Вступ

Розділ 1. Передумови виникнення приднистровської проблеми

1.1. Історія становлення Придністров'я, як особливого історико-культурного регіону

1.2. Етнополітична ситуація в Молдові в кінці 80-х років і її зміни

Розділ 2. Збройні протистояння в 1990-1992 рр.

2.1. Військові провокації. Дубосарський напрямок

2.2. Бендерська трагедія

Розділ 3. Пріпінення вогню. «Заморожування» конфлікта

Висновки

Скорочення

Джерела і література

Додатки

Актуальність теми дослідження. У лютому - березні 2014 року, відбулася дуже важлива подія, що знову поставила Придністровську проблему в центр світової політики. Коли Верховна Рада України усунула Віктора Януковича від виконання обов'язків президента України, Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Росії на території України і вдруге вийшла за межі Російської Федерації в реалізації своїх геополітичних інтересів. Після підписання Договору про прийняття Республіки Крим до складу Росії, Придністровська проблема знову опинилася у центрі уваги світового співтовариства. Доля цілісності України залежала і від того, чи зможуть вони відстояти свою неділимість, спираючись на власні сили, і, звичайно, більшою мірою вона залежала від волі і рішучості Росії взяти їх під свій контроль, а саме, встановлення контролю територіальними одиницями - Севастополь та АР Крим.

Схожа ситуація, відбулася з Абхазією і Південною Осетією, і не сталося з Придністров'ям. Проте це не означає, що у майбутньому в цьому регіоні не буде реалізований кавказький чи український сценарії. Це, у свою чергу, істотним чином позначиться на становищі цілої низки держав пострадянського простору, в яких є заморожені етнічні конфлікти.

Таким чином, тема, вибрана для дослідження, є актуальною.

Об'єкт дослідження – міжнародні відносини на пострадянському просторі в кінці 80-х років – на початку 90-х років ХХ століття.

Предмет дослідження – придністровський конфлікт 1989-1992 років.

Джерельну базу магістерської роботи складають офіційні публікації документів, спогади учасників подій, публікації в тогочасних періодичних виданнях.

Серед зібрань документів, які висвітлюють процеси в Придністров’ї слід виділити книгу Ганни Волкової «Гаряче літо 1989 року» [3] в якій зібрані документи, пов’язані з історією політичного страйку 1989 р., які дають можливість зрозуміти причини подій, що відбулися у серпні і вересні 1989 року. Використовуючи архівні матеріали, матеріали які зберігаються в музеях Придністров'я, періодичну пресу, спогади очевидців і учасників подій, фотодокументи, автору вдалося максимально дослідити події страйкового періоду. У роботі присутні інтерв'ю учасників тих подій, документи, більшість яких опубліковано вперше.

Історіографія проблеми досить чисельна. Ії складають роботи, як вітчизняних так і зарубіжних науковців.

Так, у книзі колективу авторів ПДУ: Бабілунга Н.В., Берил С.І., Бомешко Б.Г., Галинський І.М., Губогло Є.М., Окушко В.Р., Шорников П.М.: «Феномен Придністров'я» [16] – розкритий процес виникнення і затвердження придністровської державності. Особливу увагу приділено аналізу подій 1991 - 1992 рр., коли громадяни молодої республіки зі зброєю в руках відстоювали національну рівноправність і самобутність.

Мета дослідження – на основі аналізу джерел, враховуючі результати вивчення проблеми вітчизняними та зарубіжними науковцями, дослідити витоки, сутність та наслідки придністровського конфлікту 1989-1992 років.

Відповідно до мети, були поставлені наступні завдання:

1) дослідити витоки та передумови виникнення придністровського конфлікту;

2) виявити сутність збройного протистояння між Придністров’ям та Молдовською республікою у 1989-1992 роках;

3) проаналізувати наслідки придністровського конфлікту 1989-1992 років.

Хронологічні рамки дослідження. Нижня хронологічна межа визначається серпнем 1989 р., коли Верховна Рада МРСР ухвалила закони про мову, які стали вихідною точкою процесу румунізації і намірів інтеграції з Румунією.

Верхня хронологічна межа визначається 20-21 липня - підписанням угоди на переговорах у Москві між Борисом Єльциним, Мірчею Снігур у присутності Ігоря Смирнова «Про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова».

