Магістерська робота Розвиток видовищності масових комунікацій в умовах шоутизації телевізійного контенту
Код роботи: 5764
Вид роботи: Магістерська робота
Предмет: Журналістика
Тема: Розвиток видовищності масових комунікацій в умовах шоутизації телевізійного контенту
Кількість сторінок: 88
Дата виконання: 2018
Мова написання: українська
Ціна: 2000 грн
Вступ
Розділ 1. Масова комунікація як форма соціальної взаємодії
1.1. Масова комунікація в системі соціуму
1.2. Телепростір як видовищна масово-комунікаційна система в аспекті управління інформацією
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Тенденції розвитку екранного видовища у розважально-телевізійному контексті
2.1. Концепція видовищності на телебаченні в розважально-телевізійній комунікації
2.2. Видовищність на телебаченні в контексті шоу-програм
Висновки до розділу 2
Розділ 3. Сучасні шоу-програми на українському телебаченні
3.1. Становлення та розвиток жанру ток-шоу в українському телеефірі
3.2. Характеристика видовища реаліті жанру на прикладі українських талант-шоу телепередач
Висновки до розділу 3
Висновки
Список використаних джерел
Актуальність. Видовищність в духовно-матеріальній діяльності людини займає одне з найважливіших положень в силу ряду причин. Ключовим чинником у становленні масової культури XX-XXI століть стає первинно-візуальне начало, яке на сьогоднішній день займає широкий спектр як естетичного, так і комунікативного простору. Сучасні науково-технічні темпи розвитку медіатехнологій надають екранним мистецтвам рушійної сили та створюють потужний вплив на суспільство й особистість. М. Маклюена у свій час спрогнозував цю “добу зовнішніх розширень людини”, вплив яких включає не тільки знаковий, а й емоційно-понятійний рівень.
Людина, як споживач інформації соціокультурного середовища, все частіше зазнає впливу візуальної культури в сфері повсякденного досвіду й пізнання. Засоби масової комунікації надають безліч виразних образів і дієвих технологій, які в тій чи іншій мірі впливають на формування світогляду та культурної ідентичності. Інтенсивна взаємна інтеграція екранних мистецтв і медіатехнологій, їх стрімке впровадження в масовий контекст призводять до різноманітних форм впливу на індивіда. Тому підвищення актуальності видовищної практики в сфері телевізійного контенту багато в чому обумовлене відкритістю, незахищеністю людини від впливу з боку екранної культури.
В усі періоди розвитку людства видовищність відігравала значущу роль. З винаходом кінематографу, а потім і телебачення, які створили нову систему виразних засобів та власну мову, було відкрито нові шляхи розвитку видовищності.
Значні зміни в області масових комунікацій відбулися саме з приходом телебачення. Якщо кіно зберігало традиції колективного перегляду, первинні до театру і традиційних масових видовищ, то телебачення сприяло індивідуалізації аудиторії і подальшому ускладненню видовищної екранної комунікації. Разом з Інтернетом та іншими інформаційно-комунікативними технологіями телебачення активно тиражує в суспільство різні моделі, вплив яких на людину важко ігнорувати. У цьому зв’язку основною властивістю сучасної телевізійної видовищності є комунікативно-нормативний аспект.
Телевидовище нині обумовлено не тільки “монтажем атракціонів” про який колись писав С. Ейзенштейн, для широкої аудиторії – це перш за все джерело нормативних і часом ціннісних орієнтирів. Потребою в пошуку ідентичності зразка можна пояснити небувалу популярність цілого ряду шоу-програм. Можна погодитися з тезою сучасних дослідників про провідну роль екранної культури у створенні “механизмов изживания деструктивного”, які в наше століття вийшли за межі кіноестетики і концентруються на перетині різних інформаційно-комунікативних технологій. Шоу-програми з їх специфічними формами видовищності відображають цей новий етап модернізації екранної і масової культури.
На рубежі ХХ–ХХI століть в умовах активних трансформацій у сфері масової культури, феномен видовищності входить у загальне семантичне поле, що включає різні напрямки сучасної культури.
Сьогодні поняття видовищності набуває особливого значення, а у світі все частіше говорять про поступову “віртуалізацію” буття людини та подвійність її світосприйняття. Виникає активна взаємодія людини, як з навколишньою реальністю, так і з середовищем електронних комунікацій, які виступають невід’ємною частиною соціалізації.
