Курсова робота Професійна підготовка вчителів початкових класів

« Назад

Вступ

Цілісність освітнього процесу в школі забезпечується принципами розвиваючої освітньої роботи за всіма напрямками. Реалізація єдиної лінії розвитку дитини на всіх етапах шкільної освіти, надає педагогічному процесу послідовний та перспективний характер. Вирішуючи на кожному ступені школи свою сукупність виховних завдань, ми можемо моделювати образ сучасного учня.

На це звертали увагу величні педагоги у своїх надбаннях: Ян Амос Каменський – він вважав, вчитель повинен бути патріотом рідної мови, рідної культури; К.Д. Ушинський вважав, що система виховання породжується історією народу, його потребами, побутом, його матеріальною і духовною культурою; В.О. Сухомлинський виділяв думку про необхідність відродження педагогічних традицій народу, про широке розповсюдження їх в родину і школу; Г.С. Виноградов висував думку про необхідність країнознавства в колі обов’язкових шкільних предметів. Класики педагогіки вказували на необхідність спілкування дітей про народну культуру, народний фольклор.

Найважливішими факторами народної педагогіки, а також й народного виховання, є природа, гра, слово, спілкування, традиція, побут, мистецтво, релігія.

Наукові дослідження проблем народної педагогіки свідчать, що вивчення народного досвіду виховання як соціально-історичного феномену на всіх етапах історичного розвитку входило в коло наукових інтересів педагогів минулого і майбутнього. Великий російський педагог К.Д. Ушинський високо оцінював виховний потенціал народної педагогіки. «Виховання, створене народом і засноване на народних началах, - писав він, - має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, заснованих на абстрактних ідеях…» Він вірив у принцип «народ без народності - тіло без душі», і спираючись на цей принцип, започаткував ідею народності.

Принцип народності виховання здійснюється в ранньому дитинстві, в процесі оволодіння рідною мовою. Н.К. Крупська великого значення надавала розвитку мовлення дітей в родині, особливо в процесі спілкування матері з дитиною, вона звертала увагу на те, що «материнська мова слугує їй зброєю вираження себе, своїх думок, своїх настроїв».

А.С. Макаренко на власному багаторічному досвіді народного вчителя переконався, що педагогіка народжується в живих рухах людей, в традиціях і реакціях реального колективу. Він підкреслював, що «сімейна. Трудова підготовка має найважливіше значення для майбутньої кваліфікації людини».

В.О. Сухомлинський підкреслював необхідність і важливість вивчення народних ідей і поглядів народу. Які витікають внаслідок них. Він вважав, що, не дивлячись на багатство і величезне практичне значення народної педагогіки, глибокі дослідження за цими проблемами не проводяться.

Виходячи з досліджень відомих вчених, ми прийшли до висновку, що об’єктом і предметом народної педагогіки є сукупність емпіричних знань, свідчень, зібраних народом про людину і її виховання, практична діяльність працюючих за виховання молодого покоління.

Мета дослідження полягає у спробі більш глибокого і багатогранного вивчення та аналізу теоретичних засад професійної підготовки вчителів початкових класів.

Завдання дослідження:

- з’ясувати роль і місце народної педагогіки професійної підготовки вчителів початкових класів;

- виявити особливості організації системи підготовки вчителів початкових класів з використанням елементів народної педагогіки;

- вивчити аналіз стану розробленості проблеми дослідження у психолого-педагогічній літературі;

- проаналізувати стан підготовленості педагога до роботи з дітьми початкової школи засобами народної педагогіки;

- охарактеризувати програму, методи та форми організації емпіричної роботи;

- проаналізувати результати дослідження.

Об’єкт дослідження – народна педагогіка в професійній діяльності вчителя початкових класів.

Предмет дослідження – елементи народної педагогіки

Методи дослідження:

- теоретичний – аналіз і синтез, абстрагування і порівняння, систематизація і класифікація, конкретизація та узагальнення;

- емпіричний – підбір та вивчення елементів народної педагогіки з метою виявлення особливостей організації системи підготовки вчителів початкових класів та способи їх реалізації.

