ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЧЕРЧИЛЛЬ ВІНСТОН ЛЕОНАРД СПЕНСЕР, ЯК ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ ПОЧАТКУ ТА СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

1.1. Життєвий шлях У. Черчилля: дорога до влади

1.2. Дипломатія в роки першої світової війни

1.3. Радянсько-англійські стосунки у міжвоєнний період

РОЗДІЛ 2. ДИПЛОМАТІЯ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

2.1. Англо-французькі стосунки

2.2. Англо-американські стосунки

2.3. Англо-радянські стосунки

2.4. Питання відкриття другого фронту

2.5. Англо-польскі стосунки

2.6. Підсумки Потсдамської конференції

РОЗДІЛ 3. ФУЛТОНСЬКА ПРОМОВА ТА ПОЧАТОК «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

3.1. Передумови початку «Холодної війни»

3.2. Фултонівська промова

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Фігура Уїнстона Черчилля (1874-1965) - одна з центральних у британській історії 20 сторіччя. Оцінка такої людини не може бути однозначною, оскільки характер Черчилля як політика був багатогранний, а його погляди еволюціонували.

Мета роботи - дати загальну характеристику дипломатії У. Черчилля та визначити його роль у розв’язуванні «холодної» війни.

Для цього нам необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути біографію видатного політичного діяча;

- охарактеризувати дипломатію Черчилля на тлі розвитку його політичної кар'єри;

- вивчити вплив У. Черчилля на результат Другої світової війни;

- проаналізувати промову У. Черчилля у Фултоні як документ періоду початку «холодної війни»;

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1943 - 1950 рр. Нижня хронологічна межа, відображає оформлення нового балансу сил у міжнародних відносинах внаслідок рішень Тегеранської конференції 1943 р., в якій У. Черчилль відігравав одну з ключових ролей. Верхня хронологічна межа співпадає з парламентськими виборами1950 р. Вони позначило вагомі зрушення у британському зовнішньополітичному курсі унаслідок перемоги лейбористів на чолі з К. Еттлі. У свою чергу, останнє дає підстави констатувати початок якісно нового етапу політичної історії Великої Британії, через послаблення її позицій на європейській арені та розгортанням "холодної війни".

При виконанні роботи були використані порівняно - історичний, аналітичний, систематичний і метод контент - аналізу.

Об’єкт дослідження – міжнародні відносини ХХ ст. та дипломатія у період 1905 – 1952 рр.

Предмет дослідження – зовнішня політика У. Черчилля 1943-1955 рр.

Наукова новизна роботи полягає у осмисленні діяльності У. Черчилля на міжнародній арені крізь призму історичних подій, учасником яких він був. У роботі простежується процес формування політичної позиції та її трансформація в залежності від історичного контексту.

Історіографія проблеми. Не менш помітне місце займає зовнішньополітична діяльність У. Черчилля в історіографії - тільки з 1970 року про нього було написано більше 250 книг. Яскравий представник політичного Олімпу XX століття, Черчилль і сьогодні залишається фігурою, що притягує до себе увагу не лише фахівців - істориків, але і широкі читацькі маси у всьому світі. Слід зазначити, що у вітчизняній історіографії, не дивлячись на виняткову роль, яку зіграв У. Черчилль у світовій історії ХХ століття, аналіз політичної діяльності У. Черчилля, оцінка його як політика розглядається в контексті численних досліджень, присвячених історії Англії ХХ віки. Аналіз початкового етапу політичної кар'єри У. Черчилля розглядається також у зв'язку з аналізом колоніальної політики Великобританії на початку ХХ століття.

Так, тематично їх можна розбити на дві групи, роботи загального характеру, такі як Волков Ф.Д. «За кулісами другої світової війни», Гаджиев К. С. «Введення в геополітику», Кісінджер Г. «Дипломатія», Мортон А.Л. «Історія Англії», Тихонравов Ю.В. «Хрестоматія по геополітиці і хронополітиці», Трояновская Е.Я. «Друга світова війна в спогадах У. Черчилля, Ш. де Голля», що розкривають загальні принципи міжнародної політики, геополітики, а також частково розкривають нюанси дипломатії У. Черчилля.