Все це дозволяє обґрунтувати актуальність обраної тематики дослідження. Отже, видовищність і форми її прояву слід розглядати у широкому контексті, на відміну від класичного розуміння цього поняття, про яке згадувалося ще в перших працях з мистецтвознавства та естетики протягом всієї історії мистецтв, у тому числі й екранних.
Мета дослідження полягає в аналізі видовищності масово-комунікаційного телепростору на матеріалі шоу-програм.
Поставлена мета науково-дослідницької роботи зумовила розв’язання ряду завдань:
- розглянути масову комунікацію в системі соціуму;
- висвітлити телепростір як видовищну масово-комунікаційну систему в аспекті управління інформації;
- з’ясувати особливості концепції видовищності на телебаченні в розважально-телевізійній комунікації;
- проаналізувати видовищність на телебаченні в контексті шоу-програм;
- дослідити становлення та розвиток жанру ток-шоу в українському телеефірі;
- визначити характеристики видовищності реаліті телепередач на прикладі українських талант-шоу.
Об’єкт дослідження – масово-комунікативна видовищна природа телевізійного контенту.
Предмет дослідження – шоу-програми в контексті видовищної комунікації на телебаченні.
Теоретична основа дослідження. При аналізі автор спирається на праці відомих теоретиків та практиків, які займалися дослідженнями в області жанрової структури телебачення – В. Цвік, О. Юровський, А. Яковець, М. Яцемірська, Г. Кузнецов, С. Акінфієв, А. Абраменко, З. Алфьорова, Є. Гуцал та ін.; в області медіапсихології – П. Вінтерхофф-Шпурк, М. Галушко, М. Маклюен, Д. Дондурей, В. Зверева, Д. Лалл та ін.; що працювали в напрямку масових і телевізійних комунікацій – В. Різун, В. Конецька, В. Ільганаєва, К. Косухіна, Н. Луман, Д. Мак-Квейл, В. Гоян, Н. Грабар, С. Грицай, Г. Почепцов, О. Курбан та ін.; дослідників видовища телебачення – М. Абісова, В. Бабенко, А. Новікова, О. Рожок, І. Хренов, П. Шульцман, С. Шаумян та ін.; авторів, що класифікували телевізійні шоу-технології – А. Скрипка, І. Гаврилюк, А. Кроукер, О. Липков, Е. Могилевська, Н. Овсяникова.
Методологія дослідження. Магістерська робота є дослідженням у площині екранних мистецтв та масових комунікацій, тому в силу специфіки обраного предмета і об’єкта, включає методологічні принципи кінознавства, мистецтвознавства, історії та теорії масових комунікацій, культурології, естетики. Зокрема при дослідженні запропонованої теми було використано наступні методи збору емпіричної інформації: спостереження, контент-аналіз, рейтинг, аналіз продуктів людської діяльності тощо. Основним підходом до вивчення проблематики видовища в даній науковій роботі виступає мистецтвознавчий метод, в рамка якого доцільно застосовувати дослідницькі стратегії інших гуманітарних дисциплін.
Наукова новизна магістерської роботи полягає в аналізі особливостей видовищної комунікації на прикладі ток-шоу та реаліті-шоу передач українського телепростору, визначається та досліджується залежність рейтингу каналу від цих програм.
Гіпотеза наукового дослідження полягає в тому, що поняття видовищності на телебаченні обумовлене метою телевізійного мейнстриму утримувати увагу глядачів розважальною функцією шоу-контента, тим самим підвищуючи рейтинг і програм, і телеканалу в цілому.
Практична значущість магістерської роботи зумовлена можливістю використання результатів наукового дослідження під час викладання курсів “Тележурналістика”, “Телевиробництво”, “Режисура екранного видовища”, “Теорія масових комунікацій”, спецкурсів і спецсемінарів з актуальних проблем тележурналістики і створення телевізійного контенту для студентів телевізійних спеціальностей у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.
Структура магістерської роботи. Наукове дослідження складається з вступу, трьох розділів і шести параграфів, висновку і списку використаної літератури, до якого входить 71 джерело.
Висновки
Зміни, що відбуваються сьогодні в культурі, стали результатом складних і суперечливих процесів історичного становлення. Розвиток суспільства, культури і мистецтв останніх десятиліть визначався стрімким технічним прогресом і відбувався під впливом соціально-економічних змін. Якщо кінематограф став символом “серійно відтворюваних зразків мистецтва”, пов’язаних з індустріальним суспільством, то телебачення в якості глобальної системи ознаменувало собою настання постіндустріальної стадії, на якій інформаційно-комунікативна компонента стала відігравати провідну роль.
