Курсова робота Формування естетичного ставлення до мистецтва хореографії засобами українського народного танцю

Вступ

Розділ 1. Роль хореографічного мистецтва у вихованні культури дітей

1.1. Хореографічне мистецтво як засіб естетичного виховання дітей

1.2. Форми і методи виховної роботи у творчому колективі

Розділ 2. Вплив народного танцю на естетичне виховання дітей

2.1. Внесок відомих українських педагогів–хореографів у розвиток народної хореографії

2.2. Естетичне виховання дітей засобами української народної хореографії

2.3. Методологічні принципи втілення естетичного виховання на уроках народної хореографії

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Танець – один з найдавніших і масових видів мистецтва. У ньому знаходять відображення соціальні та естетичні ідеали народу, його історія, трудова діяльність протягом століть, життєвий уклад, звичаї, характер. Народ створює в танці ідеальний образ, до якого він прагне і який затверджує в емоційній художній формі. Художньо відображаючи дійсність, танець передає світорозуміння народу, його сучасне уявлення про прекрасне – це одна з головних художніх особливостей народного танцю. У ньому змальоване сучасне розуміння дійсності засобами здавна сформованої танцювальної мови, доступної, зрозумілої народу, улюбленої ним. Зміст і виразні засоби народного танцю весь час розвиваються відповідно до змін, які відбуваються в житті [11].

Забезпечуючи творчий розвиток дитини засобами оволодіння основами українського народного танцю, є невід’ємним завданням естетичного виховання, як формотворчої ланки активізації творчого потенціалу особистості. Естетичне виховання – це складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування й виховання естетичних почуттів, смаків, суджень, художніх здібностей особистості, на розвиток її здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Дієвість естетичного виховання прямо залежить від дотримання принципу художньо–творчої діяльності та самодіяльності. Народний танець є змістом духовного життя, засобом художнього розвитку, індивідуальної та колективної творчості, самовираження [16]. Естетичне виховання засобами народного танцю – цілеспрямований процес формування творчо активної особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне в процесі оволодіння знаннями та вміннями на заняттях українського народного танцю.

Мистецтво народної танцювальної культури – один із універсальних і оптимальних засобів осягнення народних традицій, звичаїв, побуту, культури та історії загалом, через взаємодію з естетичними явищами в духовному житті, повсякденною працею, спілкуванням з мистецтвом і природою[3]. З огляду на це було обрано тему курсової роботи: «Формування естетичного ставлення до мистецтва хореографії засобами українського народного танцю».

Її актуальність в тому, що народна хореографія сприяє не лише фізичному розвитку дитини, а й збагачує її духовно, виховує патріотичні почуття і шанобливе ставлення до історії та традицій свого народу.

Об’єкт дослідження – мистецтво хореографії.

Предмет дослідження – естетичного ставлення до мистецтва хореографії засобами українського народного танцю.

Мета дослідження – дослідити вплив українського народного танцю на естетичне ставлення до мистецтва хореографії.

Мета курсової роботи вимагає виконання певних завдань:

1. Визначити роль хореографічного мистецтва у вихованні культури дітей;

2. Розглянути хореографічне мистецтво як засіб естетичного виховання дітей;

3. Визначити форми і методи виховної роботи у творчому колективі;

4. Визначити вплив українського народного танцю на формування та розвиток хореографічної культури дітей.

Для вирішення поставлених завдань у дослідженні використовувалися такі методи: теоретичний аналіз психолого–педагогічної та мистецької літератури.

Одним з найважливіших видів мистецтва є хореографія, яка супроводжує людину протягом усього життя, сприяє всебічному розвитку і вихованню її емоційної сфери. Саме заняття хореографією прикрашають життя, роблять його цікавим, змістовним, багатогранним. Особливий вплив танець має на дітей, і саме для них необхідна посилена увага до естетичного виховання засобами народної хореографії.

Відомо, що ще здавна танець був засобом вираження почуттів та емоцій людей. Відокремившись від прямого зв’язку з обрядами, де він мав насамперед релігійно–магічний зміст, танець набув значення мистецтва, що втілює красу людського тіла, різноманітний душевний стан. Природа танцю образна і має за основу узагальнення багатоманітних «пластичних мотивів», відібраних із реального життя рухів, які організовуються за законами ритму, симетрії, орнаментального узору. Танець органічно пов’язаний з музикою, яка посилює виразність танцювальної пластики, дає йому емоційну ритмічну основу.

За допомогою рухів дитина пізнає світ: рухаючись під музику, вона вчиться повнішому її сприйняттю, завдяки чому отримує певні враження від музичних творів. При цьому у дітей розвивається загальна музикальність, творча уява, поступово формується художній смак, розвиваються спеціальні здібності музично–рухового виконавства [17].

Треба зазначити, що танцювальне мистецтво, як ніщо інше, передбачає культуродоцільність, тобто «відкритість» різних культур. З огляду на це особливого значення набуває знайомство дітей з народним танцем, що, як і кожний витвір народного мистецтва, є «плодом народної творчості, уособленням його смаків і вподобань, дзеркалом національних особливостей художнього мислення народу».

