Дипломна робота Буддизм та його значення та поширення в Україні
Код роботи: 5793
Вид роботи: Дипломна робота
Предмет: Релігієзнавство
Тема: Буддизм та його значення та поширення в Україні
Кількість сторінок: 91
Дата виконання: 2018
Мова написання: українська
Ціна: 1700 грн
Вступ
Розділ 1. Історіографічний огляд та джерельна база дослідження
1.1. Стан розробки проблеми в історіографії
1.2. Джерельна база дослідження
Розділ 2. Буддизм як світова культура релігія
2.1. Походження буддизму, його віровчення та культ
2.2. Основні напрями в сучасному буддизмі
2.3. Соціальна сутність буддизму
Розділ 3. Буддизм в Україні
3.1. Українська орієнталістика: зародження буддології та її подальший розвиток
3.2. Історія поширення буддизму в Україні
3.3. Проблеми та перспективи розвитку буддизму в Україні
Розділ 4. Розвиток суспільно-релігійної сфери України
4.1. Вплив зовнішніх політико-інституційних чинників на розвиток суспільно-релігійної сфери України
4.2. Актуальні підходи до філосовсько-релігійнознавчого осмислення буддизму
Розділ 5. Буддійська лінія карма Кагю
5.1. Тибетський буддизм Кагью у міжконфесійних відносинах України
5.2. Детермінанти культурних запозичень європейської культури на прикладі буддійсько-тибетської традиції Карма Кагью
Висновки
Список використаних джерел
Актуальність теми. В умовах розбудови української державності важливим є питання формування її духовних засад. З обранням курсу на європейські стандарти демократії українська суспільна свідомість опинилася перед необхідністю переосмислення старих і формування нових духовних цінностей.
На рубежі ХХ-ХХІ ст. зростає роль релігійного фактора у глобальних суспільних процесах, про що засвідчує активізація міжнародної діяльності релігійних організацій, рухів, орденів і партій, які поступово збільшують свою суб’єктність у системі міжнародних відносин. При цьому виникає політико-інституційна основа взаємовідносин міжнародної системи та суспільно-релігійної сфери окремих держав. Особливо це помітно на прикладі новоутворених держав з незавершеними процесами державного будівництва та духовно-культурної консолідації, чільне місце серед яких займає й Україна. Перебування впродовж тривалого часу в якості об’єкта зовнішньої експансії та частин тих чи інших державних утворень позначилося на духовно-культурних, зокрема, релігійних уподобаннях українського населення, зробивши його особливо сприйнятливим до зовнішніх духовно-релігійних впливів.
Науковий інтерес України і Європи до буддизму, втілений у буддології, налічує більше ста років. Буддизм знайшов своє відображення у філософських поглядах А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, Р. Вагнера, О. Шпенглера, І. Ґете, В. Соловйова, А. Уайтхеда, К. Ясперса, А. Тойнбі та ін.
Прикладним проблемам буддизму у західному світі присвятили свої праці З. Фрейд, К. Юнг, Е. Фромм, Д. Судзукі та ін. З різних питань соціальної взаємодії у дисертації використані розробки В. Андрущенка, І. Бичка, М. Поповича, С. Кримського, О. Шевнюка, В. Горського, В. Воловика, Л. Кривеги, В. Тарана, Р. Додонова, О. Плаксіної та ін. Порівняльні релігієзнавчі дослідження, що були поладені в основу роботи, належать О. Софроновій, Є. Торчінову, С. Лепехову, В. Лисенко, А. Терентьєву, В. Шохіну, А. Парибку, А. Ігнатовичу та ін.
Серед течій тибетського буддизму на Заході традиція Карма Кагью є однією з найчисельніших, вона поширилась у більш ніж тридцяти країнах європейської культури. Найбільшою кількістю громад Кагью вирізняються: Німеччина (75), Польща (50), Росія (75), більше п’ятнадцяти громад Карма Кагью в Україні. Уникаючи перебільшення в оцінці поширення буддизму на Заході та в Україні зокрема, необхідно визнати: в країнах європейського світу він є очевидним соціокультурним феноменом, що актуалізує його систематичне дослідження.