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що було досліджено не лише особливості реалізації системи підготовки вчителів початкових класів з використанням народної педагогіки, а й прояви їх у теоретичних засадах професійної підготовки вчителя початкових класів.

Наукова новизна роботи:

1) виявлені складові етнопедагогічних знань, які є основою для відбору вивчаючих елементів народної педагогіки;

2) визначені педагогічні, лінгвістичні, психологічні, методичні основи використання текстів з народної педагогіки в системі професійної підготовки вчителів початкових класів;

3) сформовані критерії відбору елементів народної педагогіки; встановлені послідовність, місце, об’єм використання етнопедагогічного матеріалу для навчання учнів молодшого віку;

4) вивчені особливості реалізації системи підготовки вчителів початкових класів з використанням елементів народної педагогіки;

5) створена методична система розробленості проблеми дослідження у психолого-педагогічній літературі;

6) визначені лінії взаємозв’язку між народною педагогікою та психологією.

Таким чином, систематична подача елементів народної педагогіки здійснюється формуванням високої професійної культури, цілісної уявлення студентів про народну педагогіку, підвищенню мовної компетенції, кращому засвоєнні лінгвістичного матеріалу, умінню застосовувати отримані знання на практиці.

Поставлені завдання визначають структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, висновків до всієї роботи, списку використаних джерел та резюме.

Висновки до розділу 1

Спираючись на народні методи виховання педагоги - теоретики і практики створили сучасні концепції виховання всебічно розвиненої особистості, які постійно удосконалюються і обновляються відповідно до вимог життя. Однак ядро народної мудрості завжди є будь-якої виховної теорії. У сучасних умовах трудові традиції розвиваються, удосконалюються і збагачуються. Це є проявом народної педагогіки в дії, в житті. Народ завжди домагався привчити молодому поколінню любов до Батьківщини, правдивість, чесність, скромність, колективізм, почуття дружби, товариства.

Дослідження проблемної народної педагогіки дозволяють стверджувати що концепція народної педагогіки склалася. Встановлено предмет народної педагогіки, визначено її джерела, принципи, методи, характерні особливості. Концепція народної педагогіки розглядає педагогічні погляди народу як вираз практичної народної філософії, як згусток століттями накопиченого колективного досвіду народних мас з виховання та навчання молодого покоління, геніально вроджених в різноманітних пам'ятках усної народної творчості.

Народну педагогіку створив народ, педагогічна теорія її лише вивчала, взаємодіяла з нею й синтезувала її. Народна педагогіка досі не посіла належного їй місця в загальній системі педагогічних досліджень. Тим часом і сьогодні в будь-якій родині виховання відбувається, насамперед на основі накопиченого життєвого виховного досвіду даної сім'ї. У пам'ятках народної педагогіки показаний характер народу, уявлення про майбутнє, про прекрасне. Народна педагогіка заслуговує найуважнішого ставлення, глибокого і пильного вивчення, творчого використання.

Протягом всієї історії людина була і залишається об'єктом і суб'єктом виховання. Накопичений століттями досвід виховання у поєднанні з емпіричними знаннями, перевіреними на практиці, становить ядро народної педагогіки. Слід однак прийняти до уваги, що педагогічний погляд народу, сформований без професіональної педагогічної підготовки, на основі лише емпіричних знань, носило стихійний характер. Сам процес виховання, повсякденний психологічний контакт в дітьми не завжди був усвідомленим. У цих умовах дивує вміння народу з крупинок відібрати все найкраще, розумне, відповідаючи народному ідеалу у вихованні справжньої людини. З цих позицій народну педагогіку можна розглядати як синтез всенародного педагогічного експерименту.

