотерапія

1.2.3. Ігротерапія

1.2.4. Арттерапія

1.3. Основні проблеми впровадження особистісно-орієнтованого виховання

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота з особистісно-орієнтованого виховання з дітьми молодшого шкільного віку під час проходження педагогічної практики в Молозькій загальноосвітній школі

2.1. Характеристика класу. Вивчення міжособистісних стосунків в учнівському колективі

2.2. Використання казкотерапії у виховній роботі з учнями 3-Б класу Молозької загальноосвітньої школи

2.3. Результати та особливості впровадження особистісно-орієнтованого виховання в 3-Б класі Молозької загальноосвітньої школи

Висновки

Список літератури

Одним із пріоритетних завдань виховання визначено гармонійний розвиток особистості учня. Реалізувати це завдання можливо за умови впровадження новітніх виховних технологій. Сьогодні однією з перспективних є технологія особистісно-орієнтованого навчання, яка дозволяє людині реалізовувати власні прагнення, допомагає їй самовдосконалюватися.

Власна активність дитини у виховному процесі є передумовою ефективного виховного процесу. Ще С.Л. Рубінштейн підкреслював необхідність такої організації педагогічного процесу, щоб вихователь керував діяльністю вихованця, організуючи його активне самовиховання шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків.

Основними завданнями вихователя в особистісно-орієнтованому вихованні – це заохочення активності вихованця, допомога йому в пізнанні самого себе, формування мотивації постійного самовдосконалення, чітке визначення духовних цінностей і змістовних життєвих орієнтирів, сприяння самовираженню, саморозкриттю і самореалізації вихованця, своєчасне коригування його дій. Виховні ситуації, які створюються у межах особистісно-орієнтованого виховання, мають забезпечити розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав дитину до самопізнання і самоактивності, щоб вона могла стати творцем власного духовно багатого життя.

На сьогоднішній день виховна система повинна бути заснована на такій взаємодії педагога і дитини, при якому за допомогою педагога діти здатні визначати напрямок, засоби і темп власного розвитку. Це сприяє прояву індивідуальних здібностей та розвитку учнів. Орієнтація на інтереси дитини сьогодні одна з важливих рис особистісно-орієнтованого виховання. Вихователь повинен створювати сприятливі умови для самовдосконалення та самореалізації особистості. Повага до особистості дитини, до її внутрішнього світу, визнання його права бути самим собою, створення умов для розвитку її здібностей, задоволення індивідуальних потреб і потреб, самореалізації – все це характеризує роботу вихователя за напрямком гуманістичної орієнтації.

Об’єкт дослідження: процес організації особистісно-орієнтованого виховання у початковій школі.

Предмет дослідження: основні шляхи впровадження особистісно-орієнтованого виховання дітей молодшого шкільного віку.

Мета дослідження: дослідити вплив особистісно-орієнтованого виховання на формування позитивних якостей у дітей молодшого шкільного віку.

Завдання дослідження:

- вивчити психолого-педагогічну літературу стосовно особистісно-орієнтованого виховання школярів;

- обґрунтувати методичну доцільність використання різних форм особистісно-орієнтованого виховання;

- теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити оптимальне поєднання різних форм виховної роботи та їх вплив на особистість дитини.

Спостереження показують, що нерідко у групі між дітьми виникають взаємовідносини, які не тільки не формують у дітей гуманних почуттів один до одного, а, навпаки, – породжують егоїзм, агресивність, як якості особистості. В дитячих колективах є діти, які зазнають соціальне відкидання. Сааме тому останнім часом зросла популярність використання арт-терапії у вихованні молодшого школяра.

Одним із видів арт-терапії являється казкотерапія. Казкотерапія включає в себе ті виховні аспекти, які перевірені багатьма поколіннями наших предків. На сьогодні опубліковано багато розроблених казкотерапевтичних тренінгів, але в казці завжди є місце для творчості, тому кожен педагог може сам розробити програму, враховуючи особливості шкільної ситуації. При складанні такої програми, можна опиратися на структуру корекційно-розвивального казкотерапевтичного заняття для дітей, яку запропонувала Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєва.