Мета і завдання праці. Виходячи з актуальності теми, спираючись на досягнення української та зарубіжної історіографії у дослідженні буддизму в Україні, ставилось за мету: на основі комплексного та об’єктивного аналізу поглибити дослідження і зробити науково обґрунтовані висновки щодо історичної ролі буддизму у громадсько-політичному житті України, впливів зовнішніх політико-інституційний чинників на розвиток суспільно-релігійної сфери України.
Визначена мети зумовила постановку і вирішення наступних завдань:
- теоретичної обґрунтувати основні закономірності виникнення, функціонування та впливу буддизму на суспільно-політичне життя України;
- висвітлити історико-політичні та духовні передумови виникнення буддійських громад, організацій, клубів на території України, показати основні напрямки структури й організації традицій буддизму;
- проаналізувати теоретико-концептуальні підходи аналізу сутності чинників впливу системи міжнародних відносин на розвиток суспільно-релігійної сфери України;
- здійснити соціально-філософську аналітику розвитку буддизму в європейському середовищі;
- визначити методологічний комплекс дослідження процесу інтеграції буддизму Карма Кагью в Україну на підставі сучасних джерел;
- визначити особливості буддизму у контексті впливу на розвиток суспільно-релігійної сфери України.
Об’єктом дослідження: буддизм у Україні в його інституційних формах.
Предмет дослідження – закономірності, специфіка функціонування та тенденції розвитку буддійських шкіл і організацій в Україні.
Методологічною основою праці слугували провідні принципи діалектики наукового пізнання: об’єктивності історизму, що базуються на пріоритеті документів, які дають всебічно проаналізувати діяльність та традиції буддійських шкіл та практик.
Робота ґрунтується на базових загальнонаукових (системний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльний метод, історичний); емпіричних (формалізації, гіпотетичності, використання статистики, вивчення документів, контент-аналіз); логічних (аналіз та синтез, індукції і дедукції, моделювання) принципах і методах політичних наук та академічного релігієзнавства, а також інших методах, що застосовуються у дослідженнях з суспільних наук.
За допомогою системного методу проаналізовано суспільно-релігійну сферу України як складну багаторівневу систему, яка зазнає інституціоналізованого впливу з боку зовнішнього середовища, тобто, міжнародної системи.
Структурно-функціональний метод допоміг виокремити основні елементи структури релігійних інституцій на прикладі буддизму, розкрити суть та зміст функцій, які вони виконують в українському суспільстві.
Використання порівняльного методу дозволило здійснити порівняльний аналіз спільних й відмінних рис релігійної організацій, представленої як в Україні, так і в країнах свого основного перебування, а також характер їхнього впливу на суспільно-релігійну сферу.
Історичний метод дає змогу простежити витоки та основні етапи й особливості розвитку буддизму в Україні та закордоном, визначити перспективу їх розвитку за допомогою екстраполяції сучасних тенденцій на майбутнє.
Інституційний метод дозволяє здійснити аналіз діяльності буддійських організацій як невід’ємних елементів суспільно-релігійної сфери України.
Важливою методичною основою, яка дозволила розкрити суть, зміст та відмінність ідеологічних цінностей різноманітних зовнішніх носіїв та внутрішніх об’єктів, став ціннісно-нормативний метод.
Нормативно-ідеологічний метод сприяв з’ясуванню особливостей стратегічних ідеологічних ідей та інтересів різноманітних зовнішніх суб’єктів по відношенню до України.
Нормативно-гіпотезотворчий метод допоміг подолати дефіцит емпіричного та теоретичного матеріалу для шляхом побудови на базі релігієзнавчих, філософських та соціологічних тих або інших концепцій політологічних гіпотез.
Теоретичне значення праці полягає в комплексному визначенні ролі і тенденцій розвитку буддизму в Україні. В дипломній роботі пропонується до розгляду такі питання як: історія поширення буддизму в Україні; проблеми та перспективи розвитку цієї релігії в Україні; вплив зовнішніх чинників політико-інституційних чинників на розвиток суспільно-релігійної сфери Україні та показ цілісної картини культурних запозичень європейської цивілізації на прикладі буддистко-тибетської традиції Карма Кагью.