Сучасна теорія педагогіки, збагачена народним досвідом виховання, дає можливість значно підвищити педагогічну культуру народу, переконатися в тому, що народні маси грають активну роль в розвитку педагогічної думки як складової частини загальнолюдської культури. Розглянуті нами пам'ятники народної педагогіки дозволяють зробити суто педагогічні висновки. Наведені приказки, прислів'я і казки пробуджують почуття оптимізму, вони прагнуть прищепити людям, і насамперед молодому поколінню, найкращі людські якості. Для того щоб найбільш успішно вирішувати ці благородні завдання, спираючись на народну мудрість, слід приймати до уваги наступні обставини.

Життєві правила і прийоми виховання - це перші закони, з якими людина зустрічається в своєму житті. І вони народжуються в сім'ї. Багато приказок та прислів'їв, народних казок за змістом стали не писаними законами виховання, свого роду моральним кодексом сім'ї.

У народних приказках, прислів'ях, казках витончений віковий досвід виховання молодого покоління. Доступні і близькі людям за змістом, короткі і закінчені за формою, зручні в обігу, народні казки і афоризми несуть у собі безцінну народну мудрість. Вчителі, які читають в школі курс «Етика і психологія сімейного життя», мають можливість в межах програмних вимог підібрати відповідні приклади і приводити їх на уроках, провести бесіди та диспути з тих чи інших питань, практикувати домашні твори на основі найбільш виразних народних висловів і афоризмів.

У процесі позакласної та позашкільної роботи доцільно заохотити самих учнів збирати і записувати приклади усної народної творчості, створювати збірники та журнали прислів'їв і приказок.

Приказки, прислів'я і казки надають виховний вплив не самі по собі, а за умови, якщо батьки особистим прикладом дотримуються, підтримують принципи виражені в них. Кожне прислів'я і приказка, кожний улюблений вислів, казка, якщо вони розумні і до місця звучать, відповідають духові та традиціям сім'ї, висловлюють її істинні напрямки, якщо вони зрозумілі і близькі до серця дітей, стають прекрасним, повчальним моральним уроком в сім'ї. Як приклади коротких і цільових висловів приказки та прислів'я можна використовувати і в цілях розвитку мовлення дітей, привчаючи їх запам'ятати і використовувати як епіграфи у творах, приклади в логічних доказах. Жодна з приведених прислів’їв і приказок і народних казок про виховання взагалі, про трудове, моральне, розумове, естетичне виховання зокрема по своїй ідеї і зміст який суперечить даним наукової педагогіки. Більш того, будучи безцінним творінням генія свого народу, вони мають вельми широке поширення серед мас.

Загальнодоступність - характерна риса приказок і афоризмів. Недарма у прислів'ї говориться, що «без кутів будинок не будується, без приказок мова не мовиться». Важливо, щоб вчителі і батьки частіше прагнули в спілкуванні з дітьми використовувати ці образні елементи, пояснюючи їх зміст і значення з точки зору сучасних завдань. Усна народна творчість містить різні явища мови, логічні одиниці, художні мініатюри, поетичні образні узагальнення соціально -історичний досвід. Вони висловлюють моральні, етичні та естетичні погляди народу. У силу цього вони представляють реальну основу для вивчення народної психології.

Педагогічні погляди народу повинні стати предметом подальшого вивчення в школах та інших навчальних закладах. У діючих навчальних програмах загальноосвітніх шкіл підкреслюється виховне значення народної творчості. «Матеріали усної творчості, - йдеться в програмі, - мають велике виховне значення. Ідеї народної творчості сприяють патріотичному, моральному вихованню, формуванню етичних понять ». І дійсно, в програмах з української літератури важливе місце займає вивчення усної народної творчості, як пам'яток народної педагогіки.

Наприклад, загадки вивчаються в IV і VII класах, казки в V і VIII, прислів'я та приказки - в VI і VIII класах. Центральне місце приділяється вивченню народних героїчних епосів. Багато народних пісень можна вивчати в курсі музики і співу. Національні види спорту і розваги слід використовувати в позакласній роботі з фізичного виховання.