Зміни в культурі не могли не позначитися і на системі ціннісних відносин, які змінили вподобання масового глядача. Світ, в який увійшов Інтернет і пов’язана з ним мережева культура, ознаменував початок нового витка в розвитку соціуму, культури і мистецтв, і отримав звання інформаційного суспільства. Сфера мистецтва тепер неминуче визначається через масово-комунікативну компоненту.
Телебачення без перебільшення вважається одним із найвпливовіших та найефективніших джерел комунікації, що створює своєрідну діалогічну взаємодію комунікатора й аудиторії. З огляду на певні відмінності між ефектом інформаційного впливу та ефектом віртуального діалогу важливим є вивчення телевізійних масових комунікацій в межах зв’язку особистості й інформаційного середовища, специфіки формування діалогічного комунікативного простору та ролі телебачення як засобу масової комунікації у контексті функціонування соціокультурних процесів.
Засоби масової комунікації, зокрема телебачення, у всіх країнах світу виконують одну важливу роль своєрідних інформаційних інституцій, котрі не стоять осторонь громадсько-політичного, суспільного життя країни, вони, інформуючи спільноту здатні ще й здійснювати вплив.
В процесі дослідження наукової роботи ми дійшли до висновку, що на межі XX-XXI століть телебачення перетворилося не тільки у засіб передачі інформації, воно стало напрочуд важливим соціальним інститутом. Наразі воно як комунікативний засіб доступне майже будь-кому. Телебачення впевнено ввійшло у повсякденні соціальні практики мільйонів людей.
Нині сучасний телевізійний контент особливо зосереджує увагу на створенні медіапродуктів розважальної спрямованості. Шоу-технології, які застосовують у різних сферах життєдіяльності, перетворюються на засіб формування світосприйняття аудиторії. Їх використовують задля досягнення інформаційної мети, посилення ігрового ефекту, зміцнення менеджменту, до якого все частіше звертаються медіатехнологи як до засобу маніпулювання й розваги. Видовищним процесам у сучасному інформаційному суспільстві належать панівні позиції.
Стосовно українського телебачення, то нами було виявлено, що видовищно-розважальні програми національного ефіру почали домінувати над інформаційними з кінця 90-х років. Інтерес глядачів до розважальності нині зростає щодня, і це не може не відображатися на рейтингових показниках такого роду програм. З моменту їх появи на українському телепросторі розвага та видовище заполонили телеефір.
Проаналізувавши тенденції розвитку екранного видовища у розважально-телевізійному контенті можна зазначити, що глядачі з-поміж широкого спектру телевізійних програм обирають різного роду шоу – реаліті-шоу, ток-шоу, ігрові шоу, постановочні шоу, тобто ті передачі, у яких присутні елементи розваги, новизни, сенсаційності, інколи навіть шоку.
Така популярність телевізійних видовищних жанрів є цілком обумовленою. В наш час розважальна функція є об’єктивно необхідною, оскільки людина фізично не може працювати цілодобово, перебувати постійно у напрузі, а потребує розслаблення й відпочинку. А відтак, від тележурналістики як універсальної моделі дійсності та людської діяльності вона очікує участі в процесі свого відпочинку.
Розважальна частина в сучасних засобах масової комунікації дає приємне й корисне проведення часу, забезпечує відновлення фізичних сил та психічно розвантажує.
Розглянувши у практичній частині магістерської роботи історію становлення шоу-програм національного телебачення, ми прийшли до висновку, що на сьогоднішній день для сучасного українського глядача затребуваними є політичні ток-шоу та реаліті проекти, що мають основу талант-шоу. Така популярність зазначених передач обумовлена їх яскраво-вираженою основою – видовищем, яке телевізійники створюють різними способами: завдяки сукупності технічних та зображувально-виразних прийомів, надсучасними моделювальними технологіями, спецефектами, поєднанням драматургічних колізій, костюмованими дійствами тощо.
Цей список видовищних засобів в умовах телевізійного контенту можна було б продовжувати ще довго, адже ті технології з поміччю яких створюється шоу оновлюються чи не щодня. Саме за допомогою такого збагачення новими художньо-творчими методами розвивається тенденція к створенню масштабних видовищних телепередач.
