Курсова робота Роль ЗМІ у висвітленні військових протистоянь

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження ролі ЗМІ у висвітленні військових конфліктів

Висновок до розділу 1

Розділ 2. Особливості роботи ЗМІ у висвітленні воєн у Перській затоці

2.1. Позиція арабських ЗМІ у висвітленні конфліктів

2.2. Редакційна політика західноєвропейських ЗМІ і медіа США в підходах до висвітлення конфліктів

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Тема неоголошеної війни Росії проти України очима українських та російських ЗМІ

Висновок до розділу 3

Висновки

Список використаної літератури

На тлі розгортання політичної ворожнечі між Росією та Україною стрімко набирає обертів інформаційна війна. Оскільки ЗМІ сьогодні є основним джерелом інформування суспільства та акумуляції усіх політичних процесів, то саме завдяки медіа можна вплинути і навіть сформувати нову громадську думку.

Росія розгорнула інформаційну війну проти України як частину збройного конфлікту. Однак, події у Перській затоці є першою широкомасштабною інформаційною війною. Багато елементів роботи ЗМІ в тих конфліктах сьогодні використовує Росія у неоголошеній війні з Україною. Саме тому сьогодні актуальним є дослідження ролі ЗМІ у висвітленні військових конфліктах, і як приклад – варто розглянути події у Перській затоці в сучасній Україні.

Мета дослідження полягає у визначенні ролі ЗМІ у висвітленні військових протистоянь.

Окреслена мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити роль ЗМІ у висвітленні військових конфліктів;

- з’ясувати особливості роботи ЗМІ у висвітленні воєн у Перській затоці;

- проаналізувати висвітлення неоголошеної війни Росії проти України українськими та російськими ЗМІ.

Об'єктом дослідження є медійне висвітлення воєнних конфліктів.

Предметом дослідження є роль ЗМІ щодо висвітлення конфліктів у Перській затоці та неоголошеної війни Росії проти України.

Методи дослідження. Дане дослідження базується на використанні комплексу загальнонаукових (аналіз і синтез, збір, обробка та аналіз матеріалів з даної тематики, метод узагальнення) і спеціальних методів (системно-аналітичного аналізу).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки дослідження можуть бути використані для подальших досліджень бути використані для подальших досліджень ролі ЗМІ у висвітленні військових протистоянь.

Структура роботи зумовлена її метою та завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (20 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 29 сторінок, з яких 25 – основний текст.

Будь-який сучасний військовий конфлікт породжує величезну хвилю інформаційних спецоперацій з боку ворогуючих та зацікавлених сторін. До цього процесу залучаються як професійні пропагандисти, так і звичайні користувачі мас-медіа. Тон задають повідомлення та фото-відеоматеріали, які змальовують «страшне обличчя війни» – зруйновані квартали, вигорілі оселі, понівечені тіла жертв та охоплені горем люди, тобто, все те, що деякі англомовні журналісти цинічно називають терміном «war porn» (натуралістичний показ жахіть війни, позбавлений будь-якої естетики і покликаний шокувати глядача).

Першими військовими конфліктами, яких ЗМІ стали ключовим інструментом ведення війни, були війни у Перській затоці. Під час воєнних конфліктів у Перській затоці американці не лише проводили потужні воєнні операції, але й активно використовували методи інформаційної війни, впливаючи на народ Іраку та його армію. Конфлікти в Перській затоці, навпаки, показали еволюцію ЗМІ у бік ще більшої заангажованості, а стосовно західних медіа – ще й спробу встановити монополію на інформацію та ввести справжню інформаційну блокаду.

Однак арабські ЗМІ вперше показали свою здатність конкурувати із західними, які до цього одноосібно панували у сфері глобальної комунікації. “Аль-Джазіра” та інші арабські супутникові канали не завжди мали ті самі можливості, що західні ЗМІ, які супроводжували американські війська. Проте вони могли заперечувати повідомлення західних медіа, змушуючи їх давати уточнення до розповсюдженої інформації.

З окупації Криму та початку неоголошеної війни між Росією та Україною, що триває на Сході нашої держави, ЗМІ стали ключовою зброєю у цьому протистоянні. Російські ЗМІ були і є більш підготовленими до ведення інформаційної війни. Вони використовують специфічну риторику. Зокрема, по відношенню до українських силовиків в зоні АТО активно вживають лексеми «карателі», «фашисти», «неонацисти», «іноземні найманці».