Виходячи з цього, використання народних танців у процесі організації танцювальної діяльності дітей, сприяє створенню умов для найбільш повного (з урахуванням віку) ознайомлення з розвитком культури сучасного суспільства. Цей аспект естетичного виховання в процесі танцювальної діяльності потребує насамперед знань у галузі національної культури. Такий підхід дає змогу дітям побачити та зрозуміти єдність національної танцювальної культури із світовою, сприяє формуванню різних пізнавальних інтересів, пробуджує чуттєвість, а також створює умови для розвитку танцювальної творчості.

Народні танці, акумулюючи такі моральні категорії, як відповідальність, обов’язок, честь, совість, терпимість, любов, повагу, співпереживання, виступають одним з найважливіших засобів естетичного виховання дитини.

Невичерпні виховні можливості в процесі вивчення українського народного танцю має танцювально-музичний фольклор, його багата жанрова різноманітність: хороводи, побутові та сюжетні танці як невід’ємна частина виховання, що формує естетичні смаки, естетичне сприйняття та почуття особистості дитини. Вивчаючи танцювальну культуру своєї країни, пов’язану із господарським устроєм, трудовою діяльністю, побутом, вихованці навчаються любити природу, шанувати працю та національні традиції, тим самим виховуючи в собі такі моральні якості як совість, правдивість, гідність, справедливість, чесність тощо.

Танцівник вивчаючи український народний танець, прокладає надзвичайно складний шлях до досягнення поставленої перед собою цілі, докладаючи для цього великих зусиль, а також фізичного та психологічного навантаження на виснажливих заняттях та репетиціях, в процесі яких, осмислюючи той чи інший елемент, активізується розумова діяльність, формується тактичне мислення, виробляється здатність приймати рішення в екстремальних ситуаціях.

Такі заняття привчають майбутніх танцівників до витримки, наполегливості, вміння довести справу до кінця, допомагають проявити витривалість, спритність, вправність, а також формують волю, витримку, справедливість, чесність, колективізм.

В такій діяльності досягається гармонія фізичного і духовного, розвивається здатність естетичного сприйняття краси людського розуму і тіла, що проявляються в танцювальному русі на заняттях українського народного танцю [20].

1. Балет / Под ред. Ю. Н. Григоровича. – М.: Советская энциклопедия, 1981. – С. 503.

2. Верховинець В. Теорія українського народного танцю / В. Верховинець. – К.: Музична Україна, 1990. – 149 с.

3. Вплив естетичного виховання на формування творчого потенціалу засобами народного танцю [Електронний ресурс] – режим доступу до документу: http://zag–pedagogika.at.ua/load/vpliv_estetichnogo_vikhovannja_na_formuvannja_tvorchogo_potencialu_studenta_khoreografa_zasobami_narodno_scenichnogo_tancju/1–1–0–282 – Назва з екрану.

4. Гуменюк А. І. Українські народні танці / А. І. Гуменюк. – К.: Наукова думка, 1969. – 612 с.

5. Гусев Г. П. Методики преподавания народного танца. – М.: ВЛАДОС, 2002, – 180 с.

6. Історія становлення українського народно–сценічного танцю [Електронний ресурс] – режим доступу до документу: http://locnt.lg.ua/%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F–%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%8E/ – Назва з екрану.

7. Кудрявцев В. Т. Розвиток дитинства та розвиваючa освіта – Ч. 1. / В. Т. Кудрявцев – Дубна, 1997. – 206 с.

8. Мерлянова О. Вплив функцій народного танцю на виховання особистості. // Рідна школа, 2006, № 3, - с. 22.

9. Мерлянова О. Художні особливості народного танцю в естетичному вихованні молоді // Рідна школа, 2004, № 12, - с. 11-13.

10. Мистецтво України. Біографічний довідник / Мистецтво України. – К.: 1997. - 119 с.

11. Народний танець [Електронний ресурс] – режим доступу до документу: http://estetica.etica.in.ua/narodnij–tanets/ – Назва з екрану.

12. Пуляєва Л. Є. Деякі аспекти методики роботи з дітьми в хореографічному колективі: Навчальний посібник. Тамбов: Вид–во ТГУ ім. Г. Р. Державіна, 2001. – 80 с.

13. Пуртурова Т. В., Бєлікова О. М., Квєтний О. В. Навчайте дітей танцювати: Навчальний посібник для студентів закладів середньої професійної освіти. – М.: Владос. – 2003. – 256 с.

14. Сирітка Г. Виховання естетичних поглядів молодших школярів // Початкова освіта. – 2002. – № 13 – С. 5–8.

15. Спарджер С. Статура і балет. - Лондон, - 1958.

16. Сутність, завдання, система естетичного виховання [Електронний ресурс] – режим доступу до документу: http://ibib.ltd.ua/suschnost–zadachi–sistema–esteticheskogo–22595.html – Назва з екрану.

17. Ткаченко Т. Народный танец. – М. Искусство, 1967. – с. 80.

18. Фріз П. І. Хореографічна культура як чинник творчого розвитку особистості дитини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецвознавства: спец. 26.00.01 «Теорія та історія культури» / П. І. Фріз. – К.: ДАККККМ, 2007. – 19 с.

19. Шевчук А. Музика, рухи, творчість. Гуманізація педагогічного процесу в музично-руховій діяльності. // Дошк. виховання, 1993, - №9, - С. 26-27.

20. Ширяев А. В, Лопухов А. В, Бочаров А. И. «Основы характерного танца» «Искусство» - 1939. - с. 8-9.