Теоретичне значення праці полягає також в поглибленні дослідження ролі буддизму у суспільному житті України та європейських країн, у висвітленні характеру, форм, практики буддизму, у встановленні його впливу на всі сторони розвитку українського суспільства.
Практична цінність визначається виявленні ролі буддизму у суспільно-політичному житті України і європейських країн, що сприятиме поглибленню вивченню буддійської культури та використання її традицій й досвіду в сучасних умовах національно відродження.
Структура запропонованого дослідження, визначена метою та завданнями, складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (54 найменувань).
Висновки
Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що розвиток буддійських напрямків, практик і організацій відіграють значну роль як в релігійному та суспільному, так і в політичному і економічному житі України на сьогоднішній день.
На рубежі ХХ-ХХІ ст. зростає роль релігійного фактора у глобальних суспільних процесах, про що засвідчує активізація міжнародної діяльності релігійних організацій, рухів, орденів і партій, які поступово збільшують свою суб’єктність у системі міжнародних відносин. При цьому виникає політико-інституційна основа взаємовідносин міжнародної системи та суспільно-релігійної сфери окремих держав.
Особливо це помітно на прикладі новоутворених держав з незавершеними процесами державного будівництва та духовно-культурної консолідації, чільне місце серед яких займає й Україна. Перебування впродовж тривалого часу в якості об’єкта зовнішньої експансії та частин тих чи інших державних утворень позначилося на духовно-культурних, зокрема, релігійних уподобаннях українського населення, зробивши його особливо сприйнятливим до зовнішніх духовно-релігійних впливів.
Стосовно досліджень буддизму як світової релігії в Україні, а тут вона відноситься до нетрадиційних, то класична релігієзнавча методологія, яку застосовують вітчизняні дослідники, намагається розкрити одразу кілька її вимірів: соціо-культурний, історико-релігійний, психопрактичний тощо. Тобто, тут ми спостерігаємо звичний процес адаптації різних аспектів буддійської традиції до умов західного (українського) суспільства, її схематизацію та структурування як предмету дослідження.
Незважаючи на те, що буддизм у його поверхневих формах був відомий в Україні досить давно завдяки регулярним контактам українського козацтва з калмиками, що сповідають буддизм, інтерес до буддизму в його філософсько-етичних аспектах виник в Україні в середовищі культурної і наукової інтелігенції лише в XIX столітті.
Глибше ознайомлення українців із буддизмом було перервано в радянський період, коли переслідувався будь-який інтерес до духовних учень, що бодай якось відрізнялися від комуністичної ідеології. У результаті, такий інтерес не міг бути повноцінно вдоволений, а тим більше перерости в певні організаційні форми. Тому перші в Україні відкриті систематичні лекції з буддизму, духовні проповіді й наставляння з буддійських практик відносяться до 1989 року, коли силовий та ідеологічний тиск радянської системи значно послабшав. Тоді ж в Україні пройшли перші буддійські посвяти та з'явилися перші мирські послідовники буддизму, що пройшли канонічний обряд прийняття буддійського Прихистку в Трьох Коштовностях – Будді, Вченні (Дхармі) й Громаді (Сангсі).
Ця діяльність велася, в основному, в трьох областях Східної України: Донецькій, Луганській і Харківській. Саме такий територіальний розподіл імовірно був обумовлений найменшим впливом традиційної християнської культури на масову свідомість мешканців цих індустріальних регіонів. Це підтверджується, зокрема, й тим фактом, що наразі саме в цих областях зосереджена найбільша кількість громад і релігійних центрів неправославних конфесій: протестантських (різних течій), мусульманських, іудейських та буддійських.
Перша в Україні офіційно зареєстрована буддійська громада була організована в м. Донецьку в 1991 році. На сьогодні в Україні існує близько сотні буддійських громад і груп, 38 з яких мають офіційну реєстрацію і статус юридичної особи. Найчисленніші громади й групи належать до тибетського напрямку буддизму – тантричної традиції Ваджраяна ("Діамантова Колісниця"). З них найбільш поширені громади Карма Кагью, головного відгалуження тибетської школи Кагью-па. Вони об'єднані у всеукраїнський релігійний центр "Українська Асоціація Буддистів Школи Карма Кагью".