Заняття та ігри, які включають у себе елементи казкотерапії, дозволяють дитині осмислити своє власне життя. Впливаючи на свідомість і підсвідомість, можуть допомогти йому визначити вірний шлях вирішення своїх проблем. Спроектувавши вчинок героя казки на своє життя, дитина, змінивши свою поведінку, може стати на шлях особистого розвитку, лікування невротичних розладів. Все це говорить про те, що використання казкотерапевтичних методів дає можливість коригувати розвиток комунікативних здібностей дітей, тим самим, створюючи сприятливі умови, що сприяють психічному та особистісному розвитку особистості дитини.

Насамперед, розвиток особистості учня залежить від особистих і професійних якостей педагога, в першу чергу від того, наскільки він знайомий з психологічними особливостями дітей даного віку, чи може він бути уважним і чуйним до нюансів дитячої поведінки. Важливо, щоб педагог був щирим, емоційно відкритим, артистичним, здатним до імпровізації і володів навичками саморегуляції та релаксації.

Не варто чекати від своєї роботи швидкого показового ефекту, позитивні результати починають виявлятися поступово. У дітей зникають небажані форми поведінки, з'являється здатність виконувати такі види діяльності, які раніше були їм недоступні.

1. Фіцула М. М. «Педагогіка» – Київ «Академія» 2001 р.

2. Подласый И. П. «Педагогика» – Москва «Просвещение» 1996 г.

3. Макаренко А. С. «Книга для родителей» – Киев «Радянська школа» - 1987 р.

4. Сухомлинський В. О. «Розмова з молодим директором» – Київ «Радянська школа» 1988 р.

5. Сухомлинський В. О. «Мудрость родительской любви» – Москва «Молода гвардія» 1988 р.

6. Амонашвили Ш. А. «Здравствуйте, дети!» – Москва «Просвещение» - 1988 г.

7. Науково-методичний журнал «Початкове навчання та виховання» № 36, 2010 р.

8. Амонашвили Ш. А. «Как живете, дети?» – Москва «Просвещение» - 1986 г.

9. Амонашвили Ш. А. «Как любить детей» – Центр Гуманной педагогики, Артемовск 2010 г.

10. Міхелі С. «Педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського, як концептуальна основа особистісно-орієнтованого підходу» – Науково-методичний журнал «Почакова школа» № 9, 2003 р.

11. Бех І. «Психологічний супровід особистісно-орієнтованого виховання» – Науково-методичний журнал «Початкова школа» № 3, 2003р.

12. Сухомлинський В. А. «Как воспитать настоящего человека» – Киев «Радянська школа» 1975 г.

13. Сухомлинський В. О. «Вибрані твори. Том перший» – Київ «Радянська школа» 1976 р.

14. Кузьминський А. І., Омеляненко В. Л. «Педагогіка» – Київ «Знання-Прес» - 2004 р.

15. Волкова Н. П. «Педагогіка» – Київ «Академія» - 2002 р.

16. Штифурак В. С. «Ідеї гуманізму в національній системі виховання» - Науково-методичний журнал «Рідна школа» № 11, - 1999 р.

17. Воронцова О. А. «Музика и игра в детской психотерапии» – Москва «Издательство института психотерапии» - 2004 г.

18. Гузина М. С. «Страна пальчиковых игр. Развивающие игры для детей и взрослых» – Москва «Кристал» - 2000 г.

19. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. «Тренинг по сказкотерапии» – Санкт-Петербург «Речь» - 2002 г.

20. Лопатина А., Скребцова М. «500 игр для занятий с детьми в детском саду, школе и дома» Серия «Книги для занятий по нравственному воспитанию» – Москва – 2001.

21. Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України ПРООН/ЮНСЙДС. Навчально-методичний посібник. Модуль «Спілкуємось та діємо». Фінансування фонду ООН – Київ 2002 р.