Проблема ролі У. Черчилля в складних перипетіях військово - політичної боротьби в 1940-1941 рр. частково досліджена в роботах створеної в 1960-1970 рр. професором І.Н. Чемпаловим уральської школи історії міжнародних відносин з використанням матеріалів з архівів Великобританії, Болгарії, Італії. Певне значення для розуміння ролі західних лідерів і особливо Черчилля у розробці та реалізації зовнішньополітичного курсу Великобританії і США в Середземномор'ї має монографія А.Г. Чевтаева, в якій на основі широкого кола архівних джерел зроблена вдала спроба більш об'єктивно оцінити зміст і значення збройної боротьби західних держав у даному регіоні і конкретно ролі в ній прем'єр - міністра і президента.

В цілому до кінця 80-х рр. радянська історіографія Другої світової війни, незважаючи на деякі позитивні зміни в 60-80-і рр., не могла вийти за рамки колишніх стереотипів. Вивчення політики і стратегії західних держав і, зокрема, діяльності Черчилля найбільшою мірою відчувало на собі жорсткий детермінізм марксистсько-ленінської методології, яка зводила все до протистояння імперіалізму і соціалізму. Це не дозволяє говорити про принципово новому етапі вивчення Другої світової війни, незважаючи на очевидні досягнення радянських істориків у 1980-і рр.

У. Черчилль є одним з найвидатніших політиків ХХ століття, діяльність якого привертає увагу дослідників і по теперішній час. З дев'яноста років свого життя п'ятдесят п'ять Черчилль провів у Парламенті, тридцять один в Кабінеті міністрів і майже дев'ять років він був прем'єр -міністром. Він був помітною фігурою під час Першої і центральною - у Другій світовій вінах.

Політичного успіху та всенародної любові У. Черчилль частково добився завдяки своєму характеру, якому окрім суперечності, було властиве уміння змінюватися у зв'язку з умовами, в яких він опинявся, і широкий діапазон самих різних здібностей, що дозволяли йому бути активним політиком, державним службовцем. «Політика – це мистецтво пристосовуватися до обставин і отримувати користь зі всього, навіть з того, що неприємно».

У Черчилля в житті були дві головні пристрасті: політика і література. В обох він досяг вражаючих результатів. У політичну історію ХХ ст. У. Черчилль увійшов передусім як видатний військово-політичний лідер Великобританії в роки Другої світової війни. Його літературна діяльність увінчалася отриманням у 1953г. Нобелівській премії за фундаментальну працю «Історія англомовних народів».

У. Черчилль, будучи досвідченим дипломатом, зумів створити союз Англії із Сполученими Штатами, Англії і Франції, Англії з Радянським Союзом, хоча початковий період війни не сприяв цьому.

У. Черчилль був «архітектором перемоги» антифашисткою коаліції держав і народів в Другій світовій війні. Дійсно, участь уряду Черчилля в антигітлерівській коаліції істотно сприяла завоюванню перемоги. Але абсолютно безперечно, що Черчилль до червня 1941 року був не в змозі знайти шляхи для досягнення перемоги над Німеччиною. І якби Німеччина не лягла під ударами збройних сил СРСР, Англія не лише не могла б забезпечити за собою перемогу у війні, але і не зуміла б уникнути страшного розгрому.

Правильний крок, зроблений Черчиллем навесні 1940 врятував Англію. Це був найвищий тріумф Черчилля як державного діяча.

Однак події післявоєнного регулювання світу змінили систему відносин серед кола колишніх союзників. Намагаючись зупинити все більше просування СРСР на Захід, представники Англо-Американського світу намагалися створити нову коаліцію, яка й була розкрита У. Черчиллем у Фултонській промові, яка змінила світ і офіційно наголосила на новому розмежуванні.

Однією з цілей роботи було показати, наскільки в ході війни важлива співпраця ключових постатей світового співтовариства. У. Черчилль, будучи досвідченим дипломатом, зумів створити союз Англії із Сполученими Штатами, Англії і Франції, Англії і Радянським Союзом, хоча початковий період війни обстановка далеко не сприяла цьому.

Його успіх пояснювався тим, що через обставини, що склалися, дії в той період якнайкраще відповідали національним інтересам Англії.

В результаті написання дипломної роботи прийшли до висновку, що початок «холодної війни» ознаменувався мовою У. Черчилля у Фултоні, яка відповіддю «західного світу» на посилення впливу Радянського Союзу і країн соціалістичного блоку. Події післявоєнного регулювання світу змінили систему відносин серед кола колишніх союзників. Намагаючись зупинити все більше просування СРСР на Захід, представники Англо-Американського світу намагалися створити нову коаліцію, яка й була розкрита У. Черчиллем у Фултонській промові, що змінила світ і офіційно наголосила на новому розмежуванні.