Наразі ми говоримо про те, що розважальний пласт на українських телеканалах в більшості демонструє глядачеві аналог закордонних телепередач. Та перспективи у створенні й розвитку власних телевізійних програм є, адже сучасні медійні працівники одностайно зауважують, що у найближчому часі власних національних телепроектів значно побільшає у зв’язку з активною шоутизацією телебачення.
Зростаюча популярність розважальних жанрів телебачення свідчить про зрушення ціннісних орієнтацій сучасного суспільства зі сфери праці в сферу споживання, дозвілля і розваг. Український телевізійний простір заполонили різнопланові видовищні шоу-програми. Цей кількісний показник може поки що не підтверджувати якість продукції, проте він вказує на те, що для задоволення соціальної потреби суспільства телебаченню замало лише розповсюджувати інформацію.
Отже, сьогодні зростає нагальна потреба в створені видовищного, цікавого, яскравого, неординарного телевізійного продукту, який би вдосконалювався, оновлювався, модернізувався й захоплював все більші глядацькі аудиторії.
Список використаних джерел
1. Абисова М. Видовище як форма масової комунікації в умовах комунікаційного плюралізму / М. Абисова. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vnau_f_2011_2_26.pdf.
2. Абраменко А. Жанр реалити и его особенности на российском телевидении / А. Абраменко. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: Http://psujourn.narod.ru/vestnik/vyp_l/abr_real.htm.
3. Акинфиев С. Жанровая структура российского развлекательного телевидения: автореф. дис. Кандидата филол. наук / С. Акинфиев // МГУ им. М. В. Ломоносова. – М., 2008. – 21 с.
4. Алфьорова З. Телевізійне дійство: типологія, жанрова і тематична класифікація / 3. Алфьорова // Культура України: зб. наук. пр. / [за заг. ред. В. Шейка]. – Вип. 33. – X.: ХДАК, 2011. – С. 213-220.
5. Бабенко В. Видовищні комунікації: методи та форми взаємодії, естетична норма видовищності / В. Бабенко // Вісник львівського університету. – 2011. – №34. – С. 4-13.
6. Банфи А. Природа зрелища / А. Банфи // Избранное. – М.: Просвещение, 1965. – 148 с.
7. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр. – М.: Культурная революция, Республика, 2006. – 269 с.
8. Вацлавик П. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия / П. Вацлавик, Д. Бивин, Д. Джексон // [пер. с англ. А. Суворовой]. – М.: Апрель–Пресс; ЭКСМО–Пресс, 2000. – 320 с.
9. Винтерхофф-Шпурк П. Медиапсихология: Основные принципы / П. Винтерхофф-Шпурк. – М.: Гуманитарный Центр, 2007. – 288 с.
10. Влияние средств массовой коммуникации на стереотипизацию массового сознания. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.superinf.ru/view_helpstud.php?id=1959.
11. Гаврилюк І. Реаліті-шоу на українському телебаченні: різновиди, типологічні пріоритети, особливості функціонування / І. Гаврилюк. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.stattionline.org.ua/jurnalist/20713-realiti-shou-na-ukr7nskomu-telebachenni-riznovidi-tipologichni-prioriteti-osoblivfunkcionuvannya.html.
12. Галушко М. Вплив мас-медіа на формування горизонту життєвого світу людини / М. Галушко. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://novyn.kpi.ua/2008-3/05_Golushko.pdf.
13. Галушко Р. Западное телевидение и “массовая культура” / Р. Галушко. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 240 с.
14. Гоян В. Телевізійна комунікація як складова масової комунікації у світлі медіадосліджень / В. Гоян. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1669.
15. Грабар Н. Інформаційний шум в процесі комунікації / Н. Грабар. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.kymu.edu.ua/images/ssc_tom7.pdf.
16. Гриндстафф Л. “Реальное телевидение” и политика социального контроля / Л. Гриндстафф // Массовая культура: современные западные исследования. М., 2003. – 217 с.
17. Грицай С. Характеристичні ознаки медіапростору як динамічної соціально-комунікативної системи / С. Грицай // Світ соціальних комунікацій: наук. журн. [гол. ред. О. М. Холод]. – Т. 7. – К.: КиМУ, ДонНУ, 2012. – 25 с.