Методи дослідження. Методика дослідження визначає відбір і аналіз наукової літератури і документальних матеріалів з метою:

а) відтворення хронології найважливіших подій в контексті дослідницької проблематики;

б) установка значення конкретних подій в структурі логіки розвитку предмету дослідження;

в) виявлення відносно самостійних періодів дослідницького фрагмента історичної дійсності;

г) виявлення і спроби пояснення протиріч, які можуть виникнути під час співвідношення фактів.

Придністровсько-Молдавський конфлікт зародився в результаті повної невідповідності позицій двох сторін (перша - Молдова, друга - Придністров'я) та бачення шляхів їх досягнення, повної невідповідності політичних цілей і домагань двох сторін, їх самовизначення в сучасному і майбутньому світі. До трагедії кровопролитного цивільного конфлікту і розколу привело нестримне бажання першої сторони добитися своїх цілей і примусити підпорядкувати їм інтереси другої сторони.

В розколі Молдавії винувате бажання першої сторони розповсюдити владу тоталітарного режиму мононаціональної бюрократії на максимально можливі межі, включаючи і ті території, населення яких органічно і в масовому масштабі не приймало цей режим. Після виходу Молдавії з СРСР і з початком державної румунізації рахувало себе вільним від всяких зобов'язань перед державністю Молдови.

Соціальні сили, що брали участь в протистоянні на тій та іншій стороні, відрізнялися не менше разюче, ніж цілі і засоби. При цьому необхідно ураховувати існування в Молдові достатньо могутньої опозиції з боку лівих сил, гноблення національних меншин, налаштованих патріотично молдован, які орієнтовані на створення цивілізованої демократичної держави, більш того, які в силах переламати ситуацію в корені та почати шлях до відродження в Молдавії єдність на гарантованій довгостроковій цивілізованій основі.

В Придністров'ї, у свою чергу, існують прорумунські, прокишинівські елементи, охочі встановити націонал-бюрократичний «конституційний порядок» по-кишинівські. Втім, дані сили організаційно не є оформлений, а місцеві відділення Народного фронту розпалися під час агресії Молдови проти ПМР.

Відмінність придністровських фронтистів від кишинівських так істотна, що його не можна не виділити. В Придністров'ї прокишинівські елементи складаються в основному з маргінальних осіб, які не здатні ні інтегруватися в референтне співтовариство, ні нав'язати йому хоч в щонайменшому ступені свою перевернену систему цінностей.

В розвитку конфлікту, що розуміється в широкому значенні як багатоаспектне протиборство, з одного боку, політичних еліт Кишиніва, з іншого - еліт Придністров'я і Гагаузії, а у вузькому значенні - як застосування насильства і озброєної агресії, виділяються декілька етапів.

Передісторія (1-й етап) охоплює період з літа 1988 р., коли в Кишиніві стали виникати молдавські етнокультурні об'єднання різного калібру на основі «ідеології етнічної державності», до вересня 1989 р., коли три закони про мови поклали початок непримиренної конфронтації.

Прелюдія (2-й етап) конфлікту тривала протягом року - з вересня 1989 по вересень 1990. На цьому етапі у відповідь на прийняту 23 червня в Кишиніві Декларацію про суверенітет були проголошені спочатку Гагаузька (19 серпня), а потім і Придністровська (2 вересня) республіки.

Поріг агресії (3-й етап) - це осінь 1990 р., коли відбулася так звана волунтаріада (похід в жовтні молдавських волонтерів проти Гагаузії) і були убито в Дубоссарах трьох чоловік (2 листопада).

Одержавлення (4-й етап) охоплює період з листопада 1990 по березень 1992 р. - початок побудови державності Молдови і наповнення реальним змістом суверенітету Придністров'я.

Агресія (5-й етап) - напад на Дубоссари 1 березень 1992 р., що стало поштовхом військової операції Молдови в Придністров'ї. В Бендерах 19 червень 1992 р. почалася, по суті, громадянська війна, триваюча до 21 липня. Втрати Придністров'я в результаті «гарячої фази конфлікту» склали близько 500 чоловік убитими, 900 пораненими, 50 зниклими без вісті. Втрати Молдови до цих пір не обнародувані.

Переговорний процес (6-й етап) почався 21 липня 1992 р., коли президенти Росії та Молдови у присутності Президента Придністровської Молдавської Республіки підписали угоду «Про принципи мирного врегулювання озброєного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова». Цей етап триває до цих пір. [16 c. 233]