Українські ЗМІ натомість оперують термінами «терористи», «бойовики», «банд формування», «проросійські найманці». Кадри руйнувань житлових кварталів, шкіл, лікарень, вигорілих багатоповерхівок супроводжують чи не кожен сюжет про протистояння на Донбасі. Досить часто одні й ті самі кадри руйнувань використовуються як російськими, так і українськими ЗМІ – змінюється тільки винуватці лиха.

1. Война в Персидском заливе: Операция “Буря в пустыне”. – М.: Глав ПУР, 1991. – 88 с.

2. Джаралла А. Ю. Інформаційне висвітлення конфліктів у Перській затоці та його еволюція (1991 - 2004 рр.): автореф. дис... канд. наук із соц. комунікацій: 27.00.04 / А. Ю. Джаралла; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2008. - 16 с.

3. Джарала А. Телеканал “Аль-Джазира”: мнения, оценка, критика / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. – Дніпропетровськ, 2003. – Вип. 6. – С. 112-116.

4. Діка О. Інформаційна війна // Сучасні тенденції веб-комунікації. [Електронний ресурс] / Ольга ДІка. - Режим доступу: http://webstyletalk.net/node/97.

5. Еляшевська Н. Вразливість України до інформаційної війни / Н. Еляшевська // Теле- та радіожурналістика. - 2015. - Вип. 14. - С. 165-169.

6. Жугай В. Збалансованість інформації у ЗМІ як стандарт якісної преси / Віталій Жугай // Агора. – Вип. 15. – с. 59-63.

7. Зінько С. Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах: Монографія / Соломія Зінько. – Львів: Ліга-Прес, 2009. – 364 с.

8. Ибраева Г. Региональные конфликты и средства массовой информации, [Електронний ресурс]. - 2004. - Режим доступу: http://psyfactor.org/ lib/infowar3.htm.

9. Кондратюк М. О. Інформаційна війна та роль мас-медіа в міжнародних конфліктах / М. О. Кондратюк // Вісник Харківської державної академії культури. - 2013. - Вип. 41. - С. 108-113.

10. Крупський І. Пропагандистсько-маніпуляційна діяльність російського телебачення як чинник розпалювання міждержавної ворожнечі / І. Крупський // Теле- та радіожурналістика. - 2015. - Вип. 14. - С. 179-187.

11. Некляев С. СМИ как субъект информационно-психологической безопас- ности / С. Некялев // Медиа-альманах. - М., 2003. - С. 25-27.

12. Печоров С. Дезинформация как метод “психологической войны” // Зарубежное военное обозрение. – 1991. – № 9. – С. 3-9.

13. Підлісний А. Р. Зміст і динаміка інформаційно-психологічного впливу США у військових операціях в Іраку (1990 - 2010 рр.) / А. Р. Підлісний // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - 2012. - № 724. - С. 221-227.

14. Cвентах А. Війна в... непрямому ефірі / Анна Свентах // День. – 2014. – 4 берез.

15. Слєсарчук Я. Журналістика конфлікту: медіатор чи провокатор? [Електронний ресурс] / Я. Слєсарчук. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2103.

16. СМИ: предотвращение конфликтов и постконфликтное восстановление [Електронный ресурс]: Цифровая библиотека Комуникация и Информация / Барри Джеймс, Ирада Гусейнова // Организация Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры. - 2006. - Режим доступа: http://www.unesco.kz/cgi-bin/library.

17. Тишков В. А. СМИ и конфликты / В. А. Тишков // Независимая газета. - 1994. - 10 апреля.

18. Токов Е. Ірак / Е. Токов, А. Касюк // Зарубежное военное обозрение. – 1996. – № 6. – С. 12-17.

19. Черник П. П. Інформаційно-психологічні операції у війнах та збройних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХІ ст. / П. П. Черник, А. В. Шумка // Вісник НУ “Львівська Політехніка” “Держава та армія”, 2008. - № 634. - С. 126-133.

20. Чуранова О. Пропаганда війни в українських та російських друкованих ЗМІ / Олена Чуранова // Наукові записки УКУ. - 2015. - Ч. 6: Журналістика. Медіакомунікації, вип. 1. - C. 169-176.