18. Гуцал Е. Реалити-шоу: некоторые аспекты типологии / Е. Гуцал // Известия Уральского федерального университета. Серия 1: Проблемы образования, науки и культуры. – 2009. – Т. 62. – № 1–2. – С. 179-184.
19. Дондурей Д. Война за смысл: ТВ – не только информация, но и механизм террора / Д. Дондурей // Искусство кино. М., 2004. – № 4. – С. 18-25.
20. Зверева В. “Настоящая жизнь” в телевизоре: исследования современной медиакультури / В. Зверева. – М.: РГГУ, 2012. – 224 с.
21. Ильганаева В. Социальные коммуникации (теория, методология, деятельность): словарь-справочник / В. Ильганаева. – Х.: КП “Городская типография”, 2009. – 397 с.
22. Ільганаєва В. Інституалізація соціально-комунікаційної сфери суспілсьтва / В. Ільганаєва // Освіта регіону: політологія, психологія, комунікація. – 2008. – № 1. – С. 60-68.
23. Козловский П. Культура постмодерна / П. Козловский // [пер. с нем. И. Волкова]. – М.: Республика, 1997. – 239 с.
24. Конецкая В. Социология коммуникаций: учеб. пособие / В. Конецкая. – М.: Международный университет бизнеса и управления, 1997. – 304 с.
25. Косухіна К. Соціальні комунікації: функції та завдання / К. Косухіна. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/conf/2013-4/doc/3/06.pdf.
26. Кроукер А., Кук Д. Телевидение и торжество культуры // Комментарии, №11. - М., 1997. – 268 с.
27. Кузнецов Г. Так работают журналисты ТВ / Г. Кузнецов; Ин-т повыш. квалиф. работников телевидения и радиовещания; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Ф-тет журналистики. – 2-е изд., перераб. – М.: МГУ, 2004. – 304 с.
28. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки / В. Кулик. – К.: Критика, 2010. – 655 с.
29. Курбан О. Соціальна комунікація в системі сучасного наукового знання / О. Курбан. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://elibrary.kubg.edu.ua/1045/1/O.Kurban_SKSSNZ_GI.pdf.
30. Лаал Д. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. / Д. Лаал. – К., 2002. – 264 с.
31. Липков А. Проблемы художественного воздействия: принцип аттракциона / А. Липков. – М.: Наука, 1990. – 240 с.
32. Лисаковский И. Художественная культура: Термины. Понятия. Значения: Словарь-справочник / И. Лисаковский. – М.: РАГС, 2002. – 239 с.
33. Лоусон Т. Социология. А–Я: словарь-справочник / Т. Лоусон // [пер. с англ. К. Ткаченко]. – М.: Фаир–Пресс, 2000. – 608 с.
34. Луман Н. Общество как социальная система / Н. Луман // [пер. с нем. А. Антоновский]. – М.: Логос, 2004. – 232 с.
35. Людська комунікація, специфіка, види та форми. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://readbookz.com/book/174/5621.html.
36. Макаров Ю. Ти не один!: З новітньої історії українського телебачення / Ю. Макаров, О. Герасим’юк, С. Чернілевський. – Х.: Фоліо, 2004. – С. 170.
37. Мак-Квейл Д. Теорія масової комунікації / Д. Мак-Квейл // [пер. з англ. О. Возьна, Г. Сташків]. – Л.: Літопис, 2010. – 538 с.
38. Маклюэн М. Телевидение. Робкий гигант / М. Маклюэн // Телевидение вчера, сегодня, завтра. – М., 1987. – 74 с.
39. Малошик М. Телевизионное пространство России: культурологический и социологический дискурс / М. Малошик // М-во культуры и массовых коммуникаций Республики Бурятии, Улан-Удэенский фил. заоч. обучения Восточно-Сибирского ин-та МВД России. – Улан-Удэ: ФГОУ ВПО ВСГАКИ, 2006. – 185 с.
40. Могилевская Э. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования / Э. Могилевская. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu.
41. Морено Дж. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Дж. Морено // [пер. с англ. А. Боковикова]. – М.: Академический проект, 2001. – 315 с.
42. Набокова Г. Категорії дослідження телевізійної видовищно-розважальної культури / Г. Набокова. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ic.ac.kharkov.ua/RIO/kultura41/23.pdf.
43. Назаров М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследования / М. Назаров. – М.: Эдиториал УРСС, 2002. – 240 с.