В Україні духовна практика цього центру орієнтована винятково на мирян. Громади й групи послідовників цього напрямку є майже в усіх обласних містах України. Офіційним друкованим органом "Української Асоціації Буддистів Школи Карма Кагью" є часопис "Буддизм сьогодні".
Буддизм Кагью та українську культуру зближує орієнтація людини на ідеальний світ, звернення до його сакральної складової (тяжіння до оволодіння енергетичною природою буття), пріоритет вільної самодіяльної особистості, український персоналізм з унікальною системою гуманістичних цінностей, злиття антеїстичних та номадних початків української культури відповідають визнанню тісного зв’язку людини та багаточисельних форм життя («істот, що відчувають»).
Таким чином, збіжність ментальних засад українців з підвалинами буддійського світосприйняття у стилі Карма Кагью, духовно-практичне спрямування певної частини населення України, виступають ще одною з детермінант інтеграції духовних традицій України та буддійської тибетської школи Карма Кагью.
Зовнішніми детермінантами інтеграції Кагью в українське суспільство виступають також протилежно спрямовані «запиті» України до Кагью, та Кагью до України. У головному «запити» України співпадають із загальноєвропейськими (тобто, оновлення духовно-практичного змісту європейської культури), але все ж мають свою специфіку. Провідним чинником є особливий стан держави, яка з «окраїни» намагається стати Країною, з незалежними економікою та політичним курсом.
Систематизуючи детермінанти зумовлюючі розвиток східних духовних феноменів, та, зокрема, інтеграцію Кагью з західноєвропейською цивілізацією та Україною, ми отримуємо чотири взаємопов’язані щаблі:
1) світовий (глобалізація, «релігійний ренесанс»);
2) європейський («вичерпаність» християнства, обмеженість раціоналізму, криза європейської цивілізації);
3) державний (криза цінностей, трансформація типу релігійного відтворення, зміна економічних та політичних реалій, ментальні особливості українців);
4) індивідуальний (криза самоідентифікації, пошук сенсу існування, прагнення до самореалізації, пошук духовно близького кола спілкування).
Аналіз проблематики становлення та розвитку суспільно-релігійної сфери України в контексті міжнародних відносин показує наявність у суспільно-політичному та духовно-релігійному житті країни принаймні декількох тенденцій.
По-перше, це збільшення питомої ваги населення, що не лише декларує власну релігійність, а й інтегрованого в різні види церковної діяльності.
По-друге, це динамічне зростання кількості діючих в Україні різноманітних світових релігійних інституцій, що свідчить, що свідчить про її поліконфесійний характер з широкою структурою віросповідань.
По-третє, розвиток релігійного середовища України відбувається за активної присутності світових релігійних організацій, які мають різноманітні напрямки впливу на міжконфесійну релігійну ситуацію держави.
По-четверте, вплив центрів світових релігій як певних ідеологічних систем, через втручання керівництва місцевих релігійних організацій в політичне життя шляхом впливу на суспільні погляди віруючих, що стало використовується для розхитування політичної, економічної та духовно-релігійної стабільності країни.
По-п’яте, кількість спроб та проявів зовнішнього впливу на Україну постійно зростає.
Поява нових для України різноманітних представників протестантських деномінацій та релігійних організацій нетрадиційної релігійності, зініціювало підвищення уваги суспільства до релігійних проблем. Люди які почали інтенсивніше цікавитися проблемами віри, основними віросповідними положеннями тієї чи іншої релігії, почали чіткіше себе релігійно ідентифікувати тощо.
Переважна більшість нових релігійних течій набула популярності в Україні саме внаслідок місіонерства закордонних церков та відомих проповідників, однак значні зусилля всіх місіонерів світу не призвели б до появи нових релігій в Україні, якби не існувало об’єктивних умов і причин, що сприяли їх поширенню. До відповідних причин необхідно віднести насамперед державну політичну та економічну нестабільність, що сприяла поглибленню духовної та ціннісної кризи суспільства, а також кризу традиційних релігій, які не змогли протидіяли проникненню зовнішніх впливів.
На відміну від західних країн, де новітні релігійні рухи та явища постали певною альтернативою існуючим традиційним релігіям, на теренах України вони виникали не тільки як рухи релігійного протесту, але й як альтернатива усталеному загально світоглядному порядку, пропонуючи нові конструктивні, хоч і специфічні, шляхи подолання кризових станів людини, сім’ї й суспільства.
Спостереження протягом більш як п'ятнадцяти років показали, що як в Україні, так і на всій європейській частині пострадянського простору існує кілька основних мотивацій, згідно з якими люди починають цікавитися буддизмом:
- інтерес до екзотики, прагнення підняти особисту значимість шляхом приналежності до чого-небудь "таємного", "езотеричного", "тантричного". Як правило, велика частина людей з подібною мотивацією втрачає свій інтерес до буддизму, коли стикаються з його вимогами серйозної особистої практики;
- ставлення до практики буддизму, як до частини психологічної підготовки в різних видах східних військових мистецтв, хоча це й не зовсім правильно з погляду розстановки пріоритетів. Проте більшість із людей, що прийшли до буддизму на підставі цієї мотивації, переймаються буддійськими практиками досить глибоко й серйозно; саме групи східних єдиноборств є тими основними центрами, через які буддизм найчастіше проникає в молодіжне середовище;
- інтерес до буддійських психотехнік як до методів зміни своїх психологічних якостей, рішення особистих психологічних проблем.
Ця мотивація була й залишається однією з основних у країнах Західної Європи й у США. В Україні також спостерігається тенденція до збільшення числа людей, що приходять до буддизму з цією мотивацією.
Відтак, у сучасному релігійному і культурному просторі України, який формується внаслідок взаємодії різних традицій, важливо пам’ятати про необхідність включення в процес дослідження буддизму різноманітних сфер людської діяльності. Буддизм як релігія є водночас культурним, релігійним, етичним, психопрактичним феноменом і ці його прояви можливо і слід осмислювати в релігієзнавчому ключі.
Список використаних джерел
1. Релігієзнавство: Підручник / Є. Дулуман, М. Закович, М. Рибачук та ін.; за ред. М. Заковича. – К.: Вища школа, 2000. – 315 с.
2. Релігієзнавство: Курс лекцій / А. Г. Бакарунський, Г. Л. Бакарунський, Н. І. Ковальова та ін.; Під наук. ред. Г. Є. Краснокутського, В. Г. Спринсяна; М-во освіти і науки України, Одеський нац. політех. ін-т. – 2-ге вид. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 301с.
3. Ваджраяна // Словарь буддизма [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://www.dhamma.ru/dict/dict-V.htm#4.
4. Торчинов Е. А. Лекция 7. Ваджраяна (тантрический буддизм) // Торчинов Е. А. Введение в буддологию: курс лекций / Торчинов Е. А. / Сайт «Антропология» [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://anthropology.ru/ru/texts/torchin/buddhism_07.html.
5. Буддизм как культурно-исторический феномен // Дворкин А. Л. Сектоведение / Дворкин А. Л. / Сайт «Ассоциация «Буддизм в Интернете» [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті //http://www.buddhist.ru/buddhism/1376-buddizm-kak-kulturno-istoricheskij-fenomen.
6. Ваджраяна // Махаяна / Течения в буддизме / Буддизм / Религии Востока / Религиозные течения и секты. Справочник / Сайт «Санкт-Петербургский Католический Информационно-просветительский Центр «MILITIA DEI» [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://www.militia-dei.spb.ru/?go=mdbase&id=163.
7. Школы буддизма // Буддизм / Сайт «Буддизм Алмазного Пути» [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://www.mahamudra.ru/bud/index2.html.
8. Релігієзнавство: Навчальний посібник. 2-ге вид. / За ред. Мозгового Л. І., Бучми О. В. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 264 с.
9. Буддизм в Україні: історія, проблеми та перспективи розвитку // Дорже Жамбо Чойдже-лама // Сайт «Релігійно-інформаційна служба України» [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/11614.
10. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - N 30, ст. 141. Закон України Про свободу совісті та релігійні організації України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - N 25, ст. 283. Державна статистика релігій в Україні // http://www.risu.org.ua/text/2008ua.xls.
11. Говорять відомі світу генії про маловідомі факти! // А. Ейнштейн // Сайт «Andante» // [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://http://business-trainings.kiev.ua/ua/articles/vidomi_svitu_geniji_pro_buddyzm_malovidomi_fakty.
12. Дудар Н., Биченко А. Релігійність українського суспільства: рівень, характер, особливості / Н. Дудар, А. Биченко // Національна безпека і оборона: матеріали Центру Разумкова. - 2002. - № 10. - С. 14-21.
13. Дудар Н., Шангіна Л. Релігія і Церква в житті України: матеріали Центру Разумкова / Н. Дудар, Л. Шангіна. - К.: Заповіт. - 2003. - С. 645-651.
14. Кузьмова О. Вплив релігійного фактору на внутрішню політику України: доп. [Електронний ресурс] / О. Кузьмова // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. для студентів та молодих науковців "Релігія і влада в Украні: культурна традиція, сучасний досвід та перспективи" в Українському катол. ун-ті, 13 трав., Львів, 2010. – Доступний з: http://irs.ucu.edu.ua/irs_news/939/.
15. Шведов В. Религия и политика // Международная жизнь. – 1992. – № 5. – С. 48-59.
16. Буддисти побудують у Луганську культову споруду – Ступу Просвітлення// Сайт «Релігійно-інформаційна служба України» [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://risu.org.ua/article_print.php?id=42641&name=buddhism&_lang=ua&.
17. Шевчук Л. Т. Регіональна економіка / Л. Т. Шевчук. – К.: Знання, 2011. – 319 с.
18. Необудійські організації,чи тоталітарні секти // Сайт «ХайВей» [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://h.ua/story/198525/.
19. Бердичевская М. Почти матрица // Корреспондент. - 2003. - № 30 (69). – С. 54.
20. Сьомін С. В. Міжнародні християнські організації і безпека України: Монографія. - К., 1999.
21. Открытое письмо в газету «Известия» // Сайт «Каталог деструктивних сект и культов» [Електр. ресурс] / Режим доступу до статті // http://www.raskolu.net/heathenism/shaolin.html.
22. Гев'юк А. М. Вплив зовнішніх політико-інституційних чинників на розвиток суспільно-релігійної сфери України: Автореферат... к. політ. наук, спец.: 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку / А. М. Гев'юк. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2010. - 20 с.
23. Дзен // Д. Судзукі // Сайт «Вікіпедія» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B7%D0%B5%D0%BD.
24. Эко У. Открытое произведение: Форма и неопределенность в современной поэтике / У. Эко; [пер. с ит. А. Шурбелева]. – СПб.: Академический проект, 2004. – 384 с.
25. Капра Ф. Дао физики / Ф. Капра; [пер. с англ. Трилис В.]. – М.: Издательство “София”, 2008. – 416 с.
26. Фео Дж. ди. Дзен-психоанализ / Фео Дж. ди.; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.psy-analitik.ru/.
27. Актуальні підходи для філософсько-релігієзнавчого осмислення Буддизму: матеріали третього круглого столу з філософії та релігії [Сучасні підходи у філософії релігії як стратегії осмислення предмету чи способи розкриття інтерпретативного потенціалу міркувань про нього], // Стеценко В. І., Колесник І. М. / (Київ, 24 квітня 2012р.) / Відділ. релігієзнавства Ін.-ту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, 2012. – 177 с.
28. Сафронова Е. С. Некоторые аспекты эволюции буддизма на Западе. // Вопросы научного атеизма, 1989, №39 – 186-208 с.
29. Рижский И. Введение в круг словесности / И. Рижский. – Х., 1806. – С. 50.
30. Папуша, 2000. - Папуша И. В. Modus orientalis. Індійська література в рецепції Івана Франка. Тернопіль, 2000.