44. Невмержицька О. Розважальні програми центральних каналів телебачення України як чинник морального виховання підлітків: дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Херсонський держ. ун-т. – Херсон, 2006.
45. Новикова А. Современные телевизионные зрелища: истоки, формы и методы воздействия / А. Новикова. – СПб.: Алетейя, 2008. – 208 с.
46. Парсонс Т. О социальных системах / Т. Парсонс // [под ред. В. Чесноковой и С. Белановского]. – М: Академический проект, 2002. – 832 с.
47. Пітерс Дж. Слова на вітрі: історія ідеї комунікації / Дж. Пітерс // [пер. з англ. А. Іщенка]. – К.: Вид. Дім “КМ Академія”, 2004. – 302 с.
48. Побєдоносцева І. Телевізійний дискурс у культурному просторі постмодернізму: автореф. … канд. мистецтвознав.: спец. 17.00.04 «Кіно-мистецтво. Телебачення» / І. Побєдоносцева // НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – К., 2005. – 21 с.
49. Потятиник Б. Медіа: ключі до розуміння / Б. Потятиник. – Л.: ПАІС, 2004. – 312 с.
50. Почепцов Г. Коммуникативные технологии двадцатого века / Г. Почепцов. – М.: Рефл-бук, 2000. – 352 с.
51. Реаліті-шоу. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://uk.wikipedia.org/wiki.
52. Різун В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій / В. Різун // Світ соціальних комунікацій: наук. журн. [гол. ред. О. Холод]. – Т. 1. – К.: КиМУ, ДонНУ, 2011. – 11 с.
53. Рожок О. Трансформація видовищності у сучасному вітчизняному медіа просторі / О. Рожок. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://glierinstitute.org/ukr/digests/042/1.pdf.
54. Савенко А. Реалити-шоу в контексте позитивных и негативных тенденций функционирования массовой культуры / А. Савенко // Вопросы культурологии. – 2011. – № 10. – С. 82-85.
55. Сербенська О. Основи телетворчості: [практикум] / О. Сербенська, В. Бабенко. – Л.: ПАІС, 2007. – 112 с.
56. Скрипка А. Шоу-технології як форма соціальної комунікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соцiол. наук: спец. 22.00.04 “Спеціальні та галузеві соціології”/ А. Скрипка. – Х., 2010. – 20 с.
57. Соколов А. Общая теория социальной коммуникации: учеб. пособие. / А. Соколов. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002. – 461 с.
58. Теорія масової комунікації: підруч. для студ. / В. Різун. – К.: Видавничий центр “Просвіта”, 2008. – 260 с.
59. Телевизионная журналистика: [учебник] / редколегия: Г. Кузнецов, В. Цвик, А. Юровский. – М.: Узд-во МГУ, Узд-во “Висшая школа”, 2002. – 304 с.
60. Ток-шоу. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://uk.wikipedia.org/ток-шоу.
61. Факты о реальном ТВ. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=2822&level1=main&level2=articles.
62. Фиск Дж. Постмодернизм и телевидение / Дж. Фикс. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http: escocman.edu.ru.
63. Философский энциклопедический словарь. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://terme.ru/dictionary/180/word/masovaja-komunikacija.
64. Хренов И. Зрелища о эпоху восстания масс / И. Хренов. – М.: Наука, 2006. – 590 с.
65. Цвик В. Телевизионная журналистика: История, теория, практика: учеб. пособие / В. Цвик. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 382 с.
66. Чумаков Л. Манипулирование “разумной толпой” / Л. Чумаков. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.teleskop-journal.spb.ru/files/di_content1327509073440309file.pdf.
67. Шаумян С. Генезис зрелищной культуры от истоков к зрелости (XVІІІ в.): Западная Европа и Россия: Дис. на соиск. учен. степ. канд. истор. наук: спец. 24.00.01 “Теория и история культуры” / С. Шаумян. – М., 2001. – 131 с.
68. Шульцман П. Зрелищность в системе экранных искусств: формат реалити-шоу / П. Шульцман. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ipk.ru/index.php?id=2319.
69. Юсипович А. Типи програм розважального телебачення України / А. Юсипович. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2122.
70. Яковець А. Телевізійна журналістика: теорія і практика: [підручник] / А. Яковець. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська акад.”, 2007. – 240 с.
71. Яцемірська М. Культура фахової мови журналіста: навч. посіб. / М. Яцемірська. – Л.: ПАІС, 2004. – 368 с.