31. Франко, 1986а. - Франко І. 151. До М. П. Драгоманова // Франко І. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. - Т. 49. - Листи (1886-1894). Киев, 1986.
32. Франко, 1976. - Франко І. Передмова // Франко І. Зібрання творів у п'ятидесяти томах. - Т. 2. - Поезія. - Киев, 1976.
33. Франко, 1986. - Франко І. Болгарські праці М. Драгоманова // Франко І. Зібрання творів у п'ятидесяти томах. Т. 46, Кн. 2. - Історичні праці (1891-1897). Киев, 1986.
34. Білецький О. I. Франко й індійська література // Слово про великого Каменяра: У 2 т. - К., 1956. - Т. 1. - С. 496.
35. Шаян В. До питання сюжету, генези і оригінальности Франкового твору "Фарбований лис" // Визвольний шлях. - Лондон, 1966. - Кн. 5. - С. 582.
36. Капріцин І. І. Історіософія осягнення тибетського буддизму у європейській культурі // Збірник наукових праць Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – ЗДІА. – Випуск №27 – 2006. - 127-136 с.
37. Балагушкин Е. Г. Структуры религиозной деятельности (К определению понятий «церковь», «секта», «культ», «богоискательство») // Вопросы научного атеизма, 1989, №39 – 64-85 с.
38. Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2008. – Вип. 21. – с. 248.
39. Баллестрем К. Г. Церковь и демократическая культура: проблема адаптации и конфликты // Вопросы философии, № 1, 2002. – 67-77 с.
40. Воловик В. И. Идеологическая деятельность: диалектика традиций и новаторства. - М. Гл. редакция научной и учебной литературы АОН при ЦК КПСС, 1990. – 208 с.
41. Волова Л. О. Діалектика традицій і новаторства у розвитку міжконфесійних відносин на етапі становлення суверенної України: Автореф. дис. канд. філос. наук, 09.00.03 / Запорож. держ. ун-т. Запоріжжя, 2000. - 20 с.
42. Воловик В. И. Философия политического сознания. Монография. - Запорожье: Просвіта, 2006. – 204 с.
43. Уланов М. С. Русские православные богословы (XIX – начала XХ вв.) о буддизме. // Цирендорджиєвські читання – 2003. Збірник наукових статей. - К.: Стилос, – с. 293-299.
44. Попович М. В. Нарис історії культури України. - К.:"АртЕк", 1998. – 728 с.
45. Шевнюк О. Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004. - 353 с. – (Вища освіта XXI століття).
46. Приходько Т. В. Стилі життя молоді як соціальне явище у умовах сучасного українського буття. Автореф. дис. … канд. та філос. наук: 09.00.03 / Київс. Нац. Техн. Універс. - К., 2007. – 21 с.
47. Бердяев Н. А. А. Диалектика божественного и человеческого. – М.: «АСТ»; Харьков «Фолио», 2003.
48. Соловьёв В. С. VI. Критика буддизма // Лекции по истории философии. - СПб. - Нск.: Издательская контора «Второе пространство», 2012. - С. 37-42. - 124 с.
49. Бабій М. Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. - К., 1994.
50. Історя релігії в Україні: Навч. посібник. / А. М. Колодний, П. Л. Яроцький, Б. О. Лобовик та ін.: За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. – К., 1996. – С. 111-413, 497-716.
51. Єленський В. Релігійність в Україні: характер і напрямки змін / В. Єленський // Християнство доби постмодерну (колективна монографія) – К.: Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, Українська Асоціація релігієзнавців, 2005. – С. 168-179.
52. Єленський В. Серпень: про ритуали і законопроекти [7 вересня 2010 р.] [Електронний ресурс] / В. Єленський – Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/authors_columns/vyelenskyi_column/378.
53. Єленський В. Велике повернення: релігія у глобальній політиці та міжнародних відносинах кінця ХХ – початку ХХІ століття / Віктор Єленський. – Львів: Вид-во Українського католицького університету, 2013. – 504 с.
54. Колодний А. Релігійна мережа України: конфесійні та регіональні зрізи / А. Колодний // Українське релігієзнавство. – 2008. – №46. – С. 23-47.